Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №332/6227/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026 Справа № 332/6227/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/6227/25 Головуючий у 1-й інстанції: Завіновська А.П.

Провадження № 22-ц/807/1584/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Приходько Юлії Андріївни, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року представник КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 р. «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, за об`єктом конкурсу (група будинків) № 3.

Відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у разі якщо протягом одного року з дати набрання чинності Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не створили об`єднання співвласників.Таким чином, відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» у вищезазначеному будинку за результатами проведеного конкурсу призначено управителя - Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

Згідно вищезазначеного рішення виконавчого комітету КП «Запоріжремсервіс» розпочало надання послуг з управління багатоквартирним будинком 01 листопада 2017 року.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради вищезазначеним рішенням уповноважив заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу. Договір відповідає умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

06.09.2017 року між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради та співвласниками будинку АДРЕСА_1 (від імені та в інтересах співвласників правочин укладено заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради) укладено Договір № 313-УБ про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (п. 5) «...договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк».

На момент звернення до суду з позовом вищевказаний договір не було розірвано або/чи визнано недійсним у судовому порядку. Не існує й інших доказів щодо відкладення пролонгації або відмови від виконання зобов`язання за вказаним договором. Таким чином, зобов`язання є чинним (дійсним), а отже, відсутні підстави вважати, що дія договору не була продовжена, отже, КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради є надавачем послуг з управлення багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк».

Таким чином, в силу Закону та відповідно до ст. 11 ЦК України, строк дії укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 06 вересня 2017 року продовжено до 05 вересня 2026 року.

Відповідно до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 313-УБ від 06.09.2017 року на кожного співвласника покладено обов`язок оплачувати за надані управителем послуги з управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та відповідно до Договору, замовник (співвласник) сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень.

Витрати з управління багатоквартирним будинком розраховувались на підставі Постанови КМУ від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з урахуванням конструктивних елементів та інженерного обладнання на кожний житловий будинок окремо.

Перелік складових та періодичність надання послуг затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389 від 19.07.2017 року в конкурсній документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Запоріжжя. В розрахунковому тарифі на будинок враховані витрати по кожній складовій тарифу.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .

За період з 01.11.2017 по 01.11.2025 року КП «Запоріжремсервіс» надавало послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . Оплату за надані послуги підприємством відповідачка вносила частково, але фактично ними користувалася. Відповідно за період з 01.11.2017 по 01.11.2025 року утворилась заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком у сумі 15 308,80 грн, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. Це свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законом строк.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради заборгованість по оплаті за послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 01.11.2017 по 01.11.2025 в сумі 15 308,80 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 року позов Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради заборгованість по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 19.03.2019 року по 01.11.2025 року в розмірі 13 008,02 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради судовий збір в розмірі 2 572,89 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Приходько Ю.А., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачем у період 2018-2025 роки не надавалися послуги з управління будинком, зокрема не проводилося розчищення водостічних труб, не прибиралося у під`їзді, не прибиралася прибудинкова територія, не робився ремонт у під`їзді, не замінювалися лампи, не проводилася дезінфекція, не виконувалося обслуговування димових та вентиляційних каналів тощо

Зауважує, що відповідачем разом із сусідами у період з 2018-2025 роки самостійно за власний рахунок було зроблено ремонт на 1 та 3 поверхах, замінені поштові скриньки, встановлено урну біля під`їзду, проводилося вологе прибирання, замінювалися лампи після їх перегорання тощо.

Звертає увагу, що відповідач та її сусіди є юридично необізнаними та не знали про своє право викликати управителя для проведення перевірки якості наданих послуг та складення актів-претензій, разом із тим, частина з них виїжджала з міста з 2022 року у зв`язку з війною.

Крім того, відповідачем було зареєстровано звернення № 193675, № 267542, № 267545, № 267549, що є підтвердженням незадоволення відповідача наданими позивачем послугами.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач так і не надав інформації, ані відповідачу, ані суду про те, які саме послуги він надав та за що саме необхідно сплатити відповідачу заборгованість у розмірі 15 308, 80 грн.

Так, відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції зверталася до позивача з вимогою надати акти виконаних робіт та наданих послуг, однак позивачем не надано жодної інформації, яка підтвердила надання послуг відповідачу у період з 19.03.2019 по 01.11.2025.

Крім того, позивач і надалі продовжує не надавати послуги з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із чим відповідачем 25.02.2026 було направлено заяву щодо неналежного утримання будинку та прибудинкової території, у якій відповідач просить позивача провести перевірку наданих послуг та здійснити перерахунок заборгованості за 2019- 2025 роки.

Також 15.05.2026 року відповідачем направлено позивачу акт-претензію про неналежне надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що підписаний сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вважає, що позивачем не надавалися, зокрема з 19.03.2019 по 01.11.2025, послуги утримання і ремонту багатоквартирного будинку, у якому проживає відповідач, та його прибудинкової території, а тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 13 008,02 грн та судового збору у розмірі 2 572,89 грн є помилковим.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Від представника КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради Ковтуна В.І. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачкою не надано суду акти-претензії, які б були складені у встановленому законодавством порядку, щодо неналежного надання КП «Запоріжремсервіс» послуг з управління багатоквартирним будинком. Отже, відповідачка, як особа, що є власником майна, має нести цивільно-правову відповідальність за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг з часу, коли вона стала власником майна. Існування заборгованості у відповідача перед КП «Запоріжремсервіс» підтверджується розрахунком заборгованості, довідкою про наявну заборгованість та доданими до позовної заяви додатками.

Звертає увагу, що жодного акту-претензії до КП «Запоріжремсервіс» ОСОБА_1 не надсилала та управителя не викликала. Відтак, за весь спірний період претензій до якості наданих послуг ОСОБА_1 не висловлювала.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять та відповідачкою не надано суду акти-претензії, які б були складені у встановленому законодавством порядку, щодо неналежного надання КП «Запоріжремсервіс» послуг з управління багатоквартирним будинком. Отже, відповідачка, як особа, що є власником майна, має нести цивільно-правову відповідальність за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг з часу, коли вона стала власником майна.

ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстрована, стала власником 1/2 частини вказаної квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , а власником всієї квартири відповідачка стала 30.08.2019 року, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача за період з 19.03.2019 по 01.11.2025 підлягає стягненню 13 008,02 грн. з урахуванням сплачених відповідачкою за вказаний період в рахунок погашення заборгованості коштів.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, в т.ч. будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з вказаним рішенням виконавчого комітету КП «Запоріжремсервіс» розпочало надання послуг з управління багатоквартирним будинком 01 листопада 2017 року.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради вищезазначеним рішенням уповноважив заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.

Договір відповідає умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, 06.09.2017 року між КП «Запоріжремсервіс» та співвласниками будинку АДРЕСА_1 (від імені і в інтересах співвласників правочин укладено заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради) укладено Договір № 313-УБ про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що Договір № 313-УБ від 06.09.2017 було припинено з підстав, визначених умовами самого договору, скасовано чи визнано недійсним в цілому або частини його умов, у встановленому Законом порядку. Також відсутні відомості про письмове повідомлення однією зі сторін договору № 313-УБ про відмову від договору, а також оспорювання вказаного договору у передбаченому Законом порядку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , з 19.03.2019 року, іншої 1/2 частини вказаної квартири - з 30.08.2019 року.

У довідці про заборгованість зазначено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 щодо обліку оплати послуг з управління багатоквартирним будинком відкритий на ОСОБА_1 , станом на 01.11.2025 заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком складає 15 308,80 грн.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що за період з 01.11.2017 по 01.11.2025 заборгованість відповідача по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком становить 15 308,80 грн., за вказаний період нараховано 23 697,26 грн, сплачено – 8 033,78 грн, субсидія – 354,68 грн.

Вказаний розмір заборгованості належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано.

Також судом встановлено, що відповідачем не було надано відповідних доказів (актів-претензій про невідповідність якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком тощо), про порушення її прав та про неналежне виконання КП «Запоріжремсерівс» своїх зобов`язань, які б, у свою чергу, стали підставою для зобов`язання звільнити від оплати чи здійснити перерахунок розміру плати за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 по 01.11.2025.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Між сторонами склалися відносини у сфері житлово-комунальних послуг, які регулюються положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015 року.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заборгованість відповідачки перед позивачем за надані послуги з управління будинком не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований ОСОБА_1 , тому вимоги позову в частині стягнення заборгованості за період з 19.03.2019 по 01.11.2025 в розмірі 13 008,02 грн. (з урахуванням сплачених відповідачкою за вказаний період в рахунок погашення заборгованості коштів) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Встановленими судом обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги про не надання КП «Запоріжремсервіс» відповідних послуг. Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту неналежного виконання КП «Запоріжремсервіс» своїх зобов`язань, які б, у свою чергу, стали підставою для звільнення від оплати послуг чи здійснення перерахунку розміру плати за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 19.03.2019 по 01.11.2025.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги додані копії заяви до КП «Запоріжремсервіс» «щодо неналежного утримання будинку та прибудинкової території» від 25.02.2026 року та акту – претензії «про неналежне надання послуг з управління багатоквартирним будинком» від 15.05.2026 року.

Нормою, яка закріплена в п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено: «Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні…

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20)).

Враховуючи, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції акт – претензія «про неналежне надання послуг з управління багатоквартирним будинком» від 15.05.2026 року не існувала, це виключає можливість прийняття вказаного доказу судом апеляційної інстанції у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання скаржником такого доказу.

Стосовно заяви до КП «Запоріжремсервіс» щодо неналежного утримання будинку та прибудинкової території від 25.02.2026 року колегія суддів зазначає, що вказана заява не є належним доказом невиконання КП «Запоріжремсервіс» своїх зобов`язань, який би, у свою чергу, став підставою для звільнення від оплати чи здійснення перерахунку розміру плати за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 19.03.2019 по 01.11.2025.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Приходько Юлії Андріївни, залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий: Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко