Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №155/1072/25 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1072/25

Провадження №2/155/18/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., за участі секретаря судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору Служба у справах дітей Берестечківської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 01 липня 2025 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору Служба у справах дітей Берестечківської міської ради.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16.09.2012 року, який розірвано рішенням Горохівського районного суду від 01.05.2023 року. В шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з відповідачем. Вказані обставини встановленні рішенням Горохівського районного суду від 14.11.2024 року у справі № 155/596/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей. Вказує, що син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 заявив про своє бажання залишитись проживати з батьком обґрунтовуючи тим, що до батька має більшу особисту прихильність, батько про нього краще піклується та у батька йому кращі умови проживання і відношення, крім того син жалівся, що за місцем фактичного проживання у матері до нього погано ставляться і стосовно нього вчиняється насилля. Також вказує, що має стабільний дохід, за місцем проживання характеризується добре, проживає з матір`ю. Також зазначає, що формально зареєстроване місце проживання обох дітей за адресою АДРЕСА_1 , проте фактично вони проживають із відповідачем. Відповідач не надає згоди на проживання сина ОСОБА_3 із позивачем, тому вважає, що вказане свідчить, про відсутність спільної згоди батьків та самої дитини стосовно місця проживання дитини.

У на підставі наведеного ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиції учасників справи, їхні заяви та клопотання

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Берестечківської міської ради в судовому засіданні просила в позові відмовити. Зазначила, що визначення місця проживання дитини з позивачем, буде суперечити інтересам дитини.

В судові засідання 14 липня 2026 року, 19 серпня 2026 року та 14 вересня 2026 року сторони не з`являлись, клопотань про відкладення судового засідання чи будь яких інших заяв не подавали, про причини неявки суд не повідомляли, а тому, суд вважає за можливе провести розгляд справи на основі наявних матеріалів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Горохівського районного суду від 03.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано висновок про доцільність визначення місця проживання дитини.

30 вересня 2025 року ухвалою Горохівського районного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.7 зворот).

Із рішення Горохівського районного суду Волинської області від 14.11.2024 року, яке має преюдиційне значення для суду, вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 01 травня 2023 року (а.с.4-7). Даним рішення також частково задоволено позовні вимоги та визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.06.2025 року №597 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с.11).

Із акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї проведеного за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає разом із матір`ю ОСОБА_6 1972 року народження (а.с.11 зворот, 12 зворот).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №193211 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ (другої) групи загального захворювання, інвалідність встановлена до 01 грудня 2026 року (а.с.13).

Середньомісячний дохід ОСОБА_1 становить 2361,00 грн, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків станом на 20.06.2025 року (а.с.8).

Відповідно до характеристики наданої старостою Підберезівського старостинського округу Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №598 від 19.06.2025 року ОСОБА_1 зарекомендував себе добре, відомості про конфліктні ситуації серед односельчан не надходили (а.с.12).

На виконання ухвали суду службою у справах дітей Берестечківської міської ради 24. Липня 2025 року за №78 від 23.07.2025 року було надано висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком затверджений 21 липня 2025 року рішенням Виконавчого комітету Берестечківської міської ради №124 (25-32).

Відповідно до вищевказаного висновку 15.07.2025 року службою у справах дітей здійснено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 на утриманні якої перебуває двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено, що останні проживають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. У будинку чисто, затишно та прибрано, наявні необхідні меблі та техніка для повсякденного вжитку, зроблено косметичний ремонт. Усі речі складені на своїх місцях. У малолітніх: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є окрема дитяча кімната, де розміщені: спальне місце, ігровий куточок, шафа для зберігання одягу та взуття, яким діти забезпечені у повній мірі. Матір дітей, приділяє значну увагу своїм синам, займається їх вихованням та гармонійним розвитком і має достатній виховний потенціал. Мати категорично заперечує проти проживання дитини разом із батьком через неналежні умови догляду за дитиною під час перебування з батьком (порушується режим харчування, відпочинку та сну), розрив братнього зв`язку між дітьми, моральний тиск на молодшого сина через нерозуміння причини нерівноцінного поділу між синами уваги батька, соціальна дезадаптація через зміну звичного оточення, порушення права матері на участь у вихованні дитини та безпека дитини в нічний час. Під час бесіди малолітній ОСОБА_3 відповів що хоче жити з мамою та молодшим братиком, а до тата час від часу їздити в гості. Згідно Висновку та Акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 від 10.07.2025 року підготовленими фахівцем соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг Горохівської міської ради Волинської області» встановлено, що умови проживання сім`ї задовільні, в кімнатах зроблено сучасний ремонт, чисто, проведене водопостачання. Будинок з усіма комунальними зручностями, наявна окрема кімната куди б могли приїздити і проживати діти. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 не з`явився.

Із врахуванням наведеного служба у справах дітей Берестечківської міської ради вважає за недоцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання батька у АДРЕСА_1 .

Застосоване судом законодавство

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ст.7 СК України).

Згідно зі ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з статтею 157 СК України, частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно зі ст.ст.160, 161 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», від 11 липня 2017 року, заява №2091/13, йдеться про визначення «інтересів дитини», її місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі – Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, згідно вимог закону вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б насамперед інтересам неповнолітніх дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір ю.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

В даних правовідносинах суд звертає увагу, що малолітній син сторін ОСОБА_8 проживає з матір`ю та братом у звичній для нього обстановці.

При вирішенні даного спору про місце проживання дитини, суд виходить з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймає до уваги встановлені у судовому засіданні факти щодо відповідального ставлення матері до виконання своїх обов`язків, зокрема факт проживання малолітньої дитини разом із матір`ю після припинення сторонами подружніх стосунків.

Батько дитини свою участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми забезпечив рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 14.11.2024 року, яким встановлений графік побачень, спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька з дітьми.

На переконання суду, примусове вилучення батьком свого малолітнього сина зі звичного для нього середовища - від матері та брата, не може вважатися таким, що здійснене виключно в інтересах дитини.

Також, батьком не доведено, що в нього встановлено настільки сильний психологічний зв`язок із дитиною, що дозволив би забрати дитину з умов, в яких вона знаходиться, не завдавши при цьому психологічної травми дитині.

При вирішенні даного спору, суд враховує, що між сторонами склались неприязні стосунки, однак, їх спільні діти у жодному разі не можуть бути заручниками цих стосунків.

Окрім того, суд бере до уваги що малолітній ОСОБА_3 в ході проведення бесіди з представниками служби у справах дітей повідомив, що хоче жити з мамою та молодшим братом, а до тата час від часу їздити в гості.

Судом не беруться до уваги долучені позивачем письмовий доказ а.с.78 та електронний доказ відеозапис на з`ємному диску а.с.79, оскільки такі не відповідаю принципам належності, достовірності та допустимості.

Позивачем не обґрунтовувано належність таких доказів для підтвердження позовних вимог. Відсутні будь які ознаки для встановлення походження таких доказів, зокрема відмітки дати та часу, ким фіксувалися пояснення та у чиїй присутності. Окрім того, із таких доказів не можливо встановити чи відповідають такі пояснення дійсним обставинам справи, чи відбирались вони під тиском чи іншим впливом сторонніх осіб та інше.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, враховуючи вік дитини, проживання сина сторін після припинення шлюбних відносин з матір`ю та емоційну прив`язаність дитини до матері та молодшого брата, висновок служби у справах дітей, суд приходить до висновку, що проживання малолітньої ОСОБА_3 зі своєю матір`ю буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини і це не вплине на реалізацію батьком своїх прав щодо його участі у вихованні сина.

В свою чергу, батько не надав суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з матір`ю буде суперечити найкращим інтересам дитини.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд, вирішуючи спір між сторонами, керується зазначеними вище нормами сімейного законодавства, виходить насамперед з інтересів самої дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком таким, що не підлягає до задоволення.

Розподіл між сторонами судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі п.9. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.3, 18, 19, 141, 150, 151, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.29 Цивільного кодексу України, Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 21.02.1990 року, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Берестечківської міської ради – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору: Служба у справах дітей Берестечківської міської ради, місцезнаходження вулиця Шевченка, будинок 2, місто Берестечко, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04051262.

Рішення в повному обсязі складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв