Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №390/457/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/457/25

провадження № 22-ц/4809/702/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року (суддя Квітка О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування пункту 5 рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30 серпня 2024 року сесією Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області було прийнято рішення, в якому пункт 5 викладений таким чином: «Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного строкового сервітуту на земельну ділянку, зазначену у п.2 даного рішення, без переходу права сервітуту інший фізичній або юридичній особі, а також не бути предметом купівлі-продажу, застави». Вважає, що встановлення заборони переходу права сервітуту порушує його права, оскільки тимчасові споруди, що розміщені на земельній ділянці, яка є предметом сервітуту, встановлювалися спільно ОСОБА_1 з його родиною і тому є нерозривною власністю всієї родини, тож у разі спадкування вказаного майна можуть виникнути труднощі, якщо право на користування землею буде під забороною спадкування.

Вказав, що 09.01.2025 року він звернувся до відповідача з письмовим звернення, в якому просив виключити з пункту 5 рішення сесії Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 словосполучення «без переходу права сервітуту іншій фізичній або юридичній особі» та викласти вказаний пункт у такій редакції: «Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без права купівлі-продажу». 14.02.2025 він отримав від відповідача відмову у внесенні змін до вказаного пункту рішення.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30.08.2024 в частині встановленої заборони ОСОБА_1 передавати право сервітуту іншій фізичній або юридичній особі; зобов`язати Великосеверинівську сільську ради Кропивницького району Кіровоградської області внести зміни в пункт 5 рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання № 1617 від 30.08.2024 шляхом викладення в редакції: «Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без права купівлі-продажу».

Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням сорок п`ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30 серпня 2024 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення платного строкового сервітуту (для розміщення малої архітектурної форми), встановлено строковий платний сервітут ОСОБА_1 на земельну ділянку терміном на 7 років на право на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), доручено сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного строкового сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення без переходу права сервітуту іншій фізичній та юридичній особі, а також не може бути предметом купівлі-продажу, застави (а.с. 10).

Із заяви ОСОБА_1 від 09.01.2025, яка адресована Великосеверинівській сільській раді вбачається, що позивач звернувся до відповідача з проханням змінити текст рішення сесії Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с. 11-13).

Відповідно до листа Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №02-16/74 від 14.02.2025 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його заяви щодо зміни тексту рішення у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для зміни умов сервітуту (а.с. 14).

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, рішення Великосеверинівської сільської ради про запропонування ОСОБА_1 укласти договір строкового оплатного сервітуту на певних умовах не суперечать загальним положенням цивільного законодавства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказав, що прийнятим Великосеверинівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області рішення, в якому встановлено заборону переходу права земельного сервітуту іншій фізичній або юридичній особі, порушується його права та права його родини, які разом з ним встановлювали тимчасові споруди, які розміщені на вказаній ділянці, а також у випадку спадкування вказаного майна можуть виникнути труднощі.

В порядку статті 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Частиною 3 статті 101 ЗК України визначено, що земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Як убачається з пункту 5 рішення сесії Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 30 серпня 2024 року: доручено «…сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без переходу права сервітуту іншій фізичній чи юридичній особі, в також не може бути предметом купівлі-продажу, застави».

Саме фраза «…без переходу права сервітуту іншій фізичній чи юридичній особі…» є спірною в даній справі.

Позивач вважає, що дане формулювання не відповідає вимогам ст.101 Земельного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позивачем. Зокрема, згідно ч.1 ст.101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

Відповідно до ч.2 ст.101 ЗК України земельний сервітут може переходити до інших осіб разом з об`єктом, для розміщення якого він встановлений.

Отже, оскаржуваним рішенням сільської ради створено необґрунтоване і безпідставне зменшення обсягу дії земельний сервітуту, встановленого для позивача всупереч зазначеним нормам Земельного Кодексу України.

Слід звернути увагу, що заборона відчуження земельного сервітуту особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам, визначена ч.3 ст.101 ЗК України, не є тотожною переходу права сервітуту іншій фізичній чи юридичній особі, оскільки дана норма має на увазі перехід права сервітуту іншій фізичній чи юридичній особі за волевиявленням особи, в інтересах якої цей сервітут встановлено. Тоді як ч.1,2 ст.101 ЗК України допускають перехід земельного сервітуту, до іншої особи, без волі особи, в інтересах якої цей сервітут встановлено.

Отже, в порушення вказаної норми ЗК України оспорюваним рішенням було встановлено заборону щодо переходу права земельного сервітуту не лише особою, відносно якої встановлено цей сервітут встановлено, а й будь-який перехід права сервітуту на земельну ділянку, у тому числі в порядку спадкування, що не заборонено законом.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України, а саме не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Враховуючи те, що оспрюваним рішенням було встановлено заборону на будь-який перехід права сервітуту на земельну ділянку, що суперечить ч. 3 ст. 101 ЗК України, висновок суду про те, що оспорюване рішення Великосеверинівської сільської ради не суперечать загальним положенням цивільного законодавства, є помилковим.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1,2 п.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 844,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визнати незаконною та скасувати заборону встановлену ОСОБА_1 шляхом виключення словосполучення з пункту п`ятого рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30 серпня 2024 року: « без переходу права сервітуту іншій фізичній або юридичній особі».

Зобов`язати Великосеверинівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області внести зміни в пункт п`ятий рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1617 від 30 серпня 2024 року шляхом викладення в редакції:

«Доручити сільському голові укласти договір на встановлення земельного платного сервітуту на земельну ділянку зазначену у п.2 даного рішення, без права купівлі-продажу».

Стягнути з Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6056 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова