Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №545/1021/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1021/26

Провадження № 2/545/1426/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Литвинову В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 22.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем укладено договір № 2063579 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 10 300 грн. на умовах строковості та платності. Згідно п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному с. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 300 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

13.08.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №13082025-1, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка складає 51 448,5 грн., з яких 10 300 грн. - заборгованість за тілом кредиту,сума процентів за користуванням кредитом – 23947,5 грн., проценти нараховані позивачем за 156 календарних днів -12 051 грн. штрафні санкції – 5150 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 2063579 від 22.01.2025 року в розмірі 51 448,5 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 26.03.2026 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 02.06.2026 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в тексті позовної заяви прохав розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 24.04.2026 року, 02.06.2026 року, 30.06.2026 року, 14.09.2026 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано. (а.с. 122-124, а.с.133-135, а.с.141-143, а.с.147-149).

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14.09.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем укладено договір №2063579 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит, а споживач (позичальник) зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. (а.с. 94-100).

Згідно п.п. 1.3, 1.4 договору, сума кредиту склала 10 300 гривень, строк кредиту - 360 днів.

Відповідно до п. 1.5. договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. (п.1.5.1.),стандартна процента ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 20.02.2025 року включно (п.1.5.2).

Пунктом 1.5.2.1. передбачена знижена процентна ставка 0,9% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов.

Якщо споживач до 20.02.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 1.5.3. передбачена пільгова процентна ставка, яка становить 0,75% в день та застосовується з 21.02.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Пунктом 2.2 договору визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів моменту укладення договору. Дати надання кредиту 22.02.2025 або 23.01.2025 року.

Вказаний договір було укладено за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечувався споживачу (відповідачу) через веб-сайт. 22.01.2025 о 16:19:08, після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «Слон Кредит» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «Слон Кредит» сформувало договір про надання споживчого кредиту №2063579, надало його позичальнику для ознайомлення і направило на його номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор А188, котрий було введено позичальником у відповідний розділ ІТС.

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 був ознайомлений із інформацією про умови кредитування, про що останній засвідчив електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А 153, 22.01.2025 (а.с. 78-19).

Згідно з листом ТОВ «Пейтек Україна» № 20250820-2254 від 20.08.2025 року, ТОВ «Слон Кредит» 22.01.2025 о 16:19:29 перераховано кошти на платіжну картку позичальника НОМЕР_1 в сумі 10 300 грн. (а.с.88).

Крім того, як в бачається з повідомлення АТ КБ «Приват Банк» від 24.04.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260504/81053-БТ, на ім?я ОСОБА_1 , банком емітовано картку № НОМЕР_1 . 22.01.2025 року на вказаний рахунок відповідача були зараховані кошти в розмірі 10 300 грн. (а.с.131).

Таким чином, ТОВ «Слон Кредит» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

13.08.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», було укладено Договір факторингу №13082025-1, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2063579 від 22.01.2025 року. (а.с.59-62).

Згідно реєстру боржників від 13.08.2025 року до договору відступлення права вимоги № 13082025-1 від 13.08.2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2063579 від 22.01.2025 року, у розмірі 39397,5 грн., з яких: 10 300 грн - заборгованість за кредитом за основною сумою боргу; 23 947, 5 грн. - заборгованість по відсотках; 5150 грн. - заборгованість за пенею. (зворот а.с.86).

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором №2063579 про надання споживчого кредиту від 22.01.2025 за 155 календарних днів (15.08.2025-16.01.2026) відповідачу донараховано проценти за користування грошовими коштами у сумі 11973,75 грн. Заборгованість нарахована за період з 15.08.2025 по 16.01.2026 з розрахунку 0,75 % у день користування (а.с. 116-117).

Згідно тексту позовної заяви, позивач прохав стягнути відсотки за 156 календарних днів, в розмірі 12051 грн. (відсотки нараховані за 155 днів в розмірі 11 973,75 грн. + 77,25 грн. (156 день) = 12051 грн. Відсотки нараховані в межах строку дії договору.

Зідно з наданим позивачем розрахунком станом на 16.01.2026 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, що становить 51 448,5 грн., з яких 10 300 грн. - заборгованість за тілом кредиту,сума процентів за користуванням кредитом – 23947,5 грн., проценти нараховані позивачем за 156 календарних днів -12 051 грн. штрафні санкції – 5150 грн. (а.с.115).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5150 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за штрафними санкціями за кредитним договором №2063579 в розмірі 5150 грн. було нараховано відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, а тому позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 5150 грн., до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача за кредитним договором №2063579 від 22.01.2025 року підлягає стягненню 46 298,5 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 10 300 грн., проценти за користуванням кредитом – 23947,5 грн., проценти нараховані позивачем за 156 календарних днів -12 051 грн., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Капітал», суд задовольняє частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 10.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітні М.М., укладено договір №10/12-2024 про надання правової допомоги. (а.с.17-18).

Відповідно до акту №16403 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, сторони узгодили отримання адвокатських послуг адвокатом Столітнім М.М. в розмірі 10 000 грн. (а.с.85).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб у судове засідання, які у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заперечення представника відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які він вважає завищеними та неспіврозмірними зі складністю справи, суд вважає за необхідне, з огляду на принцип реальності та розумності стягнути витрати з відповідача на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 51 448,5 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 46 298,5 грн.

Пропорційність задоволених вимог становить 90 % (46298,5 х 100: 51 448,5 = 90%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 90 %, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу професійну допомогу підлягають задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3150 грн. (3500 х 90% : 100 = 3150 грн.) згідно вимог ст.142 ч.2 п.3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2396,16 грн. (2662,40 х 90 %:100% = 2396,16 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,280, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №2063579 від 22.01.2025 року у розмірі 46298,5 грн. (сорок шість тисяч двісті дев?яносто вісім гривень п?ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», сплачений судовий збір в сумі 2396,16 (дві тисячі триста дев?яносто шість гривень шістнадцять копійок) та 3150 грн. (три тисячі сто п?ятдесят гривень) витрат на оплату правової допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Г.Путря