Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №949/757/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/757/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026186110000061 від 18 березня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, освіти середньої спеціальної, одруженої, пенсіонерки, раніше несудимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2025 року, в ранкову пору доби, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись метою особистого збагачсення, маючи умисел та єдинний злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном, перебуваючи у власному житловому будинку, що по АДРЕСА_1 , переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала мобільний телефон марки " Xiaomi Redmi 13 с", який знаходився на столі кухонної кімнати будинку, власником телефону є ОСОБА_5 . Вказаний телефон ОСОБА_5 залишила у ОСОБА_4 після спільного відпочинку напереродні ввечері. Після того, ОСОБА_4 розпорядилась телефоном на власний розсуд, закопавши поблизу місцевої ферми з метою його приховання, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 4960 гривень 80 копійок.

Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердила, що дійсно увечері 13 березня 2025 року до неї прийшла сусідка ОСОБА_5 , з якою вони повечеряли. Коли ОСОБА_5 пішла додому, то ОСОБА_4 , побачила, що сусідка забула у неї свій телефон марки " Xiaomi Redmi 13 с". Вона вирішила його не віддавати сусідці, а 14 березня 2025 року сховала телефон неподалік ферми, закопавши його . Попередньо вона витягнула з телефону сім- карту і поломала її. Як зазначила ОСОБА_4 , вона думала сказати сусідці, що та сама згубила свій телефон. 18 березня 2025 року до неї приіхали працівники поліції і вона зізналася у скоєному. З приводу даного злочину ОСОБА_4 дуже шкодує, що так сталося, їй неймовірно соромно за скоєне. Вона відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_5 , попросила у неї вибачення, щиро розкаялася у скоєному.

Крім повного визнання вини обвинуваченою ОСОБА_4 , її вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 надала на підтвердження вини обвинуваченої письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченої.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просила визнати обвинувачену винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання, передбачене санкцією частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Вислухавши думку прокурора, обвинувачену, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а її дії правильно кваліфіковані за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а тому її дії суд кваліфікує за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, її характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КНП "Дубровицька міська лікарня".

Обставиною, яка відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає визнання вини, щире каяття та повне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставиною, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд також враховує і думку потерпілої ОСОБА_5 , яка в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій майнового характеру до обвинуваченої не має та щодо призначення обвинуваченій виду і міри покарання покладається на розсуд суду.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані обвинуваченої, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються її дії, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України із встановленням іспитового строку терміном 1 (один) рік та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 , попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 458 гривень 01 копійка.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 100, 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази :

мобільний телефон марки " Xiaomi Redmi 13 с", який має об`єм оперативної пам`яті 4 GB, вбудованої пам`яті 128 GB, що зберігається у потерпілої ОСОБА_5 , повернути ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_1 ;

зразок букального епітелію ОСОБА_4 , що зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області за адресою м. Дубровиця. вул. Воробинська, 25 А, Сарненського району Рівненської області - знищити.

Стягнути із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на залучення експерта ОСОБА_6 , свідоцтво №1847 від 25 листопада 2016 року, видане на підставі рішення ЦЕКК при Мін`юсті, адреса: пл. Соборна, 27, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, р/р. НОМЕР_1 , ІВАN: UA263052990000026002025104335, МФО 323583, код 3105009373 в Кіровоградське РУ АТ КБ "Приватбанк" м.Олександрія, за проведення товарознавчої експертизи № 534 від 02.04.2026 року в розмірі 458 гривень 01 копійка (чотириста п`ятдесят вісім гривень 01 коп.)

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1