Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №589/5852/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/5852/25

Номер провадження 22-ц/816/2557/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

розглянув у порядку письмового провадження в м. Суми апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 ухваленого під головуванням судді Кубанової А.Р., у цивільній справі № 589/5852/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

07.12.2025 адвокат Попов Є. В., який діє в інтересах ТОВ «Алекскредит» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит» було укладено Договір про надання кредиту № 4068070 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS4068070.

Вказує, що ОСОБА_1 порушив умови Договору позики та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим станом на 31.07.2025 сума заборгованості відповідача за Договором про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020 становить 45769 грн 00 коп., з яких: 7000 грн - сума кредиту; 38769 грн 00 коп. - нараховані проценти за користування кредитом.

Всього за період дії Договору позичальником сплачено за договором 5544 грн 50 коп.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Алекскредит» суму заборгованості за Договором про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020 в розмірі 45769 грн 00 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн.40 коп.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 позовні вимоги ТОВ « Алекскредит» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Договором про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020 в розмірі 45769 грн 00 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн.40 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Договір про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та надання персональних даних відповідача. Судом встановлено, що відповідач отримав кредит за вказаним Договором в розмірі 7000 грн, шляхом перерахування коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 , проте, не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором кошти не повернув.

Суд вважав, що проценти за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування в сумі 38769 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача 1455 грн. – тіло кредиту, а в іншій частині – відмовити в задоволенні за необґрунтованістю вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено кредитний договір та додаткова угода до нього, які йому були безпосередньо направлені на електронну адресу, тобто позивач не надав суду доказів, що саме ті умови: розмір відсотків, термін їх сплати були погоджені ним при укладанні кредитного договору.

Вказав, що суд першої інстанції не з`ясував: в якому вигляді був направлений кредитний договір позичальнику на електронну адресу (прикріплення файлу, посилання на веб-сторінку, тощо); чи існує технічна можливість внести зміни до примірника після його укладання без згоди іншої сторони договору.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на практику Верховного Суду викладену у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23, в якій, зокрема, суд касаційної інстанції звертав увагу на необхідність перевірки факту укладення кредитного договору та надання його оригіналів на клопотання сторони, яка такий факт заперечує.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 25.08.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 15.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про надання кредиту № 4068070 (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.2. Договору, за Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні (а.с.14).

Згідно п. 1.3., п. 3.1. Договору сума кредиту складає 7000 грн, строк з 15.10.2020 до кінцевої дати виконання Договору 12.05.2021 (включно) (а.с.14).

Відповідно до п. 1.4. Договору, Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника (а.с. 14).

Згідно п. 1.6. Договору, розрахунок зобов`язань (п. 2.18. Правил) Позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, Основної суми кредиту (п. 2.28 Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25 Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15 Правил).

Також, позивачем надано Додаток № 1 до Договору про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020, в якому зазначений Графік платежів за лояльними (покращеними) умовами кредитування: повне виконання зобов`язань у Базовий період та за загальними умовами кредитування (а.с. 13).

Договір про надання кредиту № 4068070 та Графік платежів підписані електронним підписом відповідача, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора PS4068070. Зокрема, відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Відповідно до умов додаткової угоди від 13.11.2020 відповідач сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом з 15.10.2020 по 13.11.2020 у розмірі 2943,50 грн. та плату (штраф) за зміну умов Договору. Погоджено спеціальний період, у якому нараховується проценти за користування кредитом зі ставкою 3%, з 14.12.20 по 11.06.2021 (включно). Встановлена кінцева дата виконання договору 11.06.2021 (включно)

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 7000 грн. кредиту на номер картки № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК» Елаєнс» від 02.11.2024 року (а.с. 20), а також випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 13.10.2020 по 17.10.2020, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду (а.с. 70). Слід зазначити, що з інформації АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що карта № НОМЕР_1 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 69). Факт отримання кредитних коштів від позивача відповідачем не оспорюється.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020 станом на 11.06.2021 (строк дії кредитного договору) сума заборгованості становить 45769 грн 00 коп., з яких: 7000грн - сума кредиту; 38769 грн 00 коп. - нараховані проценти за користування кредитом (а.с.44-46).

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумцію правомірності правочину. Ця презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір про надання кредиту № 4068070 від 15.10.2020 відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним, а тому судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Алекскредит», за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений Договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять.

Щодо законності рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 7000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7. Договору про надання кредиту, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

Згідно п 1.7.1. Договору у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи Дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.7.2. Договору у випадку використання Позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 29 календарних днів з 15.10.2020 до 13.11.2020 (включно) (Базовий період п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (Акційна ставка (п. 2.1 Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 9943 грн 50 коп., у тому числі Основна сума кредиту 7000 грн 00 коп. Проценти за користування кредитом 2943 грн 50 коп. (а.с. 14).

Згідно п. 1.7.3. Договору при використанні Позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 15.10.2020 до 13.11.2020 (включно) 1,7 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 14.11.2020 до 12.05.2021 (включно) 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 10456 грн 40 коп. (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.7.4. Використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження з Позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості складає 45769,00 грн за період з 15.10.2020 (з моменту укладення Договору кредиту) та до 11.06.2021 (до моменту закінчення договору).

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч. ч. 1, 2, п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином, при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов до вірно висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неврахуванням судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, колегія суддів зауважує, що висновки Верховного Суду у справі № 758/14925/23 не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у справі № 758/14925/23 Верховний Суд виснував, «…що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача, доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, яка ставила під сумнів надані позивачем докази, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Жоден із судів не виконав вимог статті 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача. І це є порушенням принципу змагальності сторін...».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У справі, рішення в якій переглядається, на відміну від обставин справи №758/14925/23, суд ухвалою від 02.04.2026 задовільнив клопотання відповідача про витребування оригіналу електронного договору, витребувавши у ТОВ «Алекскредит» оригінал електронного доказу, який підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача №PS 4068070.

На виконання ухвали представник позивача ТОВ «Алекскредит» адвокат Попов Є.В. 15.05.2026 надав оригінал електронного договору про надання кредиту №4068070 від 15.10.2026, який підписаний електронним одноразовим ідентифікатором відповідача №PS4068070 (а.с. 108-112)

Даний доказ був предметом дослідження судом першої інстанції

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції, не звертався з клопотанням про залучення спеціаліста чи проведення експертизи щодо перевірки оригіналу документу і технічної можливості внести зміни до електронного договору, такого клопотання не було заявлено відповідачем і в суд апеляційної інстанції.

Водночас у суду першої інстанції та апеляційного суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених доказів.

А тому, враховуючи, що в наведеній для порівняння справі №758/14925/23 встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказану постанову Верховного Суду є нерелевантним.

Судові витрати

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника та перерозподілу не підлягають.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко