Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №521/11897/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

23.03.26

Справа № 521/11897/25

Провадження № 2521/703/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2026

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі

головуючого - судді Роїк Д.Я.

при секретарі Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « Експрес Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « Експрес Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди .В обгрунтування позову зазначає про те. Що ОСОБА_1 є власником автомобіля «KIA Sportage» НОМЕР_1 2013 року випуску. 10.05.2024 року ОСОБА_3 о 17.00 керуючи т/з Renault Master д.н.з НОМЕР_2 по вул. Рекордна, 40, не врахував дорожньою обстановку не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з т/з KIA Sportage» НОМЕР_1 , в наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Під час ДТП в автомобілі перебувала ОСОБА_2 , яка зазначала психологічного стресу, та моральних страждань, які вона оцінює 10000 грн. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 року по справі № 521/8613/24 ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована полісом № Ар№6257216 від 14.03.2024.Відповідно до відповіді наданої ТОВ «Експрес Страхування» № 1528/10/3 4.24.00649 від 14.03.2024 року, зазначено що полісом встановлено франшизу у розмірі 3200,00, а відповідно до розрахунку матеріального збитку було визначено на підставі звіту № 1100-06-24 про оцінку автомобіля «KIA Sportage» НОМЕР_1 від 12.06.2024 року ФОП ОСОБА_4 , з урахуванням вимог діючого законодавства та склав 3029,11 грн. На підставі викладеного, ТДВ «Експрес Страхування» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування оскільки розмір франшизи (3200 грн.) перевищує розмір збитку ( 3029,11 грн).

Вказував що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_2 після ДТП змушена була вернутись до лікаря, 16.07.2024 року поставлено діагноз: астено-невротичний синдром, крім того, внаслідок страждань загострився псоріаз.

Ухвалою суду від 25.07.2025 року позовну заяву залишено без руху.

21.08.2025 року на виконання ухвали суду позивачем надано позовну заяву в новій редакції.

23.09.2025 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, позивачка надала до суду заяву щодо розгляду справи за її відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Судом встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 у справі №521/8613/24 ОСОБА_3 о 17 годині 00 хвилин 10.05.2024 року в м. Одесі, керуючи транспортним засобом «Renault Master » д.н. НОМЕР_2 , по вул. Рекордна, напроти буд. 40, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «KIA» д.н. НОМЕР_1 , який рухався попереду, чим ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. В наслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За даним фактом співробітниками поліції складено протокол серії ААД № 851457 від 10.05.2024 року, про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП. Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. та судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Згідно консультатційного висновку спеціаліста, ОСОБА_2 була оглянута лікарем, діагноз псоріаз пощирений, стаціонарна стадія.

Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини .

Також у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини . Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Варто зауважити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їхньої тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Суд бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV).

Враховуючи наявність самого факту дорожньо-транспортної пригоди, винні дії відповідача, в результаті чого було завдано шкоди майну позивача, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою.

Суд погоджується з доводами позивача, що у будь-якому разі, внаслідок ДТП, діями відповідача були заподіяні моральні страждання позивачці, зокрема, було завдано шкоду її здоров`ю, що в свою чергу призвело до порушення звичайного способу життя, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя.

Разом з тим, виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена у позові до стягнення сума 10 000 грн моральної шкоди є надто завищеною, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4000,00 грн, що на переконання суду є достатнім з врахуванням засад розумності, справедливості та співмірності і не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, враховує поведінку заподіювача шкоди, і виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума коштів в розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що представником відповідача у встановленому законом порядку та строк було надано документи на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: ордер на надання правничої допомоги, договір № 05-12/2025 про надання правничої допомоги адвокатським бюро від 05.12.2025, акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 08.12.2025.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. У зв`язку з наведеним суд стягує з позивача на користь відповідача 1000 грн витрат на правничу допомогу, тобто заява підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 488,49 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « Експрес Страхування» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 488 ( чотириста вісімдесят вісім) гривень 49 копійок та 1000 ( тисяча) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя