Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №646/2582/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 646/2582/26

Провадження № 2/635/5390/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А.

секретар судового засідання Пальчук Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» пред`явило до Основ`янського районного суду м. Харкова позов до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 17775,00 грн, а також суму сплаченого судового збору – 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу – 8000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 08.03.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8330831, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний договір № 8330831 від 08.03.2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, внасллідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 17775,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за сумою відсотків – 11925,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту – 850,00 грн

29.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 29.07.2024 року, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги відносно відповідача за кредитним договором №8330831 від 08.03.2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 29.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №8330831 від 08.03.2024 року на суму 17775,00 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року зазначену позовну заяву передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.04.2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.07.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Так, у АТ «Універсал Банк» витребувано інформацію про надходження на рахунок банківської картки відповідача – ОСОБА_1 № НОМЕР_1 коштів в розмірі 5000,00 грн. в період з 08.03.2024 року по 15.03.2024 року

30.07.2026 року витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, разом із подачею позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, причини неявки суду не повідомив. Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Встановлено, що ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням електронного підпису - 889941 з ТОВ «Мілоан» уклав договір про споживчий кредит №8330831 (Індивідуальна частина) на наступних умовах. Кредитодавець зобов`язується надати на визначений строк позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом; сума кредиту - 5000.00 грн., строк 105 днів з 08.03.2024 року, пільговий період 15 днів, поточний період 90 днів, дата остаточного погашення 21.06.2024 року, комісія за надання коштів 850,00 грн. (17 % від суми кредиту), проценти у пільговий період 1575,00 грн. (2,30 % на день від фактичного залишку кредиту); кошти надаються безготівково шляхом зарахування на картку НОМЕР_1 .

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням №124999473 від 08.03.2024 року, відповідно до якого останній отримав кошти в сумі 5000,00 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору №8330831».

Також отримання ОСОБА_1 коштів підтверджується листом АТ «Універсал Банк», з якого вбачається, що за період з 08.03.2024 року по 15.03.2024 року на плітжну картку №5375414144840906, яка належить відповідачу було зараховано платіж в сумі 5000,00 грн.

До суду також надано відомість про щоденні нарахування та погашення за договором №103721483 з ознаками підпису представника ТОВ «Мілоан», з якої вбачається наступне: 08.03.2024 надання кредиту у сумі 5000.00 грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту у сумі 850.00 грн.; з 09.03.2024 по 23.03.2024 року здійснювалось нарахування процентів у розмірі 105,00 грн. на день (за ставкою 2,10 % від фактичного залишку на день), з 23.04.2026 по 21.06.2024 року здійснювалось нарахування процентів у розмірі 115,00 грн. (за ставкою 2,30 % на день).

29.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т , згідно ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача – ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 17775,00 грн. Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги відносно відповідача за кредитним договором №8330831 від 08.03.2024 року в розмірі 17775,00 грн., з яких: з яких: заборгованість за сумою кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за сумою відсотків – 11925,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту – 850,00 грн

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Так, відповідач жодним чином не спростував факт укладення кредитного договору № 8330831 від 08.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також надходження коштів на його кредитний рахунок.

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за електронним кредитним договором від 08.03.2024 року та надало відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 гривень, однак відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, що не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим, останній має заборгованість за кредитним договором за основною сумою боргу - 5000,00 гривень та заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 850,00 гривень.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 850,00 гривень, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Щодо стягнення суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1575,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до пункту 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 10350,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Зазначені умови договору в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування погоджені та підписані відповідачем при підписанні договору про споживчий кредит, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що у термін, обумовлений пунктом 1.3. кредитного договору, відповідач кредит не повернув, відсотки за його користування не погасив.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентів, відповідач зазначив, що не погоджується із розміром нарахованих процентів за користування кредитом, оскільки такий розмір не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимоги позивача про їх стягнення у заявленому розмірі є безпідставними.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що відповідно до наданої позивачем виписки щоденних нарахувань та погашень проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за період з 09.03.2024 року по 21.06.2024 року.

Тоді як 22 листопада 2023 року було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

У частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У листі Національного банку України від 19 лютого 2024 року №14-0004/12097 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону №3498-ІХ.

Так, у пункті 2 вказаного листа зазначено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %, тобто до 22 квітня 2024 року включно;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно.

З 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

У частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору) зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення, ТОВ «Мілоан» відповідачу в період часу з 09.03.2024 року по 23.03.2024 року нараховував відсотки на підставкі п.1.5.2 Договору, а саме 2,10% відсотків, що становить 105,00 грн. в день та не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки в розмірі 2,5%, встановлений Закон України № 3498-ІХ. Отже, за вказаний період з відповідача підлягають стягненню відсотки в сумі 1635,00 грн.

Згідно відомостей про нарахування, в період часу з 24.03.2024 по 22.04.2024 року ТОВ «Мілаон» нараховувались на підставі п.1.5.3 Договору, а саме 2,30% в сумі 115,00 грн., що також не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки в розмірі 2,5%, встановлений Закон України № 3498-ІХ. Отже, за вказаний період з відповідача підлягають стягненню відсотки в сумі 3450,00 грн.

В той же час, Законом України № 3498-ІХ встановлено, що з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %, проте ТОВ «Мілоан» за період з 23.04.2024 року по 21.06.2024 року продовжило нараховувати відповідачу відсотки на підставі пункту п.1.5.3 Договору, а саме 2,30%. Тобто в цій частині відсотки пядлягають перерахуванню та складає враховуючи наступний розрахунок: 1% (максимальний розмір денної процентної ставки) * 5000 (сума заборгованості) = 50 грн. (сума нарахований відсотків в день) * 60 (кол-во днів) = 3000,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягають стягнення відсотки в сумі 8085,00 грн., з яких: 1635,00 грн. – відсотки за період з 09.03.2024 року по 23.03.2024 року; 3450,00 грн. – відсотки за період з 24.03.2024 по 22.04.2024 року; 3000,00 грн. – відсотки за період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Врахувючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягють частовому задоовленню. Так, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №8330831 від 08.03.2024 року в розмірі 13935,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за сумою відсотків – 8085,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту – 850,00 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12981 від 18.02.2026 року.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1947,60 грн., виходячи з розрахунку: 13935 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 100% / 17775,00 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 78,4%; 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 78,4% / 100% = 2087,35 грн.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, заявленого представником позивача в позові, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальний опис наданих послуг.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,80,81,141,263,265,274-279,354ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №8330831 від 08.03.2024 року в розмірі 13935 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2087 (дві тисячі вісімдесят сім) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: Україна, 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встновленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Лук`яненко