Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №591/7225/21 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7225/21

Номер провадження 22-ц/816/2844/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності представника відповідача – адвоката Мачули А.А., позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мачули Антоніни Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_2 ,

на рішення Зарічного районного суду Сумської області від 30 травня 2022 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 31 травня 2022 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні допоміжним приміщенням,

в с т а н о в и в :

04.10.2021 ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з позовом, який мотивувала тим, що вона є співвласницею квартири в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що в дворі будинку знаходяться сараї, які перебувають у загальному користуванні мешканців будинку. Зазначає, що сараєм, який закріплено за її квартирою, користується ОСОБА_2 , який проживає в сусідньому будинку. Добровільно звільнити сарай останній відмовляється, мотивуючи тим, що попередній власник квартири, яку вона придбала, надав сарай йому в оренду, але ніяких документів з цього приводу не надав. Таким чином ОСОБА_2 фактично перешкоджає їй та її сім`ї користуватися зазначеним сараєм.

Посилаючись на викладені обставини, просила усунути перешкоди в здійсненні права користування спільним допоміжним приміщенням загального користування, зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні спільним допоміжним приміщенням загального користування – сараєм, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.05.2022 позов задоволено: усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 права користування сараєм, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити позивачці перешкод у користуванні сараєм та забезпечення вільного доступу їй у дане приміщення, звільнити його від власного майна. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Мачула А.А. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд безпідставно встановив, що з 15 розташованих сараїв саме сарай, яким користується відповідач, закріплений за квартирою АДРЕСА_3 будинку, власницею якого є позивачка. У технічній документації не міститься нумерації сараїв. Крім того, вказаний сарай ним було відремонтовано.

При цьому попередній власник вказаної квартири ОСОБА_4 взагалі не користувався спірним сараєм, оскільки відповідно до розписки від 11.11.2006 попередній власник квартири ОСОБА_5 продав його відповідачу за 200 грн. Крім того, спірний сарай на балансі департаменту інфраструктури міста не знаходиться і не належить до житлового фонду, а тому не є допоміжним приміщенням житлового будинку, співвласником якого є позивачка. Таким чином, ОСОБА_4 не передав позивачці спірне нежитлове приміщення за договором купівлі–продажу квартири від 20.07.2020.

Постановою Сумського апеляційного суду від 29.11.2022 апеляційну скаргу задоволено: рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30.05.2022 скасовано і ухвалено нове про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Не погоджуючись з постановою Сумського апеляційного суду, адвокат Ємельяненко С.В. в інтересах ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 29.11.2022, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Постановою Верховного Суду від 10.07.2026 постанову Сумського апеляційного суду від 29.11.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 251). Про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 248, 249). Подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його адвоката, оскільки останній перебуває на службі в ЗСУ (а. с. 256).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача – адвоката Мачули А.А., яка підтримала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.07.2007 належала квартира АДРЕСА_4 (а. с. 10).

20.07.2020 між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вказаної вище квартири (а. с. 10-11, 14-15).

Як вбачається з технічного паспорту на будинок АДРЕСА_2 , будинок має господарську будівлю – сарай «Б», який складається з 16 секцій (а. с. 8-9).

Вказаний будинок має 16 квартир (а. с. 62-81).

Відповідно до розписки від 11.11.2006 ОСОБА_5 отримав 200 грн від ОСОБА_2 за продаж належного йому сараю, що знаходиться біля будинку (а. с. 42).

З повідомлення Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 07.12.2021 вбачається, що сарай, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на балансі департаменту не знаходиться (а. с. 43).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Мачула А.А. визнала, що відповідач не має квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний сарай є приналежністю квартири, яка знаходиться у власності позивача та третьої особи. Позивачем доведено належність їй спірного сараю, адже згідно з технічним паспортом приміщення з сараями являється господарськими будівлями будинку АДРЕСА_2 , а отже власністю мешканців будинку. Оскільки позивачка є співвласницею квартири у вказаному будинку, то відповідно має право на спірний сарай. Відповідачем не доведено набуття ним права власності на зазначене приміщення відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦПК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , має 16 квартир. Співвласники інших п`ятнадцяти квартир також мають право на користування спірним сараєм нарівні з позивачкою та третьою особою у справі, оскільки це майно є спільним майном багатоквартирного будинку. Але останні до участі в розгляді справи залучені не були.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку, рішення суду може вплинути на права та обов`язків власників інших п`ятнадцяти квартир. Але останні до участі в розгляді справи залучені не були.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За подачу апеляційної скарги відповідачем було сплачено 1362 грн, які підлягають стягненню з позивачки (а. с. 117).

Крім того, колегія суддів наголошує, що відмова в задоволенні цього позову не позбавляє позивачку права на звернення до суду з новим позовом із зазначенням належного суб`єктного складу учасників.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Мачули Антоніни Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду Сумської області від 30 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні допоміжним приміщенням відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик