Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №569/25975/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25975/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивча ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява, подана позивачем ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

У поданому позові позивачка просить розірвати шлюб, який 15 грудня 2015 року вона, ОСОБА_1 (Номер посвідчення особистості - номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 ), уклала згідно зі свідоцтвом про шлюб з громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 (номер посвідчення особистості: НОМЕР_2 ) № 1620000-2015-000152 від 15 грудня 2015 року, видане Управлінням цивільного адміністрування району Ганьсу міста Ланьчжоу, легалізоване Посольством України в Китайській Народній Республіці 12 січня 2022 року за №6806 Т.47.21, разом з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; нотаріальне свідоцтво (2021) G.L.G.X.G.Z.Zi. №1360, видане нотаріальною конторою Госінь міста Ланьчжоу провінції Ганьсу КНР Нотаріус: Ма Сюецін (Гриф) 12 жовтня 2021 року на її запит.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що від шлюбу вони мають одну дитину: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження громадянина України серії НОМЕР_3 .

Після одруження у них зберігалися добрі стосунки, проте з 2019 року почали систематично виникати непорозуміння, взаємні докори та образи, які досягли критичної межі.

Керуючись почуттям любові, дотримуючись сімейних принципів та усвідомлюючи необхідність виховання дитини у повноцінній сім`ї, вона з відповідачем пробувала примиритись.

Однак примирення виявилось нетривалим. У них змінилися погляди на життя, а відтак їхній шлюб розпався. У них різні характери та погляди на життя, між ними відсутнє почуття любові, без чого неможлива сім`я. Вони господарюють порізно, спільний бюджет відсутній, спільно не проживають. Надалі перебувати у шлюбі із відповідачем позивачка не бажає. Примирення недоцільне та неможливе. Просить шлюб розірвати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.12.2025 11:45:12 для розгляду справи головуючим суддею визначено суддю Кучину Н.Г.

Ухвалою від 02 грудня 2025 року суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 29 грудня 2025 року виправлено описку, допущену в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року про відкриття провадження у даній справі та визнано вважати вірним іменем відповідача " ОСОБА_5 " замість невірно вказаного "Чуанхуей".

Відкладено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 год. 00 хв. 26.06.2026, що буде проводитись у залі суду Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Шкільна, 1, у відкритому судовому засіданні під головуванням судді Кучиної Н.Г.

Доручено позивачу організацію здійснення перекладу на китайську мову даної ухвали, ухвали про відкриття провадження по справі, доручення про вручення документів, формуляру підтвердження про вручення документа, виклику (повідомлення) про день судового розгляду та надати до суду три примірники вказаних документів.

Доручено компетентному суду Китайської Народної Республіки вручити відповідачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину КНР, який проживає у Китайській Народній Республіці, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , копію позовної заяви з доданими документами та з`ясувати, чи визнає він позовні вимоги та повідомити його про дату судового розгляду справи.

Зупинено провадження в справі № 569/25975/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду та документів.

Ухвалою від 27 липня 2026 року провадження по цивільній справі № 569/25975/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу поновлено.

Позивачка та її представник у судовому засіданні від 14.09.2026 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому частиною 11 статті 128 та статей 498, 499 ЦПК України.

Від відповідача до суду надійшла заява від 30 липня 2026 року, яка долучена позивачем 14.09.2026, згідно якої він не заперечує проти розірвання його шлюбу з позивачкою, ОСОБА_1 та залишення проживати неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 на території України.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 грудня 2015 року зареєстровано шлюб згідно свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 від 15 грудня 2015 року, виданого Управлінням цивільного адміністрування району Ганьсу, міста Ланьчжоу, легалізованим Посольством України в Китайській Народній Республіці 12 січня 2022 року за №6806 Т.47.21, разом з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, нотаріальне свідоцтво (2021) G.L.G.X.G.Z.Zi. №1360, видане нотаріальною конторою Госінь міста Ланьчжоу провінції Ганьсу КНР Нотаріус: Ма Сюецін (Гриф) 12 жовтня 2021 року на запит позивачки, місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 .

Під час шлюбу у сторін народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане Консульським відділом Посольства України в КНР. Згідно з довідкою № 6156-530/1-3 від 03.03.2022 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України.

Позивачка та неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з витягами з реєстру територіальної громади № 2025/013928223 і № 2025/013929103, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином КНР і проживає в Китайській Народній Республіці, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , та затриманий правоохоронними органами КНР і утримується під вартою, оскільки відбуває покарання за вироком суду КНР за 2020 рік.

Згідно з розпорядженням Рівненської міської Ради №855-ОПД від 06.06.2024 про визначення місця проживання малолітньої дитини визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

На підтвердження цих обставин надано відповідь Міністерства юстиції України №147138/174956-33-56/12.2 від 10 жовтня 2025 року на адвокатський запит, що у період з 21 квітня 2024 року по день розгляду адвокатського запиту заява від ОСОБА_1 або ОСОБА_3 про сприяння поверненню дитини ОСОБА_4 на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до Міністерства юстиції України не надходила.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, з дотриманням вимог належності, допустимості, достовірності та достатності, а також повно й всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно приписів частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до положень статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

З огляду на те, що позивачка є громадянкою України, а відповідач є громадянином Китайської Народної Республіки, то правовідносини, пов`язані з розірванням їх шлюбу, є такими, що містять «іноземний елемент».

Згідно з частиною другою статті 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-ІV від 23.06.2005 (далі Закон №2709-ІV) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

За змістом частини першої статті 4 Закону № 2709-ІV право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Таким чином, розглядаючи справи за участю іноземного елемента, необхідно з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Постановою Верховної Ради України №2996-XII від 05.02.93 року ратифіковано Договір, підписаний 31.10.1992 року між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, який набув чинності 19.01.1994 року.

Відповідно до статті 1 договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. Вони мають право звертатись до суду та інших установ, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, і можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни другої Договірної Сторони.

Вказаним договором не передбачено порядок регулювання спірних правовідносин, пов`язаних із розірванням шлюбу, укладеного між громадянином Китайської Народної Республіки та громадянином України.

Тому, під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (частина друга статті 28 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, на момент подання позову про розірвання шлюбу проживає на території України та має малолітню дитину на утриманні, то справа розглядається судом за зареєстрованим місцем проживання позивача, що відповідає положенням статті 76 Закону № 2709-ІV та частині другій статті 28 ЦПК України.

Визначаючи, матеріальне право якої держави підлягає застосуванню судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, необхідно керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2709-IV особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

За положеннями статті 63 Закону №2709-IV припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Частиною першою статті 60 Закону №2709-IV визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, в якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Як зазначено в частині другій вказаної статті, подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

За змістом частини третьої цієї статті вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Аналіз положень статті 60 Закону № 2709-IV дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:

1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);

2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);

3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);

4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону № 2709-IV).

Визначаючи, чи є в подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону № 2709-IV, відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Враховуючи, що позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином Китайської Народної Республіки, то відповідно до частини першої статті 16 вказаного Закону у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.

Із змісту позовної заяви судом установлено, що подружжям спільно не обрано закон, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Відсутні підстави за встановлених фактичних обставин і для висновку, що є право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Досліджуючи питання застосування колізійної прив`язки «lex domicilii», суд враховує, що ця норма визначає для подружжя право держави, у якій у них було спільне проживання, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі.

Судом установлено, що на момент подання позову фактичні шлюбні відносини між подружжям припинено, останнім місцем спільного проживання подружжя була Китайська Народна Республіка, де продовжує проживати відповідач.

За таких фактичних обставин справи відбувається відсилання національного законодавства України до застосування права Китайської Народної Республіки у вирішенні спору про розірвання шлюбу. Одночасно необхідно враховувати, що питання вибору права, що підлягає застосуванню при розірванні шлюбу, регламентоване в статті 27 Закону Китайської Народної Республіки про закони, що застосовуються до цивільних відносин з іноземним елементом, ухваленого 28 жовтня 2010 року на 17-й сесії Постійного комітету 11-го Всекитайських зборів народних представників Китайської Народної Республіки, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року, відповідно до якої рішення про розлучення, регулюється правом місця розгляду справи.

Отже, в законодавстві Китайської Народної Республіки викладена колізійна прив`язка до закону суду, який розглядає спір (lex fori).

Таким чином, правові норми КНР при вирішенні питання щодо розірвання шлюбу закріплюють колізійну прив`язку до закону суду (lex fori), що передбачає застосування законодавства держави, суд якої вирішує справи про розірвання шлюбу.

За загальним правилом частини першої статті 9 Закону № 2709-IV будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Із наведеного загального правила наявний виняток: відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2709-IV у випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.

Зворотне відсилання - повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2709-IV).

З урахуванням викладеного, в зв`язку з колізією норм національного законодавства України та права КНР, суд керується правилами зворотного відсилання, оскільки судом установлено, що спір стосується особистого та сімейного статусу фізичної особи, тому застосуванню до спірних правовідносин у цій справі підлягають саме норми матеріального права України.

Згідно з положеннями статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Як зазначено в частині другій статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом установлено, що за час сімейного життя в сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я розпалася остаточно, а їх шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження цього шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 15 грудня 2015 року згідно свідоцтва про шлюб з громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 (номер посвідчення особистості: НОМЕР_2 ) № J620000-2015-000152 від 15 грудня 2015 року, видане Управлінням цивільного адміністрування району Ганьсу, міста Ланьчжоу, легалізованим Посольством України в Китайській Народній Республіці 12 січня 2022 року за №6806 Т.47.21, разом з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову, нотаріальне свідоцтво (2021) G.L.G.X.G.Z.Zi. №1360, видане нотаріальна контора Госінь міста Ланьчжоу провінції Ганьсу КНР Нотаріус: Ма Сюецін (Гриф) 12 жовтня 2021 року на запит позивачки, місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 .

Неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом із матір`ю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні - НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , номер посвідчення особистості: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

Суддя Н. Г. Кучина