Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №557/1253/25 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 2/557/84/2026

Справа № 557/1253/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Михайлик С.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

І. Суть спору.

Представник - адвокат Михайлик С.І. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , 2013 р.н.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог представник зазначає, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 15.12.2012. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , 2013 року народження. На даний час шлюб між позивачем та відповідачем розірвано згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2017.

З 2017 року відповідач участі у вихованні сина не бере, не цікавиться його життям, не спілкується, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином виїхала до Німеччини, де проживає і на даний час. Вважає те, що відповідач, який неодноразово виявляв негативні емоції до їх з позивачем сина, у його присутності вчиняв щодо дружини фізичне насильство, не піклується про сина та не цікавиться його життям, фізичним та духовним розвитком та не приймає будь якої участі в утриманні дитини, свідчить про неналежне виконання ним своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Б. Позиція відповідача.

08.09.2025 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що викладені позивачем обставини не в повній мірі відповідають дійсності. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 , він по можливості завжди намагався надавати допомогу для утримання сина, але через непорозуміння з колишньою дружиною, перекази не були регулярними і він розуміє, що повинен був надавати таку допомогу частіше. ОСОБА_5 використовувала сина, щоб збільшувати свої вимоги стосовно розміру матеріальної допомоги і в разі, якщо він не міг задовільнити її запити, перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною. Вважає, що саме поведінка позивача, як то систематичні маніпуляції та штучне обмеження його контактів з дитиною, мали негативний вплив на психоемоційний стан сина. Після початку повномасштабного вторгнення він намагався здійснювати перекази більших сум на утримання сина і вважає, що відповідально ставиться до матеріального забезпечення дитини. Оскільки після від`їзду позивача з сином до Німеччини він не мав можливості особисто відвідувати дитину, то просив ОСОБА_5 привезти сина до нього, чи до бабусі і дідуся, при цьому брав пов`язані з цим матеріальні витрати на себе, але отримав відмову.

На підтвердження викладених обставин надає суду докази щодо грошових переказів, скріншоти переписки з матір`ю дитини.

Також ОСОБА_2 зазначає, що у спілкуванні з сином, дійсно є певні труднощі, що зумовлені тим, що ОСОБА_6 часто озвучує прохання чи вимоги продиктовані матір`ю, зокрема щодо дорогих подарунків та значних витрат і це ускладнює щире спілкування між ними. Син забезпечений усім необхідним, а він не завжди може задовольнити всі його запити, які з кожним роком зростають і не завжди відповідають його фінансовим можливостям.

Відповідач заперечує те, що він чинив будь який психологічний тиск на сина, чи ображав його. До розірвання шлюбу привели непорозуміння між ним та позивачем, різні погляди на сімейні цінності, витрати та виховання сина, але він ніколи не вчиняв фізичного насильства щодо дружини. Просив у задоволенні позову відмовити повністю за його безпідставністю.

19.09.2025 представник позивача-адвокат Михайлик С.І. подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що поданий відповідачем відзив не відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема його подано з порушенням строків, також його копія та копії долучених до відзиву документів не були направлені позивачу, а крім того, його не було підписано за допомогою електронного цифрового підпису

Що стосується викладених відповідачем обставин щодо переказу коштів на утримання сина, то зауважила, що з долучених до відзиву доказів не вбачається, що перекази грошових коштів здійснюються відповідачем саме на утримання дитини. Син сторін- ОСОБА_3 , проживає разом з позивачем з 2014 року та знаходиться на її утриманні. З долучених до відзиву квитанцій вбачається перерахування грошових коштів в період з 2022 по 2025 рік, і безпосередньо сам відповідач підтверджує, що не сплачує жодних коштів під час конфліктів з позивачкою, при цьому такі конфлікти носять систематичний характер. Вважає, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив утримання дитини в період з 2014 року по 2025 рік.

Щодо спілкування з дитиною та її виховання, то відповідачем не надано жодних доказів участі у вихованні дитини як і доказів обмеження позивачем його спілкування з сином або доказів намагання з ним зв`язатися. Матеріали справи не містять доказів щодо неможливості зустрічей відповідача із сином, як під час перебування в Україні, так і поза її межами. У відзиві відповідач сам зазначає, що має складнощі у спілкуванні з сином.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З 2014 року позивач самостійно приймає рішення щодо забезпечення фізичного і духовного розвитку дитини, її навчання та проживання, а з 2022 року власними силами облаштовує життя дитини в Німеччині. Доказів того, що вказані дії відповідачем здійснюються належним чином, матеріали справи не містять, а відсутність батька у житті сина сторін, може підтвердити безпосередньо ОСОБА_4 . Щодо застосування фізичного насилля до позивача під час перебування в шлюбі, вказані обставини може підтвердити як позивач, так і свідки по справі, заява про допит яких була подана разом з позовною заявою.

06.02.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли об`єднані пояснення та заперечення з урахуванням раніше поданих матеріалів та позиції відповідача, у яких він просить врахувати, що допущені ним порушення процесуального законодавства при поданні відзиву та доказів на підтвердження своїх заперечень, зумовлені юридичною необізнаністю та перебуванням за межами країни. Він категорично заперечує проти задоволення вимог позивача та позбавлення його батьківських прав через безпідставність позову. Просить врахувати, що матеріально утримувати дитину обов`язок обох батьків, а крім того позиачка з дитиною, перебуваючи на території Німеччини користуються державною допомогою для осіб, які отримали статус тимчасового захисту, що передбачає забезпечення базових потреб джитини. Він, зі свого боку по можливості надає матеріальну допомогу позивачу, докази на підтвердження чого ним було надано суду. Він завжди виявляв та виявляє бажання спілкуватись з дитиною та підтримувати з ним зв`язок у доступних формах, але позивач обмежила таке спілкування, зокрема не погоджуваа дзвінки без своєї участі, контролювала засоби зв`язку та доступ дитини до телефону, усувала його від прямого контакту з сином. Вважає, що обмеженість його участі у вихованні дитини є наслідком одностороннніх рішень позивача, а не його відмови від батьківських обов`язків. Також просить врахувати, що твердження позивача, про ніби то прояв з його боку негативних емоцій щодо сина, не доведені та є оціночними. Вважає, що позбавлення його батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини.

18.02.2026 до суду надійшли заперечення від представника позивача-адвоката Михайлик С.І., у яких вона вказує на відсутність підстав для поновлення відповідачу процесуальних строку документів та доказів та заперечила проти задоволення клопотань відповідача поданих з порушенням процесуального законодавства та проти прийняття /оцінки тих пояснень, які подані з порушенням процесуального порядку, а також просить критично оцінювати наведені ним доводи. Просила повернути подані відповідачем 04.02.2026 клопотання та пояснення без розгляду, як такі що подані з порушенням ст.183 ЦПК України.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Гощанського районного Рівненської області від 28.07.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Протокольними ухвалами 22.08.2025, 12.09.2025, 04.12.2025 підготовчі судові засідання було відкладено за клопотаннями сторін.

Ухвалою суду від 30.10.2025 замінено третю особу - Орган опіки та піклування Федорівської сільської ради Рівненської області -на належну третю особу Орган опіки та піклування Гощанської селищної ради.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 23.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольними ухвалами 25.02.2026, 26.03.2026, 07.05.2025, 11.06.2026, 06.08.2026 судові засідання було відкладено за клопотаннями сторін.

Судом було винесено ухвали про задоволення клпотань сторін, про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 03.09.2026 суд заслухав виступи учасників справи у судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

IV. Пояснення учасників справи.

Позивач та її представник - адвокат Михайлик С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.

Представник третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Згідно заяви, повністю підтримав висновок органу опіки та пікування Гощанської селищної ради у даній справі від 24.02.2026.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона є матір`ю відповідача і твердження позивача про те, що її син — відповідач у справі ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утримання свого сина ОСОБА_6 не відповідають дійсності. Свідок особисто бачила квитанції про перерахування сином коштів для позивача. Бували випадки, що син не мав власних коштів і просив у неї передати гроші для бувшої дружини. Її син дуже любить свою дитину і бажає бути присутнім у його житті. Вона давно не бачила онука, ще маленьким до розлучення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а ОСОБА_9 спілкується з сином по відеозв`язку. Позивач чинить свідку перешкоди у спілкуванні з онуком, навіть влаштувала скандал, коли свідок вислала онуку подарунок

Свідки, про виклик яких клопотала сторона позивача, в судові засідання не з`явилися. За клопотанням представника позивача в подальшому вказані свідки для допиту не викликалися.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Як встановлено судом сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 15 грудня 2012 року Лівобережним відділом ДРАЦС м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26.05.2017, справа №755/6118/17, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 06.06.2017.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 14.03.2013 відділом РАЦС Дніпровського районного управління юстиції в м.Києві.

За заявою позивача від 10.12.2019, службою у справах дітей та сім`ї Дніпровського районного в м.Києві державної адміністрації було складено висновок про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для його тимчасового виїзду за межі України, який було затверджено розпорядженням Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації №1044 від 11.12.2019.

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу з відповідачем їх неповнолітній син проживає з нею, перебуває на її утриманні. З початком повномасштабного вторгнення вона з сином ОСОБА_6 виїхала до Німеччини, де і проживають у даний час. Батько дитини-відповідач ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків , а саме не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не приймає належним чином участі у матеріальному забезпеченні дитини.

Згідно висновку виконавчого органу опіки та піклування Гощанської селищної ради №295/01/05-21/26 від 24.02.2026, який повністю підтримав представник Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, орган опіки вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 , 1990 р.н. батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заперечуючи проти задоволення позову та не погоджуючись з викладеними позивачем обставинами на обгрунтування позову відповідач ОСОБА_2 надав суду докази надіслання коштів позивачу у 2021-2025 роках (квитанції, скріншоти повідомлень).

Що стосується спілкування з сином, то зазначив, що на даний час перебуває за кордоном у Польщі, як і позивач із сином, що створює певні перешкоди для особистого спілкування з дитиною. Позивач зі свого боку також не бажає піти йому назустріч та привезти сина до нього. Просив також врахувати, що позивач не зверталась до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання сина, що підтверджує те, що він дає кошти на утримання сина добровільно.

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.04.2020 у справі №522/10703/18.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17. Тобто, судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суд застосовує положення статті 164 СК України, з урахуванням правового висновку щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також бере до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суд, розтлумачивши поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і з`ясувавши, що матеріали справи не містять доказів свідомого умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , 2013 р.н.

Законодавцем визначено, що при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із своїм сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка наразі проживає з мамою у Німеччині.

При цьому, слід враховувати, що батьківські права засновані на спорідненості батька з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав. А та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дитини займається мама, а батько проживає окремо від сина та не навідується до нього, як вказує позивач, не свідчить безумовно про те, що батько не бажає приймати участь в утриманні та вихованні дитини, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які дають однозначні підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання та утримання сина, які можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Ухвалюючи рішення, суд врахувує положення п. 7 та п. 8 ст. 7, ст. 166 СК України, п. 1 та п. 2 ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в яких закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, у тому числі і при вирішенні питань щодо позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з сином та займатися його вихованням, матеріально підтримує його та не бажає щоб його було позбавлено батьківських прав.

Твердження позивача про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків не є свідченням того, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Хоча неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні висловився, що він не хоче продовжувати спілкування з батьком, оскільки погано його пам`ятає, суд оцінює таку заяву критично, оскільки неповнолітній в свою чергу не навів якихось причин свого рішення. Суд вважає, що саме тривала відсутність спілкування сина з батьком, причинена перебуванням у різних криїнах, є причиною небажання неповнолітнього спілкуватися з батьком: син вже погано його пам`ятає.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Гощанської селищної ради, місцезнаходження: селище Гоща вул. Незалежності, 72, Рівненська область, код ЄДРПОУ: 04385416.

Повне рішення складено 14.09.2026.

Суддя Тишкун П.В.