Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №212/11537/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2504/26 Справа № 212/11537/26 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Лященко А.М. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає в АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 11 липня 2026 року об 19-55 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Geely MR-7151A н/з НОМЕР_1 по вул. Кропивницького 103 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), що підтверджується проведеним зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager 6820» оглядом ОСОБА_1 , який показав наявність алкоголю 2,70 проміле у повітрі, що видихав водій, та підтверджується тестом № 1248, який не погодився із результатами огляду, однак відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі, що зафіксовано на відео реєстратор та нагрудні камери поліцейських, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, були роз`яснені під відео фіксацію вимоги ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, де останній відмовився від дачі пояснень.

Постановою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на недоведеність факту керування ним транспортним засобом та проходження саме ним огляду за допомогою газоаналізатора «Drager 6820», посилається на відсутність відповідних фрагментів на відеозаписах та неможливість відтворення частини відеофайлів. Вважає, що наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, а судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а наявні матеріали не містять достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Вказує, що частина файлів, записаних на оптичних дисках та нагрудних камерах поліцейських, не відкривається. Зазначає, що ухвалою суду від 24 липня 2026 року протокол про адміністративне правопорушення повертався для належного оформлення у зв`язку з тим, що оптичний диск не відкривався. Після надання Департаментом патрульної поліції відеозаписів з бодікамер, за твердженням апелянта, частина таких файлів також залишилася недоступною для перегляду. Вважає недоведеним факт керування саме ним транспортним засобом Geely MR-7151A н/з НОМЕР_1 . Вказує, що на відеозаписах з нагрудних камер не зафіксовано, як він перебуває за кермом автомобіля або виходить з місця водія. Зазначає, що пояснював працівникам поліції, що транспортним засобом керував його сусід по гаражному кооперативу, якого він просив зупинитися, однак той його не послухав. Не погоджується з висновком про те, що відеозаписом підтверджується переслідування працівниками поліції автомобіля саме під його керуванням. Вказує, що безпосереднього відображення ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу на відеозаписах немає, а тому вважає факт керування ним автомобілем недоведеним. Також заперечує проходження ним 11 липня 2026 року огляду за допомогою газоаналізатора «Drager 6820». Вказує, що, незважаючи на наявність у матеріалах справи результату тестування № 1248 із показником 2,70 проміле та акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, жоден із наявних відеозаписів, за його твердженням, не містить фіксації проходження такого тестування саме ним. Вважає, що за таких обставин відеодокази не підтверджують ані факту керування ним транспортним засобом, ані проходження ним огляду за допомогою газоаналізатора, у зв`язку з чим посилається на недотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП та принципу презумпції невинуватості. Зазначає, що огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням встановленого ст. 266 КУпАП порядку, є недійсним та не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Також посилається на постанову Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 щодо оцінки рапорту працівника поліції як доказу та вважає, що рапорт сам по собі не може підтверджувати його винуватість. Крім того, посилається на положення ст. 62 Конституції України, практику Європейського суду з прав людини щодо презумпції невинуватості та стандарту доведеності вини, а також на практику ЄСПЛ щодо неприпустимості провокації з боку працівників правоохоронних органів. Вважає, що сукупність наявних у справі доказів не доводить поза розумним сумнівом наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку сторони захисту, доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі з наступних підстав.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказаних вимог закону при розгляді справи судом першої інстанції у повному обсязі дотримано не було.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, зазначених у протоколі у цій справі, обов`язковим є встановлення того, що саме ця особа керувала транспортним засобом. Без доведення факту керування наявність у особи ознак сп`яніння, результат огляду або її подальша поведінка самі по собі не утворюють складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є слушними.

Перевіривши безпосередньо наявні в матеріалах справи відеозаписи, апеляційний суд встановив, що висновок про підтвердження ними факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не відповідає фактичному змісту цих відеозаписів.

На першому відеозаписі зафіксовано переслідування працівниками поліції транспортного засобу, за зовнішніми ознаками якого можливо визначити його марку Geely MR. Разом з тим державний номерний знак автомобіля на цьому записі розібрати неможливо, особу водія не видно.

Під час переслідування транспортний засіб зникає з поля зору працівників поліції, після чого останні прибувають на пустир, де цей відеофайл закінчується. Відеозапис не містить фіксації зупинки переслідуваного автомобіля, виходу з нього водія чи будь-яких інших обставин, за якими можливо було б безпосередньо встановити особу, яка ним керувала.

Крім того, сам відеоряд першого файлу не містить позначень дати та часу, які б дозволяли співвіднести зафіксовані на ньому події з часом вчинення правопорушення, зазначеним у протоколі, а саме 11 липня 2026 року об 19 год. 55 хв.

Наступний відтворюваний відеофайл під назвою «clip-1» починається о 20 год. 17 хв. 12 сек., коли працівники поліції вже перебувають у службовому автомобілі та спілкуються з особою, яку надалі встановлено як ОСОБА_1 .

При цьому відеозапису, який би безперервно пов`язував переслідування транспортного засобу з подальшим виявленням саме ОСОБА_1 , матеріали справи в доступному для дослідження вигляді не містять.

Файли «clip-2» та «clip-3» під час їх дослідження не відтворюються, у зв`язку з чим їх зміст неможливо перевірити та оцінити судом. За таких обставин посилання на можливу наявність у цих файлах відомостей, які підтверджували б керування транспортним засобом ОСОБА_1 , не може усунути сумніви, що виникають із фактично досліджених доказів.

На подальших відтворюваних відеозаписах працівники поліції вже спілкуються з ОСОБА_1 , складають адміністративні матеріали, пропонують йому підписати результат огляду за допомогою газоаналізатора та пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом.

Крім того в матеріалах справи наявний диск з відеозаписами, який приєднаний до протоколу як доказ по справі, однак наявні файли під час їх дослідження не відтворюються. Це також встановлено судом першої інстанції, та зазначено у своїй постанові від 24 липня 2026 року.

Таким чином, між зафіксованим переслідуванням автомобіля, водія якого на відеозаписі не видно, та подальшим спілкуванням працівників поліції з ОСОБА_1 відсутня безперервна відеофіксація, яка б дозволяла достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом переслідуваного транспортного засобу.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що на відеозаписі видно, як працівники патрульної поліції переслідують транспортний засіб Geely MR-7151A н/з НОМЕР_1 саме під керуванням ОСОБА_1 , є поспішним та не відповідає фактичному змісту досліджених відеозаписів.

Та обставина, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , сама по собі також не доводить, що саме він керував ним у конкретний час та за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та направлення містять відомості працівників поліції про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , однак за встановлених апеляційним судом обставин такі документи самі по собі не усувають наведені суперечності та не підтверджуються об`єктивною відеофіксацією в частині, яка має вирішальне значення для встановлення особи водія.

Інших доказів, які б у сукупності з наявними матеріалами достовірно підтверджували перебування саме ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу Geely MR-7151A н/з НОМЕР_1 11 липня 2026 року об 19 год. 55 хв. по вул. Кропивницького, 103 у м. Кривому Розі, матеріали справи не містять.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Також апеляційним судом встановлено, що безпосереднього відеозапису проведення щодо ОСОБА_1 огляду за допомогою газоаналізатора «Drager 6820» серед доступних для відтворення матеріалів справи немає.

На подальших відеозаписах вже зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 з приводу наявного результату тестування, пропозицію підписати чек газоаналізатора та пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, при цьому ОСОБА_1 з результатом огляду не погоджується.

Разом з тим у матеріалах справи наявний результат тестування № 1248 із показником 2,70 проміле та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Однак за обставин цієї справи вирішальним є те, що навіть наявність документально зафіксованого результату огляду не доводить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Тому незалежно від подальшої оцінки процедури проведення такого огляду зазначені документи не усувають недоведеність обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Доводи про невідтворення частини відеозаписів також знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки частина долучених до справи відеофайлів, зокрема «clip-2» та «clip-3», не відтворюється.

За таких обставин суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити їх зміст, перевірити відомості, які могли бути на них зафіксовані, та оцінити їх у сукупності з іншими доказами. Відтак зміст невідтворюваних файлів не може бути покладений в основу висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

При цьому сама обставина попереднього повернення матеріалів справи для належного оформлення не є самостійною підставою для закриття провадження, однак у сукупності з тим, що і під час апеляційного розгляду частина відеоматеріалів залишається недоступною для дослідження, не дозволяє усунути наявні у справі сумніви.

Рапорт працівника поліції є одним із документів, який підлягає оцінці в сукупності з усіма іншими матеріалами справи. Разом з тим відомості, зазначені у рапорті, за обставин цієї справи не підтверджуються дослідженим відеозаписом у тій частині, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом переслідуваного автомобіля.

Тому рапорт у сукупності з протоколом та іншими письмовими матеріалами без об`єктивних даних, які дозволяють ідентифікувати ОСОБА_1 як водія, є недостатнім для беззаперечного висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується інших загальних посилань апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо провокації, матеріали справи не містять обставин, які свідчили б про провокацію працівниками поліції адміністративного правопорушення, а тому ці доводи безпосереднього впливу на висновки апеляційного суду не мають.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За встановлених обставин висновок про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Geely MR-7151A н/з НОМЕР_1 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, можливо зробити лише на підставі припущення, що є неприпустимим.

Відсутність у справі достатніх доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або відмовилася від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння, виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутнє доведення обов`язкової складової об`єктивної сторони цього правопорушення факту керування транспортним засобом.

Враховуючи, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду, висновки суду першої інстанції про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення не ґрунтуються на достатній сукупності досліджених доказів.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині недоведеності факту керування транспортним засобом є слушними, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя