Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №947/13029/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13029/26

Провадження № 2-о/947/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення за участі заінтересованих осіб: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області ( код ЄДРПОУ 043797846),-

ВСТАНОВИВ:

До суду, в порядку окремого провадження, надійшла заява адвоката Миколюка Антона Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , як її представник, в якій він просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 разом зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі.

До судового засідання з боку представника заявника надійшла заява про розгляд справи за його та заявника відсутності, в якій вимоги щодо встановлення факту, що має для заявника юридичне значення підтримала та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд неодноразово (зокрема у постановах від 22.04.21 по справі № 438/1456/18, від 07.07.21 по справі № 199/2895/17, від 04.12.23 по справі № 523/4318/21) посилався на відповідні приписи постанов Пленуму Верховного Суду України.

Так, у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або, у сільських населених пунктах, до уповноваженої на це посадової особи органу місцевого самоврядування для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначив, що у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, але були зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира або інше придатне для проживання приміщення (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, де фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування, тобто місця, де особа тимчасово знаходиться.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем. Відсутність такої реєстрації відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, визначені ч. З ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, поданими заявником і оціненими судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 у справі № 484/747/17, від 06.05.2020 у справі № 478/1995/18, від 01.07.2020 у справі № 222/1109/17, від 17.01.2022 у справі № 643/790/20, від 07.06.2022 у справі № 175/4514/20, від 14.12.2022 у справі № 198/132/21, від 07.06.2023 у справі № 227/5018/21 та від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20.

Якщо постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено документально, і нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Такий підхід підтверджено постановою Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 750/12880/19, провадження № 61-8759св20 (ЄДРСРУ № 92842277).

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є доказом того, що він не проживав разом зі спадкодавцем.

У судовому засіданні судом досліджено спадкову справу № 15/2025, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи ( а.с. 35-58).

Також судом допитанні свідки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які підтвердили факт, викладені у заяві ОСОБА_1 , щодо її постійного проживання з дідусем - ОСОБА_2 до моменту відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так судом встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №2100 від 26.10.2021 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. За життя спадкодавець склавзаповіт, відповідно до якого спадкоємцем визначено ОСОБА_1 . Наявність заповіту підтверджується витягом зі Спадкового реєстру.

До складу спадщини входить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За заявою позивача, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пилипенко Н.А. відкрито спадкову справу №15/2025 однак свідоцтва про право на спадщину не видано у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини

Позивач протягом тривалого часу фактично проживала разом зі спадкодавцем у зазначеному житловому будинку, а також проживала і на момент смерті спадкодавця, та продовжує проживати до теперішнього часу.

Актом про встановлення факту проживання/непроживання на територ Фонтанської сільської територіальної громади від 10.08.2026 року зафіксовано, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Акт складено уповноваженою особою Фонтанської сільської ради у присутності сусідів-свідків.

Окремим актом від 10.08.2026 року аналогічно зафіксовано фактичне проживання ОСОБА_4 — матері заявниці, яка також зареєстрована за дресою: АДРЕСА_2 , — за тією самою адресою у АДРЕСА_3 .

Спільне проживання мало постійний характер та супроводжувалося веденням спільного побуту, а саме:спільним користуванням житловим будинком; веденням спільного осподарства; участю позивача у забезпеченні побутових потреб спадкодавця; доглядом за спадкодавцем у похилому віці.

Так як на доказ не проживання за місцем реєстрації, заявником надані витяги з особових рахунків щодо сплати вартості наданих комунальних послуг та скриншоти особистого кабінету « Споживання газу», а також надано фотокартки квартири, в якій зареєстрована заявник, однак яка не придатна до проживання у зв`язку з проведенням капітального ремонту.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 постійно проживала разом

з дідом та після смерті спадкодавця позивач продовжує користуватися житловим будинком та здійснює його утримання, однак документального підтвердження її постійного проживання разом з дідом ОСОБА_2 до дня його смерті не має, що зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом для можливості реалізації її права на спадкування.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Враховуючи наведені вище обставини, дослідивши докази надані суду, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення за участі заінтересованих осіб: Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 043797846).

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на момент відкриття спадщини — ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У зв`язку з повним знестурмленням та/або тимчасовим відключенням електроенергії в тому числі, аварійним, стабілізаційним екситренним, повне рішення складено 04.09.2026.

Суддя В. О. Луняченко