Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №201/8130/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/8130/25

Провадження 2/201/631/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря – Піняєва В.Д.,

за участі адвокатів – Алпенідзе К.Т., Нижник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі та додаткових витрат на дитину

ВСТАНОВИВ:

Позивачка зазначила, що від шлюбу з відповідачем має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2024 у справі № 201/4318/24 шлюб між сторонами розірвано.

За домовленістю між сторонам дитини залишилася проживали із позивачкою. Відповідач не несе витрат на утримання дитини, несистематично дарує подарунки.

Тому позивачка вказуючи на наявність у сина хронічної хвороби, через яку наявні особливості харчування, лікування шкіри, бажання хлопчика займатися спортом та користуватися послугами репетиторів, просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 20 000грн та додаткові витрати на дитину в сумі 30 000грн, щомісяця, починаючи із дати звернення до суду з цим позовом та до досягнення сином повноліття.

Позивачка та її представник – адвокат Алпенідзе К.Т. – в судовому засіданні позов підтримали, просять задовольнити, розмір аліментів стягнути відповідно до резолютивної частини позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Нижник А.А. – позов не визнала, подала відзив (т.1, а.с.131-137), в якому, вказавши на розбіжність сум аліментів та додаткових витрат у тексті позову та у його резолютивній частині, зазначила, що в розрізі прохальної частини позовної заяви позивачка просить стягнути з відповідача витрати на утримання дитини у розмірі 50 000 грн.

Враховуючи приписи чинного законодавства, зокрема, ст.ст.141, 150 Сімейного кодексу України, позивачка планує самостійно забезпечувати потреби дитини на рівноцінну грошову суму. Забезпечення 13-ти річної дитини, на думку позивачки має складати 100 000 грн. Прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років у 2025 році складає– 3 196 грн, мінімальний розмір аліментів становить 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а максимальний розмір аліментів у 2025 році відповідає 10 прожитковим мінімумам на дитину відповідного віку, що відповідно складає 31 960грн.

На сьогоднішній день, відповідач в повній мірі забезпечує утримання спільної дитини: сплачує рахунки на навчання та організацію відпочинку дитини в позашкільних таборах відпочинку, оплату харчування в закладі освіти, забезпечує дитину одягом, шкільним приладдям, спортивною формою та знаряддями, на підтвердження чого суду надаються платіжні документи. Відповідач є власником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Смирний та партнери», у зв`язку із чим певна кількість платіжних інструкції оформлена від імені товариства.

Враховуючи відсутність будь-яких розрахунків витрат на утримання дитини та не надання позивачкою розрахунку витрат, що планує понести позивачка в майбутньому в якості додаткових витрат, беручи до уваги різницю в заявлених позивачкою сум до стягнення в тексті та прохальній частині позовної заяви, представник відповідача вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог за необґрунтованістю.

В судовому засіданні представник відповідача наведені заперечення підтримала, додавши, що відповідач утримує дитину в позапримусовому порядку, тому потреби у зверненні до суду в позивачки немає. У випадку стяґнення аліментів в судовому порядку, вважає за потрібне стягнути з відповідача аліменти у мінімальному розмірі, передбаченому СК України.

Суд, вислухавши позивачку, представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач свого батьківства стосовно дитини не оспорює.

Шлюб між сторонами розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118502828).

Учасниками справи визнається, що після розірвання шлюбу малолітній син сторін ОСОБА_4 залишився проживати із позивачкою.

Згідно виписки з медичної карти дитини (т.2, а.с.3), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на хронічний панкреатит, йому рекомендовано дієту.

Згідно консультацій лікаря (т.2,а.с. 15, 40), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на атопічний дерматит з дитинства, наразі стадія ремісії; йому призначено підтримуюче лікування, рекомендовано не носити синтетичний та шерстяний одяг, дотримуватися гіпоалергенної дієти, щоденний догляд за шкірою за допомогою спецзасобів.

Згідно довідки, ОСОБА_4 відвідує заняття по карате, вартість індивідуальних занять становить 10 000рн на 1 місяць (т.2, а.с.17).

Згідно чеків (т.2, а.с.4-9), позивачка понесла витрати на харчування в сумі 43 278грн; на послуги лікаря-стоматолога витратила: 24.09.2025р. – 2 200грн, 06.10.2025р. – 4 600грн (т.2, а.с.10), на ліки за період з червня 2025р. по серпень 2025 загалом витратила 9 345грн (т.2, а.с.11-13), на канцелярське приладдя в жовтні 2025р. витратила 1 870грн (т.2, а.с.14), надала чеки на суму 29 890грн, вказуючи, що вони підтверджують вартість засобів для догляду за атопічною шкірою (т.2, а.с.16), у вересні 2025р. внесла за платні послуги в НВК № 148 - 3 380грн та доплатила за харчування дитини у шкоді 1500грн (т.2, а.с.18), у жовтні 2025р. внесла 3 380грн за платні послуги в НВК 148 (т.2, а.с.23), 08 та 09 жовтні 2025р. витратила на одяг для сина 54 113грн (т.2, а.с.24); 25.08.2025р., 30.09.2025р. заплатила за навчання сина у комп`ютерній академії по 3 790грн (т.1, а.с.34-35), несла витрати на лікування дитини після перелому (т.2, а.с.36, 58) та інш.

Згідно даних Пенсійного фонду України (т.3, а.с.36), позивач у 2024р. отримала 251 158грн 57коп доходів, у 2025р. – 392900грн 01коп, за січень і лютий 2026р. отримала 38 305грн 88коп.

Згідно даних ДПС (т.3, а.с.151-152), позивач у 2024р. як платник єдиного податку задекларувала 1 369 420грн доходу.

Відповідач надав копії платіжних інструкцій (т.1, а.с.139-214) про понесення таких витрат на дитину: 28.05.2024р. - 17 459грн (оплата літнього лагеря «Стаді тревел»); 31.05.2024р. - 36 654грн (оплата літнього лагеря «Стаді тревел»); 16.07.2024р. - 17 696грн (оплата «Стаді тревел»; 01.05.2024р. – 42 950грн (оплата «Стаді тревел»); 31.03.2025р. – 45 100грн (оплата «Стаді тревел»); 30.08.2024р. – 23 150грн (оплата «Стаді тревел»), 16.07.2024р. – 46 480грн (оплата «Стаді тревел»); 28.05.2024р. – 17 459грн (оплата «Стаді тревел»); 27.03.2025р. 01.04.2025р. – по 1 260грн, (на додаткове харчування в школі); 25.03.2025р., 01.04.2025р. – по 1 260грн, 01.04.2025р. – 3 380грн (платні послуги НВК 148), 04.09.2024р. оплатив послуги ТОВ ДЛ «Прімус Інтер Парес Скул» на суму 5 270грн; 04.10.2024р оплатив послуги ТОВ ДЛ «Прімус Інтер Парес Скул» на суму 7 000грн; 04.11.2024р. оплатив послуги ТОВ ДЛ «Прімус Інтер Парес Скул» на суму 6 180грн; 10.05.2024р. оплатив послуги ТОВ ДЛ «Прімус Інтер Парес Скул» на суму 8 140грн; 07.03.2025р. оплатив для сина послуги ТЗОВ «Парктур» на суму 17 000грн., та інш. З наданих платіжних інструкцій випливає, що всього ж за 7 місяців 2024р. відповідач сплатив на навчальні потреби дитини 458 880грн; за 2 міс 2025р. – 73 770грн.

Станом на 10.11.2025р. дитина не відвідує ТОВ ДЛ «Прімус Інтер Парес Скул (т.2, а.с.134, 139), кошти в сумі 124 333грн 80коп як попередня оплата за 3 чверть 24/25 року 07.01.2025р. повернута матері ОСОБА_1 на підставі її заяви.

Згідно довідки від 30.12.2024р. НВК 148 «Планета щастя» МОН України, дитина ОСОБА_4 зарахована в 6б клас цієї навчальної установи (т.2, а.с.140).

Як випливає із витребуваних судом відомостей, відповідач не має у власності нерухомого майна (т.2,а.с.49), станом на 27.10.2025р. має у власності транспортний засіб Хонда акорд, 2004р.в. (т.2, а.с.51).

Позивачка не має у власності транспортних засобів (т.3, а.с.244).

Згідно даних Пенсійного фонду України, у 2024р. відповідач усього за рік для пенсії отримав дохід в сумі 1 100 000грн, у 2025р. доходу не отримував (т.2, а.с.156).

Згідно довідки ДПС, відповідач за 2024р. подав дві податкові декларації про майновий стан та доходи на суму 1 180грн 20коп, та на суму 1 421 635грн (а.с.151-153, 159-161 т.2).

Згідно руху коштів по картці відповідача (т.3, а.с.3-26), за період з 03.12.2025р. по 22.04.2026р. на вказану карту зараховано 1 750 374грн, витрачено 1 700 050грн 91коп.

Згідно інформації АТ «КОМІНВЕСТБАНК», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичне бюро «Смирний та партнери» (від цього ТОВ сплачено ряд рахунків приватної школи для дитини), директором і засновником якого є відповідач, з січня 2024 по квітень 2026р.р. надійшло (дебет) – 25 601 955грн 87коп, кредит – 25 425 043грн (т.3, а.с.45-144).

Згідно інформації АТ «Банк КД» (т.3, а.с.173-174), у цьому банку відповідач має відкриті рахунки: один – у рублях, шість – гривневі, два – у євро, два – у доларах США, один – у фунтах Великобританії, один – у франках Швейцарії та Ліхтенштейну; по доларовому рахунку за період з 01.02.2026 по травень 2026р. дебет 19 185,88 доларів США , кредит – 19 200 доларів США; по рахунку в гривнях за період з 02.01.2024 по 09.06.2026р.р. дебет - 6 848 405грн, кредит – 6 803 124; по ФОП « ОСОБА_5 » за період з 02.01.2024 по 09.06.2026р.р. дебет 6 848 405грн, кредит 6 803 124грн.

Згідно виписки, наданої АТ «РайффайзенБанкАваль», по рахунку НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в період з дати відкриття рахунку 11.02.2024р. по 18.04.2026р. проведено операцій на суму 54 304 410грн (т.3, а.с.154-155).

Судом під час розгляду справи була постановлена ухвала, якою задоволено клопотання представника позивача та витребувано у відповідача інформацію дохід, який він отримав за 2024 рік та 10 місяців 2025 року ( з січня по жовтень включно) в приватній компанії з обмеженою відповідальністю CHAY SYSTEMS LTD власником (директором), якої він є зі 100% акцій.

Представником відповідача 15.04.2026 надана була декларація за 2024 рік, з якої вбачається, що загальний оборот від торговельної діяльності компанії 1 187 388 фунтів стерлінгів, а прибуток від торгівельної діяльності становить 3691фунт стерлінгів.

Частиною другою статті 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть спільну й однакову відповідальність за виховання та розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

За змістом статті 141 СК України Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017р. у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019р. у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020р. у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08.12.2021р. у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені, зокрема, негативними фактами (хворобами).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12.12.2019р. у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01.04.2020р. у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12.01.2022р. у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Наразі позивачка просить стягнути аліменти в сумі 20 000грн щомісяця та додаткові витрати на утримання дитини в сумі 30 000грн, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що фактично позивачка вважає, що на хлопця потрібно витрачати 100 000грн щомісяця (із врахуванням рівності обов`язку батьків), але такий розмір аліментів, по-перше, є нею недоведеним, а, по-друге, він добровільно матеріально забезпечує сина та потреби у зверненні до суду у позивачки немає.

Суд вважає, що рівність прав та обов`язків батьків не означає арифметичної тотожності їхніх грошових витрат у кожний конкретний період. Участь того з батьків, із ким проживає дитина, полягає не лише у внесенні коштів, а й у щоденному забезпеченні житлом, харчуванням, одягом, засобами гігієни, лікуванням, доглядом, організації побуту та особистій турботі про дитину.

Тому покладення на батька, який проживає окремо від дитини, обов`язку щомісячно сплачувати аліменти не означає звільнення матері від утримання дитини або перекладення на відповідача всього батьківського обов`язку, оскільки мати виконує цей обов`язок безпосередньо, забезпечуючи дитині щоденний догляд та фактично несучи інші грошові й негрошові витрати.

За таких обставин основний регулярний грошовий внесок того з батьків, хто проживає окремо, правомірно може бути більшим за поточний грошовий внесок того з батьків, хто безпосередньо доглядає за малолітньою дитиною.

Надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом і обов`язком батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. Тому суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що він, добровільно сплачуючи рахунки платних навчальних закладів дитини, не має сплачувати аліменти на утримання сина.

Суд враховує, що спільний син сторін є малолітнім (14 років йому виповниться у грудні 2026р.) проживає із позивачкою. Саме позивачка несе витрати на придбання одягу, продуктів харчування, канцелярське приладдя для школи, інші побутові потреби, на поточне лікування дитини (в лікаря-стоматолога, травматолога), відпочинок тощо, про що в матеріалах справи наявні письмові докази. І позивачка, і відповідач оплачували платні освітні послуги для дитини, про що в матеріалах справи також наявні квитанції. Учасники справи не заперечували, що спільний малолітній син сторін має хронічні захворювання (хронічний панкреатит, атопічний дерматит з дитинства), в силу яких йому показана дієта, одяг з певних тканин, конкретні засоби для постійного щоденного догляду за шкірою, як лікарські, так і косметичні.

В силу наведених обставин позивачка просить суд стягнути аліменти та додаткові витрати на дитину, вказавши їх суми, розмір яких відповідач вважає недоведеним.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (п.п. 4 та 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).

У справах про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини тягар доказування розподіляється між позивачем та відповідачем на основі загального принципу цивільного судочинства, але суд має діяти в якнайкращих інтересах дитини.

Європейський суд з прав людини також зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

На думку суду, якщо відповідач заперечує проти заявленого розміру аліментів, то саме на нього покладається тягар доказування обставин, які заважають йому виконувати цей обов`язок.

Але відповідач не навів суду жодної обставини і не надав жодного доказу, який би підтвердив його неспроможність платити аліменти та додаткові витрати на дитину в тому розмірі, в якому просить позивачка. Його заперечення фактично зводяться до того, що такої суми для утримання дитини забагато, а не до того, що він (відповідач) в силу свого здоров`я, сімейного, матеріального стану або інших обставин тощо не може платити на потреби дитини такий розмір грошових коштів. Письмовими доказами в матеріалах справи доведено, що за 7 місяців 2024р. відповідачем сплачено на навчальні послуги 458 880грн, а за 2 місяці 2025р. – 73 770грн.

Отже відповідач має достатній дохід аби сплачувати аліменти та додаткові витрати на дитину в тому розмірі, на якому наполягала позивачка. Доказів понесення витрат, які б мали істотне значення для зменшення розміру аліментів та додаткових витрат, під час розгляду справи відповідачем та його представником суду не надано.

Докази на підтвердження того, що позивачка несе витрати про придбання одягу, ліків, навчання та відвідування секції є належними, допустимим і достатніми для того, аби зробити висновок про розмір витрат, які вона несе на утримання дитини. Такі докази не спростовані відповідачем та його представником під час розгляду справи.

А тому суд, встановивши, що спільний малолітній син сторін проживає з позивачкою, яка несе витрати на його утримання, врахувавши стан здоров`я дитини й потребу в отриманні постійного лікування внаслідок хронічності наявних захворювань та не встановивши жодної обставини, яка б підтвердила неспроможність відповідача сплачувати аліменти та додаткові витрати на сина у заявленому позивачкою розмірі, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, визнаючи право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, врахувавши, що батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, повністю задовольняє позовні вимоги.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що розмір стягнутих аліментів не є незмінним. У статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. В свою чергу контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування згідно Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018р. № 1713, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2019р. за № 102/33073.

Судові витрати у виді судового збору на користь держави слід стягнути з відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі та додаткових витрат на дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 20 000 гривень щомісяця, починаючи з 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення в частині стягнення аліментів за місяць виконати негайно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові витрати аліменти у розмірі 30 000 гривень щомісяця, починаючи з 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева