Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №502/1422/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 , яка 17.07.2001 року залишила на ім`я позивача заповіт, яким заповідала все своє майно позивачу. Як вказує позивач, після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 2, 59 га, з кадастровим номером: 5122381200:01:005:0145, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області. При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,59 га, кадастровий номер: 5122381200:01:005:0145, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без її участі та у відсутність позивача, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, просив справу розглянути без участі їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 371956, виданого 24.03.2005 року Кілійською районною державною адміністрацією вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 12.11.2004 року № 685 є власником земельної ділянки площею 2, 59 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно заповіту від 17.07.2001 року, посвідченого секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради за реєстровим № 110 вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, яке буде належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповіла сину – ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.04.2019 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 11.

27.09.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Кілійської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. № 799/01-16 від 16.07.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 448/2006 за заявою ОСОБА_1 .

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу, виданого з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього..

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документи, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на земельну ділянку площею 2,59 га, кадастровий номер: 5122381200:01:005:0145, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков