Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №522/11569/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/291/26

Справа № 522/11569/22

Головуючий у першій інстанції ШенцеваО.П.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Державного підприємства «СЕТАМ» про повернення безпідставно отриманих коштів, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Шенцевої О.П. 04 грудня 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 100701 грн., отримані в результаті продажу належного йому автомобілю HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь гроші в розмірі 93363,39 грн. та 1800 грн., а з ДП «Сетам» - 5536,83 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року було визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, виданий 16 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., на підставі якого було проведено стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором №2774 від 01 липня 2008 року на суму 115836,06 грн. Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що визнання документа, на підставі якого проводилося стягнення, є незаконним, і вказане є підставою для повернення коштів, отриманих від незаконної реалізації його автомобіля.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 93363,39 грн. та 1800 грн.

Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі 951,62 грн.

У задоволенні решти вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не є потерпілою стороною у розумінні ст. 1212 ЦК України, а відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ДП «Сетам», сторонами не оскаржується, у зв`язку із чим перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Сторони про розгляд справи на 08 вересня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ТОВ «Вердикт Капітал».

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було видано виконавчий напис.

Згідно вказаного виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», який є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», було стягнуто заборгованість за кредитним договором № к-2774 від 01 липня 2008 року у розмірі 115836,06 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн., суми за відсотками та комісіями – 115836,06 грн.

На виконання вказаного виконавчого напису, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. від 02 листопада 2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 67354946 про стягнення з ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості.

В цей же день, тобто 02 листопада 2021 року, було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 11583,61 грн.

02 листопада 2021 року також було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 319 грн.

02 листопада 2021 року винесено постанову про арешт на все майно, що належить ОСОБА_1

05 листопада 2021 року винесено постанову про розшук майна боржника а саме автомобілю марки TOYOTA реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .

18 листопада 2021 року винесено постанову про оголошення у розшук автомобілю HYUNDAI реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 .

19 листопада 2021 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме автомобілю HYUNDAI реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 .

23 листопада 2021 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої було призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання фізичну особу підприємця ОСОБА_2

01 грудня 2021 року до ДП «СЕТАМ» було направлено заявку на реалізацію арештованого майна боржника.

Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ», електроні торги відбулися 28 грудня 2021 року.

Згідно з протоколом № 564591 проведення електронних торгів реєстраційний номер лота № 502821, було реалізоване рухоме майно – транспортний засіб автомобіль HYUNDAI реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 за 110736,56 грн.

В цей же день приватним виконавцем Щербаковим Ю.М. на рахунок ТОВ «Вердикт Капітал» було перераховано 93363,39 грн., в рахунок часткового погашення заборгованості по ВП 67354946.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року у справі № 522/22449/21, яке набрало законної сили 20 травня 2022 року, було визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, виданий 16 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 115836,06 грн. за кредитним договором № к-2774 від 01 липня 2008 року.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц, та від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18.

Таким чином, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, та інших.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування ст. 1212 ЦК України міститься у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 р. у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 зазначено, що факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки виконавчий напис, який був підставою для відкриття виконавчого провадження, рішенням суду був визнаний таким, що не підлягає виконанню, то грошові кошти, отримані відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» в якості погашення заборгованості, підлягали поверненню на користь ОСОБА_1 .

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не є потерпілою стороною у розумінні ст. 1212 ЦК України, у зв`язку із чим суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що, як вже вказувалось вище, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. У такому разі набувач майна, з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Колегією суддів також враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14 вересня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе