Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №473/4869/25 — Миколаївський апеляційний суд

15.09.26

22-ц/812/1484/26

Провадження № 22-ц/812/1484/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 473/4869/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Крамаренко Т.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 . яка подана її представником - адвокатом Шулик Максимом Юрійовичем

на заочне рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 29 січня 2026 року під головуванням судді Орленко Л.О., в приміщенні цього ж суду, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі – ТОВ «Новий Колектор») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 01 січня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1012-1074, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем). Згідно вказаного договору відповідачці було надано кредит в розмірі 6 500 грн, які вона зобов`язалась повернути Кредитодавцю протягом 300 календарних днів, тобто до 28 жовтня 2022 року, та сплатити проценти за користування ними в розмірі 3,00 % за кожен день користування кредитом (знижена процентна ставка - 2% за кожен день користування кредитом), реальна річна процентна ставка 572 465%.

Кредитодавцем виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі, перераховано кошти позичальнику через систему LiqPay.

Відповідачка зобов`язалась повернути кошти та сплатити відсотки.

Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором відповідачка не виконала, у зв`язку з чим, станом на 16 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 45 955 грн, з яких – 6 500 грн, заборгованість за тілом кредиту, 39 455 грн, - заборгованість по процентам.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за плату відступило ТОВ «Новий Колектор» своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1012-1074 від 01 січня 2022 року. Відповідачка добровільно вказану заборгованість за кредитом не сплачує.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1012-1074 від 01 січня 2022 року у розмірі 45 955 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 39 455 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом відзиву на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 не скористалась.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року позов задоволений. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 1012-1074 від 01 січня 2022 року станом на 22 серпня 2025 року в розмірі 45 955 грн, з яких: 6 500 грн, - сума заборгованості за основною сумою боргу, 39 455 грн, - сума заборгованості за процентами та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з відповідачкою було погоджено всі істотні умови кредитування. ОСОБА_1 у визначеному договором порядку не виконала свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів та не сплатила проценти за користування ними, а тому з неї на користь ТОВ «Новий Колектор» в порядку переуступки слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1012-1074 від 01 січня 2022 року.

Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2026 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Шулика М.Ю. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Шулика М.Ю., звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати судове рішення частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача тіло кредиту в розмірі 6 500 грн, а у стягненні суми відсотків у розмірі 39 455 грн позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про судові засідання по справі, що призвело до неприйняття участі останньої у судових засіданнях та до заочного розгляду справи, тому заочне рішення підлягає скасуванню. Відповідачка не мала можливості своєчасно скористатися правом на отримання правової допомоги та на захист у суді, про винесення заочного рішення, яким порушуються її інтереси, вона дізналася після того, як у неї заблокували зарплатну платіжну картку, і лише від свого адвоката їй стало відомо про наявність заочного рішення у Реєстрі судових рішень.

Апелянт зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону "Про захист прав споживачів" умови договору, що вимагають від споживача сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції), є несправедливими. Такі умови суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності, що закріплені у статтях 509, 627 ЦК України та випливають із принципу верховенства права. Кредит не може перетворюватися із фінансового інструменту на засіб збагачення кредитора за рахунок слабкої сторони – позичальника.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його завершення, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦКУ (інфляційні втрати + 3% річних); сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань. Також передбачено, що нараховані після 24 лютого 2022 року штрафи, пеня та інші платежі за прострочення підлягають списанню.

Вважає, що відсотки які нараховані позивачем за користування кредитом є різновидом цивільно-правової відповідальності, прирівняним до неустойки (ст.549 ЦК), тому на них поширюється звільнення, передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Позивач має право на стягнення боргу в розмірі 6 500 грн, тіло кредиту, але нарахування відсотків в розмірі 39 455 грн, за користування кредитом суперечить вимогам законодавства та не узгоджується з позицією Верховного суду України, тому в даній частині позивачу слід відмовити. Вказані проценти є непропорційно великими, такі умови є несправедливими і таке нарахування здійснено позивачем під час воєнного стану.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що вказане правило не пов`язане лише з воєнним станом, воно діє постійно і стосується лише споживчих кредитів, таких, які фізична особа бере для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Узагальненні доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом, від позивача до апеляційного суду не надійшов.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову 45 955 грн, яка є меншою ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалено за відсутності учасників справи, повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є 15 вересня 2026 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 01 січня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1012-1074 (далі – Договір), згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Вказаний договір було укладено в електронній формі шляхом його підписання відповідачкою за допомогою надісланого її кредитодавцем одноразового ідентифікатора А163, що підтверджується копією договору (а. с. 11-13).

Згідно з пунктами 2.1, 2.3, 2.4, 2.6. Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 6 500 грн; тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована; заявлений строк користування кредитом складає 21 календарних днів з дня надання кредиту. Позичальник має право достроково до закінчення строку кредитування, передбаченого у п.2.8. цього Договору сплатити кредит повністю у останній календарний день заявленого строку, як зазначено у п.п.2.4.1.-2.4.5. цього Договору.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка – 3% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою), знижена процентна ставка - 2% в день (п.п.3.4.-3.9. цього Договору), а пільгова процентна ставка - 0,01% в день (п.п.3.4.-3.6. цього Договору).

Згідно пункту 2.8. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 28 жовтня 2022) з моменту перерахування кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 2.9. Договору визначено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 572 465%.

Пунктом 2.10. Договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає:65000 грн, та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 58500 грн.

У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, проценти за користування кредитом та нараховану неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у пункті 2.8. цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.

01 січня 2022 року відповідачка також ознайомилась з умовами кредитування шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора А163 паспорту споживчого кредиту (а.с. 19 звор.-20).

Згідно з копією довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1012-1074 від 01 січня 2022 року ОСОБА_1 на картку card mask № НОМЕР_1 *79, через платіжну систему LiqPay здійснено платіж на суму 6500,00 грн. (а.с. 10).

26 грудня 2024 року між ТОВ «Новий Колектор» (новий кредитор) та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (первісний кредитор) було укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за яким первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передав первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату в порядку та строки, встановлені цим договором (а.с 39-42).

З копії реєстру боржників №1 від 26 грудня 2024 року вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (первісний кредитор) передало ТОВ «Новий Колектор» (новий кредитор) права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за договором №1012-1074 від 01 січня 2022 року в розмірі 45 955 грн. (а.с. 24-25).

ОСОБА_1 свої зобов`язання жодному з кредиторів не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1012-1074 від 01 січня 2022 року загальна сума заборгованості відповідача складає 45 955 грн,: основний борг –6 500 грн, заборгованість за відсотками – 39 455 грн. (а.с.26-38).

Позиція апеляційного суду

Обставини укладення кредитного договору сторони не оскаржують, а тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.

Предметом апеляційного перегляду є стягнення процентів, які нараховані позивачем за користування кредитом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Заперечуючи щодо нарахування позивачем відсотків, відповідачка в апеляційній скарзі посилалася на те, що умови договору по нарахуванню відсотків є несправедливими.

Між тим, вказані доводи апеляційної скарги суперечать умовам укладеного сторонами договору про надання грошових коштів у позику. Підписуючи вказаний договір, відповідачка погодилась з його умовами, зокрема, щодо розміру процентної ставки. З вимогами про визнання укладеного договору недійсним, відповідачка до суду не зверталась.

Як видно з розрахунку позивача, відсотки нараховані за 300 днів користування кредитом, що відповідає строку кредитування, який передбачено в договорі – 300 днів (пункт 2.8. Договору)

Крім того, заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, відповідачка не спростувала його та не навела мотивованих обґрунтувань правильності власного розрахунку боргу.

Помилковими є твердження апеляційної скарги про те, що законодавцем закріплена заборона нарахування процентів за кредитним договором під час дії воєнного стану, викладена у пункті 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

Так, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану. Будь яких застережень щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами законодавством не передбачено.

Із позовної заяви вбачається, що вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, штрафу та пені позивачем не заявлялися.

Отже, суд першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, надавши їм належну правову оцінку у відповідності до статті 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 , отримавши від позивача кредитні кошти за Договором, умов цього договору не дотрималась, у зв`язку із чим станом на 22 серпня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 45 955 грн, з яких основний борг – 6 500 грн, заборгованість за відсотками – 39 455 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу не повідомивши відповідачку про час та місце розгляду справи, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, її розгляд призначався на 3 грудня 2025 року та 29 січня 2026 року. На вказані дати на адресу відповідачки, зазначену в позовній заяві, яка також зазначена в апеляційній скарзі, суд направляв судові повістки. Згідно зворотних повідомлень, судові повістки повернулись в суд з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, є належним врученням судової повістки. (а.с. 61,62, 70).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . яка подана її представником - адвокатом Шулик Максимом Юрійовичем залишити без задоволення, а заочне рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

СуддіТ.Б. Кушнірова Т.В. Крамаренко

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.