Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №567/980/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/980/26

Провадження №3/567/337/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м.Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

08.06.2026 р. о 17 год. 23 хв. ОСОБА_1 в м.Острог по вул.Татарська, 172 Рівненського району Рівненської області керувала електричним транспортним засобом – марки «Idemo», з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження медичного огляду на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки електричного транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810 Drager» та проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я відмовилась, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор.

ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 30.06.2026р., 14.07.2026р., 28.07.2026р. та 11.09.2026р. не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, зокрема, шляхом направлення судових повісток шляхом використання поштового зв`язку, повідомлень у додаток "Viber" та здійсненняоголошень про виклик до суду, розміщених на сайті «Судова влада України». Клопотань про відкладення розгляду справи, письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушення, вчинення якого ставиться ОСОБА_1 у провину, від неї до суду не надходило. Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, ОСОБА_1 не скористалась правом викласти свої доводи або письмові заперечення та надати свої докази на спростування обставин правопорушення, вчинення якого їй ставиться у провину, заходів для особистої явки або явки обраного нею захисника з метою участі у судовому засіданні не вживала.

Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складеному відносно неї протоколі та з урахуванням необов`язкової її участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення її прав у разі розгляду справи у її відсутності. Разом з тим суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не скористалась послугами захисника для представництва у суді своїх інтересів. Реалізація ОСОБА_1 свого права надати суду письмові пояснення із запереченнями по суті правопорушення є одним із способів реалізації свого права на захист, водночас про наявність будь-яких перешкод, які заважали їй реалізувати таке право впродовж усього часу після складання протоколу та до розгляду справи по суті, ОСОБА_1 суду не повідомила.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП виходить з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №687526 від 08.06.2026 року, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд водія, ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови.

Тобто працівники поліції вказали підстави у зв`язку з якими вони вважають, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та суд приходить до висновку, що вона всупереч п.2.5 ПДР України відмовилась від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, виходячи з наступного.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів з нагрудної камери поліцейського встановлено, що після зупинки електричного транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 та під час перевірки працівниками поліції документів у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), про що їй було повідомлено та запропоновано пройти освідчення на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовилась без пояснення причин такої відмови. Для ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі її відмови від проходження огляду на стан сп`яніння відносно неї може бути складено відповідний протокол за ст.130 КУпАП та остання свого рішення про відмову від огляду не змінила. В наданих працівникам поліції поясненнях ОСОБА_1 вказала, що вона напередодні на роботі "посиділа" (вживала алкогольні напої) та не бажає проходити огляд на стан сп`яніння та щоб працівники поліції складали відносно неї протокол, виписували штраф та передавали документ до суду. В подальшому водійці були роз`яснені права та складені відповідні процесуальні документи, з якими її ознайомили.

Вищевказані дії ОСОБА_1 щодо відмови від огляду на стан сп`яніння повністю узгоджуються з матеріалами справи.

ОСОБА_1 не надано доказів на підставі яких можливо прийти до висновку, що зміст відеозапису, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідає обставинам його складання.

З рапорту інспектора СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Присяжнюка Олексія від 08.06.2026 року вбачається, що 08.06.2026р. під час несення служби в м.Острог по вул.Татарська, 172 Рівненського району Рівненської області було зупинено електричний транспортний засіб «Idemo», під керуванням ОСОБА_1 . В ході перевірки документів, під час спілкування з водійкою у останньої було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, та запропоновано пройти огляд для визначення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а саме у в КП "Острозька ОПЛ" РОР, на що остання відмовилася. В подальшому відносно останньої був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №687526 ОСОБА_1 була відсторонена від керування електричним транспортним засобом на 24 години.

В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водійки ознак алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 не надала суду будь-яких обґрунтованих доводів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Згідно ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст.266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім`я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовилась.

На переконання суду, електричний транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , підпадає під ознаки саме транспортного засобу, виходячи з наступного.

Згідно з визначенням, яке міститься в примітці до ст.121 КУпАП, під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

У Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електричний колісний транспортний засіб».

Відповідно до п.2.13 Правил дорожнього руху транспортні засоби категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Електроскутер "Idemo" - це легка міська модель, потужність двигуна якого становить від 500 Вт до 2500 Вт, максимальна швидкість сягає від 35 до 65 км/год.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Також, у вищезгаданому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год.

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і в ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 року зі змінами).

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року), керування легким електричним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність» закони України в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».

Згідно з ПДР «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність» закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1 128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.

В цьому контексті суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електричного велосипеда чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного велосипеда, характеристика електричного велосипеда як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Слід звернути увагу, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електричний велосипед, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п.2.9 "а" ПДР щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення була водієм транспортного засобу, на який не поширюється необхідність державної реєстрації, він не є механічним транспортним засобом, однак в розумінні п.10.1 ПДР України є транспортним засобом, водій якого має дотримуватися Правил дорожнього руху, а за їх порушення нести відповідальність за положеннями КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №687526 від 08.06.2026р., ОСОБА_1 цього дня о 17 год. 23 хв. в м.Острог по вул.Татарська, 172 Рівненського району (Острозької МТГ) Рівненської області керувала електричним транспортним засобом – марки «Idemo», з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження медичного огляду на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки електричного транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810 Drager» та проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я відмовилась, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не навела будь-яких доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно неї протоколі та не вказала причин своєї відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Від надання прояснень з приводу вчиненого правопорушення відмовилася.

Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України та, відповідно, наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 ПДР, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність не встановлено.

Згідно довідки відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 10.06.2026р. щодо ОСОБА_1 протягом року адміністративні матеріали не складалися та згідно бази даних ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативним.

Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.30 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

Відповідно до ст.1 КУпАП завданнями цього Кодексу є, в тому числі, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі точного і неухильного додержання законів України.

За змістом ст.23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, за віком та станом здоров`я є працездатною, а тому беручи до уваги, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виховання та попередження вчинення нею нових правопорушень, що буде відповідати характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 такою, що вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.