Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №556/2299/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2299/26

Номер провадження 2/556/1426/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026.

Володимирецький районний су д Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , який за своє життя мав у власності земельні ділянки: кадастрові номери 5620886600:05:046:0155, 5620886600:05:046:0444.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки на день смерті проживала з ним, однак належно її не оформила.

ОСОБА_4 за своє життя також мала у власності земельні ділянки, кадастрові номери 5620886200:05:046:0129 та 5620886200:05:046:0441.

Позивачка та відповідач прийняли вищезгадане спадкове майно у спадок, як особи, які на день смерті проживали разом з спадкодавцем ОСОБА_4 .

У червні 2026 року відповідач (брат позивача ОСОБА_2 ) повідомив позивачку, що після смерті їх батьків не бажає оформляти спадщину та відмовляється успадковувати вищезгадане спадкове майно, всіляко ухиляється від документального оформлення спадкового майна.

Оформити свої спадкові права позивачка не має можливості, оскільки втрачено ориганали правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Вказаний позов надійшов до суду –31 липня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлений відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 .

За своє життя ОСОБА_3 мав у власності земельні ділянки: кадастрові номери 5620886600:05:046:0155, 5620886600:05:046:0444, площею 1,66 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власнсті на землю, серії ІV-РВ №022861.

Згідно довідок №356, №357 від 30.02.2026, виданих Рафалівською селищною радою, на момент смерті ОСОБА_3 , останній мав настиупний склад сім`ї: ОСОБА_4 , дружина; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка.

Відповідно до довідки №572/01-16 від 30.07.2026, виданої завідувачем Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Володимирецькій державній нотаріальній конторі Рівненської області заведено спадкову справу №575/2008. Коло спадкоємців складається з: ОСОБА_1 (дочка); ОСОБА_2 (син).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 .

За своє життя ОСОБА_4 мала у власності земельні ділянки: кадастрові номери 5620886600:05:046:0129 та 5620886600:05:046:0441, площею 1,81 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власнсті на землю, серії ІV-РВ №022860.

Згідно довідок №358, №359 від 30.02.2026, виданих Рафалівською селищною радою, на момент смерті ОСОБА_4 , остання мала настиупний склад сім`ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №86175053 від 30.07.2026, після смерті ОСОБА_4 спадкову справу не заведено.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, серії № НОМЕР_3 , де дівоче прізвище позиваки вказане - ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження позивачки, серії НОМЕР_4 , де в графі батько записаний - ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_4 .

Згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, міститься в ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як зазначено в п.4.19 глави 10 розділу II Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно роз"яснення нотаріуса №570/01-16, №571/01-16 від 30 липня 2026 року, оскільки оригінали Державних актів на право приватної власності на землю, серії ІV-РВ №022860, серії ІV-РВ №022861 втрачені, рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України особа має право у встановленому главою 3 Цивільного кодексу України порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як зазначено в статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Крім того, у цьому пункті зазначено, що якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Отже, способом захисту прав та інтересів позивача у даному випадку є визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд на підставі досліджених доказів приходить до висновку, що позивачка є спадкоємцем майна, вступила та прийняла спадщину, однак належним чином її не оформила, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, слід задовольнити.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 177, 178, 346, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1268, 1297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 30, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності на земельні ділянки: кадастрові номери: 5620886600:05:046:0155, 5620886600:05:046:0444, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею – 1,66 га, які належали на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-РВ №022861 – ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 ; на земельні ділянки: кадастрові номери: 56 208 866 00:05:046:0129, 56 208 866 00:05:046:0441, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею – 1,81 га, які належали на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії IV-РВ №022860 – ОСОБА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживаня – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відповіді з ЄДДР – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .