Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №703/517/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/517/26

2/703/2568/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 20915 грн 00 коп. боргу за кредитними договорами з підстав невиконання їх умов.

В обґрунтування позову зазначило, що 10 лютого 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» і ОСОБА_1 було укладено договір № 555167234064, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 2000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановленому у договорі.

18 грудня 2023 року первісний кредитор ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором факторингу № 18/12-2023.

Крім того, 21 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір № 8906287 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 6000 грн зі сплатою відсотків в розмірі 2700 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 3,00% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

26 липня 2024 року первісний кредитор ТОВ «Мілоан» передало право вимоги за цим договором ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором факторингу № 26-07/2024.

Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, відтак у нього за кредитним договором № 555167234064 від 10 лютого 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 5255 грн 00 коп., з яких 2000 грн 00 коп. -заборгованість за тілом кредиту, 3255 грн 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками та за кредитним договором №8906287 від 21 січня 2022 року заборгованість становить 15660 грн 00 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 7920 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками, 1740 грн 00 коп. – заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 квітня 2026 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено заочне рішення по справі, яким позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 20915 грн 00 коп. заборгованості за кредитними договорами, 2662 грн. 40 коп. судового збору та 13000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 36577 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2026 року ухвалене у справі № 703/517/26 за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року частково задоволено клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів.

У поданій суду заяві представник позивача розгляд справи просив проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

21 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8906287 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора L48769, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн.

Відповідно до п.1.3 Договору про споживчий кредит, кредит надається строком на 15 днів з 21.01.2022р. (строк кредитування).

Згідно п. 1.4 Договору про споживчий кредит термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.02.2022.

Відповідно до п.1.5.1 Договору про споживчий кредит комісія за надання кредиту: 1740.00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Пунктом 1.5.2 Договору про споживчий кредит проценти за користування кредитом: 2700 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6 Договору про споживчий кредит стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.1 Договору про споживчий кредит кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №8906287 від 21.01.2022 є Графік платежів за договором про споживчий кредит №8906287 від 21.01.2022.

Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №8906287 від 21.01.2022 є паспорт споживчого кредиту №8906287.

Факт отримання коштів підтверджується довідкою від сервісу онлайн платежів LiqPay та довідкою про ідентифікацію.

Крім того, 10 лютого 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» і ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №555167234064 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора 3463, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000 грн.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору датою повернення кредиту є 10.04.2022.

Згідно п. 3.4 Кредитного договору строк кредитування становить 60 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Відповідно до п.3.5 Кредитного договору строк дії договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань - договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дострокове припинення строку дії договору або заявлена вимога про дострокове повернення кредиту є підставою для закінчення строку кредитування.

Згідно п. 3.6 Кредитного договору заявлений строк кредитування складає 30 календарних днів з 10.02.2022 по 11.03.2022.

Відповідно до п.3.7 Кредитного договору тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована.

Згідно п.3.8 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму кредиту, якою фактично користується позичальник, таке нарахування здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах:

стандартна процентна ставка 990.00% річних (2.71% на день) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою);

знижена процентна ставка 990.00% річних (2.71% на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.5.4.2. цього договору);

пільгова процентна ставка 3.65% річних (0.01 % на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 5.4.1. цього договору).

Відповідно до п.3.9 Кредитного договору річна процентна ставка складає:

3.9.1. за користування кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування кредитом з 10.02.2022 по 11.03.2022:

за пільговою процентною ставкою 3.65% річних (0.01% в день) протягом перших 10 календарних днів з дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту;

за зниженою процентною ставкою 990.00% річних (2.71% в день): з наступного дня після закінчення періоду нарахування пільгової процентної ставки та до 11.03.2022 останнього дня заявленого строку користування кредитом (виключно якщо застосовується пільгова процентна ставка); з 1-го дня дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту 10.02.2022, по 11.03.2022 останній день заявленого строку користування кредитом (виключно якщо не застосовується пільгова процентна ставка).

3.9.2. за користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних 30 календарних днів користування кредитом з 12.03.2022 і до 10.04.2022 останнього дня строку кредитування: за стандартною процентною ставкою 990.00% річних (2.71% в день).

Відповідно до п.3.10. Кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту складає:

3.10.1. за користування кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування кредитом з 10.02.2022 по 11.03.2022 вартість кредиту складає 1087.00 грн. проценти за користування кредитом.

3.10.2. за користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних 30 календарних днів користування кредитом з 12.03.2022 і до 10.04.2022 останнього дня строку кредитування вартість кредиту складає 2000.00 грн. тіло кредиту та 1627.50 грн. процент за користування кредитом.

3.11. детальні обчислення щодо нарахування процентів, реальної річної процентної ставки та загальної вартості, а також графік внесення платежів, наведені у Додатках № 1 та № 2 до даного договору, що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору договір з позичальником укладається в електронній формі за допомогою ІТС кредитодавця, доступ до якої забезпечується через сайт кредитодавця після реєстрації позичальника у спосіб та в порядку, передбачених правилами.

Згідно п. 13.1 Кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток № 1 (графік платежів), Додаток № 2 (розрахунок вартості кредиту), Правила, Згода на обробку персональних даних, Згода на отримання кредитної історії та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.loany.com.ua та в особистому кабінеті позичальника, а умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника.

Відповідно до п.13.2 Кредитного договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання шляхом проставлення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та перерахування суми кредиту позичальнику та до закінчення строку кредитування. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Додатком №1 до договору позики №555167234064 від 10.02.2022 є Графік платежів.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту у якому, зокрема, зазначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та ін.

Факт отримання коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, то у нього за кредитним договором № 555167234064 від 10 лютого 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 5255 грн 00 коп., з яких 2000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3255 грн 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками та за кредитним договором №8906287 від 21 січня 2022 року заборгованість становить 15660 грн 00 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 7920 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками, 1740 грн 00 коп. – заборгованість за комісією.

18.12.2023 було укладено договір факторингу № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555167234064.

26.07.2024 було укладено договір факторингу № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8906287.

Вказане підтверджується договорами факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року з додатковими угодами до нього, №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, актами приймання-передавання реєстру боржників, реєстрами боржників.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитні договори між з позичальником ОСОБА_1 були підписані електронним підписом останнього (відповідача), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, тобто був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Кредитні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів. В них зазначено суми кредиту, дату їх видачі та строк повернення, розмір процентів та умови кредитування. Позичальник ініціював укладення таких договорів, підписавши договори з використанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитних договорів із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори з відповідачем не були б укладені.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).

Підстав вважати, що вказані кредитні договори не були підписані відповідачем у суду немає та відповідачем зворотного не доведено.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Аналізуючи наведені договори суд доходить висновку, що надані позивачем копії договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, актів приймання – передачі реєстрів боржників та платіжними інструкціями є належними, допустимими та достовірними доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» стало новим кредитором у зобов`язаннях за кредитними договорами, які були укладені з ОСОБА_1 .

У порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за вищевказаними кредитними договорами.

Нормами ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Частинами 1,2 ст.1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку, заборгованість відповідача за кредитними договорами, зокрема за тілом кредиту, становить: за кредитним договором № 555167234064 від 10 лютого 2022 року у розмірі 2000 грн 00 коп. та за кредитним договором №8906287 від 21 січня 2022 року у розмірі 6000 грн 00 коп.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів та користування наданими кредитними коштами ОСОБА_1 суду надано не було.

Як вбачається з наданих суду доказів відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості, зокрема за тілом кредиту, взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами не виконав, кредитні кошти не повернув, відтак, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 555167234064 від 10 лютого 2022 року у розмірі 2000 грн 00 коп. та за кредитним договором №8906287 від 21 січня 2022 року у розмірі 6000 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, позивач надав суду довідку від сервісу онлайн платежів LiqPay та довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Крім того, як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку у період з 10.02.2022 по 17.02.2022 були зараховані кошти в сумі 2000 грн 00 коп., а за період з 21.01.2022 по 28.01.2022 були зараховані кошти в сумі 6000 грн 00 коп.

У свою чергу, відповідачем, як власником карткового рахунку, не надано виписку по картковому рахунку, яка могла б підтвердити факт неотримання вказаних грошових коштів.

Відповідач не надав доказів того, що банківська картка, на яку перераховано сума кредитних коштів, йому не належить, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.

У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано власних доказів (зокрема, виписки з його карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів.

Щодо нарахування відсотків за кредитними договорами суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом". У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно умов Договору про споживчий кредит № 8906287 відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн.

Відповідно до п.1.3 Договору про споживчий кредит, кредит надається строком на 15 днів з 21.01.2022р. (строк кредитування).

Згідно п. 1.4 Договору про споживчий кредит термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.02.2022.

Пунктом 1.5.2 Договору про споживчий кредит проценти за користування кредитом: 2700 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6 Договору про споживчий кредит стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 15 днів, тобто з 21.01.2022 по 05.02.2022.

Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до кредитного договору № 8906287 встановлено в сумі 2700 грн 00 коп.

Разом з тим, у пункті 2.3. Договору про споживчий кредит визначено умови пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п.2.3.1.1 Договору про споживчий кредит пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 3.00; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 5.00; строк продовження - 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 10.00.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних ( базових)умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Отже, за умовами Договору про споживчий кредит (пункту 2.3.1.2 договору) сторони погодили, що у разі неповернення кредиту, він автоматично пролонгується строком до 60 днів. При цьому, з цього ж пункту договору видно, що у разі продовження строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних умовах (який не може перевищувати 60 днів) зупиняється.

Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 15 днів, однак у зв`язку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості у вказаний термін, він автоматично продовжився, загальний строк кредитування - 35 днів.

Також, згідно п. 4.2. Договору про споживчий кредит, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Пунктом. 1.6 Договору про споживчий кредит визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно наданої позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в період з 22.01.2022 по 05.02.2022 нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит ( 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом), а в період з 06.02.2022 по 04.03.2022 - згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору ( 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості за відсотками згідно умов договору про споживче кредитування №8906287 від 21.01.2022, суд встановив, що сума заборгованості за відсотками за умовами кредитного договору складає 8700,00 грн (( 6 000, 00 грн х 3% х 15 днів) + ( 6 000,00 грн х 5,00% х 20 днів)).

Розмір заборгованості за вказаним кредитним договором відповідає визначеному позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, тому суд вважає, що кредитна заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 8906287 від 21.01.2022 в частині заборгованості за відсотками нарахована в межах строку кредитування.

Щодо Кредитного договору №555167234064 від 10.02.2022.

10 лютого 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» і ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №555167234064 , згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000 грн.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору датою повернення кредиту є 10.04.2022.

Згідно п. 3.4 Кредитного договору строк кредитування становить 60 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Згідно п.3.8 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму кредиту, якою фактично користується позичальник, таке нарахування здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах:

стандартна процентна ставка 990.00% річних (2.71% на день) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою);

знижена процентна ставка 990.00% річних (2.71% на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п.5.4.2. цього договору);

пільгова процентна ставка 3.65% річних (0.01 % на день) (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п.п. 5.4.1. цього договору).

Відповідно до п.3.9 Кредитного договору річна процентна ставка складає:

3.9.1. за користування кредитом протягом заявленого строку 30 календарних днів користування кредитом з 10.02.2022 по 11.03.2022:

за пільговою процентною ставкою 3.65% річних (0.01% в день) протягом перших 10 календарних днів з дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту;

за зниженою процентною ставкою 990.00% річних (2.71% в день): з наступного дня після закінчення періоду нарахування пільгової процентної ставки та до 11.03.2022 останнього дня заявленого строку користування кредитом (виключно якщо застосовується пільгова процентна ставка); з 1-го дня дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту 10.02.2022, по 11.03.2022 останній день заявленого строку користування кредитом (виключно якщо не застосовується пільгова процентна ставка).

3.9.2. за користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних 30 календарних днів користування кредитом з 12.03.2022 і до 10.04.2022 останнього дня строку кредитування: за стандартною процентною ставкою 990.00% річних (2.71% в день).

Як вбачається з довідки по договору позики №555167234064 від 10.02.2022 відповідачу нараховано заборгованість за відсотками в розмірі 5255 грн 00 коп. у межах строку дії договору з 10.02.2022 по 10.04.2022 .

Щодо нарахованої комісії.

Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1,2,5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною 1,2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

Відповідно до п.1.5.1 Кредитного договору № 8906287 комісія за надання кредиту: 1740.00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

А тому пункт укладеного між сторонами кредитного договору, який передбачає сплату комісії за надання кредиту є нікчемними, що зумовлює відмову у задоволенні позову у цій частині.

З огляду на наведене вимога про стягнення комісії в сумі 1740 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року №02-07/2024, заявку на надання юридичної допомоги №541 від 01.12.2025, витяг з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 та вартість послуг АО «Лігал Ассістанс».

З наданих документів вбачається, що сторони погодили витрати на правничу допомогу за наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів в сумі 4000 грн 00 коп.; надання письмової консультації з вивченням документів в сумі 4000 грн 00 коп., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду в сумі 9000 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем не подано.

Надаючи оцінку співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, суд ураховує кількість підготовлених процесуальних документів представником позивача, а також кількість витраченого часу на інші дії.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді, є доведеними та обґрунтованими в сумі 13000 гривень.

Однак, враховуючи вимоги ч.2 ст. 141 ЦПК України, щодо стягнення судових витрат щодо пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 11918 грн 48 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2440 грн 90 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України суд

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 19175 грн 00 коп. заборгованості за кредитними договорами, 2440 грн 90 коп. судового збору та 11918 грн 48 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 33534 (тридцять три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 38 (тридцять вісім) коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.Я. Биченко