Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №331/730/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026 Справа № 331/730/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/730/25 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/343/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Клєц Тетяни Сергіївни, на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі - АТ «Запоріжгаз») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу.

В обґрунтування позовних вимог представник АТ «Запоріжгаз» зазначав, що 11 травня 2023 року представниками AT «Запоріжгаз» був оглянутий газовий лічильник, який знаходиться за місцем мешкання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами вказаної перевірки працівниками AT «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року. Акт у порядку, визначеному Кодексом ГРМ, підписано працівниками AT «Запоріжгаз» та представником відповідача без зауважень.

В акті встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: розділ XI глава 2 п. 1 п.п. 3 несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); порушення цілісності (охоронної пломби) пломбувального матеріалу, на якому встановлено охоронну пломбу AT «Запоріжгаз» № 35188157 на лічильнику газу № 103650.

Факт розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, є порушенням, наслідком якого є складання акту про порушення та донарахування необлікованих об`ємів природного газу і його вартості, при цьому фіксація такого порушення процедурно не пов`язана з проведенням позачергової повірки чи експертизи. Враховуючи, що в акті про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року зафіксоване саме розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено охоронну пломбу, в даному випадку експертиза не проводиться.

За фактом втручання відповідача в роботу ЗВТ комісією AT «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року, що відображено у протоколі № 1165 від 28.07.2023 року.

AT «Запоріжгаз» на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням направлено Акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу і його вартості та рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості, з пропозицією погашення вартості необлікованого об`єму природного газу у сумі 80 149,90 грн. протягом 10 днів з дати отримання цього повідомлення, що було отримано відповідачем 30.08.2023 року.

Споживач станом на час подання позову не сплатив вартість необлікованого об`єму природного газу у добровільному порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжгаз» вартість донарахованого (необлікованого) об`єму природного газув сумі 80 149,90 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2025 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість донарахованого (не облікованого) об`єму природного газу у сумі 80 149,90 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Клєц Т.С., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_2 , на яку складено акт про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023, та ОСОБА_1 , який зазначений відповідачем у справі, не були присутні при виявленні порушення ГРМ, складанні акту про порушення, знятті та встановленні охоронної пломби та складанні акту про встановлення охоронної пломби на вузол обліку природного газу №0600340608 від 11.05.2023, тобто були позбавлені можливості надати заперечення на етапах виявлення та розгляду вказаного порушення, у тому числі, не мали можливості заявити клопотання про проведення експертизи газового лічильника.

Громадянка ОСОБА_3 не є ані споживачем, ані представником ОСОБА_2 та Євко О.В., натомість є особою похилого віку, зареєстрована та проживає за іншою адресою. 11.05.2023 ОСОБА_3 відвідала квартиру за адресою АДРЕСА_1 , з метою перевірки стану майна та поливу квітів.

Крім того, представник скаржника зазначає, що справа не підсудна Олександрівському районному суду м. Запоріжжя, оскільки ОСОБА_1 , як відповідач, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, та додатково є внутрішньо переміщеною особою і фактично проживає у с. Мужієво, Берегівського району Закарпатської області.

Від представника АТ «Запоріжгаз» Швайковського А.А. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Також ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Клєц Т.С., подав до апеляційного суду клопотання про долучення доказів, просить долучити до матеріалів справи в якості письмового доказу сканкопію довідки голови ОСББ «Залізнична 6А» від 09.01.2026 за №09/01/2026.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступнихпідстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення, оцінивши надані позивачем докази, суд виходив із того, що «позивачем доведено належними та допустимими доказами три складові правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом пломби; 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням законодавства. Разом з тим, відповідач не надав суду переконливих доказів на підтвердження відсутності його вини у цьому, в зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.07.2015 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно, в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» серед суб`єктів ринку природного газу кваліфікується як оператор газорозподільної системи.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 ,належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.07.2023 (а.с. 19-20).

14.05.2017 року за вищевказаною адресою встановлений лічильник газу ОКТАВА G4-L, заводський номер № 103650, що підтверджується актом № 017864 від 14.05.2017, споживач ОСОБА_4 (а.с. 10).

11 травня 2023 року представниками AT «Запоріжгаз» був оглянутий газовий лічильник, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вказаної перевірки працівниками AT «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року (а.с. 11-12).

Акт підписано працівником AT «Запоріжгаз» та представником споживача ОСОБА_3 із зауваженнями, в яких зазначені дані – ім`я, по батькові, телефон ( ОСОБА_5 , НОМЕР_1 ) батька споживача.

В акті встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: розділ XI глава 2 п. 1 п.п. 3 - несанкціоноване вручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу): порушення цілісності (охоронної пломби) пломбувального матеріалу, на якому встановлено охоронну пломбу AT «Запоріжгаз» № 35188157 на лічильнику газу № 103650. До акту додано фотознімок лічильника газу (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_1 , набувши право власності на квартиру на підставі договору дарування від 08.02.2013 р., не звернувся до Оператора ГРМ із заявою про внесення змін до персоніфікованих даних та укладання договору розподілу природного газу, в зв`язку з чим акт № ZP 004816 від 11.05.2023 року був складений контролером відносно колишнього власника квартири ОСОБА_2 .

За фактом втручання споживача в роботу ЗВТ комісією AT «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення кодексу ГРМ АТ «Запоріжгаз», було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року повністю, про що зазначено у протоколі засідання комісії з розгляду актів про порушення ГРМ AT «Запоріжгаз» № 970 від 16.06.2023 року, споживач ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

Відповідно до протоколу засідання комісії № 1165 з розгляду актів про порушення кодексу ГРМ АТ «Запоріжгаз» від 28.07.2023 року, було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 004816 від 11.05.2023 року повністю, споживач ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Оскільки в акті про порушення № ZP 005302 від 11.05.2023 року зафіксоване порушення цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлено охоронну пломбу, в даному випадку експертиза AT «Запоріжгаз» не проводилась.

Згідно розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості за виявлене порушення по особовому рахунку НОМЕР_2 згідно з п. 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, позивачем відповідачу здійснено нарахування за граничними об`ємами за період з 11.11.2022 по 10.05.2023 з урахуванням підключених газових приладів та опалювальної площі 48,40 кв.м, 1 зареєстрованої особи, за цінами закупівлі природного газу протягом періоду необлікованого споживання (п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу) в сумі 80 149,90 грн (а.с. 25-26).

Копія акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості, рахунок на оплату вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу були надіслані на адресу відповідача із наданням строку – 10 календарних днів з дати отримання повідомлення для погашення заборгованості (а.с. 27, 28, 29), отримані ОСОБА_6 (батько) ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30).

Заборгованість в позасудовому порядку ОСОБА_1 не сплачена.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що мешканці квартири АДРЕСА_3 виїхали з перших днів війни до іншого регіону, а їй надали ключі для догляду за вказаною квартирою. В цій квартирі вона не проживає, оскільки має власне житло, що знаходиться в Дніпровському районі (Осипенківський мікрорайон) м. Запоріжжя, в якій проживає зі своїм чоловіком. 11.05.2023 року приблизно в період часу з 10.00 до 12.00 год. до квартири подзвонила жінка, представилася контролером AT «Запоріжгаз» та сказала, що їй необхідно зняти покази приладу обліку газу. Газовий лічильник знаходився у вбудованій шафці на кухні. Вона надала доступ контролеру до газового лічильника, так як була впевнена, що там все гаразд, та контролер лише напише покази лічильника. Вона відволіклася, почала робити свої справи та за контролером і її діями не слідкувала. Перевіривши лічильник, контролер сказала, що на ньому зірвана пломба. Контролер сказала, що замінить пломбу на газовому лічильнику, про що складе документ. Як відбувалася заміна пломби на газовому лічильнику та складання акту про порушення, вона точно не бачила, так як від хвилювання в неї підвищився тиск та вона почала приймати ліки. На вимогу контролера вона зазначила в акті про порушення свої прізвище, ім`я, по-батькові, та розписалася в графі, де контролер їй наказала. Так як вона не знала процес складання Акту про порушення, то і не могла вносити будь-які заперечення до акту.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ЦК України, Законом України «Житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 619.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно - правовими актами.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Змістом частини 1, 2 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, несанкціонований відбір природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем несанкціонований відбір природного газу - це відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

Несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (ЗВТ)/лічильника газу - це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу у оператора газорозподільної системи (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, зокрема лічильника газу.

За приписами п.п.1-2 глави 5 розділу Х Кодексу ГРС комерційний вузол обліку (комерційний ВОГ) та його складові мають бути опломбовані пломбами з тавром відповідного органу, уповноваженого на проведення метрологічних робіт, та пломбами заводу-виробника.

Місця пломбування та реквізити пломб заводу-виробника, а також місця пломбування пломбами органу, уповноваженого на проведення метрологічних робіт, вказуються в технічній документації (паспорті) на кожний ЗВТ або протоколі повірки, якщо така мала місце перед чи під час експлуатації ЗВТ.

Оператор ГРМ під час введення комерційного ВОГ в експлуатацію або під час його експлуатації має право встановлювати власні охоронні пломби на елементах та складових комерційного ВОГ, а також на запірній арматурі обвідних ліній, фланцевих з`єднаннях перед комерційним ВОГ та після нього, а також на інших пристроях і місцях для унеможливлення несанкціонованого втручання в роботу складових комерційного ВОГ або несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно з пунктом 5 глави 5 розділу X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або сторона, відповідальна за збереження комерційного ВОГ згідно з відповідним договором про відповідальне зберігання та/або актом про пломбування чи іншим документом, який був оформлений при встановленні пломб/магнітних індикаторів, відповідає за збереження і цілісність пломб (номерних, з відбитками тавр), пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломби (дріт, кордова нитка тощо), та гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал.

Відповідно до п. 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Таким чином, саме споживач несе відповідальність за зберігання та цілісність ЗВТ, у т.ч. за збереження і цілісність пломб.

Згідно з пунктом 1 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо: 1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Пунктом 1 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до п. 1-3 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цьогоКодексу.

Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Згідно з п.п. 5, 6 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу.

При виявленні ознак пошкодження пломб (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що має бути зазначено в акті про порушення, за домовленістю сторін або за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх експертиза у порядку, визначеному цим розділом. При виявленні ознак пошкодження ЗВТ (лічильника газу) за умови відсутності ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована його позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. До отримання результатів експертизи або позачергової чи експертної повірки розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення не здійснюється.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Обов`язковою умовою для донарахування споживачу обсягів необлікованих об`ємів газу є не лише доведення факту несанкціонованого втручання в роботу комерційного вузла обліку газу, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Кодексом газорозподільних систем встановлено, що для кваліфікації виявленого порушення, саме як "несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу" необхідна наявність цілого складу факторів.

Колегія суддів наголошує, що для здійснення нарахування необлікованого об`єму природного газу, зокрема слід встановити несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

При цьому, згідно з підпунктом 37 пункту 4 глави 1 Кодексу ГРМ для виявлення несанкціонованого втручання необхідно довести три складові цього правопорушення, а саме: 1) дію, тобто несанкціоноване втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання, тобто вчинене шляхом підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації); 3) наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу). Тільки наявність всіх трьох складових правопорушення дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Аналогічна позиція знайшла своє відображенняу постановах Верховного Судувід 24жовтня 2018 року (справа N 914/2384/17), від 14 квітня 2021року (справа N509/4515/18).

За відсутності хоча б однієї із названих умов - цивільно-правова відповідальність не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі N 3-18гс15, Постанови Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі N 909/869/16, постанові від 24 жовтня 2018 року у справі N 914/2384/17, в яких суд наголосив, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Враховуючи правове становище другої сторони, яка є споживачем, до оператора ГРМ висувається вимоги діяти в належний, зрозумілий споживачу і якомога послідовний спосіб, з чітким та беззаперечним дотриманням всіх процедур. Коли порушення є настільки очевидними, що їх можна кваліфікувати як "явну помилку", враховуючи закріплений підпунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" принцип забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, вони не можуть порушувати законність вчинення тих чи інших дій (зокрема, проведення експертизи) загалом. Ризик помилок Оператора ГРМ при недотриманні ним власних процедур має покладатися саме на Оператора ГРМ.

Той факт, що при огляді газового лічильника, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,виявлено порушення цілісності (охоронної пломби) пломбувального матеріалу, на якому встановлено охоронну пломбу AT «Запоріжгаз» № 35188157 на лічильнику газу № 103650, сам по собі не може свідчити про наявність складу правопорушення, оскільки позивачем не надано доказів, що порушення цілісності (охоронної пломби) пломбувального матеріалувплинуло на роботу або конструкцію чи складові конструкції ЗВТ, та внаслідок вказаного витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковувалася (обліковувалася частково чи з порушенням законодавства), та призвело до викривлення даних обліку природного газу.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 335/7587/19 провадження № 61-19705св20 встановлено, що сам по собі факт пошкодження пломби не є підтвердженням несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу).

Отже, для покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу вимагається встановлення факту, а не можливості, несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу), про що може свідчити встановлений факт несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника).

Колегія суддів дійшла висновку, що в установленому законом порядку, представниками АТ «Запоріжгаз» не доведено належними та допустимими доказами несанкціонованого втручання відповідача в роботу ЗВТ.

Необхідність доведення наявності наслідку у вигляді викривлення даних обліку природного газу при доказуванні факту несанкціонованого втручання покладається на АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 14 червня 2018 року у справі № 916/1656/17. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/1573/18.

Вищенаведене свідчить про недоведеність позивачем наявності усіх трьох складових, передбачених п.п. 37 п. 4 глави 1 Кодексу газорозподільних систем, які необхідно вчинити для кваліфікації порушення, як несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, у справі № 466/9968/16-ц, провадження № 61-7021 св18, зазначено, що споживач послуг не несе відповідальності за пошкодження лічильника газу, якщо доведе відсутність його вини у цьому.

За відсутності доказів втручання позивача у роботу ЗВТ, яке б призвело до викривлення даних обліку природного газу, не доведено і несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, за котре здійснюється донарахування обліку газу.

При цьому, не будь-які дії споживача тягнуть відповідальність та донарахування вартості природного газу, а лише ті, які можуть або могли вплинути на показники, об`єми, облік його споживання.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності факту несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу), а отже, відсутні підстави для покладання на відповідача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що справа не підсудна Олександрівському районному суду м. Запоріжжя, оскільки ОСОБА_1 зареєстрован за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, та додатково є внутрішньо переміщеною особою і фактично проживає у с. Мужієво, Берегівського району Закарпатської області, то суд першої інстанції правильно виходив із того, що вимоги позивача нерозривно пов`язані з нерухомим майном, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.

Крім того, як зазначалося вище, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Клєц Т.С., подав до апеляційного суду клопотання про долучення доказів, просить долучити до матеріалів справи в якості письмового доказу сканкопію довідки голови ОСББ «Залізнична 6А» від 09.01.2026 за №09/01/2026.

Вирішуючи вказане клопотання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Нормою, яка закріплена в п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено: «Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні…

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20)).

Враховуючи, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції довідка голови ОСББ «Залізнична 6А» №09/01/2026 від 09.01.2026 не існувала, це виключає можливість прийняття вказаного доказу судом апеляційної інстанції у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання скаржником таких доказів.

А відтак, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Щодо судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивачем у даній справі при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3 028 грн. (а.с. 2), при поданні апеляційної скарги заявником сплачено судовий збір в розмірі 4 542 грн (а.с. 153).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги, відповідач має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 4542 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Клєц Тетяни Сергіївни, задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2025 рокуу цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газувідмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (ЄДРПОУ 03345716) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий: Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко