Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №711/8624/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8624/26

Провадження № 2/711/4373/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 254253 від 27.03.2024 у розмірі 17 308,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27.03.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 254253. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач повернути отримані кошти і сплатити проценти за користування ними в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надавався в безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування на реквізити платіжної картки відповідача. На виконання умов договору ТОВ «Клай Інвест» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. на його картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. 23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 254253 від 27.03.2024 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 308,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 4 308,00 грн.; заборгованості за комісією - 1 000,00 грн.; заборгованості за пенею - 8 000,00 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 308,00 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.08.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, а саме: інформацію щодо підтвердження емісії платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , а також виписку про рух коштів за вказаним картковим рахунком із відображенням дати та часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 254253 від 27.03.2024.

03.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані письмові докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві ОСОБА_2 просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс», проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив; відзив на позовну заяву не подав; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.03.2025 ОСОБА_1 (далі за договором - клієнт), пройшовши ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», уклав з ТОВ «Клай Інвест» (далі за договором - товариство) договір про надання фінансового кредиту № 254253. Укладення договору та акцепт оферти здійснено шляхом підписання договору, графіка розрахунків та загальної вартості кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL8316» (надісланим на номер телефону НОМЕР_2 ).

Відповідно до пунктів 1.1.- 1.4. договору товариство надає клієнту кредит в розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 24.06.2024. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.5. договору).

ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за договором № 254253 від 27.03.2024 виконало у повному обсязі, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

Належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та фактичне зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. підтверджується також письмовими доказами, наданими АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 254253 від 27.03.2024, сформованим ТОВ «Клай Інвест», у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих платежів, у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 308,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 4 308,00 грн.; заборгованості за комісією - 1 000,00 грн.; заборгованості за пенею - 8 000,00 грн.

23.12.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» (далі по договору - фактор) та ТОВ «Клай Інвест» (далі по договору - клієнт) уклали договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 ТОВ «Клай Інвест» передало (відступило), а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло реєстр прав вимог за договором факторингу.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 254253 від 27.03.2024, укладеним із ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості за даним кредитом на дату відступлення становить 17 308,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 4 308,00 грн., заборгованість за комісією - 1 000,00 грн., заборгованість за пенею - 8 000,00 грн.

Виконання зобов`язань ТОВ «Діджи Фінанс» щодо сплати фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 підтверджується платіжними інструкціями № 11010 від 23.12.2024 на суму 396 880,51 грн., № 11147 від 15.01.2025 на суму 396 880,51 грн. та № 11416 від 13.02.2025 на суму 396 880,50 грн.

Станом на час розгляду справи судом відповідач не надав доказів погашення вказаної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених обставин справи, регулюються наведеними нижче нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання правочинів у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису за умови використання відповідного засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин підписується сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або аналога власноручного підпису за наявності письмової згоди сторін зі зразками таких аналогів.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України укладено договір про надання фінансового кредиту № 254253 від 27.03.2024. На виконання умов вказаного правочину первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн., тим самим повністю виконавши свої зобов`язання. У свою чергу, ОСОБА_1 у порушення умов договору та вимог статтей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісії не виконав, суму кредиту у визначений строк не повернув.

23.12.2024 на підставі договору факторингу № 23122024/1, відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, право грошової вимоги за договором № 254253 від 27.03.2024 перейшло від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс».

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку та у визначені строки зобов`язання за договором не виконав, доказів погашення заборгованості суду не надав, вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн., за відсотками у розмірі 4 308,00 грн. та комісією у розмірі 1 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за пенею у розмірі 8 000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

У пункті 5.3. Договору № 254253 від 27.03.2024 сторони погодили, що у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в пункті 1.2. цього договору та/або в додатку до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 , затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Системний аналіз вказаної норми свідчить, що законодавець встановив заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами на весь період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, які в силу частини 4 статті 263 ЦПК України враховуються судом при застосуванні норм права.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли та прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії в Україні воєнного стану, нарахування первісним кредитором пені у розмірі 8 000,00 грн. є безпідставним і суперечить вимога чинного законодавства. З огляду на це, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 9 308,00 грн. (що становить 53,79% від заявленої суми позову 17 308,00 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 431,80 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_3 ; додаткову угоду № 254253 від 21.07.2026 до договору № 42649746/02, якою узгоджено надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.07.2026 на загальну суму 6 000,00 грн.; акт надання послуг від 21.07.2026 на суму 6 000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Білецького Б.М. серії КС № 5618/10 від 17.03.2016.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку, враховуючи складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також беручи до уваги, що позовну заяву задоволено частково, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська обл.) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 254253 від 27.03.2024 у розмірі 9 308,00 грн., судовий збір у розмірі 1 431,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 12 739,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова