Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №394/571/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/571/25

провадження № 22-ц/4809/1154/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Чельник О.І.,

при секретарі - Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холоденко Роман Володимирович, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року (суддя Орендовський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник мати ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні,-

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник - мати ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Позивач просила суд встановити факт, що вона у період з початку 2015 року по 2023 рік перебувала на утриманні громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Червонопопівка Кремінського району Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 15.11.2008 вона та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Новоархангельського РУЮ Кіровоградської області, про що зроблено відповідний актовий запис №64. У період спільного проживання, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка - ОСОБА_7 . Їх сім`я проживала разом у спільному будинку по АДРЕСА_1 . 06.12.2012 шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_6 розірвано на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області, проте спільне проживання вони не припинили. Між позивачем та ОСОБА_6 припинились суперечки, після чого вони знову почали проживати однією сім`єю разом із спільною дочкою за вказаною вище адресою. У подальшому життєві обставини склалися таким чином, що у 2015 сімейні відносини із ОСОБА_6 знову погіршилися, і позивач разом із дочкою, за їх спільно прийнятим рішенням переїхала проживати в будинок до своїх батьків, що розташований по АДРЕСА_1 . Однією із умов прийняття такого рішення (домовленості) було те, що батько дитини та колишній чоловік ОСОБА_6 зобов`язується приймати участь у вихованні дитини, а також надавати матеріальну допомогу та натуральну допомогу, а саме утримувати позивача, як колишню дружину та матір його дитини, оскільки розмір доходів останньої був недостатнім для того, щоб належним чином забезпечити, як ОСОБА_1 , так і спільну дитину всім необхідним для її гідного виховання та забезпечення її розвитку. Крім того, позивач з дитинства є особою з інвалідністю третьої групи по зору. Через деякий час ОСОБА_6 , одружився з ОСОБА_4 та в нього в цьому шлюбі народилась дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивачка ж в свою чергу з моменту розриву сімейних відносин і до теперішнього часу стосунків ні з ким не будувала, у шлюбні відносним не вступала. Після того, як ОСОБА_1 разом із дочкою переїхала проживати в будинок до своїх батьків, в період часу з 2015 по 2023 року її колишній чоловік ОСОБА_6 виконував свої обов`язки з виховання дочки та утримання як її так і позивачки, як колишньої дружини. Зокрема, він регулярно надавав їм різного виду допомогу, а саме купував продукти харчування та одяг, цікавився їхнім станом здоров`я та при необхідності допомагав фізично по господарству, підтримував морально та психологічно. Крім того, ОСОБА_6 доволі часто приїздив за місцем їхнього проживання, був присутній на сімейних святах. Фактично він утримував та підтримував колишню дружину та дитину в усіх сферах життя та був їхньою опорою. У кінці 2022 року ОСОБА_8 за внутрішнім переконанням вступив до лав Збройних Сил України на захист територіальної цілісності та суверенітету України у зв`язку з військовою агресією рф. Перед набуттям статуту військовослужбовця останній наголошував, що піде таким чином захищати позивачку з дочкою, оскільки має певні навички. Також він говорив ОСОБА_1 , що буде висилати їм з дочкою кошти, але його трагічна загибель ІНФОРМАЦІЯ_3 це унеможливила. Після смерті ОСОБА_9 позивачка почала процес оформлення спадкових прав своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_7 . Зокрема, в процесі оформлення і захисту своїх спадкових прав, як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_7 постало питання про встановлення факту утримання позивачки, як колишньої дружини ОСОБА_6 . Встановлення факту перебування позивачки на утриманні загиблого колишнього чоловіка необхідно їй для отримання в майбутньому виплат від органу місцевого самоврядування, держави Україна та оформлення спадкових прав неповнолітньої дитини. Вищезгадані особи, а також дочка ОСОБА_7 отримали 5/6 частин від 15 000 000 грн., в сумі 12 500 000 грн. у рівних частках.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд при прийнятті рішення неповно з`ясував всі обставини справи, що призвело до невірних висновків та ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, внаслідок чого воно підлягає скасуванню.

Зокрема, на її думку, місцевим судом було неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки питання перебування особи на утриманні врегульовано спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказаний закон прямо передбачає можливість отримання відповідних соціальних виплат не лише членами сім`ї, але й особами, які перебували на утриманні загиблого військовослужбовця.

Натомість суд першої інстанції, ототожнивши поняття «член сім`ї» та «утриманець», дійшов помилкового висновку про неможливість встановлення факту перебування позивачки на утриманні у зв`язку з відсутністю спільного проживання, що не відповідає змісту чинного законодавства.

Крім того, судом не було надано належної оцінки доказам, які підтверджують факт систематичного надання позивачці матеріальної допомоги з боку загиблого військовослужбовця. Під час розгляду справи було встановлено, що загиблий ОСОБА_6 регулярно надавав позивачці матеріальну допомогу, допомагав продуктами харчування, одягом, а також забезпечував її коштами на лікування, зважаючи на стан здоров`я позивачки, яка є особою з інвалідністю по зору.

За таких обставин ОСОБА_10 вважає, що наявні правові підстави для встановлення юридичного факту її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 .

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Відзив обґрунтованим тим, що позивачкою взагалі не надано до суду першої інстанції докази того, що вона отримувала будь-яку матеріальну допомогу від загиблого. Належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність позивача до непрацездатних членів сім`ї загиблого, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не надано, а отже не доведено факт її перебування на утриманні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2008 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . 06 грудня 2012 року рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області, яке набрало законної сили 18.12.2012 року, шлюб розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком зазначений ОСОБА_6 , мати зазначена ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис № 51 від 09.02.2023 року, вчинений Новоархангельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Як вбачається з довідки № 645 від 16.08.2023 року в/ч НОМЕР_5 ОСОБА_6 , дійсно в період з 26.01.2023 по 01.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно довідки № 779 від 11.04.2023 року Новоархангельської селищної ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно приймав участь у вихованні дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свідок ОСОБА_11 у своїх показаннях наданих місцевому суду зазначила, що вона є двоюрідною сестрою загиблого ОСОБА_12 по батьковій лінії. З ОСОБА_1 у неї добрі, сімейні відносини, вони підтримують дружні стосунки. З ОСОБА_2 (своїм рідним дядьком) у неї нормальні, неконфліктні відносини. З ОСОБА_3 вона також має нормальні відносини, вона є матір`ю її покійного двоюрідного брата ОСОБА_12 . З ОСОБА_4 вона не має ніяких відносин, а з її дитиною ОСОБА_13 спілкується коли бачиться. З третіми особами по справі ніяких відносин не має. З загиблим братом, ОСОБА_14 , вона була у гарних, тісних відносинах. Свідок зазначила, що підтверджує той факт, що ОСОБА_8 дійсно допомагав ОСОБА_1 та своїй дитині. У них були нормальні відносини. Він допомагав як матеріально, так і фізично. Позивачка має інвалідність, а тому загиблий брат давав їй кошти на лікування, допомагав по ремонту, продуктами, одягом.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надала покази про те, що ОСОБА_1 є її матір`ю, у них хороші відносини. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - її дід і баба. З бабусею у неї хороші відносини, а з дідусем у неї відсутнє спілкування, оскільки з її татом він також не спілкувався. ЇЇ батько, ОСОБА_8 , постійно допомагав їй і мамі. Це були грошові перекази, техніка, продукти, одяг, а також він допомагав фізично. ЇЇ мама є особою з інвалідністю по зору і батько часто давав мамі кошти на лікування. Батько допомагав їм таємно, оскільки його дружина була проти їх спілкування.

Матеріалами справи підтверджується, що шлюб між позивачкою і ОСОБА_6 06 грудня 2012 року рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області розірвано, вказане рішення суду набрало законної сили 18.12.2012 року.

Безпосередньо позивач у позові зазначила, що з 2015 року вона не проживала з загиблим ОСОБА_6 , який після припинення їх спільних відносин проживав одиноко, а в подальшому уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_4 . Отже, відсутність факту проживання позивача і ОСОБА_6 , відсутність між ними спільного побуту і взаємних прав та обов`язків визнається позивачем і не є спірними питанням. Показами свідків, які були допитані місцевим судом також підтверджується факт окремого проживання позивачки та ОСОБА_6 , який мав іншу сім`ю разом з ОСОБА_4 .

Також в обґрунтування позовних вимог зазначено, що встановлення цього факту необхідно для отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) захисників і захисниць України, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, предметом розгляду є встановлення факту перебування позивачки ОСОБА_1 на утриманні свого колишнього чоловіка ОСОБА_6 (військовослужбовця), який загинув при виконанні обов`язків військової служби з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби (1); смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби (2); загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (3) та інших випадках.

Право на вказану одноразову грошову допомогу регламентовано також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на час загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті 3 СК України права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20) зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, місцевий суд керувався тим, що досліджені письмові докази та покази свідків не підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого колишнього чоловіка, загиблого військовослужбовця ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом позовних вимог ОСОБА_1 , заперечень на неї Міністерства оборони України, предметом даної справи є встановлення факту перебування її, як колишньої дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 на його утриманні, оскільки саме встановлення факту перебування позивачки на утриманні свого колишнього чоловіка надає їй право на отримання виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168, і саме у зв`язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду з позовом про встановлення факту і подала відповідні докази.

Отже, метою встановлення факту перебування позивачки на утриманні колишнього чоловіка ОСОБА_6 є отримання вказаної вище компенсації.

У пункті 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_6 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), право на отримання одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених п. 2 ст. 16 цього Закону, мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти до досягнення повноліття, а також утриманці загиблого. При цьому утриманцями визнаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стаття 30 вказаного Закону визначає коло членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, а стаття 31 уточнює, що утриманцями вважаються ті особи, які перебували на повному утриманні або отримували допомогу від померлого, що була для них постійним і основним джерелом існування.

Отже, право на призначення одноразової грошової допомоги як утриманці мають лише ті члени сім`ї, які одночасно є непрацездатними в розумінні ст. 30 Закону та перебували на утриманні загиблого - відповідно до ст. 31 Закону.

З системного аналізу ст. 16, 16-1 Закону № 2011-ХІІ та ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вбачається, що позивачка не є непрацездатним членом сім`ї загиблого, яка перебувала на його утриманні, має право на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого «військовослужбовця» та на отримання пенсії в разі втрати годувальника.

Крім цього, відповідно до ст. 31 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тобто, для встановлення факту перебування на утриманні, утримання мало бути повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, заробітну плату, можливо допомогу від дітей тощо. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 № 592/17552/18, від 22.10.2020 у справі №210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17.

За таких обставин, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог та відсутність правових підстав для встановлення факту перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 .

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 березня 2026 року у справі №754/15529/24 (провадження № 61-13097св25).

Більш того, у позовній заяві ОСОБА_1 особисто зазначила те, що розмір її доходів (на час домовленості з ОСОБА_6 про допомогу) був недостатнім для того, щоб належним чином забезпечити, як її саму, так і спільну дитину всім необхідним для її гідного виховання та забезпечення її розвитку.

Вказане свідчить, що допомога, яка надавалась позивачці колишнім чоловіком не була не була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а лише покращував матеріальний стан позивачки.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на показання свідків та здійснення її колишнім чоловіком ОСОБА_6 матеріальної допомоги не свідчать про помилковість висновків місцевого суду та не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки сам факт надання допомоги не свідчить про перебування особи на утриманні. Для встановлення такого факту необхідно довести, що допомога була постійною, систематичною та основним джерелом засобів до існування заявника, чого надані докази не підтверджують.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холоденко Роман Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.09.2026.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський О.І. Чельник