Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №494/1818/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1206/26

Справа № 494/1818/24

Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на рішення Березівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Рябчун А.В. 26 листопада 2024 року у м. Березівка Одеської області, -

встановила:

У вересні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» зазначало, що 16.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200505859 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12250,42 грн., з встановленим строком користування з 16.04.2016 року по 16.04.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 25.09.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 46141,68 грн., з яких: 10469,96 грн. - заборгованість за кредитом; 19760,04 грн. - заборгованість за відсотками, 13187,65 грн. — сума інфляційних втрат, 3% річних — 2724,03 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що до позовної заяви апелянтом було додано Витяг з додатку до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, завірений підписом та печаткою директора ТОВ «Діджи Фінанс». У Витязі з додатку міститься офіційна інформація щодо боржника, щодо загального розміру заборгованості, які відступлені по кредитному договору №200505859 і ця інформація відповідає інформації, яка міститься у Додатку №1 до договору №7_БМ.

Згідно п. 2 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року №1000/5, витяг — це засвідчена копія частини тексту службового документа.

Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що витяг з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ не є офіційним документом, який не може розглядатися як доказ.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200505859 щодо кредитування - кредитний договір, згідно умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12250,42 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Колегія суддів вважає встановленим той факт, що 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», зокрема із ОСОБА_1 , на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, яка набрала законної сили, та згідно якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200505859 від 16.04.2016 року.

У наявному у матеріалах справи Витягу з додатку до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, завіреного підписом та печаткою директора ТОВ «Діджи Фінанс», міститься інформація щодо боржника, зокрема щодо загального розміру заборгованості, які відступлені по кредитному договору №200505859, і така інформація є тотожною інформації, яка міститься у Додатку №1 до договору №7_БМ.

Згідно п. 2 розділу І Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 року №1000/5, витяг — це засвідчена копія частини тексту службового документа.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що витяг з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору №7_БМ є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, а тому до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги кредитного договору від 16.04.2016 року № 200505859, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 . Було укладено кредитний догові р№ 200505859, згідно умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти у розмірі 12250,42 грн., зі встановленим строком користування з 16.04.2016 року по 16.04.2018 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо умов правочинів; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік його погашення.

ПАТ «Банк Михайлівський» виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, та надало грошові кошти ОСОБА_1 , що визнано останньою.

Колегія суддів приймає до уваги, що з матеріалів справи, а саме фінансових документів, наданих ТОВ «Діджи Фінанс» вбачається факт повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту частково перед ПАТ «Банк Михайлівський», а надалі – ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», якому ПАТ «Банк Михайлівський» було відступлено право вимоги у 2016 році (а.с. 28 зворот).

Таким чином, станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором - 20.07.2020 року, ОСОБА_1 було сплачено суму заборгованості перед позивачем у розмірі 39520,08 грн.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 року у справі № 761/3465/17 зазначив, що виконання зобов`язання виступає підставою припинення лише тоді, коли проведене належним чином, тобто не тільки відповідає встановленим вимогам (ст. 526-545 ЦК України), а й прийняте кредитором.

Належне виконання зобов`язання має підтверджуватися належними і достовірними доказами.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України ,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Для учасників зобов`язальних правовідносин важливим є реалізація основної мети зобов`язання. Досягнення цієї мети пов`язується не тільки з виконанням певних дій, а й з необхідністю відповідати іншим якісним показникам, які загалом можна об`єднати поняттям належного виконання.

Враховуючи викладене, оскільки зобов`язання за кредитом виконані ОСОБА_1 у повному обсязі, то колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 46141,68 грн., з яких: 10469,96 грн. - заборгованість за кредитом; 19760,04 грн. - заборгованість за відсотками, 13187,65 грн. — сума інфляційних втрат, 3% річних — 2724,03 грн.,

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи колегія суддів відмовляє у задоволенні позову з підстав належного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, проведеного належним чином, і саме таке правове обґрунтування є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно, оскаржуване рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року слід змінити, та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» – задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року - змінити, викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе