Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №208/6309/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/6309/26

провадження № 2/208/5247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позивач просить суд: зменшити розмір аліментів згідно судового наказу від 11.04.2024 року, виданого Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), на 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження ВП №74786582 за судовим наказом 208/2286/24 від 17.04.2024 року, виданого Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

Зазначив, що також має сина від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якого він також сплачує аліменти. В Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження АСВП №53612759 за виконавчим листом №2/366/231/17 від 03.03.2017 року, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

Враховуючи вищезазначене, 50% заробітної плати відходить на сплату аліментів.

Зазначив, що також утримує матір, яка має хронічне захворювання та мінімальний дохід. Окрім цього, внаслідок проходження військової служби, він отримав тяжке поранення, довго перебував на лікуванні та наразі, продовжуючи військову службу, потребує подальшої реабілітації та лікування.

II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилась, повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

III. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , вбачається, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 966.

Судовим наказом Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2024 року по справі №208/2286/24 стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.03.2024 р. і до повноліття дитини.

На підставі вказаного судового наказу 10.06.2024 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) – А.В. Квашиним постановлено звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №74786582, що підтверджується копією постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.06.2024 року.

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №161.

Відповідно до рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року по справі №316/1858/16-ц, що знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини із усіх видів заробітків (доходів) відповідача щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 05.12.2016 року. Зазначена інформація міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до довідки №300, наданої 15.01.2025р. начальником відділення кадрової роботи секції персоналу штабу – майором ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 09.09.2023 по теперішній час.

Відповідно до первинної медичної картки, виданої 07.01.2025р. СП «Тишки», вбачається, що ОСОБА_1 встановлений діагноз: бойове травмування (07.01.2025). Вивих правового плечового суглобу.

Відповідно до результатів огляду №8887778, наданої 20.01.2025р. Територіальним медичним об`єднанням Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області, вбачається, що ОСОБА_1 07.01.2025 близько 07.30 поблизу н.п. Липці отримав травму. З 08.01.2025 по 10.01.2025 перебував на лікуванні в КНП «ОГВВ». Висновок: стан після закритого вивиху правої плечової кістки з переломом великого горбика плечової кістки (07.01.2025 – вправлення вивиху) з тимчасовим порушенням функції правового плечового суглобу. Травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до консультаційного висновку № 51666, наданого 20.06.2025 року лікарем ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_1 встановлений діагноз: невірно-зрослий перелом великого горбика правої плечової кістки, та направлено на подальше обстеження та лікування до КНП ХОР «Обласний кардіологічний центр».

Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого №3373 КНП Харківської обласної ради «Обласний кардіологічний центр», вбачається, що ОСОБА_1 був госпіталізований 20.06.2025 року з діагнозом: перелом інших частин плеча та плечового поясу.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи: консультаційний висновок спеціаліста на ім`я пацієнта – ОСОБА_8 ; протокол триплексного сканування екстракраніальних відділів брахіоцефальних судин та транскраніальне триплексне сканування на ім`я пацієнта – ОСОБА_9 ; протокол мультиспіральної комп`ютерної томографії головного мозку на ім`я пацієнта – ОСОБА_9 .. Однак, суд не приймає їх до уваги, оскільки з матеріалів справи не підтверджується факт того, що ОСОБА_8 є матір`ю позивача.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до абз.2 ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23 та ін.

Як роз`яснено до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у нього погіршився стан здоров`я внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи докази у справі, вимоги закону і роз`яснення Пленуму ВСУ, а також враховуючи матеріальний і сімейний стан позивача, а саме: те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, погіршення стану його здоров`я внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

VI. Розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 150, 180, 181-183, 192 СК України, ст.ст. 12, 76-78, 80, 89, 141, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса – АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до судового наказу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2024 року у справі №208/2286/24, з розміру 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса – АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Похваліта С. М.