Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №357/8716/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8716/26

Провадження № 2/357/6559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області представник ТОВ «Фінансова компанія «Позика» через систему «Електронний суд» звернувся з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 38595271 від 11.11.2021 у розмірі 12 425 грн, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 38595271, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором. Позивач свої зобов`язання виконав, однак відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

25.06.2026 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

29.07.2026 від представника відповідача - ОСОБА_2 , на адресу суді надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено про відсутність доказу, який підтверджує укладення відповідачем з позивачем кредитного договору шляхом його підписання електронним підписом відповідача, на надано доказів, яким чином відбувалось підписання зазначеного у позовній заяві договору. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови договору. Вказано також про неправильність нарахування відсотків та безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу. Просить відмовити в позові.

Разом з відзивом на адресу суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.

31.07.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої наведено додаткові обґрунтування, зокрема про часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Позиція відповідача суду зрозуміла.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до наявного у справі електронного договору, 11.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 38595271, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 500 грн, на строк до 09.02.2022 (90 днів), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на день під час перших 30 днів користування кредитом, а також 3% на день під час решти 60 днів строку кредиту.

Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, загальна вартість кредиту становить 12 425 грн.

Додатковою угодою від 09.12.2021 до договору № 38595271 внесено зміни, відповідно до яких, враховуючи запит клієнта щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 09.12.2021 по 08.01.2022; стандартного періоду за договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 09.01.2022 по 09.03.2022, у зв`язку з чим загальна вартість кредиту становить 11 935 грн.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251024113240 від 24-10-2025 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11-11-2021 16:26:31 на суму 3 500 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 119193248, призначення платежу: зарахування 3500 грн на карту НОМЕР_1 .

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092021/01, з урахуванням акту приймання-передачі та витягу з реєстру боржників, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Позика», а ТОВ «Фінансова компанія «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача за договором № 38595271.

В матеріалах справи містяться довідка про ідентифікацію клієнта: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , унікальний ідентифікатор (код підпису) НОМЕР_3 з номером карти/маски карти, наданий ТОВ «ФК «ІРБІС» розрахунок заборгованості за договором.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що підставами виникнення зобов`язань є договори або інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплює, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Презумпція свободи договору та диспозитивність законодавчої регламентації відносин позики і кредитування надають сторонам договору позики (кредитного договору) право самостійно визначати будь-які умови договору, в тому числі розмір і порядок плати за користування позикою, за однією лише умови - щоб домовленість сторін не суперечила законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник та позикодавець досягли всіх істотних умов кредитного договору, який є дійсним та ніким не оспореним. Відповідач вказує про відсутність належних та допустимих доказів, при цьому не надав доказів на спростування наданих позивачем доказів, зокрема звернень до позичальника та/або правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій. Також суд враховує додаткову угоду про продовження строку дії договору та відомості з розрахунку заборгованості (2021-12-09 12:57:20 2 450,00 Погашення кредиту), з яких вбачається про часткове погашення заборгованості позичальником.

Таким чином, позикодавець надавши відповідачу кредитні кошти зобов`язання за договором виконав, а позичальник порушив взяті на себе зобов`язання, оскільки не повернув в повній мірі кошти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджується факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору № 38595271 від 11.11.2021 та факт існування за вказаним договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 01.09.2025 у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором про надання кредиту № 38595271 від 11.11.2021 у розмірі 12 425 грн, що складається: 3 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 925 грн - відсотки.

Суд перевірив порядок нарахування відсотків за кредитним договором з урахуванням умов додаткового договору про продовження строку договору, встановивши вірність такого розрахунку, при цьому відповідачем розрахунок позивача (позичальника) жодним чином не спростовано.

Не погоджуючись з позовом, відповідач також заявив про застосування строку позовної давності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правилом ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний карантин скасовано з 24:00 год. 30.06.2023.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, тож строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, станом на день скасування карантину (30.06.2023), діяла редакція пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згодом пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України викладено в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон 4434-IX від 14.05.2025 про відновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача у даній справі не вбачається.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням у заявленому позивачем до стягнення розмірі.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, укладеної між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Адвокатом Горобей Русланою Геннадіївною;

2) копію додаткової угоди № 38595271 від 08.05.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026;

3) детальний опис робіт;

4) акт надання послуг від 08.05.2026.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Горобей Р.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 надано ТОВ «Фінансова компанія «Позика» наступні послуги: письмова консультація - 500 грн (0,5 год); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Позика» - 1 500 грн (1 год.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 000 грн (2 год.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 500 грн (0,5 год.). Всього послуг на 5 500 грн.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу.

Відтак, витрачений адвокатом час та витрати на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи, при цьому формування додатків до позовної заяви входить у підготовку позову, а тому дублювання відповідних послуг суд вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, співмірність заявленим витратам ціні позову, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів в провадженні суду, критерії реальності адвокатських витрат та принципи розумності і справедливості.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором № 38595271 від 11.11.2021 у розмірі 12 425 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та 2 662,40 грн судового збору.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Київ, код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов