Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №314/1916/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026 Справа № 314/1916/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/1916/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/178/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

В обґрунтування позовних вимог представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» зазначала, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

24 грудня 2024 року представниками АТ «Запоріжгаз» на об`єкті споживача було виявлено, що газопостачання до помешкання відповідача несанкціоновано поновлено після його припинення 16 квітня 2024 року. За результатами перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № ЗП 11629 від 24 грудня 2024 року. Акт у порядку, визначеному Кодексом ГРМ, підписано працівниками АТ «Запоріжгаз» та представником органу місцевого самоврядування без зауважень, копію акту надіслано на адресу споживача.

За фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання відповідачем, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийнято рішення задовольнити повністю акт про порушення № ЗП 11629 від 24 грудня 2024 року, про що складено протокол № 278 від 23.01.2025 року. На адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням із супровідним листом було направлено Акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу і його вартості та рахунок на оплату з пропозицією погашення вартості необлікованого об`єму природного газу у сумі 18 345,59 грн протягом 10 днів з дати отримання рахунку. Відповідачем сума заборгованості у розмірі 18 345,59 грн не сплачена.

Посилаючись на зазначені обставини, представник АТ «Запоріжгаз» просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у сумі 18 345,59 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2025 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу у сумі 18 345 грн 59 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, визнати дії працівників АТ «Запоріжгаз» щодо пошкодження та відключення прибудинкового газопроводу ОСОБА_1 незаконними, зобов`язати АТ «Запоріжгаз» відновити цілісність пошкодженого прибудинкового газопроводу та відновити газопостачання до домоволодіння ОСОБА_1 , стягнути з позивача на її користь судові витрати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що АТ «Запоріжгаз» не доведено право користування газорозподільною системою міста Вільнянськ, природні ресурси для задоволення життєво важливих потреб надаються громадянам безоплатно.

ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що АТ «Запоріжгаз» не реагувало на її чисельні звернення щодо відновлення газопостачання після 16 квітня 2024 року, була змушена самостійно в кінці листопада відновити доступ до прибудинкового газопроводу у зв`язку зі зниженням температури навколишнього середовища. Натомість 24 грудня 2024 року, працівниками АТ «Запоріжгаз» газопостачання до домоволодіння було знову припинене.

Вказує, що індивідуального договору з АТ «Запоріжгаз» не укладала.

Зауважує, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Таким чином, була позбавлена права на захист та можливості подати суду свої заперечення.

Від представника АТ «Запоріжгаз» Швайковського А.А. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

ОСОБА_1 подала до апеляційного суду відповідь на відзив, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача на її користь судові витрати.

Також ОСОБА_1 подала додаткові письмові пояснення та клопотання, просить витребувати у АТ «Запоріжгаз»: документи, які підтверджують «законні підстави використання АТ «Запоріжгаз» газорозподільних мереж у м. Вільнянськ», документи «про повноваження представника органу місцевого самоврядування, який підписував акти №2725, №ЗП11629 та акт від 24.12.2024 року»; оригінали «актів, протоколу комісії та акта-розрахунку»; оригінали «поштових документів щодо нібито направлення» скаржнику актів, рахунку та супровідних листів; надати можливість ознайомитися з витребуваними доказами та подати додаткові пояснення за результатами їх дослідження.

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступнихпідстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України).

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Щодо неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи

В апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції.

Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Порядок повідомлення учасників справи про розгляд справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, зокрема, про належне повідомлення особи про вчинення відповідної процесуальної дії може свідчити розписка про одержання судової повістки, яка разом з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повісток про виклик до суду без зазначення конкретної причини повернення є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки таке повернення повістки про виклик до суду не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її відсутність за адресою, повідомленою суду. Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібного правового висновку дійшли Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та Верховний Суд в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №130/3251/13.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), повернення судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним повідомленням про дату судового засідання.

У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2025 року районний суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та постановив проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 32-33).

Згідно даних супровідного листа від 16 травня 2025 року копію зазначеної ухвали разом з матеріалами позовної заяви було направлено ОСОБА_1 на адресу її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 31, 36).

Відповідно до наявного у справі конверту АТ «Укрпошта» поштове відправлення повернуто відправнику (до суду) з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 37).

08 вересня 2025 року Вільнянський районний суд Запорізької області ухвалив рішення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не був дотриманий порядок повідомлення відповідачки про пред`явлений до неї позов та про розгляд справи, встановлений статями 128 - 130 ЦПК України.

Указані обставини відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.07.2015 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно, в розумінні Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» серед суб`єктів ринку природного газу кваліфікується як оператор газорозподільної системи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 421177732 від 04.04.2025, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на праві власності, дата державної реєстрації – 19.07.2019 (а.с. 27).

Згідно Довідки виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області № 2071/02.03-09 від 29.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 31).

Отже, ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

24.12.2024 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки відключеного стану системи газопостачання помешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено, що газопостачання до помешкання відповідача несанкціоновано поновлено після його припинення 16 квітня 2024 року на підставі акту про припинення (обмеження) розподілу природного газу № 2725 від 16 квітня 2024 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо відновлення оператором ГРМ газопостачання до житлового будинку відповідача у встановленому Кодексом газорозподільних систем порядку до 24 грудня 2024 року.

За результатами вказаної перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № ЗП 11629 від 24.12.2024 року. Згідно з актом у буд. АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , виявлено несанкціоноване відновлення газоспоживання, а саме самовільне зняття пломби та заглушки з крану вводу та з`єднання газопроводу. Акт у порядку, визначеному Кодексом ГРМ, підписано працівниками АТ «Запоріжгаз» та представником органу місцевого самоврядування без зауважень, копію акту надіслано на адресу споживача (а.с. 8-9, 11, 12).

23.01.2025 року відбулось засідання комісії з розгляду актів про порушення кодексу ГРМ АТ «Запоріжгаз», про що свідчить копія засвідченого протоколу № 278 (а.с. 13-14). Про засідання комісії Олефір Л.В. повідомлялась засобами поштового зв`язку (а.с. 11, 12).

Так, на засіданні комісії розглянуто акт про порушення № ЗП 11629 від 24.12.2024 з доданими матеріалами, яким засвідчено несанкціоноване відновлення газоспоживання. За результатами засідання прийнято рішення комісії про задоволення вказаного акту про порушення повністю. Рішення прийнято абсолютною більшістю голосів, на підтвердження чого у протоколі містяться відповідні підписи присутніх. ОСОБА_1 не була присутня під час розгляду акту про порушення.

Згідно розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості за виявлене порушення по особовому рахунку НОМЕР_1 згідно з п. 2 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, позивачем відповідачці здійснено нарахування за граничними об`ємами за період з 24.06.2024 по 23.12.2024 з урахуванням підключених газових приладів та опалювальної площі 49,0 кв.м, трьох зареєстрованих осіб, за цінами закупівлі природного газу протягом періоду необлікованого споживання (п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу) в сумі 18 345,59 грн (а.с. 20-21).

Копія акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості, рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості були надіслані на адресу відповідачки із наданням строку – 10 днів з дати отримання повідомлення для погашення заборгованості (а.с. 15, 16, 17, 18).

Заборгованість в позасудовому порядку ОСОБА_1 не сплачена.

Контррозрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу відповідач не надала.

Отже, встановивши, що після припинення газопостачання до будинку відповідач несанкціоновано відновила газоспоживання, що нею не заперечується, колегія суддів дійшла висновку щодо доведення факту несанкціонованого відбору газу відповідачем.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь оператора газорозподільних мереж вартості донарахованого (необлікованого) об`єму (обсягу) природного газу внаслідок його несанкціонованого споживання за місцем проживання ОСОБА_1 . Підставою звернення до суду стала несплата донарахованої вартості природного газу споживачем в позасудовому порядку у визначений позивачем строк, що встановлено на підставі досліджених письмових доказів, що відповідають основним положенням про докази та доказування, визначеним ЦПК України.

Отже, кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі - Закон України № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829, та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 5 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок та інших об`єктів всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання службових обов`язків, передбачених законодавством. Для належного виконання оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов`язаний забезпечити доступ на власні об`єкти представникам оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов`язків, зокрема, для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання.

Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за №674/27119, та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку несанкціонованого відбору природного газу, несанкціонованого відновлення газоспоживання, визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт (пункт 1).

Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. При несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам оператора ГРМ в доступі до об`єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи (пункт 5).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ несанкціоноване відновлення газоспоживання - виявлений після складання акта про припинення розподілу природного газу (газопостачання) та/або пломбування запірних пристроїв чи встановлення інвентарної заглушки факт несанкціонованого втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі на об`єкт споживача, пошкодження або зняття інвентарних заглушок тощо, внаслідок чого здійснюється чи є можливість несанкціонованого відбору природного газу на об`єкті споживача (окремих його газових приладах чи пристроях), у тому числі поза обліком.

За пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать, зокрема, несанкціоноване відновлення газоспоживання.

Згідно п. 4 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, при припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов`язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об`єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

Відповідно до пункту 7 Глави 9 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Згідно пунктів 1-5 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:

або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою;

або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.

Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Пунктом 10 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.

У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі.

Згідно з пунктом 11 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Апеляційний суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 зроблено висновок про те, що вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

Зазначений висновок підлягає застосуванню також у разі оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення, проведення донарахування споживачам природного газу за порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 646/6354/19, провадження № 61-11642св21).

Разом із тим, відповідачем рішення комісії з розгляду актів про порушення від 23 січня 2025 року в судовому порядку не оскаржувалось.

Відповідно до п. 2 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об`єм природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за період з дня припинення газопостачання (або у разі здійснення попередньої перевірки відключеного стану - з дня такої перевірки, що має підтверджуватися відповідним актом перевірки), а при використанні газу без договору - з дня його закінчення (розірвання) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до пункту 3 глави 6 розділу XI Кодексу газорозподільних систем у разі, якщо між оператором ГРС і споживачем не досягнуто згоди щодо компенсації споживачу завданих збитків чи перерахунку наданих послуг, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

Отже, оскільки ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані несанкціонованим відновленням газоспоживання добровільно не сплатила, тому з останньої на користь АТ «Запоріжгаз» підлягає стягненню вартість необлікованого об`єму природного газу в заявленому у позовній заяві розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт несанкціонованого відновлення газоспоживання після припинення газопостачання та опломбування є самостійним порушенням Кодексу ГРМ.

Наслідком несанкціонованого відновлення газопостачання, що має місце у даній справі, є здійснення несанкціонованого відбору природного газу на об`єкті споживача.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №675/1135/20, для встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем достатнім є встановлення факту самовільно під`єднаного газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаного, зокрема ввареного, врізаного, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який газ не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником) газу.

Нарахування вартості необлікованого обсягу спожитого природного газу за результатами прийняття позитивного рішення комісією позивача про затвердження акту про порушення по обліковому рахунку ОСОБА_1 згідно з п. 2 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, правомірно здійснено за граничними об`ємами за період з 24.06.2024 по 23.12.2024 з урахуванням всіх необхідних критеріїв, та становить 18345,59 грн, та, відповідно, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів оспорювання ОСОБА_1 правомірності дій позивача, пов`язаних із складанням акту про порушення, акту про припинення газопостачання від 16.04.2024 року, з ухвалення рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «Запоріжгаз» щодо задоволення акту від 24.12.2024 року, правильності розрахунку вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу суду не надано.

Вимоги апеляційної скарги про визнання дій працівників АТ «Запоріжгаз» щодо пошкодження та відключення прибудинкового газопроводу ОСОБА_1 незаконними та зобов`язання АТ «Запоріжгаз» відновити цілісність пошкодженого прибудинкового газопроводу та відновити газопостачання до домоволодіння ОСОБА_1 не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції, оскільки, згідно ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вказані вимоги, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, виходять за межі апеляційного перегляду в розумінні ст. 367 ЦПК України.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 також просить витребувати у АТ «Запоріжгаз»: документи, які підтверджують «законні підстави використання АТ «Запоріжгаз» газорозподільних мереж у м. Вільнянськ», документи «про повноваження представника органу місцевого самоврядування, який підписував акти №2725, №ЗП11629 та акт від 24.12.2024 року»; оригінали «актів, протоколу комісії та акта-розрахунку»; оригінали «поштових документів щодо нібито направлення» скаржнику актів, рахунку та супровідних листів; надати можливість ознайомитися з витребуваними доказами та подати додаткові пояснення за результатами їх дослідження.

Вирішуючи вказане клопотання, колегія суддів виходив із вимог статті 84 ЦПК України, відповідно до якої клопотання про витребування доказів, серед іншого, має містити чітке обґрунтування обставин, які можуть бути підтверджені або спростовані такими доказами.

Скаржником не наведено належного обґрунтування значення таких документів для правильного вирішення спору, а також не конкретизовано, які саме обставини вони можуть підтвердити або спростувати.

Отже, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки воно не відповідає вимогам статті 84 ЦПК України.

Таким чином, правильно вирішивши спір по суті, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, оскільки судом не був дотриманий порядок повідомлення відповідачки про пред`явлений до неї позов та про розгляд справи, встановлений ЦПК України, і на цю обставину ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням апеляційним судом нової постанови про задоволенні позовних вимог з наведених вище у цій постанові підстав.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції останній не компенсуються, оскільки за результатами апеляційного перегляду справи апеляційний суд визнав позов обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (ЄДРПОУ 03345716, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в розмірі 18 345 (вісімнадцять тисяч триста сорок п`ять) грн 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (ЄДРПОУ 03345716, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий: Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко