Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №607/11835/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 Справа №607/11835/26 Провадження №2/607/5589/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Карпа М.М. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку з відповідними частками надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний житловий будинок належав до суспільної групи господарств – колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_2 , а членами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача ОСОБА_4 . Спадщину за законом після його смерті прийняла дружина померлого ОСОБА_2 та донька померлого ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6 , після смерті якої спадщину прийняв позивач. Проте, звернувшись до нотаріуса для оформлення спадкових прав на вказаний будинок, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ про належність цього майна спадкодавцеві. Оскільки позивач позбавлений можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.07.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у Тернопільської районної державної нотаріальної контори копії спадкових справ, які заведені після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_7 в судове засідання 08.09.2026 не з`явились. Представник подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 08.09.2026 не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 статті 200 ЦПК України).

Відповідно до статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження слід ухвалити рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 09:00 год. 15.09.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Суд встановив, що 01.07.1978 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали шлюб, після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 видане повторно 31.03.1993).

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане повторно 13.06.2024).

16.02.1996 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». 29.01.2003 шлюб розірвано. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00045504041 від 13.06.2024.

ОСОБА_10 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане 18.05.1998) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 видане 30.08.2000).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 05.05.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 22.01.2024.

Відповідно до довідки Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №771 від 11.10.2021, згідно з даними книги №2 за 1991-1995 роки погосподарського обліку АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 і по даний час житловий будинок належить ОСОБА_2 . У колгоспному дворі за даною адресою станом на 15.04.1991 були зареєстровані: голова двору – ОСОБА_2 , чоловік – ОСОБА_4 , син – ОСОБА_5 , дочка – ОСОБА_6 .

Згідно з інформаційною довідкою про технічний стан нерухомого майна №1689 виданою 18.12.2020 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з інформаційною довідкою №1690 виданою 18.12.2020 Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30.11.1990 та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим номером №86. Державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в бюро не проведена.

16.12.2020 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації за замовленням ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вказана характеристика будинку. Рік побудови житлового будинку – 1980, загальна площа 105,1 кв.м, житлова площа – 66,7 кв.м, допоміжна – 32,2 кв.м, літніх, неопалювальних приміщень – 6,2 кв.м.

На день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_12 (внучка), ОСОБА_1 (внук), ОСОБА_5 (син дружини). Зазначене підтверджується довідкою Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №138 від 06.05.2026.

На день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_12 (дочка), ОСОБА_1 (син). Зазначене підтверджується довідкою Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №137 від 06.05.2026.

08.12.2020 ОСОБА_2 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,27 га, яка розташована на території Скоморохівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

07.04.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями майна ОСОБА_4 , уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І.В. за номером в реєстрі 1-224.

Згідно з договором дружині померлого ОСОБА_2 переходить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,27 га, яка розташована на території Скоморохівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. Дочці померлого ОСОБА_3 переходить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

07.04.2021 ОСОБА_14 та ОСОБА_3 звернулись до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , згідно з договором про поділ спадкового майна від 07.04.2021.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайної І.В. №839/02-31 від 07.04.2021, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 344/2020 року, після смерті ОСОБА_4 , за заявою ОСОБА_2 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкоємцем, що також прийняв спадщину є дочка померлого ОСОБА_3 . Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались.

Під час розгляду документів поданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено відсутність правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок. У зв`язку із цим у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

28.06.2024 ОСОБА_2 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 . Іншими спадкоємцями є діти померлої ОСОБА_1 та ОСОБА_12 .

28.06.2024 ОСОБА_12 звернулась до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 . Іншими спадкоємцями є мати померлої ОСОБА_2 та син померлої ОСОБА_1 .

17.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , а саме на частку житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців немає.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. №493/02-31 від 17.03.2025, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 165/2024 року, після смерті ОСОБА_3 , за заявою мами померлої ОСОБА_2 , про відмову від прийняття спадщини за законом. Іншим спадкоємцем за законом є дочка померлої ОСОБА_12 та син померлої ОСОБА_1 . Дочка померлої подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Син померлої спадщину прийняв за фактом спільної реєстрації разом з померлою на день смерті. Інші спадкоємці не звертались.

Під час розгляду документів поданих ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено відсутність правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок. У зв`язку із цим у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст. ст. 120 – 126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Частиною 1 статті 112 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що колгоспний двір – це сімейно–трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Таким чином, враховуючи що членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 було четверо осіб, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їм належало по 1/4 частині житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Пунктом 1 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Оскільки, спадщина відкрилася після 01.01.2004, то застосуванню підлягають норми ЦК України.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно cт. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом (ч.2, ч.3 ст.1267 ЦК України).

Таким чином, спадкоємці можуть укласти нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, який повинен укладатися до видачі свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їхнім часткам у спадщині. Після підписання правочину нотаріус видає спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину, з урахуванням домовленостей між ними.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом прийняла його дочка ОСОБА_3 та дружина померлого (відповідач у справі) ОСОБА_2 , за фактом спільного проживання із спадкодавцем.

На підставі договору про поділ спадкового майна від 07.04.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодили передати останній спірний житловий будинок.

Таким чином, ОСОБА_3 належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 (1/4 частина в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , 1/4 частина як члена колгоспного двору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом після ОСОБА_3 . Інші спадкоємці за законом мати померлої ОСОБА_2 та донька померлої ОСОБА_12 відмовились від прийняття спадщини.

Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на частку житлового будинку, однак у вчиненні нотаріальної дії та оформленні спадкових прав йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу, який посвідчує право власності спадкодавця на частку у житловому будинку по АДРЕСА_1 , що стало причиною звернення позивача до суду.

Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. При цьому особи, які мали право на обов`язкову частку в майні відмовились від її одержання.

Згідно із ч. 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, його право слід захистити шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 200, 206, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 66,7 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_7 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_8 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук