Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №610/1311/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/1311/26

провадження № 2/610/1450/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

представника відповідачки – адвоката Курила С.Л. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/1311/26 (провадження № 2/610/1450/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 540260599 від 26.06.2025 в сумі 23 012,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 540260599 у формі електронного документу, відповідно до якого Відповідач отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 8200 грн 00 коп.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту Відповідача: № 4149-49XX-XXXX-2838, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

Проте, в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

30.09.2025 між ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/55, у відповідності до умов якого ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «МІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права вимоги до Боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором факторингу ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 23012,08 грн, з яких: заборгованість по кредиту – 8199,60 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 14320,48 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) – 492,00 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, оскільки не погасила заборгованість за кредитом, та процентами, що є порушенням законних прав ТОВ «Таліон плюс».

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 14.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відомості щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

29.04.2026 через «Електронний суд» представником відповідачки – адвокатом Курило С.Л. подано відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказав, що відповідно до реєстру прав вимоги від 30 вересня 2025 року, наданого позивачем, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 18 111,56 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту – 8 199,60 грн; заборгованість по процентам – 5 320,16 грн; заборгованість по комісії – 492,00 грн; неустойка – 4 099,80 грн; сума фінансування – 3 279,84 грн. Разом з тим, відповідно до Паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 540260599 від 26.06.2025, містяться зовсім інші показники та умови кредитування, зокрема: базова процентна ставка – 357,70 % річних; комісія за надання кредиту – 492,00 грн; загальні витрати за кредитом – 147 229,36 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту – 155 429,36 грн; реальна річна процентна ставка – 2200,74 %; штраф – 5000 % від суми простроченого платежу. Крім того, паспорт споживчого кредиту прямо містить застереження про те, що наведені розрахунки є орієнтовними та залежать від поведінки споживача. Таким чином, вже з наданих позивачем документів вбачається наявність декількох різних процентних ставок, різних механізмів нарахування процентів та різних підходів до визначення заборгованості. При цьому із позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити: яка саме процентна ставка застосовувалась; у який період вона застосовувалась; яким чином здійснювався розрахунок; яким чином сформована сума 23 012,08 грн. Окремо звернув увагу на положення договору кредитної лінії № 540260599 від 26.06.2025. Так, пунктом 3.3 договору визначено порядок пролонгації дисконтного періоду, а також можливість поновлення дисконтного періоду після сплати фактично нарахованих процентів та інших платежів. Водночас пунктом 12.3 договору передбачено штраф у розмірі 5000 % від суми невиконаного зобов`язання зі сплати процентів. Крім того, пунктом 12.4 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 357,70 % річних як проценти у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Разом з тим, пункт 12.5 договору одночасно встановлює обмеження щодо максимальної суми неустойки та інших платежів. Наведені умови є суперечливими, складними для розуміння пересічним споживачем, не відповідають принципу правової визначеності та фактично створюють можливість необмеженого збільшення заборгованості. Крім того, сумнівними є надані позивачем розрахунки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», оскільки з них неможливо встановити алгоритм формування сум, підстави нарахувань та причини проведення розрахунків до 20.01.2026 року. Також незрозумілим є походження суми 27 111,88 грн, яка зазначається у розрахунках. У досудовій вимозі Адвокатського об`єднання «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» зазначено, що у разі відкриття виконавчого провадження сума заборгованості автоматично збільшиться на 10 %. Разом з тим, саме по собі звернення до суду не може бути підставою для автоматичного збільшення суми боргу. Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, вважає їх неспівмірними зі складністю справи, оскільки позовна заява є типовою, не містить складного правового аналізу та фактично складається із шаблонних формулювань. Тому, вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Надані позивачем документи містять суперечності щодо розміру заборгованості, порядку нарахування процентів, застосованих процентних ставок та структури боргу, а розрахунок заборгованості не містить чіткого, зрозумілого та арифметично послідовного обґрунтування заявленої до стягнення суми. Крім того, умови договору щодо нарахування процентів та штрафних санкцій є неспівмірними, суперечливими та такими, що порушують принципи добросовісності, розумності та справедливості (а.с. 99-100).

08.05.2026 від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на виконання ухвали від 14.04.2026 надійшли витребувані докази, а саме: виписка по особовому рахунку відповідача в період з 26.06.2025 по 26.06.2025.

27.05.2026 через «Електронний суд» представником відповідачки – адвокатом Курило С.Л. подано заперечення (на відповідь на відзив) у яких вказав, що позивачем подано додаткові пояснення, у якій останній фактично повторює доводи позовної заяви, однак не спростовує наведених Відповідачем аргументів щодо суперечливості умов договору, необґрунтованості розрахунку заборгованості та відсутності належних доказів на підтвердження заявлених вимог (а.с. 110-111).

09.09.2026 через «Електронний суд» представником відповідачки – адвокатом Курило С.Л. подано додаткові пояснення у справі, у яких вказав, що паспорт споживчого кредиту прямо містить застереження про те, що наведені в ньому розрахунки є орієнтовними та залежать від поведінки споживача. Разом із тим, з наданих позивачем документів вбачається наявність декількох різних процентних ставок, різних механізмів нарахування процентів та різних підходів до визначення розміру заборгованості, що не дає можливості однозначно встановити порядок формування заявленої до стягнення суми. Так, пунктом 4 Паспорта кредиту продукту «Смарт» до Договору № 540260599 від 26.06.2025 зазначено, що базова процентна ставка становить 357,70 % річних. Водночас у цьому ж пункті зазначено можливість застосування процентної ставки в межах від 3,65 % до 357,70 % річних, а також індивідуальної процентної ставки в межах від 321,20 % до 357,70 % річних. Крім того, у зазначеному пункті визначено реальну річну процентну ставку у розмірі 2200,74 %. Також у Паспорті кредиту зазначено, що загальні витрати за кредитом за базовою процентною ставкою становлять 147 229,36 грн, тоді як орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за тією ж базовою процентною ставкою становить 155 429,36 грн. Наведені положення викликають обґрунтовані сумніви щодо зрозумілості та однозначності умов кредитування, зокрема в частині визначення процентної ставки, порядку її застосування та формування загальної суми заборгованості. Умови договору мають бути чіткими, зрозумілими та такими, що дають можливість споживачу однозначно визначити обсяг своїх зобов`язань. Окремо необхідно звернути увагу на розрахунки заборгованості, надані позивачем, зокрема розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» та розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Так, відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» остаточна сума заборгованості станом на 30.09.2025 становить 18 031,20 грн. Водночас, відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» станом на ту саму дату – 30.09.2025 – сума заборгованості становить уже 18 111,56 грн. Таким чином, наявна різниця у розмірі 80,36 грн, яка виникла при переході права вимоги від одного кредитора до іншого. При цьому з наданих документів не вбачається належного обґрунтування підстав та механізму виникнення зазначеної різниці, що унеможливлює перевірку правильності формування заборгованості. Більше того, відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» станом на 20.01.2026 сума заборгованості зазначена у розмірі 27 111,88 грн та фактично визначена як кінцева сума заборгованості згідно з наведеним розрахунком. Разом із тим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 23 012,08 грн. Отже, розмір заборгованості, зазначений у позовній заяві, не відповідає сумі, наведеній у наданому самим позивачем розрахунку заборгованості. Вказана обставина свідчить про наявність істотних розбіжностей між змістом позовної заяви та документами, доданими до неї, та не дає можливості однозначно встановити дійсний розмір заборгованості відповідача. Тому вважає, що нарахування процентів та визначення розміру заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і узгодженими між собою доказами. Вважає, що з відповідача підлягає стягненню виключно фактично отримана сума основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 8 199,60 грн, без нарахованих процентів, розмір та правомірність яких належними доказами не підтверджені.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідачки – адвокат Курило С.Л. в судовому засіданні позов визнав частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. Щодо стягнення заборгованості по відсотках заперечував, з підстав вказаних у відзиві.

Заслухавши представника відповідачки – адвоката Курила С.Л., дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.06.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі кредитний договір № 540260599, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 9342 (а.с.28-39).

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 2.1. кредитного договору).

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 8200 грн. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів (п. 2.2. кредитного договору).

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 26.06.2025 (що є датою надання кредиту).

Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п. 2.4. кредитного договору).

Згідно з п. 2.5. кредитного договору кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 26.07.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Згідно з п. 7.2. кредитного договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1. договору;

7.2.2. ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 26.07.2030 (п. 7.3. кредитного договору).

Згідно з п. 7.4. кредитного договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;

7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно з п. 8.3. кредитного договору базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних.

На виконання умов кредитного договору 26.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 8200 грн, перерахувавши зазначену грошову суму на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26.06.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 11.03.2026, підтвердженням ТОВ «ПрофітГід», випискою АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 за 26.06.2025. З виписки банку вбачається, що на вказану карту 26.06.2025 здійснена операція «termpl1*tr8av» у розмірі 8200 грн.

30.09.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/55, згідно з умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 540260599 від 26.06.2025.

Витягом із реєстру прав вимог від 30.09.2025 до зазначеного договору факторингу підтверджується відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 (№953 у реєстрі прав вимог) за кредитним договором № 540260599 від 26.06.2025.

30.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило ОСОБА_1 шляхом надсилання листа на її електронну пошту, що право вимоги за кредитним договором № 540260599 від 26.06.2025 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» згідно з укладеним договором факторингу.

Жодних платежів відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» не здійснювала.

Після того як ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідача, товариством було здійснено нарахування відсотків за кредитним договором за період з 01.10.2025 по 20.01.2026 на суму 8524,72 грн.

20.01.2026 ТОВ «Таліон Плюс» повідомило ОСОБА_1 шляхом надсилання листа на її електронну пошту про дострокове розірвання кредитного договору № 540260599 від 26.06.2025 на підставі пунктів 7.2.2., 9.1.1.7. з 20.01.2026 та необхідність оплати всієї суми заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 , заявлений до стягнення позивачем, становить 23012,08 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8199,60 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 14320,48 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту – 492 грн. Проценти складаються із суми, яка перейшла від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» у порядку права вимоги за договором факторингу у розмірі 5795,76 грн, та 8524,72 грн нараховані ТОВ «Таліон Плюс» після набуття права вимоги за кредитним договором, відповідно до п. 8.3. кредитного договору, якою передбачена базова процентна ставка - 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 540260599 від 26.06.2025 між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9342, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Відповідач ОСОБА_1 факт укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримання кредитних коштів у розмірі 8200 грн не заперечувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Судом встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази, які у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс», до якого згідно з умовами договору факторингу № МВ-ТП/55 від 30.09.2025, який є чинним та не визнавався судом недійсним, перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Щодо посилання представника відповідачки – адвоката Курила С.Л. стосовно наданих позивачем розрахунків ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», в яких він має сумніви, оскільки з них неможливо встановити алгоритм формування сум, підстави нарахувань та причини проведення розрахунків до 20.01.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги: «У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора».

ТОВ «Таліон Плюс» мав право продовжувати нарахування процентів, оскільки набув лише «наявне» право вимоги, яке виникло на дату факторингу. Це передбачено умовами договору факторингу, який передбачає перехід і майбутніх вимог, якими проценти і є в розумінні законодавства; нормами ЦК України (ст. 514), які гарантують перехід прав кредитора у повному обсязі та на існуючих умовах договору; умовам самого кредитного договору, який продовжував діяти, а відповідач продовжувала користуватися кредитними коштами.

Наведене свідчить, що ТОВ «Таліон Плюс» правомірно нараховувало проценти за базовою ставкою (0,98 % вдень) не до дати факторингу (30.09.2025), а до дати дострокового розірвання договору, що повністю відповідає узгодженому сторонами 5-річному терміну дії договору.

Згідно з п. 9.1.1.7. кредитного договору, у разі затримки сплати процентів щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Через систематичну несплату відповідачкою процентів, ТОВ «Таліон Плюс» 20.01.2026 скористалося цим правом та повідомило відповідача про дострокове розірвання договору та припинило нарахування процентів за договором з цієї дати.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та численних правових висновках зазначала, що право кредитодавця на нарахування процентів за кредитним договором здійснюється у межах строку кредитування, встановленого договором, і після спливу цього строку або пред`явлення вимоги про повернення кредиту це право припиняється. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, а також у правових позиціях Верховного Суду щодо застосування статей 1048 і 1054 ЦК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до правової позиції Верховного Суду, право кредитодавця на одержання процентів (згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України) реалізується лише в межах строку кредитування, визначеного договором. А тому якщо новий кредитор отримує вимоги за договором він має ті самі права на нарахування процентів, які були встановлені договором в межах його строку дії (адже правовідносини тривають у тому ж обсязі), і після закінчення строку згідно з договором нарахування процентів припиняється. Це застосовується і до кредиторів правонаступників.

Отже, нарахування позивачем процентів за базовою ставкою (0,98% в день), після відступлення йому права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на те, що остання кредит не повернула та фактично продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснювалося згідно з положеннями кредитного договору, договору факторингу та ЦК України, в межах строку кредитування, включно до дати дострокового розірвання договору.

Щодо посилання представника відповідачки – адвоката Курила С.Л. стосовно походження суми 27 111,88 грн, яка зазначається у розрахунках, та яким чином сформована сума 23012,08 грн, суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 , заявлений до стягнення позивачем, становить 27 111,88 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8199,60 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 14320,48 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту – 492 грн, заборгованість за неустойкою – 4099,80 грн.

Позивач скористався своїм правом та не висунув вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за неустойкою у розмірі 4099,80 грн, тому просив стягнути лише заборгованість за кредитним договором у розмірі 23012,08 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8199,60 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 14320,48 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту – 492 грн.

Зважаючи на вищенаведене, на підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 540260599 від 26.06.2025 у розмірі 23012,08 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 8199,60 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 14320,48 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту – 492 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем суду надано договір про надання правничої допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, додаткову угоду №2717 від 10.02.2026 до договору про надання правничої допомоги №5, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.02.2026, відповідно до яких встановлено, що адвокатське об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» отримало від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» гонорар у розмірі 5000 грн. за надані правові та юридичні.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, клопотання представника відповідачки щодо зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, ЦПК України, ст.ст. 207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором № 540260599 від 26.06.2025 в розмірі 23 012,08 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, б. 13, ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя В.М. Тімонова