Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №495/4980/21 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа № 495/4980/21

Номер провадження 2/495/1813/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Братків І.І.,

за участю секретаря судового засідання Трофімчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області 30.06.2021 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , в якому просить:

- скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279, за яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набуто право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992);

- припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дачний будинок загальною площею 64 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992);

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва, а саме дачний будинок загальною площею 64 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001;

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 6810 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища Білгород-Дністровською окружною прокуратурою Одеської області встановлено порушення вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» під час набуття ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Установлено, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці водного фонду площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району – 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, та перебуває у користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі – Біляївська РО УТМР) згідно договору оренди, укладеного 20.09.2004 з Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією строком на 49 років для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 № 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0205 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 24.09.2014 № 16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).

Установлено, що дачний будинок знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні», є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Таким чином, право власності на вказаний дачний будинок набуто незаконно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, знесення самочинного будівництва.

Відповідач, набуваючи та реалізуючи своє право власності на самочинно збудований дачний будинок, порушим режим використання території природно-заповідного фонду – заповідного урочища «Дністровські плавні», встановленого статтями 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України, та особливий режим використання земельної ділянки, що перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

Заповідне урочище «Дністровські плавні» загальною площею 7620 га створено 1 жовтня 1993 року рішенням Одеської обласної ради народних депутатів № 496-ХХІ «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області».

Заповідне урочище «Дністровські плавні» є основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський».

Землі заповідного урочища «Дністровські плавні» відносяться до земель природоохоронного значення та входять в склад природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Водно-болотні угіддя заповідного урочища «Дністровські плавні» та прилеглі до них території та акваторії природного середовища дельти внесені в списки Рамсарської конвенції та охороняються міжнародною спільнотою.

Статтями 8-11 Положення передбачено, що заповідне урочище «Дністровські плавні» розташовано в Біляївському (Біляївське лісництво – 20, 23, 24, 26, 27, 28, 29 квартали площею 4374,3 га) та Білгород-Дністровському (Біляївське лісництво – 30, 31 квартали площею 1094,4 га та землі держземзапасу 2150 га) районах Одеської області.

В межі заповідного урочища включені 6 км русла ріки Дністер та 4 км русла ріки Турунчук.

В межах заповідного урочища на території Білгород-Дністровського району розташовані:

Осетрове господарство Одеського облрибкомбінату загальною площею 39,2 га: створене з цільовим природоохоронним призначенням для відтворення осетрових риб та випуск їх в природні водойми ріки Дністер;

Мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають перепрофілізації на охорону заповідного урочища та польову базу-лабораторію з проведення екологічних інформаційно-освітніх програм;

Митна та прикордонна служби, що виконують огляд пасажирського та річного транспорту (сприяють охороні та підтримці заповідного режиму на території заповідного урочища).

Межі в Білгород-Дністровському районі: від «Стрілки» - місця впадання р. Турунчук в Дністер кордон вгору по течії Дністра тягнеться до єрика у 51 км автодороги Маяки-Паланка. Далі межа через очеретяні асоціації тягнеться на південь до озера Тіора і по заповідному берегу єрика входить до Дністровського лиману. Потім межа тягнеться в глибину лиману на 1 км. Ця кілометрова зона акваторії лиману тягнеться вздовж його північного берега до правого берега гирла Кіляри. Звідси межа проходить вздовж русла гирла до русла Глибокого Турунчука і потім проходить через Тростникові асоціації в південно-західному напрямку вздовж русла Мертвого Турунчука. Там межа проходить по лівому березі до кінця русла і по цьому азимуту через очеретяні асоціації доходить до «Стрілки». Русло Дністра від «Стрілки» до 51 км (вздовж автодороги Маяки-Паланка. Протяжність 6 км). Резервується як місце покою іхтіофауни: тут промислове та любительське рибальство заборонено.

Межі в Біляївському районі: від «Стрілки» межа тягнеться вверх проти течії по протоці «Широка» до її впадання в озеро Біле. Звідси межа тягнеться через середину озера в північному напрямку та доходить до старого русла, що сполучає Турунчук з озером. По цьому єрику межа виходить на правий берег Турунчука та проходить вверх за течією вздовж його русла. На відстані 2-х км вверх за течією від водопадаючих каналів Одеського облрибкомбінату межа проходить по лівому берегу Турунчука та тягнеться на протязі 4 км вверх до старого єрика на озеро Тудорово. Ця частина русла Турунчука резервується як місце покою іхтіофауни: тут промислове та любительське рибальство забороняється. Звідси межа йде по правому берегу єрика до озера Тудорово. Далі межа тягнеться на 100 м вглиб озера та здійснює контур стометрової смуги акваторії озера доходить до протоки, що веде до ріки Дністер. Звідти через очеретяні асоціації межа прямує на південь до меандра «Діонісій» та потім строго вздовж лівого берега ріки вона тягнеться вниз за течією. У 51 км автодороги Маяки-Паланка межа перетинає ріку Дністер та зливається з межею по Білгород-Дністровському району.

Питання меж заповідного урочища «Дністровські плавні» та перебування у його межах, зокрема будівель та споруд Біляївської РО УТМР досліджувалось у 2010-2012 роках органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями при розробленні Проекту зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до акту обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району комісією, створеною розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 № 837/А-2012, за результатами огляду заповідного урочища виявлено, що в заповідному урочищі знаходяться наступні об`єкти господарської діяльності:

автомобільна дорога Одеса-Рені 2-ї категорії шириною 9 м з середньодобовою інтенсивністю руху = 1000 об`єктів на добу;

від 41 км автодороги Одеса-Рені кабелі зв`язку з їх охоронними зонами;

від 44 км автодороги Одеса-Рені розташовані повітряна лінія електропередач 110 кВ (металеві опори), повітряна лінія електропередач 10кВ (залізобетонні опори) з їх охоронними зонами до 20 м;

до 46 км автодороги Одеса-Рені знаходяться квартали ДП «Одеське лісове господарство»;

на 49 км автодороги Одеса-Рені знаходиться митна і прикордонна служби, що виконують догляд вантажного, пасажирського і річкового транспорту з причалами та допоміжними спорудами адміністративних будинків, 26 мисливських будинків Біляївської районної організації мисливців та рибалок Одеської обласної організації УТМР з причалом та іншою соціальною інфраструктурою;

на 50 км автодороги Одеса-Рені знаходиться польова база-лабораторія по проведенню екологічних інформаційно-освітніх програм університету І.І. Мечникова, колишній майновий комплекс Одеського облрибкомбінату з промисловою інфраструктурою, переданий в оренду ПП «Перша Дністровська заводь», АДРЕСА_2 з 11 жилими і господарськими будівлями з їх присадибними ділянками, електротрансформатором та електромережею.

Згідно наукового обґрунтування можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні», розробленого Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова від 28.10.2010, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса-Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Вся ця територія по суті є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП.

Аналогічне обґрунтування міститься у науковому обґрунтуванні на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, від 24.11.2012 № 113.005/03 розробленого Державною екологічною академією; експертному висновку на зміну меж території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області ДП «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу» НААН України від 22.11.2012 № 20; висновку громадської експертизи, розробленого під керівництвом голови Одеської обласної організації УТМР Жука С.К., голови Одеського регіонального відділення асоціації міст України і громад Демченка В.Г., затвердженого 15.11.2012 президентом екологічного центру сталого розвитку України - головою громадської ради при Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Геращенком Ю.Є.

Відповідно до листа ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 31.01.2013 № 222а визначено перелік користувачів земельних ділянок, які планується вилучити з заповідного урочища «Дністровські плавні» загальною площею 158,3649 га: мисливські будівлі єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації мисливців і рибалок; польова база-лабораторія по проведенню екологічних інформаційно-освітніх програм університету І.І. Мечникова; митна і прикордонна служби; АДРЕСА_2 ; автодороги 2-ї категорії Одеса-Рені; осетринницький комплекс Одеського облрибкомбінату з будівлями і спорудами; траси зв`язку; дві смуги ЛЕП.

За результатами розгляду вищевказаних документів на підставі подання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04.12.2012 № 1165/05 та від 31.01.2013 № 47/02-05 рішенням Одеської обласної ради від 14.02.2013 № 738-VI скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу і не може використовуватись за своїм цільовим призначенням та оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман) площею 158,3649 га об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, включивши її до складу заповідного урочища «Дністровські плавні», в межах, визначених проектом змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління.

Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 № 815/3807/13-а задоволено позов Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Нижньодністровського національного природного парку до Одеської обласної ради та скасовано рішення сесії Одеської обласної ради від 14.02.2013 № 738-VI.

Таким чином, за рішенням суду попереджено незаконне вибуття об`єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, а отже вказана територія залишилась у складі заповідного урочища «Дністровські плавні», у тому числі в частині території земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР.

На теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

Отже, враховуючи положення ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», для визначення меж вказаного об`єкта природно-заповідного фонду необхідно керуватися проєктом створення заповідного урочища «Дністровські плавні», зокрема первинними документи, які стали підставою для створення заповідного урочища.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16 (пункт 23).

На час підготовки наукового обґрунтування та інших первинних документів для створення території та об`єкту природно-заповідного фонду «Дністровські плавні» діяв Закон Української РСР «Про охорону природи Української РСР», ухвалений Верховною Радою УРСР 29.06.1960, змінений і доповнений 25.08.1970, який передбачав іншу класифікацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду, режими їх використання.

Одеським державним університетом ім. І.І. Мечникова розроблені наукові матеріали у вигляді Проекту створення державного заповідника «Дністровські плавні», 1988 р., який виконувався на підставі Рекомендації науково-практичної конференції «Дністер», 16-18 листопада 1987 року (виконавці: Русєв І.Т., Щеголєв І.В., Коваленко С.Г., Дятлов С.Є.).

Так, листом Комісії АН УРСР по координації наукових досліджень в державних заповідниках УРСР від 24.05.1988 № 110/93-20 повідомлено, що Президією АН УРСР доручено Південному відділенню наукового центру АН УРСР підготувати Комплексну програму «Дністер» з оптимізації екологічної обстановки в басейні Дністра. Одночасно надано матеріали з питання створення заповідних територій у пониззі Дністра, підготовлений Комісією АН УРСР по заповідникам.

Листом Президента АН УРСР від 16.10.1990 № 5х/1341-3 повідомлено, що враховуючи необхідність відновлення природних умов для розвитку лиманно-гирлового комплексу в низов`ях Дністра, АН УРСР підтримує пропозицію про створення в цьому регіоні державного заповідника «Дністровські плавні».

Листом Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 03.10.1988 № 06.03-01-2404 повідомлено про згоду з пропозицією Президії АН УРСР про організацію державного заповідника «Дністровські плавні», яка є своєчасною і доцільною. Також надано згоду на прийняття майбутнього заповідника на утримання та забезпечення наукової організації його роботи.

Відповідно до листа Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 13.08.1990 № 06.03-01-962 згідно дозволу на попередній вибір ділянки під заповідник «Дністровські плавні» (лист Одеського облвиконкому № ЗМ-127 від 08.06.1990) Одеський державний університет приступив до підготовки необхідний матеріалів для погодження з райвиконкомами та землекористувачами. Згідно прохання Одеського облкомітету по охороні природи для вирішення всіх питань, пов`язаних з організацією заповідника, наказом по Університету № 553-18 від 09.04.1990 затверджена офіційна комісія. До складу комісії, погодженого з облкомітетом по охороні природи, увійшли вчені та спеціалісти у сфері охорони природи: голова комісії к.б.н. Дятлов С.Є., члени комісії к.б.н. Стойловський В.П., к.б.н. Корзюков А.І., м.н.с. Курочкін С.Л., к.б.н. Галустян М.В., к.б.н. Тілле А.А., к.б.н. Русєв І.Т., Щеголєв І.В.

Як вбачається із виписки з протоколу № 3 сесії Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 19.09.1990 (лист президії Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 19.11.1990 № 102) районною радою погоджено вибір земельної ділянки площею 3290 га, у тому числі під водою 650 га, низинного болота 2640 га, з них земель Державного земельного запасу 1690 га, держлісфонду – 1600 га під розміщення державного заповідника «Дністровські плавні».

Відповідно до виписки з протоколу № 3 засідання Комісії АН УРСР від 22.11.1990 (лист Комісії АН УРСР по координації наукових досліджень в державних заповідниках УРСР від 27.11.1990 № 110/204-20) постановлено підтримати прохання комісії по екології та раціональному природокористуванню Одеської обласної ради народних депутатів про створення державного заповідника «Дністровські плавні» - як єдину форму збереження унікального плавневого комплексу Європейської частини Союзу РСР.

Для вирішення питань, пов`язаних з вибором ділянки під заповідник «Дністровські плавні» в Одеському державному університеті сформована комісія у наступному складі: 1. С.Є. Дятлов, доц. каф. зоології. 2. А.І. Корзюков, доц. каф. зоології. 3. В.П. Стойловський, доц. каф. зоології. 4. А.А. Тілле, директор Одеського зоопарку. 5. І.В. Щеголев, інженер. 6. С.Л. Курочкін, м.н.с. 7. І.Т. Русєв, с.н.с. Одеської протичумної станції. Від Білгород-Дністровського району: 1. Р.І. Рева, архітектор. 2. П.В. Федоренко, заст. голови райвиконкому. 3. Л.І. Сергієнко, головврач райСЕС. 4. В.Т. Нечипоренко, голова комітету по охороні природи. 5. Є.В. Смоленський, інженер-землевпорядник. 6. П.А. Чумаченко, гол. державний пожежник (лист Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова від 03.12.1990 № 06.03-01-1895).

Відповідно до акту вибору земельної ділянки під розміщення заповідника «Дністровські плавні» від 19.12.1990 комісією виконкому Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів визнано за доцільним відведення земельної ділянки під розміщення заповідника «Дністровські плавні» площею 2150,5 га, що розташована в урочищі с. Паланка на таких угіддях: лісових площею 15,8 га, боліт низинних 1212,2 га, під водою 883,3 га, під дворами 39,2 га (осетрове господарство).

Висновком № 80 від 28.12.1990 Білгород-Дністровської райсанепідемстанції погоджено розміщення державного заповідника «Дністровські плавні» на земельній ділянці площею 3840 га в заплаві р. Дністер. Розміщення земельної ділянки визначено з півночі – ріка Дністер, з півдня – Дністровський лиман, зі сходу – с. Маяки, з заходу – с. Красна Коса.

Висновком головного державного інспектора по використанню та охороні земель району по питанню відведення земельної ділянки від 08.01.1991 № 2 погоджено відведення земельної ділянки площею 2150,5 га для розміщення заповідника «Дністровські плавні».

Листом Управління по земельних ресурсах і земельній реформі Одеської обласної рад народних депутатів від 31.10.1991 № 319 повідомлено, що заперечень проти заняття земель під об`єкти заповідника за рахунок лісового фонду Одеського лісгоспзагу у Біляївському районі площею 1689,5 га, а також земель запасу у Білгород-Дністровському районі площею 2150,5 га не мається.

Відповідно до змісту Проекту організації державного заповідника «Дністровські плавні» заплавні угіддя державного заповідника «Дністровські плавні» розташовані на території Біляївського і Білгород-Дністровського районів Одеської області між селами Яськи, Маяки, містом Біляївка та селами Тудорово, Паланка. Основна частина заплавного ландшафту належить Біляївському лісництву Одеського обласного лісгоспзагу. В межі цієї території входить і реліктове озеро Біле. Загальна площа вказаного лісництва в межах заповідника складає 6400 га. Ці плавневі угіддя передані в оренду Придністровському мисливському господарству Військового товариства мисливців Одеського військового округу (2900 га), Біляївській райраді УТМР Одеської області (2450 га) та Одесміськраді УТМР (1200 га). В межі території заповідника входить ділянка русла Дністра від межі з МРСР до впадання р. Турунчук та русло р. Турунчук в районі озер Горілі на протязі відповідно 6 і 4 км.

25 липня 1992 року набрав чинності Закон України «Про природно-заповідний фонд України», який визначив такий вид території та об`єкту природно-заповідного фонду як заповідне урочище.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ створено заповідне урочище «Дністровські плавні».

Вказане рішення прийнято на підставі наукового обґрунтування та інших первинних документів для створення державного заповідника «Дністровські плавні».

Такий висновок узгоджується з інформацією, яка викладена у листі від 19.03.2021 голови ГО «Фонд захисту і відродження дикої природи імені професора І.І. Пузанова «Природна спадщина» Русєва І.Т., який є виконавцем розробленого проекту організації державного заповідника «Дністровські плавні».

Таким чином, первинними обліковими документами щодо створення заповідного урочища «Дністровські плавні» є Проект організації державного заповідника «Дністровські плавні» та відповідні матеріали погоджень.

Також, відповідно до листа ГО «Фонд захисту і відродження дикої природи імені професора І.І. Пузанова «Природна спадщина» від 19.03.2021 на момент створення заповідного урочища «Дністровські плавні» в його межі на березі р. Дністер Білгород-Дністровського району увійшов, зокрема, один глинобитний будинок Єгерського пункту (власник Біляївська районна рада УТМР).

Згідно з листа розробника комплексу робіт щодо виготовлення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку –

ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» від 10.02.2021 № 24 заповідне урочище «Дністровські плавні» не в повному обсязі входить до складу території Нижньодністровського національного природного парку, що підтверджується графічним матеріалом, доданим до листа.

Також, відповідно до листа ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» від 22.02.2021 № 32 згідно з даних матеріалів створення Нижньодністровського національного природного парку, частина Парку (а саме частина заповідної зони) перетинається з територією іншого об`єкту природно-заповідного фонду – заповідне урочище «Дністровські плавні». Розробником документації із землеустрою щодо заповідного урочища «Дністровські плавні» було ДП «Одеський інститут землеустрою». В ході розробки проекту землеустрою, для всебічного вивчення, ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» було отримано від ДП «Одеський інститут землеустрою» графічні матеріали з відображенням проектних змін заповідного урочища «Дністровські плавні». З огляду на зазначене та наявні графічні матеріали проектних меж заповідного урочища «Дністровські плавні» вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні».

Таким чином, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 , збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні» та з урахуванням положень ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно із ст. 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унеможливлює здійснення на ній будівництва будь-яких будівель та споруд.

Спірний дачний будинок знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, тощо.

Як вбачається з листа відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01.07.2015 № 10-1510-0.13-1572/2-15 прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена.

Водночас, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у постанові від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц).

Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі №6-1590цс16.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника № 013933 від 15.11.2018) згідно листа від 30.11.2020 № 315 надано інформацію, відповідно до якої за результатами обміру установлено, що межа земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 з боку траси Одеса-Ізмаїл до урізу річки Дністер в найменшій ширині орендованої земельної ділянки становить 16 метрів, в найбільшій ширині 63 метра.

Враховуючи викладене, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої у відповідності до наведених положень законодавства встановлений особливий правовий режим використання.

В технічному паспорті відповідача на спірний дачний будинок, виданому 26.04.2017 року ФОП « ОСОБА_3 », який став підставою для реєстрації права власності, зазначено, що вказаний дачний будинок збудовано у 1991 році, що фактично не відповідає дійсності.

Так, згідно пояснювальної записки до технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди Біляївській РО УТМР, розробленої у 2003 році, на час обстеження на земельній ділянці знаходяться будівлі (власність районної організації УТМР) на підставі акту прийому-передачі.

Відповідно до довідки Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 03.12.2002, яка міститься у технічній документації, Одеською обласною радою УТМР у 1991 році передано по акту безоплатно на баланс основні засоби (будівлі та споруди), що належать Біляївській районній раді УТМР на території Білгород-Дністровського району, а саме: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови, база на р. Дністер (6 дерев`яних будинків) 1987 року побудови, що підтверджується інвентаризаційним описом № 1 від 01.04.1991, актом від 25.04.1991.

Місцерозташування будинку та бази графічно зображено у плані землекористування території єгерського пункту, розробленому Одеським філіалом Інституту «Укрдіпросад», який є додатком до акту встановлення меж землекористування від 12.06.2002 та є частиною технічної документації.

При цьому спірний дачний будинок є капітальною будівлею з залізобетонним металевим фундаментом, про що зазначено в технічному паспорті.

Таким чином з вказаних документів вбачається відсутність станом на 1991 рік на орендованій Біляївською РО УТМР земельній ділянці дачного будинку відповідача з залізобетонним металевим фундаментом.

При цьому, технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними пунктами 41, 42, 43 Порядку реєстрації.

Виходячи з положень п. 42, 43 Порядку обов`язковою умовою для реєстрації права власності на житловий будинок, збудований до 05.08.1992 року є наявність зареєстрованого за особою, яка подає відповідні документи, речового права (власності чи користування) на земельну ділянку на якій розташована відповідна будівля.

Проте, відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішеннями органів влади до 1992 року (у Радянські часи), оскільки територія земельної ділянки вперше була передана у користування Біляївській РО УТМР згідно договору оренди від 20.09.2004 року.

При цьому, критично слід відноситись до довідки б/н голови Біляївської РО УТМР Білика О.Н., що ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, наданої Біляївській РО УТМР для розміщення єгерського пункту «Хатки», що знаходиться у користуванні організації з 1969 року, оскільки така земельна ділянка надавалась у 2004 році.

Разом з тим, відповідачем здійснено будівництво дачного будинку в порушення цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідно до пунктів 13-15 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.09.2004 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР, земельна ділянка передається в оренду для розміщення Єгерського пункту «Хатки». Цільове призначення земельної ділянки – землі водного фонду. Умови збереження стану об`єкта оренди – забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Водночас, відомості Реєстру будівельної діяльності на офіційному веб-сайті Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/) не містять даних щодо наявності дозвільних документів на виконання підготовчих, будівельних робіт або даних щодо прийняття закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації.

Більш того, незважаючи на наявність дозвільних документів на будівництво, виходячи з приписів статей 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво та набуття права власності на дачний будинок прямо суперечить режиму використання території природно-заповідного фонду – заповідного урочища «Дністровські плавні».

Також нормами п. «г» ч. 1 ст. 61 ЗК України, п. 4 ч. 2 ст. 89 ВК України прямо встановлено заборону будівництва дач на землях прибережних захисних смуг.

Вказані приписи законодавства є імперативними, чітко встановлюють заборону з будівництва дачних будинків, незважаючи на рік побудови та наявність будь-яких документів, на підставі яких здійснювалось таке будівництво.

Враховуючи викладене, самочинно збудований відповідачем дачний будинок, що знаходиться у межах заповідного урочища «Дністровські плавні», яке з урахуванням положень ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, підлягає знесенню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

З урахуванням викладеного, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права у вигляді скасування рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на дачний будинок.

Спірний дачний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до територій природно-заповідного фонду, перебуває у межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, тому на ній не може здійснюватись будівництво будь-яких споруд, у тому числі дачних будинків, про що детально зазначено вище в обґрунтуванні цього позову.

Здійснення відповідачем будівництва дачного будинку на такій земельній ділянці є триваючим правопорушенням, при наявності якого постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача.

Факт перебування дачного будинку в межах прибережної захисної смуги річки Дністер та заповідного урочища «Дністровські плавні» свідчить про триваюче порушення.

Негаторний позов – це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Білгород-Дністровська окружна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з позовом про знесення самочинного будівництва, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 527/600/17, від 25.03.2020 у справі № 527/605/17-ц.

Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Більш того, з огляду на правовий режим спірного об`єкта та законодавчі обмеження щодо обороту таких земель належним способом захисту порушеного права є звернення до суду саме з негаторним позовом відповідно до ст. 391 ЦК України, який може бути заявлений протягом усього часу тривання правопорушення.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фонду, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі заповідного урочища «Дністровські плавні», а також знаходиться на території прибережної захисної смуги річки Дністер.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач скористався своїм правом відповідно до ст. 178 ЦПК України та на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обставини, які викладені у позові не відповідають дійсності, а позов є незаконним, необґрунтованим та таким підлягає задоволенню з наступних підстав.

В позові зазначено, що рішенням державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992).

Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2.1580 га поза межами населеного пункту на території Білгород – Дністровського району Одеської області – 47 км. траси Одеса – Ізмаїл з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, яка знаходиться в користуванні Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на підставі Договору оренди земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 року за № 259.

Щодо частини земельної ділянки площею 0,0205 га під вказаним об`єктом будівництва між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27.08.2014 укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Гриценко І.С. від 24.09.2014 № 16031483 (номер запису про інше речове право 7113223).

Позивач стверджує, що дачний будинок ОСОБА_1 знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні», є нібито територією та об`єктом природно - заповідного фонду України та екологічною мережею України, а також знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер.

Позов прокуратури обґрунтовується нібито необхідністю поновлення державних інтересів шляхом скасування державної реєстрації права власності на дачний будинок ОСОБА_1 , існування якого нібито суперечить нормам статей 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та режиму використання територій заповідного урочища «Дністровські плавні».

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 року за № 1496 надано Біляївській РО УТМР земельну ділянку водного фонду загальною площею 2.1580 га, в тому числі 0.7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки», на підставі чого між Білгород – Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004 року був укладений Договір оренди зазначеної земельної ділянки (далі - Договір) строком на 49 років, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 року за № 259.

Зазначений Договір земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород – Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року за № 15262973 з реєстраційним номером майна 204657851208 та номером запису 6735414.

Позивач вважає, що ділянка є складовою частиною земель природно-заповідного фонду, а відповідач, нібито, її використовує всупереч діючому природоохоронному та земельному законодавству.

Так, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій й об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема включено Заповідне урочище «Дністровські плавні» площею 7620 га.

Відповідно до статей 1 - 3 Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» заповідне урочище «Дністровські плавні» створене з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області ріки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення. Заповідне урочище «Дністровські плавні» було основою для створення в 1996 - 1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський». Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

В статті 8 Положення значилося, що в межах заповідного урочища розташовані, в тому числі, мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають пер профілізації під охорону заповідного урочища та польову базу – лабораторію з проведення екологічних інформаційно-освітніх програм.

Позивач також спирається на акт обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» комісії Біляївської РДА від 05.11.2012 року за № 837/А - 2012, згідно з яким, нібито, на його території знаходяться 26 мисливських будинків Біляївської РО УТМР з причалом та інфраструктурою.

Але позивач не вказав, що за постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 815/7292/16 позовні вимоги Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», в тому числі, в частині невідповідності діючому законодавству України і в частині включення земельної ділянки, орендованої Біляївською РО УТМР (з Єгерським пунктом «Хатки») з іншими територіями, що зазнали техногенного впливу, до складу заповідного урочища «Дністровські плавні», були задоволені.

В процесі судового провадження було встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу (полос відведення автошляху Одеса-Рені, електромережі ВЛ 110 кВ «Старокозаче - Канал», Єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи) суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Як встановлено судом та зазначено у висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженого начальником Одеського обласного головно управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П.П. від 30.12.2003 року № 1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2.1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами - 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Земельна ділянка (фактично забудована) передається Біляївській районній організації УМТР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки».

Таким чином, судом встановлено, що на балансі Біляївської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок знаходяться будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47 км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки».

Відповідно до наявних у матеріалах справи Наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом імені І.І.Мечникова від 28.10.2010 року та від 12.08.2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія річки Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса-Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 до 51 км. Уся ця територія по суті є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служби з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.

При організації заповідного урочища «Дністровські плавні» вказана ситуація була врахована, оскільки як сама автодорога, так і прилеглі до неї об`єкти, що існували на той час, є об`єктами господарської діяльності, не пов`язаної з цільовим призначенням заповідного урочища. Згідно ж з вищевказаними статтями закону території заповідних урочищ забороняється будівництво споруд не пов`язаних з їх діяльністю. Отже, зазначені господарські об`єкти не повинні були включатись до складу території заповідного урочища або створюваній заповідній території можливо було надати іншу категорію.

Незважаючи на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року, справа №815/3807/13-а було скасоване рішення сесії Одеської обласної ради від 14.02.2013 року №738-VI, але обґрунтуваннями прийнятого рішення слугували подання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 04.12.2012 року №1165/05 та від 31 січня 2013 року №47/02-05, експертний висновок щодо змін меж території заповідного урочища «Дністровські Плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області розроблений ДП «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу» від 22.11.2012 року №20, з урахуванням листа від 06.02.2013 року №87, наукове обґрунтування можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28.10.2010 року, розроблене Одеським національним університетом ім. І.І.Мечникова, наукове обґрунтування на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.11.2012 року №113.005/03, розроблене Державною екологічною академією післядипломної освіти управління від 06.02.2013 року №102, клопотання Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 року №3491/108-19/1/6735, акт обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затверджений головою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, погодження суміжного постійного користувача земельної ділянки - ДП «Одеське лісове господарство» від 10.01.2013 року №8, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.12.2012 року №25099/09/10-12.

Всі ці документи підтверджують те, що території площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні».

В позові зазначено, що на теперішній час межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

За таких обставин позивач не має права стверджувати, що територія земельної ділянки загальною площею 2.1580 га, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» (в межах якої розміщена суборендована ділянка ОСОБА_1 ), знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні».

У відповідності до Указу Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13.11.2008 року юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, оскільки зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

На плані національного парку земельні ділянки, які зазнали техногенного впливу, в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, вздовж траси Одеса-Рені між 43 та 47 км. знаходяться поза межами заповідної зони.

До Указу Президента України було виготовлено проект формування території національного природного парку «Нижньодністровський» за договором №534 від 21.06.2002 року, в пояснювальній записці якого на сторінці 8 надано опис меж парку, з якого вбачається, що ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку (в схемі попереднього зонування території Нижньодністровського національного природного парку міститься графічна інформація).

Згідно з проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений в 2021 році ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення», ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать, в тому числі, геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

Згідно з відповіді ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведения» Одеській обласній прокуратурі від 28.01.2021 року, земельна ділянка площею 2,1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку «Нижньодністровський», розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку не входить до території національного природного парку «Нижньодністровський».

З технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років Біляївській районній організації УТМР під розміщення існуючого Єгерського пункту «Хатки» за замовленням №28 від 30.04.2002 року, виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду (розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03.11 2003 року).

Аналогічне значиться в витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2014 року за №НВ-5101162302014 в розділі Загальні відомості про земельну ділянку.

В пункті 14 договору оренди земельної ділянки від 20.09.2004 року зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (пункт є) статті 19 ЗК України про категорії земель за основним призначенням).

Приймаючи Розпорядження від 03.11.2003 року про надання Біляївській РДА УТМР у довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки площею 2,1580 га під розміщення Єгерського пункту «Хатки» та укладаючи договір оренди, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень передбачених Земельного кодексу України, в тому числі при визначенні категорії земельної ділянки за основним цільовим призначенням.

В свою чергу у Одеської обласної прокуратури немає повноважень за статтями 9-14, 23 Закону України «Про прокуратуру» приймати рішення про затвердження чи визначення земель за категоріями за основним цільовим призначенням.

Таким чином, будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та земельна ділянка загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, що розташована поза межами населеного пункту на території Білгород – Дністровського району Одеської області, і яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР (в межах якої знаходиться суборендована ділянка ОСОБА_1 ), знаходяться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і національного природного парку «Нижньодністровський» і відноситься до категорії земель водного фонду за основним цільовим призначенням.

Зазначена земельна ділянка не відноситься до обмежено оборотоздатних об`єктів, так як за статтею 45 ЗКУ землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (і тому тут стаття 178 ЦК України не працює).

В зв`язку з чим, ніяких порушень з боку ОСОБА_1 норм земельного (статті 21, 96, 124, 141, 143, 211 ЗКУ) і природоохоронного законодавства (статті 8, 9, 16, 30 Закону України «Про природно – заповідний фонд України», статті 60, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») при використанні суборендованої ділянки площею 0.0150 га не існує і немає ніяких підстав задовольняти позов прокуратури.

У позові також зазначено, що у відповідності до статей 58, 60 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;г) береговими смугами водних шляхів;ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Далі позивач доводить, що згідно зі статтею 61 ЗКУ прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує, що враховуючи викладене, дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання.

Але з цим погодитися неможна з наступних підстав.

З пункту 4 Договору оренди від 20.09.2004 року вбачається, що земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами, які існували на той момент вже декілька десятиліть (згідно інвентаризаційному опису № 1 Основних засобів від 01.04.1991 року).

За Договором (пункт 15) забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Згідно з пунктом 28 Договору Орендар має право здійснювати за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд.

На теперішній час декілька документів підтверджують те, що розміщені будівлі та споруди на території орендованої земельної ділянки не є капітальними.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 року за №01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Білгород - Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 року за № 932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 року за №1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18.08.2006 року за №3-1/2849, значиться про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород – Дністровського районну – 47 км траси Одеса-Ізмаїл, про те, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилось 36 дерев`яних не капітальних будівель, і що були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 року за № 3682/03-06-12. Зазначене є доказом того, що відповідність знаходження некапітальних будівель вже була неодноразова перевірена та встановлена спеціалістами у відповідній галузі.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 року за №05/1-3095 на адресу Старшого радника юстиції Б-Дністровської прокуратури В.Г. Жигуна зазначено, що на підставі висновку, розробленому НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС.

Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.06.2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до Договору оренди та норм діючого законодавства України.

Для того, щоб встановити факт якогось порушення законодавства України щодо неправомірної забудівлі ОСОБА_1 суборендованої земельної ділянки, необхідно призначити та провести будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про капітальність існуючих будівель і про відповідність їх технічним будівельним нормам.

Подібна експертиза була призначена ухвалою від 09.06.2021 року Господарського суду Одеської області у справі 916/926/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Білгород – Дністровської районної державної адміністрації до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, про розірвання договору оренди земельної ділянки, загальною площею 2.1580 га, розташованою поза межами населеного пункту на території Білгород – Дністровського району Одеської області, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, укладеного Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською РО УТМР 20.09.2004 року, скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди земельної ділянки.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи є будівлі, розташовані на земельній ділянці загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 на території Білгород - Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР згідно договору від 20.09.2004 року, капітальними?

- Яким будівельним нормам відповідають будинки, розташовані на земельній ділянці загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 на території Білгород - Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки» Біляївській РО УТМР згідно договору від 20.09.2004 року?

Позивач визнає, що згідно з листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01.07.2015 року за № 10-1510-0.13-1572/2-15 прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена.

Існуюча прибережна захисна смуга за своєю суттю є земельною ділянкою у розумінні положень Земельного кодексу України.

У зв`язку з тим, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена (в тому числі і її межі), то викликає сумнів і її юридичне та фактичне існування, в тому числі на території орендованої Біляївською РО УТМР земельної ділянки.

Тому, висновки позивача про те, що дачний будинок, що перебуває у власності ОСОБА_1 та збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, знаходиться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, є надуманими і не обґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо підстав скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення об`єкту самочинного будівництва прокуратура зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 2, статей 3, 5, 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Далі позивач зазначає, що в технічному паспорті відповідача на спірний дачний будинок, виданому 26.04.2017 року ФОП ОСОБА_4 , який став підставою для реєстрації права власності, зазначено, що вказаний дачний будинок збудовано у 1991 році, що фактично не відповідає дійсності.

Відповідно до довідки Одеської обласної організації УТМР від 03.12.2002 року Одеською обласною радою УТМР у 1991 році передано по акту безоплатно на баланс основні засоби (будівлі та споруди), що належать Біляївській РО УТМР на території Білгород – Дністровського району, а саме: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови, 6 дерев`яних будинків 1987 року побудови, що нібито підтверджується інвентаризаційним описом № 1 від 01.04.1991 року, актом від 25.04.1991 року.

Позивач вказує, що спірний дачний будинок є капітальною будівлею з залізобетонним металевим фундаментом, про що зазначено в технічному паспорті, а тому позивач вважає, що у 1991 році не існував на земельній ділянці Біляївської РО УТМР дачний будинок відповідача із залізобетонним металевим фундаментом.

Позивач також зазначає, що технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності, відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішенням органів влади до 1992 року оскільки вказана територія була передана у користування Біляївській РО УТМР вперше за договором оренди 20.09.2004 року.

Натомість слід зазначити наступне.

Дачний будинок ОСОБА_1 є некапітальним будинком, розташованим на суборендованій земельній ділянці площею 0.0205 га за договором від 27.08.2014 року, укладеним між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 (міститься в матеріалах справи), переміщення якого не можливе без його знецінення та зміни призначення.

Державна реєстрація права власності на дачний будинок ОСОБА_1 була проведена у суворій відповідності до пункту 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 року за № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де йдеться мова про те, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Адреса суборендованій земельній ділянці (також і дачній будівлі) площею 0.0205 га ОСОБА_1 була присвоєна рішенням Удобненської сільської ради Білгород – Дністровського району Одеської області за № 46 від 24.09.2015 року і мала наступний зміст: АДРЕСА_1 .

Дачний будинок ОСОБА_1 був дійсно побудований у 1991 році, що фактично відповідає дійсності.

Прокуратура не надала жодного доказу відсутності спірного дачного будинку до 5 серпня 1992 року, її посилання на довідку Одеської обласної організації УТМР від 03.12.2002 року не є коректним, так як довідка саме показує існування на той момент тимчасових споруд. А довідка голови Біляївської РО УТМР О.Н. Білика (міститься в матеріалах справи) зазначає, що ОСОБА_1 користується частиною земельної ділянки, наданої для розміщення Єгерського пункту «Хатки», що знаходиться у користуванні УТМР з 1969 року. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дачний будинок ОСОБА_1 існував ще до 1991 року, потім він піддавався ремонту, незначному зміненню (реконструкції) і в остаточному вигляді постав для державної реєстрації права власності на нього.

Суборендована земельна ділянка ОСОБА_1 та його дачний будинок знаходяться поза межами території заповідного урочища «Дністровські плавні».

Суборендована земельна ділянка ОСОБА_1 та його дачний будинок знаходяться поза межами прибережної захисної смуги ріки Дністер.

Дачний будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не є самовільною спорудою, так як Розпорядженням Білгород – Дністровської районної державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 року за №1500/2006, членам організації надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (і узаконено існування реконструйованих та існуючих).

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 року за № 01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Твердження позивача про те, що відповідач не міг бути власником (користувачем) земельної ділянки за вказаною адресою за рішенням органів влади до 1992 року оскільки вказана територія була передана у користування Біляївській РО УТМР вперше за договором оренди 20.09.2004 року, не заслуговують на увагу тому, що офіційне оформлення договору оренди Біляївській РО УТМР в 2004 році не спростовує користування цією ділянкою до 2004 року (навпаки, в матеріалах справи є письмові докази такого користування ще до 1992 року), та не спростовує користування членами організації частинами ділянки з належними їм дачними будинками без оформлення договорів суборенди землі.

При розгляді справ про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється особою на власній присадибній, дачній або садовій земельній ділянці, суд має звертати увагу на наявність будівельного паспорта, технічних умов, документів, що надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи,дотримання при забудові будівельних норм та правил, а також на наявність порушення прав інших осіб.

Термін «самочинний» не може застосовуватися до дачного будинку ОСОБА_1 , так як від побудований на суборендованій ним земельній ділянці та існує у відповідності до Розпорядженняя Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 року за №1500/2006.

Таким чином, твердження позивача про те, що дачний будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є, нібито, самовільною спорудою, яка розташована в межах території заповідного урочища «Дністровські плавні», в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер, з порушенням норм природоохоронного, земельного, будівельного та водного законодавства, є фікцією, необґрунтованими припущеннями, які не заслуговують на увагу.

Вибраний позивачем спосіб захисту прав держави і предмет позовних вимог не відповідає Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є надмірним і таким, що ставить загрозу правомірному землекористуванню і господарюванню відповідача ОСОБА_1 на ділянці загальною площею 0.0205 га, яка є частиною ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, та є необґрунтованою спробою позбавлення права власності на дачний будинок та спробою його фізично знищити.

Щодо обґрунтування позивача про дотримання позовної давності вони є такими що суперечать діючому законодавству.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберігалося до моменту подання позову до суду. Позивачем у негаторному позові власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірність щодо користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

В даному випадку прокуратура подала позов про припинення права власності та знищення майна, що є за своєю сутністю перетворювальним позовом (предмет, якого характеризується такими способами захисту, як виникнення, зміна або припинення спірних правовідносин за допомогою судового рішення).

З письмових доказів вбачається, що про існування будівель та споруд на території земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 власнику (орендодавцю) ділянки було відомо з моменту укладення Договору оренди від 20.09.2004 року. Договір суборенди ОСОБА_1 був укладений 27.08.2014 року. Реєстрація права власності на будівлю ОСОБА_1 була проведена з 25.05.2017 року.

З наведеного вбачається, що при подачі позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва, позивачем порушені строки позовної давності.

Рух справи у суді.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01.07.2021 провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.07.2022 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2024 позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва задоволено частково: скасовано рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. від 25.05.2017 № 35362279, за яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) набуто право власності на дачний будинок загальною площею 64 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (РНОНМ 1257491651208, номер запису про право власності 20586992); в решті вимог відмовлено у задоволенні.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2024 – без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2024 касаційну скаргу керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2024 та постанову Одеського апеляційного суду від 21.09.2023 в частині вирішення позовних вимог прокурора про знесення самочинного будівництва скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.03.2024 матеріали цивільної справи № 495/4980/21 надійшли до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 справа передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицькому С.І.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 13.03.2026 цивільна справа була прийнята до провадження судді.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 12.12.2024 № 734 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 справа № 495/4880/21 за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Братків І.І./ від 13.12.2024 цивільну праву № 495/4980/21 було прийнято до провадження судді.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.06.2025 закрито підготовче провадження у справі за позовом Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва; призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників судового провадження, підстави розгляду справи за їх відсутності

Прокурор подала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином, про дату час та місце розгляду справи.

З вказаного приводу суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Крім того, положення ст. 43 ЦПК України визначають, що учасники справи зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі - Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/) суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на той факт, що ЦПК України не передбачено відкладення судового засідання з умовою надання доказів поважності причини неявки у майбутньому. Причину неявки потрібно перевірити і встановити безпосередньо у судовому засіданні, якщо така є. Тому для цього необхідно, щоб представник сторони надав письмову інформацію з доказами про це.

Відтак, сторони зобов`язані надавати докази, що підтверджують поважні причини неявки у судове засідання, про відкладення якого просять суд.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19 звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Верховний Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом враховується, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи тривалість розгляду справи, заяви сторони відповідача про відкладення судового розгляду, того факту, що стороні позивача судом у повній мірі була забезпечена можливість реалізувати свої права, практику Верховного Суду, яка послідовно наголошує на тому, що відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні однієї зі сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні – суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті справи без участі відповідача та його представника.

Інші учасник судового провадження у судове засідання, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області» затверджено перелік нововиявлених територій й об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення /додаток № 1/, до якого, зокрема включено заповідне урочище «Дністровські плавні», площею 7 620,00 га (т. 1 а.с. 161-165).

Відповідно до Положення «Про заповідне урочище «Дністровські плавні» заповідне урочище «Дністровські плавні», площею 7620 га, створено 1 жовтня 1993 року рішенням Одеської обласної ради народних депутатів № 496-ХХІ з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне, санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення (т. 1 а.с 166-171).

Заповідне урочище «Дністровські плавні» є основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку «Нижньодністровський». Землі заповідного урочища «Дністровські плавні» відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Статтями 8-11 Положення «Про заповідне урочище «Дністровські плавні» передбачено, що заповідне урочище «Дністровські плавні» розташовано в Біляївському (Біляївське лісництво 20, 23, 24, 26, 27, 28, 29 квартали площею 4374,3 га) та Білгород-Дністровському (Біляївське лісництво 30, 31 квартали площею 1094,4 га та землі держземзапасу 2150 га) районах Одеської області.

В межі заповідного урочища включені 6 км русла річки Дністер та 4 км русла річки Турунчук.

В межах заповідного урочища на території Білгород-Дністровського району розташовані:

осетрове господарство Одеського облрибкомбінату загальною площею 39,2 га, створене з цільовим природоохоронним призначення - для відтворення осетрових риб та випуску їх в природні водойми річки Дністер;

мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають перепрофілізації на охорону заповідного урочища та польову базу-лабораторію з проведення екологічних інформаційно-освітніх програм;

митна та прикордонна служби, що виконують огляд пасажирського та річкового транспорту (сприяють охороні та підтримці заповідного режиму на території заповідного урочища).

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03 листопада 2003 року за № 1496 Біляївській РО УТМР надано земельну ділянку водного фонду, загальною площею 2,1580 га, у тому числі 0,7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району Одеської області, у довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, під розміщення єгерського пункту «Хатки» (а. с. 125, т. 1).

На підставі вказаного розпорядження, 20.09.2004 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією /орендодавець/ та Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок /орендар/ було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов`язувався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області (п. 1 Договору оренди).

Згідно з п. 2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1580 га, у тому числі 2,1580 га під будівлями і дворами.

На земельній ділянці знаходиться об`єкти нерухомого майна немає, а також інші об`єкти інфраструктури: повітряна лінія електропередач (п. 3 Договору оренди).

Пунктом 4 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами.

Договір укладено на 49 років (п. 8 Договору оренди).

Вказаний Договір зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» записом від 20.09.2004 року за №259.

Відповідно до п. 13, 14 Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для розміщення Єгерського пункту «Хатки». Цільове призначення земельної ділянки землі водного фонду.

Пунктом 15 Договору оренди встановлені умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Пунктом 16 Договору оренди встановлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації по передачі земельної ділянки. Підставою розроблення технічної документації по передачі земельної ділянки є розпорядження голови районної державної адміністрації від 03.11.2003 № 1496/2003.

Приписами п. 19 Договору оренди передбачено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 28 Договору оренди, орендар має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити виробничі та інші будівлі та споруди; отримувати доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

До обов`язків орендаря відноситься, у тому числі: виконання встановлених щодо земельної ділянки обмежень в обсязі, передбаченому законом та цим Договором; дотримання режиму природоохоронного використання земель (п. 29 Договору оренди).

Відповідно до п. 40 Договору оренди, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємною частиною договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація по передачі земельної ділянки у випадках, передбачених законом; акт прийому-передачі об`єкта оренди (т. 1 а.с. 72-75).

У матеріалах справи міститься технічна документація від 2003 по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років Біляївській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл, виготовлена Одеським філіалом Українського державного інституту проектування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД».

Зі вказаної Технічної документації вбачається, що Листом від 14.03.2002 за № 35 Українське товариство мисливців та рибалок звернулось до Білгород-Дністровської РДА з проханням передати в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 5 га, що знаходиться на автотрасі Одеса-Рені, для обслуговування будівель та споруд єгерського пункту «Хатки» Біляївського УТМР.

З пояснювальної записки до Технічної документації вбачається, що даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактичну обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту. На час обстеження на земельній ділянці знаходяться будівлі (власність районної організації УМТР) на підставі акту прийому-передачі. В даний час будівлі використовуються для відпочинку мисливців та рибалок. Також зазначено, зокрема, що даною Технічною документацією передбачено передати Біляївській районній організації УМТР земельну ділянку площею 2,1580 га, в тому числі під будівлями та дворами 0,7943 га, в тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років – 2,1580 га, із них забудованих земель 0,7943 га. Код цільового використання земельної ділянки 1.21.

Також, в Технічній документації міститься довідка голови Одеської облорганізації УМТР від 03.12.2002 № 67, відповідно якої у березні 1991 Одеською обласною радою УТМР передано безкоштовно на баланс за актом: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови та 6 дерев`яних будиночків 1987 років побудови.

У висновках Білгород-Дністровських районних відділів земельних ресурсів і архітектури та містобудування по складенню технічної документації зазначено, що останні погоджують технічну документацію по передачі земельної ділянки на умовах оренди без будь-яких обмежень. Земельну ділянку слід використовувати тільки за цільовим призначенням.

У Висновку державної землевпорядної експертизи від 30.12.2003 № 1182, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П.П., вказано, що даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактичну обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2,1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років – 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Земельна ділянка (фактично забудована) передається Біляївській районній організації УМТР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки» (т. 1 а.с. 126-127).

Земельній ділянці з певними координатами 05.06.2014 присвоєно кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, що вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-5101162302014 від 05.06.2014). Відповідно до цього Витягу цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 1.10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; категорія земель землі водного фонду, форма власності - державна; площа земельної ділянки - 2,1580 га; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена 27.02.2014 року ФОП ОСОБА_5 ; земельну ділянку зареєстровано 05.06.2014 Відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі на праві власності Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області; документ, який є підставою виникнення права: рішення органу виконавчої влади розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 17.12.2013 №704/А-2013 (т. 1 а.с. 129-133).

У листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18.08.2006 за № 3-1/2849 «Про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл» зазначено, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому станом на час надання листа вже знаходиться 36 будівель та споруд. Єгерський пункт призначений для тимчасового перебування мисливців. У цьому листі також вказано про отримання позитивних висновку і дозволу Одеського обласного управління по водному господарству від 08.10.2004 № 9, висновку держуправління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 за № 3682/03-06-12 (т. 2 а.с. 121).

Розпорядженням Білгород-Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок» від 27.12.2006 за № 1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу (т. 2 а.с. 125).

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 за № 01112-2836 зазначено, що розташовані на території єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР дерев`яні будівлі площею до 30 кв.м., не пов`язані з фундаментом землею, відносяться до некапітальних споруд (т. 2 а.с. 123).

Указом Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13 листопада 2008 року юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, так як зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 за № 05/1-3095 зазначено, що на підставі висновку, розробленому НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС (т. 2 а.с. 122).

Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 за № 932 щодо проекту генерального плану розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено, зокрема, проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів (т. 2 а.с. 124).

Відповідно до наявних у матеріалах справи наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова від 28 жовтня 2010 року та від 12 серпня 2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса – Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 км до 51 км. Уся ця територія є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона АДРЕСА_2 , митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу.

Факт того, що території, площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні», підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року № 47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу від 22 листопада 2012 року № 20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року № 113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого 2013 року № 102, клопотанням Білгород-Дністровської РДА від 05 листопада 2012 року № 3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської РДА, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки – державного підприємства «Одеське лісове господарство» від 10 січня 2013 року № 8, погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року № 25099/09/10-12 (т. 1 а.с. 178-182, 183-192, 193-197).

Щодо частини земельної ділянки, площею 0,0205 га, під спірним об`єктом нерухомості, між Біляївською РО УТМР та ОСОБА_1 27 серпня 2014 року укладено договір суборенди земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора Гриценко І.С. від 24 вересня 2014 року № 16031483 (номер запису про інше речове право 7113223) (т. 1 а.с. 149-152).

Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23 червня 2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до договору оренди та норм діючого законодавства України.

Листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01 липня 2015 року за № 10-1510-0.13-1572/2-15 повідомлено, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти або геодезисти не проводили обстеження спірного дачного будинку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 815/7292/16 за позовом Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», зобов`язання розробити та затвердити Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» з урахуванням норм природоохоронного законодавства України позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів ОДА задоволено частково. Визнано протиправними дії Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 116-119).

У зазначеній адміністративній справі судом установлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу – полос відведення автошляху Одеса – Рені, електромережі ВЛ 110 кв Старокозаче – Канал, єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П. П. від 30 грудня 2003 за № 1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту, загальною площею 2,1580 га, у тому числі під будівлями та дворами 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, 2,1580 га із забудованих земель 0,7943 га. Фактично забудована земельна ділянка передається Біляївській РО УТМР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки».

Рішенням державного реєстратора Бондар О.М. від 25 травня 2017 року № 35362279 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1257491651208, номер запису про право власності 20586992) (т. 1 а.с. 145-148,).

Вказаний дачник будинок розташований на земельній ділянці водного фонду, площею 2,1580 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району – 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001.

Згідно із Проєктом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений у 2021 році товариством з обмеженою відповідальністю «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку» від 20 жовтня 2010 року за № 998/А2010 на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів, ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проєкту.

Вищевказане товариство є землевпорядною та геодезичною організацією, яка єдина мала повноваження встановлювати межі, розташування та склад складових земель національного природного парку «Нижньодністровський».

Саме ця організація у відповіді Одеській обласній прокуратурі від 28 січня 2021 року зазначила, що земельна ділянка, площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проєкту формування території «Національного природного парку Нижньодністровський» не входить до території «Національного природного парку Нижньодністровський», території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу зазначеного національного природного парку (т. 2 а.с. 35).

Згідно з технічною документацією по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, Біляївській РО УТМР під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки», виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проєктування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду (т. 1 а.с. 77-138).

Указане узгоджується з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 червня 2014 року за № НВ-5101162302014 у розділі «Загальні відомості про земельну ділянку».

У матеріалах справи наявний лист фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 013933 від 15.11.2018) від 30.11.2020 № 315, відповідно до якого межа земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 з боку траси Одеса-Ізмаїл до урізу річки Дністер в найменший ширині орендованої земельної ділянки становить 16 метрів, в найбільшій 63 метра (т. 2 а.с. 43-52).

На час звернення прокурора до суду з позовом та розгляду справи межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

Нормативно-правове обґрунтування, релевантна судова практика та висновки суду

У відповідності до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2024 судом вирішуються лише обставини, що стосуються вирішення позовних вимог прокурора про знесення самочинного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Прокурор указує, що спірне нерухоме майно є самочинним у силу вимог статті 376 ЦК України, розташоване у прибережній захисній смузі на території природно-заповідного фонду, де розташований спірний дачний будинок, що порушує вимоги земельного та водного законодавства.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи позов у відповідній частині, прокурор указував на те, що земельна ділянка водного фонду, на якій знаходиться спірний дачний будинок, належить до земель природно-заповідного фонду, перебуває у межах прибережної захисної смуги, а використання такої земельної ділянки шляхом її незаконної забудови порушує вимоги земельного та водного законодавства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16).

Цивільні права/інтереси захищаються в спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

Частиною другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Належним способом захисту прав власності міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови. (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18).

Знесення незаконно побудованого житлового будинку за рахунок особи, яка здійснила будівництво, є належним і ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки. Застосування цієї вимоги виключає інші способи захисту, зокрема визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, що не усуває порушень, спричинених незаконним будівництвом. Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 зазначено, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 зазначено, що спір у цій справі виник щодо передачі у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення та її незаконної забудови, а позовні вимоги стосувалися витребування земельної ділянки лісового фонду шляхом знесення будівель. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. У разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості).

Повернення земельної ділянки та знесення незаконно споруджених на ній будівель є способом відновлення прав власника на спірну земельну ділянку водного фонду і такі позовні вимоги, враховуючи обставини цієї справи, здатні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї. Такий спосіб захисту, як повернення земельної ділянки та демонтаж будівель, є адекватним наявним обставинам справи, спрямований на остаточне поновлення порушеного права дійсного власника земельної ділянки. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 487/2593/20).

У вказаній справі прокурор вважає, що у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні», вказана земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої у відповідності до положень Земельного та Водного кодексів України будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів заборонено, відповідачем здійснено самовільну забудову земельної ділянки.

Вказана вимога на переконання суду цілком відповідає меті негаторного позову.

Отже, вимога про знесення об`єкту самочинного будівництва (дачного будинку, загальною площею 64 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001), спорудженого в межах прибережної захисної смуги річки Дністер та заповідного урочища «Дністровські плавні», є способом відновлення прав власника на спірну земельну ділянку водного фонду і такі позовні вимоги здатні відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав на неї.

Проте при вирішенні вказаної позовної вимоги обов`язковим суду є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право відповідача на повагу до житла та мирного володіння збудованими на спірній земельній ділянці нерухомими об`єктами.

Частиною 1 статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

За змістом положень статті 59 ЗК України та статті 85 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 ЗК України та частин 1, 2 статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України).

Отже, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон

Аналогічні висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Таким чином, на землі прибережних захисних смуг поширюється особливий порядок їх надання й використання (схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 921/504/20).

Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60- 62 ЗК України та статтями 1, 88- 90 ВК України.

Так, згідно з частинами 1- 3 статті 61 ЗК України та частинами 1- 3 статті 89 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних та навігаційного призначення), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності.

Аналогічні висновки стосовно таких земель, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Здійснивши аналіз ст. 19 ЗК України, Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 дійшов висновку, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Натомість, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20 також зазначив, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17).

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 сформульовано висновок про те, що оцінка обставин використання орендарем земельною ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до положень ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, вміщені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у цій справі, та враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри чітко встановлені законом.

Перевіряючи правовий статус спірної земельної ділянки, суд зазначає, що як вже встановлено судом, рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема включено заповідне урочище «Дністровські плавні», площею 7620,00 га та відповідно до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», урочище створено з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення.

Землі заповідного урочища «Дністровські плавні» відносяться до земель природоохоронного значення та входять в склад природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Надаючи оцінку доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої встановлений особливий правовий режим використання, суд зазначає, що Біляївській РО УТМР на підставі відповідного договору оренди надано в користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 2,1580 га. Частину вказаної земельної ділянки, площею 0,0205 га, яка знаходиться під спірним об`єктом нерухомості, Біляївська РО УТМР надала в суборенду ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними договору суборенди земельної ділянки від 27 серпня 2014 року.

Земельна ж ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища Дністровські плавні, в межі якого увійшов один глинобитний будинок Єгерського пункту, орендована земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої у відповідності до положень Земельного та Водного кодексів України будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів заборонено, відповідачем здійснено самовільну забудову земельної ділянки, що прямо суперечить умовам спірного договору оренди та вимогам природоохоронного законодавства.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника №013933 від 15.11.2018р.) згідно листа від 30.11.2020 № 215 надано інформацію, що межа земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 з боку траси Одеса-Ізмаїл до урізу річки Дністер в найменший ширині орендованої земельної ділянки становить 16 метрів, в найбільшій 63 метра.

З урахуванням викладеного та зазначеного, судом встановлено, що орендована Біляївською РО УТМР земельна ділянка та відповідно частина вказаної земельної ділянки, площею 0,0205 га, що передана у суборенду ОСОБА_1 , знаходяться в межах прибережної захисної смуги ріки Дністер та мають особливий режим використання.

Як наслідок, зважаючи на фактичне розташування спірної земельної ділянки у межах розмірів прибережної захисної смуги річки Дністер (шириною 100 метрів по берегу великої річки уздовж урізу води), визначених пунктом «в» частини 2 статті 60 ЗК України, що не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що наявне допущення відповідачем будівництва на земельній ділянці, що передана в суборенду, будь-яких споруд, зокрема дачного будинку, який очевидно, що не належить до гідротехнічних споруд, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, прямо суперечить як умовам договору суборенди від 27.08.2014, так і вимогам пункт «г» частини 2 статті 61 ЗК України, що в свою чергу свідчить про нецільове використання земельної ділянки водного фонду.

Статтею 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Водночас відповідачем не спростовано факту входження земельної ділянки з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні», яке в розумінні статті 44 ЗК України належить до земель природно-заповідного фонду.

Зокрема, факт належності земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР, до складу заповідного урочища «Дністровські плавні» підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ «Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області», висновками органів державної влади, підприємств, установ, організацій, наданими у 2010-2012 роках при розробленні Проєкту зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме висновками комісії, створеної розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 № 837/А-2012 (т. 1 а.с. 175), науковим обґрунтуванням Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 28.10.2010 (т. 1 а.с. 178-182), науковим обґрунтуванням Державної екологічної академії від 24.11.2012 № 113.005/03 (т. 1 а.с. 183-192), експертним висновком Державного підприємства «Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу» Національної академії аграрних наук України від 22.11.2012 № 20 (т. 1 а.с. 193-197), висновком громадської експертизи (т. 1 а.с. 198-201) листом ТОВ «Південний інститут ґрунтів і грунтоведення» від 22.02.2021 № 32 (т. 2 а.с. 34).

Також суд враховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 815/3807/13-а скасовано рішення Одеської обласної ради від 14.02.2013 № 738-VІ, яким було скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення у частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу та не може використовуватися за своїм цільовим призначенням, і оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман) площею 158,3649 га об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Таким чином, у судовому порядку було відновлено статус заповідного урочища «Дністровські плавні» (у первісних межах) як об`єкта природно-заповідного фонду.

Щодо знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Приписами частини другої статті 386 ЦК України закріплено спосіб захисту права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.

Біляївській РО УТМР на підставі відповідного договору оренди надано в користування земельну ділянку водного фонду, загальною площею 2,1580 га. Частину вказаної земельної ділянки, площею 0,0205 га, яка знаходиться під спірним об`єктом нерухомості, Біляївська РО УТМР надала в суборенду ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними договору суборенди земельної ділянки від 27 серпня 2014 року.

Отже, спірна земельна ділянка в силу положень закону відносилася до земель водного фонду та могла використовуватись лише для спеціально визначених законом цілей. Будівництво дачного будинку, загальною площею 64 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001, здійснювалося ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети, що він не міг не усвідомлювати.

Суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо не капітальності, зведеного ним, дерев`яного дачного будинку та віднесення його до тимчасової споруди некапітального типу, що не потребує дозволів на будівництво, оскільки у такому разі речове право ОСОБА_1 на таку тимчасову некапітальну споруду взагалі не підлягала би державній реєстрації в силу імперативної норми частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тоді як судом достовірно встановлено факт здійснення відповідної державної реєстрації.

Вказане також не спростовує факту порушення режиму використання земель водного фонду, оскільки закон (пункт «г» частини 2 статті 61 ЗК України) чітко забороняє розміщення саме дачної забудови у межах прибережної захисної смуги, тобто не виключно будівництво капітальних об`єктів.

Крім того, сам факт державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна свідчить про те, що така споруда використовувалася відповідачем саме як об`єкт нерухомості дачного типу, а не як тимчасова споруда для короткострокового перебування.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Так, у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, а на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У вказаній цивільній справі фактично встановлено, що частина дачних будинків на земельній ділянці, яку орендує Біляївська РО УТМР, уже була встановлена на момент отримання частини земельної ділянки в суборенду відповідачем.

При цьому, як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 21.02.2024, суди не встановили, коли саме було зведене спірний дачний будинок, як і те, ким його було зведено: чи ОСОБА_1 , як суборендарем, чи Біляївською РО УТМР, як орендарем, чи він уже був зведений на спірній земельній ділянці на момент передачі її в оренду.

При цьому відповідач посилається на законність розташування спірного дачного будинку на земельній ділянці, яку він суборендує у Біляївської РО УТМР, яка, у свою чергу, орендує земельну ділянку в Білгород-Дністровської РДА, та зазначає, що дачний будинок зведено членами вказаної організації, тобто не лише ним одноособово.

Із огляду на сукупність зібраних у справі доказів та встановлених судом обставин, факт передачі ОСОБА_1 у власність на суборендованій земельній ділянці вже раніше зведеного дачного будинку (тобто такого, що вже існував на момент передачі земельної ділянки в оренду Біляївській РО УТМР), на переконання суд, є менш вірогідним, ніж протилежний, із урахуванням оцінки як письмових доказів.

Так, вказані правовідносини між ОСОБА_1 та Біляївською РО УТМР набули б іншого формату та характеру та регулювалися іншими правовими нормами, зокрема, вказане спірне майно передавалося у власність з одночасним укладенням відповідних договорів чи угод між сторонами.

Натомість з досліджених доказів, висновок щодо саме зведеності дачного будинку на території земельної ділянки, що відноситься до категорії водного фонду, з подальшою реєстрацією такого права власності, є більш вірогідним.

Але будівництво вказаного дачного будинку, загальною площею 64 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як з`ясовано судом, здійснювалося ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети.

Щодо втручання у мирне володіння майном

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20).

В Україні землі водного фонду є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання.

У вказаній справі, суспільний інтерес у знесенні самочинного будівництва (приведення земельної ділянки водного фонду у належний стан) спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на цю ділянку; у недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх використання з метою будівництва, що прямо суперечить закону; у збереженні прибережної захисної смуги.

За обставин цієї справи ОСОБА_1 не міг не знати про знаходження земельної ділянки 5120887400:01:005:0001, частину якої йому було передано у суборенду (на якій він спорудив спірний дачний будинок) в прибережній захисній смузі, а також що вона належить до земель водного фонду, оскільки як орендар Біляївська РО УТМР так і суборендар ОСОБА_1 були обізнані, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, так як це прямо вказано у договорах оренди та суборенди, відповідно.

Вирішуючи подібний спір, Верховний Суд у постанові 21 червня 2023 року у справі № 359/6328/18 (провадження № 61-9959св22) зазначив, що, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом водного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу, відповідач міг і повинен був знати про те, що використання земель водного фонду, які знаходиться в прибережній захисній смузі, для будівництва садового будинку та господарських споруд є недопустимим.

Отже, суд доходить висновку щодо задоволення позову в частині про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом знесення об`єкта нерухомого майна, будівництво якого заборонено у прибережній захисній смузі.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено в порядку статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір – 6 810 гривень за подачу позову. Документами, що підтверджують сплату судового збору, є подане позивачем платіжне доручення про сплату судового збору за подачу позову у розмірі 6810 гривень.

У зв`язку із задоволенням позов в частині вирішення позовних вимог прокурора про знесення самочинного будівництва з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. гривень судового збору у відповідності до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 247, 258, 259, 263, 264, 265,268 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: дачний будинок загальною площею 64 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120887400:01:005:0001

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури (отримувач кошті: Одеська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ:03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування/ім`я сторін:

Білгород-Дністровська окружна прокуратура (місцезнаходження: Одеська область. м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності 39, код ЄДРПОУ: 03528552).

Відповідач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.08.2001, Київським РВ УМВС України в Одеській області).

Повний текст судового рішення складено 14.09.2026.

Суддя Ірина БРАТКІВ