Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №497/724/26 — Болградський районний суд Одеської області

25.08.2026

Справа № 497/724/26

Провадження № 2/497/1045/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

секретаря – Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року представник позивача - Бачинський О.М., який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВС №1269270 від 17 березня 2026 року, звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд", із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200919294 від 23.09.2020 року в загальному розмірі 33 915,39 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн., мотивуючи тим, що 23 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200919294. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом та акцептована ОСОБА_1 . Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів № банківської картки, на рахунок за якою перераховано грошові кошти у розмірі 9 175,00 грн. Свої зобов`язання по укладеному договору відповідач не виконувала належним чином, хоча проводила повне або часткове погашення нарахованих процентів за користування кредитом, але останній платіж вона здійснила 14.12.2020 року, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. 30 червня 2021 року між ТОВ «Форза» та ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2 відповідно до умов якого ТОВ «Форза» передав ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» прийняло належні ТОВ «Форза» права вимоги до боржників вказаних у реєстрах прав вимоги. Отже відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 915,39 грн, з яких: 9 175,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 2 546,10 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 20 643,75 грн. заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.07.2021 року по 28.09.2021 року, 1 550,54 грн. – інфляційне збільшення за період з 30.12.2020 по 23.03.2022 року. Відповідач не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, свої зобов`язання за договором не виконав, тому представник звертається до суду з позовною вимогою.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В подальшому ухвалою суду від 27.05.2026 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ «Універсал Банк» інформацію що містить банківську таємницю.

Витребувана судом інформація надійшла 25.06.2026 року.

24.08.2026 року представником позивача Бачинським О.С. через систему «Електронний суд» надано заяву про уточнення позовних вимог. У своїй заяві представник уточнює суму надано кредиту, а саме 8 800,00 грн., тому уточнює розмір самої заборгованості, яка станом на 18.03.2026 року становить 32 529,22 грн., яка складається з: 8 800,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 2 442,04 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 19 800,00 грн. заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.07.2021 року по 28.09.2021 року, 1 487,18 грн. – інфляційне збільшення за період з 30.12.2020 по 23.03.2022 року. Саме уточнену суму заборгованості представник просить стягнути з відповідача.

Представник позивача Бачинський О.М. в позовній заяві просить розглянути справі у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, також зазначає, що не проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2020 між ТОВ «ФК «ФОРЗА»» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «ФОРЗА»» та акцептована ОСОБА_1 , 23.09.2020 шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором u675842b) заяви-формуляра про акцептування оферти № 000200919294 від 23.09.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ФОРЗА»» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Відповідно до п.п.5.1. п.5 Договору позики Кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 9 175,00 грн. безготівковим шляхом, строк дії договору з 23.09.2020 по 07.10.2020. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 07.10.2020 (п.5. пп.8.), процента ставка в день складає 1,85 % (п 5. пп.11.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.5. пп.12).

23.09.2020 відповідачем, шляхом підписання електронним підписом, також було підписано графік платежів, що є додатком до договору про надання позики та паспорт споживчого кредиту де викладено інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також інші важливі правові аспекти.

30.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРЗА»» в особі заступника Генерального директора Романенка М.Е., який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф»» укладено договір факторингу №20210630-Ф/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ФОРЗА»» передає ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

За змістом п.4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 721,10 грн., з яких: 9 175,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 546,10 грн. - заборгованість по відсоткам.

Суд також установив, що на поштову адресу відповідача було відправлено повідомлення про зміну Кредитора вих.№207052526 від 09.07.2021, та досудову вимогу вих.№207052526 від 13.10.2021.

Так, судом за клопотанням представника позивача було витребувано інформацію з АТ «Універсал банк», яка надійшла до суду 25.06.2026 року, з якої судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у цій банківській установі відкритий банківський рахунок за картою № НОМЕР_1 та на цій банківський рахунок 23.09.2020 року о 13:27:50 годині надійшов грошовій переказ в сумі 8 800,00 грн., а ні як зазначено в договорі укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» в сумі 9 175,00 грн., деталі операції А2С х РАY (позивачем уточнені вимоги відповідно до переведеної суми за договором).

З деталізованого розрахунку заборгованості наданої з уточнення позовних вимог, вбачається, що станом на 18.03.2026 за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294 від 23.09.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 529,22 грн, з яких: 8 800,00 грн залишок заборгованості за тілом, 2 442,04 грн. залишок заборгованості по процентам за користування кредитом, 19 800,00 грн. залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період 01.07.2021 по 28.09.2021), 1 487,18 грн. інфляційне збільшення (нараховано Новим кредитором за період 30.12.2020 по 23.02.2022).

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не оспорила факту укладення 23.09.2020 року Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294 з ТОВ «ФК «ФОРЗА»» та отримання за цим договором, кредиту на суму 8 800,00 грн., суд вважає за можливе задовольнити уточнену позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми та відсотків у розмірі 2 442,04 грн., які передбачені самим договором № 000200919294 та обраховані первісним кредитором, виходячи з реально наданої позики в сумі 8 800,00 грн. з урахуванням базової процентної ставки в розмірі 1,85 % та за період, що передбачений цим договором (15 днів), а також з врахуванням часткового погашення цих відсотків відповідачем, останні платіж здійснено 14.12.2020 року.

Слід зазначити, що дата повернення кредиту (07.10.2020) чітко вказана сторонами в Договорі про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294, а також, розмір відсотків було передбачено сторонами кредитного договору в Додатку до Договору.

Однак, суд вважає не обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору, що нараховані позивачем, як новим кредитором, на суму 19 800,00 грн., за період з 01.07.2021 по 28.09.2021.

Дійсно, Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294, пунктом 5, передбачено, що строк дії Договору продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається, як період від дати видачі кредиту (п.п.4) п.5 Договору до фактичної дати повернення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Частиною 8 ст. 18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості.

Отже, з огляду наведеного вище, суд вважає, що позивач довів наявне в нього право вимоги та наявність заборгованості відповідача за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200919294 в сумі 11 242,04 грн. (8 800,00 грн тіло кредиту, 2 442,04 грн. відсотки за користування кредитом). Водночас суд відмовляє в стягненні з відповідача заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору, що нараховані позивачем (19 800 грн.) за період з 01.07.2021 по 28.09.2021р.

Щодо вимоги про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 1 487,18 грн суд зазначає таке.

Інфляційне збільшення за своєю правовою природою є складовою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що інфляційне збільшення в розмірі 1 487,18 грн нараховане за період з 30.12.2020 по 23.02.2022, тобто також у зв`язку з простроченням виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту.

Оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняє споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту у відповідний період, підстав для стягнення з відповідача інфляційного збільшення в розмірі 1 487,18 грн., суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд висновує про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № № 000200919294 від 23.09.2020 в сумі 11 242,04 грн. з яких: 8 800,00 грн тіло кредиту, 2 442,04 грн. відсотки за користування кредитом.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф»» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 920,12 грн, виходячи з наступного розрахунку 11 242,04 х 2662,40/32 529,22.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрачені ним на професійну правничу допомогу адвоката кошти в сумі 7 000 гривень.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, їх слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 419,19 грн. (11 242,04 х7000/32 529,22).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРТЕМІДА-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 87, оф. 54, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у ПуАТ «Акордбанк», МФО банку 380634, заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200919294 від 23 вересня 2020 року в розмірі 11 242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 04 копійки та суму судових витрат в розмірі: 920,12 грн. судового збору та 2 419,19 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 14 581 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца