Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №681/1309/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1309/26

Провадження 1-кп/681/94/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне кримінальне провадження № 12026244000000885, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2026, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красилів Хмельницької області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , громадянки України, незаміжньої, непрацюючої, з середньою освітою, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення проти власності та у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж і мереж електрозв`язку за таких обставин.

Так, 02.05.2026, в другій половині дня, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, на час події продовженого Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 (затвердженого Законом України № 4857-ІХ від 28.04.2026), з метою вчинення крадіжки чужого майна, під вигаданим приводом попросила ОСОБА_5 її мобільний телефон марки та моделі «motorola moto g05», на що остання погодилася.

При цьому, ОСОБА_4 , не повідомляючи власницю телефону про свої злочинні наміри, зайшла у застосунок автоматизованої системи онлайн-банкінгу «Приват24» ОСОБА_5 та виявила кредитний рахунок останньої з доступним лімітом 32000 грн, які вирішила таємно викрасти.

Надалі 02.05.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, скориставшись відсутністю уваги потерпілої ОСОБА_5 , взяла її мобільний телефон марки та моделі «motorola moto g05», попередньо знаючи пароль входу в мобільний додаток «Приват24», зайшла в особистий кабінет ОСОБА_5 та о 12:42 год переказала грошові кошти в сумі 5175,88 грн (150,75 грн комісія) з рахунку потерпілої НОМЕР_1 на свою банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 в такий самий спосіб 02.05.2026 о 15:32 год переказала грошові кошти в сумі 10351,50 грн (301,50 грн комісія) з рахунку потерпілої на цю саму банківську картку та 03.05.2026 о 06:49 год кошти в сумі 15450 грн (450 грн комісія). Після цього, з метою приховання слідів крадіжки, змінила фінансовий номер рахунку на власний, пін-код банківської картки та пароль входу в мобільний додаток потерпілої.

Всього ОСОБА_4 таємно викрала кошти потерпілої ОСОБА_5 в розмірі 30977,38 грн, які надалі витратила на власні потреби.

Цими діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім того, 02.05.2026, приблизно о 12:40 год, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , шляхом обману, під вигаданим приводом отримала від ОСОБА_5 її мобільний телефон марки «motorola moto g05» (IMEI НОМЕР_3 ).

Надалі, діючи умисно, використовуючи вказаний пристрій та мережу «Інтернет» (ІР-адреси НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), вона здійснила несанкціоноване втручання в роботу системи онлайн-банкінгу «Приват24», який згідно із Законом України «Про платіжні послуги», має статус електронного платіжного засобу, а відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою.

Користуючись персональними даними клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 , її номером телефону НОМЕР_6 та раніше відомим паролем, ОСОБА_4 02.05.2026 о 12:42 год і 15:32 год, а також 03.05.2026 о 06:48 год здійснила входи до її особистого кабінету. З банківського рахунку потерпілої НОМЕР_1 вона здійснила таємне викрадення коштів в розмірі 30977,38 грн. Після цього, з метою приховання слідів злочину, змінила фінансовий номер рахунку на власний, а також пін-код банківської картки та пароль входу в мобільний додаток.

Цими діями, які виразились у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 361 КК України.

Ці фактичні обставини ніким не заперечувалися.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, визнала повністю та беззаперечно підтвердила фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Суду показала, що дійсно 02.05.2026, перебуваючи вдома у м. Полонне, під вигаданим приводом взяла у своєї матері ОСОБА_5 мобільний телефон. Оскільки їй був відомий пароль, вона самовільно зайшла у додаток «Приват24» на телефоні матері та протягом 02-03 травня 2026 року здійснила декілька транзакцій, переказавши з кредитного рахунку матері на свою власну банківську картку кошти на загальну суму 30977,38 грн. Щоб приховати сліди крадіжки, вона змінила пароль входу в мобільний додаток, пін-код банківської картки та фінансовий номер телефону матері на свій. Викраденими коштами розпорядилася на власний розсуд, витративши їх на особисті потреби. Запевнила суд, що зробила для себе належні висновки щодо неприпустимості такої поведінки в майбутньому, та просила суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила факт викрадення з її кредитної картки в додатку «Приват24» коштів у сумі, зазначеній в обвинувальному акті, а також факт зміни 02.05.2026 пін-коду та паролю входу. Вказала, що шкода їй не відшкодована. Просила суворо не карати обвинувачену.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом, за згодою усіх учасників процесу, визнано недоцільним дослідження доказів щодо зазначених вище обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та для них роз`яснено наслідки про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченої, оскільки ОСОБА_4 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, а також здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, що призвело до підробки інформації.

При призначенні покарання судом враховано суспільну небезпечність вчиненого, особу винної, обставини, які її пом`якшують та обтяжують.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до ст. 66 та ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судима, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на час розгляду справи є вагітною, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває та позитивно характеризується за місцем проживання.

Обираючи вид та міру покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, суд бере до уваги тяжкість злочину (вчинення крадіжки в умовах воєнного стану). Однак, враховуючи позитивні дані про особу винної, відсутність попередніх судимостей, її сімейний стан (наявність малолітніх дітей) та вагітність, суд доходить висновку про доцільність та достатність призначення покарання у мінімальній межі санкції цієї статті, а саме у виді 5 років позбавлення волі.

Вирішуючи питання про призначення покарання за ч. 1 ст. 361 КК України, суд враховує, що санкція статті є альтернативною і передбачає покарання у виді штрафу, пробаційного нагляду або обмеження волі. Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 є вагітною та має на утриманні неповнолітніх дітей, даний вид покарання до неї застосований бути не може. Суд також вважає недоцільним застосування покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачена не працює, що в сукупності з її вагітністю та наявністю утриманців зробить сплату штрафу надмірним та непосильним матеріальним тягарем для неї. З огляду на наведене, суд доходить до переконання, що єдино можливим і достатнім покаранням за цією статтею буде призначення пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Оскільки обвинувачена вчинила кілька кримінальних правопорушень, остаточне покарання їй має бути призначене за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів. Враховуючи, що за вчинені злочини призначено покарання різного виду та ступеня суворості, суд вважає за доцільне визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання (пробаційного нагляду) більш суворим (позбавленням волі), призначивши остаточно 5 років позбавлення волі.

Разом з тим, зважаючи на сукупність наведених вище даних про особу обвинуваченої, її вагітність та міцні соціальні зв`язки, суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції її від суспільства. Водночас при визначенні заходу примусу суд враховує ставлення обвинуваченої до наслідків вчиненого, а саме те, що завдана злочином матеріальна шкода нею не відшкодована. Щобільше, як повідомила суду потерпіла, на суму викрадених коштів банківською установою продовжують нараховуватися відсотки за користування кредитним лімітом, які вона наразі не має фінансової можливості погасити самостійно. З огляду на ці обставини та наявність триваючих негативних майнових наслідків для потерпілої, суд, приймаючи рішення відповідно до ст. 75 КК України про звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного остаточного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, вважає за необхідне встановити іспитовий строк - 1 рік та 6 місяців, що стимулюватиме її до правомірної поведінки та відшкодування збитків. Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, співмірним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень. Водночас для забезпечення належної поведінки засудженої в період іспитового строку суд вважає за необхідне покласти на неї обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Керуючись наведеним, ст. ст. 100, 370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України та призначити покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 1 ст. 361 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

Вирішити долю речових доказів наступним чином:

-мобільний телефон марки та моделі «motorola moto g05» - повернути потерпілій ОСОБА_5 ;

-оптичний диск формату «CD-R» - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід відносно обвинуваченої особи у цьому кримінальному провадженні не обирався, процесуальні витрати відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок суду обвинуваченою, прокурором може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченій та прокурору копії вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1