Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №461/4850/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/4850/26 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О.В.

Провадження № 33/811/1485/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю прокурора Яреми О.Б., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 захисника Симеренка П.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Семиренка П.Я. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 , будучи на посаді головного спеціаліста сектору інформаційних технологій Управління ресурсного забезпечення та договірної роботи Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Семиренко П.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністарвтиної відповідалньсоті.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 повністю беззаперечно визнає свою провину у вчиненні інкримінованого йому адміністративної правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, ним подано 18.11.2025 року декларацію кандидата на посаду головного спеціаліста сектору інформаційних технологій Львівського міжрегіонального управління МЮУ, що у свою чергу свідчить про відсутність в діях останнього умислу на приховування свого майнового стану, до адміністративної відповідальності притягається вперше, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Також, просить врахувати, що хоч із запізненням 6 днів, але ОСОБА_1 подав декларацію, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що у свою чергу суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.

Вважає, що наявні підстави для застосування ст. 22 КУпАП.

Так, згідно із ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

ОСОБА_1 , захисник Симеренка П.Я. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Прокурор Ярема О.Б. апеляційну скаргу заперечив, постанову судді першої інстанції вважає законною.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що інкримінована ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вбачається з матріалів справи наказом начальника управління Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 691/К від 19.11.2025, ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста сектору інформаційних технологій Управління ресурсного забезпечення та договірної роботи Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 21.11.2025.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в- Ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов?язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, до 00:00 год. 01.04.2026.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в порушення вищезазначених вимог закону несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік о 21:24 год. 06.04.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді несвоєчасного подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, та критично оцінює доводи сторони захисту про відсутність в діях останнього складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Так, посилання апелянта на відсутність в ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання декларацій є безпідставними з огляду на наступне.

З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.

З суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації.

Зважаючи на обізнаність ОСОБА_1 про наявність в нього обов`язку щорічного подання відповідної декларацій, наявність в нього непрямого умислу є доведеною поза розумним сумнівом.

Поряд із цим, матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 відповідної декларації були поважними, об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи, та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Відомості про обставини, які об`єктивно унеможливлювали ОСОБА_1 подання декларації у встановлений законом строк, у матеріалах справи відсутні, а доводів про наявність таких обставин апеляційна скарга не містить.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Посилання захисника на відсутність негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним поданням декларації не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є формальним, а відповідальність настає за сам факт несвоєчасного подання декларації без поважних причин.

Вирішуючи питання про можливість визнання вчиненого правопорушення малозначним, суд враховує характер правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, склад якого є формальним та не передбачає настання негативних наслідків як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони.

Відтак відсутність негативних наслідків від несвоєчасного подання декларації не є підставою для визнання правопорушення малозначним.

Крім того, вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги щодо фінансового контролю та посягає на встановлений порядок здійснення повноважень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Посилання в апеляційній скарзі на позитивні дані, які характеризують особу, а також на визнання вини та щире каяття, не є достатніми підставами для застосування положень ст.22 КУпАП.

З урахуванням викладеного підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на положення законодавства та правові позиції, зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та не спростовують правильності його висновків.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги до уваги, оскільки вони полягають у власному тлумаченні апелянтом положень антикорупційного законодавства, із правильністю якого не можна погодитись.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вимогам ст. 33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, разом з поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, у межах апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скрагу захисника Семиренка П.Я. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Урдюк Т.М.