Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №468/515/26 — Миколаївський апеляційний суд

15.09.26

22-ц/812/1544/26

Провадження № 22-ц/812/1544/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/515/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Тищук Н.О., Ямкової О.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником – адвокатом Мунтяну Ігорем Івановичем - на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 01 червня 2026 року під головуванням судді Муругова В.В., повне судового рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 30 грудня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_4 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний договір №1323-9913 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 7000 грн строком кредитування 300 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50% в день. Також додатковою угодою № 1 від 18 січня 2024 року до вказаного договору сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2100 грн.

Відповідач умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим станом на 13 лютого 2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 51 400 грн 56 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 7675 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами – 43 725 грн 56 коп.

Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з відповідачки частину заборгованості за кредитним договором у сумі 30 557 грн 28 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 7675 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами – 22 882 грн 28 коп.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 – адвокат Мунтяну І.І. - зазначив, що проценти розраховані позивачем без врахування положень п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Крім того позивач зараховував суми погашення в рахунок відсотків, чим не здійснював часткове зменшення основного боргу та продовжував нараховувати відсотки на повну суму заборгованості. Нарахований позивачем розмір відсотків не є співмірним з сумою основного боргу, порушує принципи добросовісності та розумності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг. У зв`язку з цим представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1323-9913 від 30.12.2023 року у розмірі 30 557 грн 28 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2662 грн 40 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача за наданим кредитом в межах заявлених позовних вимог, що підлягає стягненню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Мунтяну І.І., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволення позову.

Апелянт звертав увагу, що 24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження розміру денної процентної ставки, та починаючи з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%, з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року – 1,5%, а з 20 серпня 2024 року 1%. Враховуючи ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір денної відсоткової ставки, що становить 2.50% міг бути нарахованими з моменту укладання договору, тобто з 30.12.2023 року по 21.04.2024 року, а саме протягом 114 днів. Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено, що нарахування відсотків ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало з порушенням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки, що призвело до неправильного та завищеного нарахування відсотків. Також апелянт зазначав, що судом не досліджено в повному обсязі, що відповідачкою уже сплачено на погашення кредитних зобов`язань у розмірі 14 942,72 грн., а тому покладення на неї обов`язку повного погашення заборгованості без вирахування суми погашення є несправедливим та порушує принцип добросовісності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначало, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідачки з належним виконанням умов договору, однак не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Так, оскільки кредитний договір було укладено 30.12.2023 р., а додаткову угоду 18.01.2024, тобто у період, коли денна процентна ставки не могла перевищувати 2,5%, то встановлена в договорі та додатковій угоді денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення. Враховуючи викладене, позивач вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 безпідставною та необґрунтованою, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30 грудня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 ) було укладено в електронному вигляді договір кредитної лінії №1323-8871 продукту «CreditKasa», за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 7000 грн. строком на 300 календарних днів. Базовий період – 10 календарних днів. Знижена процентна ставка -2,50% в день, стандартна процентна ставка -2,50 % в день. (п. 4.8, 4.10, 10.1 Договору). Вказаний Договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "С72103" (а.с. 18-32).

18 січня 2024 року було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1323-9913, за умовами якої відповідачці було надано у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2100 грн. Згідно з п. 1, п. 3 додаткової угоди сума кредиту яка не повернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 5575 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 139,38 грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення додаткової угоди становить 281 календарних днів. Вказана додаткова угода була підписана відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "С8065" (а.с. 58,59).

На виконання умов цього Договору та додаткової угоди до Договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 30 грудня 2023 року перерахувало відповідачці суму кредиту – 7 000 грн., та 18 січня 2024 року - 2100 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанціями через систему платежів LiqPay, на банківську картку № НОМЕР_1 (яка була зазначена відповідачкою у договорі про відкриття кредитної лінії №1323-9913 та додатковій угоді до договору про відкриття кредитної лінії № 1323-9913) (а.с. 56,57,63).

Відповідно до п. 4.9 укладеного сторонами Договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, позичальник зобов`язаний починаючи із наступного календарного дня сплачувати проценти за користування кредитом кожного календарного дня строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі.

Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 13 лютого 2026 року складає 51400 грн 56 коп., з яких: 7 675 грн. – прострочена заборгованість за кредитом; 43 725грн 56 коп. – прострочена заборгованість за процентами, що була нарахована за ставкою 2,5% на день (а.с. 66-82).

Позивач просив стягнути частину заборгованості за кредитним договором у сумі 30557 грн 28 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 7 675 грн., простроченої заборгованості за процентами - 22 882 грн 28 коп.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позивачем доведено отримання відповідачкою коштів за договором про відкриття кредитної лінії №1323-9913 від 30 грудня 2023 року та додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1323-9913 від 18 січня 2024 року і ОСОБА_2 вказані обставини в апеляційній скарзі не заперечує.

Також відповідачкою не надано доказів повернення у повному обсязі отриманих у кредит коштів кредитору та сплати передбачених умовами договору процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачкою не виконувалися належним чином умови вищевказаного договору і додаткової угоди, у зв`язку із чим виникла заборгованість за тілом кредиту, а також – заборгованість за відсотками.

Посилання відповідачки у відзиві на позовну заяву, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, - колегія суддів вважає безпідставними.

Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Твердження апелянта про те, що судом не було враховано, що нарахування відсотків ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало з порушенням вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням змін до вказаної статті, які набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», колегія суддів відхиляє.

Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Судом першої інстанції було встановлено, що проценти за договором нараховувались протягом всього періоду за процентною ставкою 2,50 %, що не узгоджується із вимогами п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». А тому суд і розрахував проценти за договором з урахуванням вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 2,5% (протягом перших 120 днів) і протягом наступних 120 днів - 1,5% та встановленого ч. 5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», максимального розміру процентної ставки, 1% та встановив, що загальний розмір заборгованості відповідачки за процентами становить 26 916 грн 38 коп. (30.12.2023-21.04.2024 року (120 днів, 2.5%) – 8035 грн 88 коп.; 22.04.2024-19.08.2024 року (120 днів, 1.5% -13815 грн), 20.08.2024-18.10.2024 року ( 66 днів, 1% – 5065 грн 50 коп.), що є більшою ніж заявлена позивачем – 22 882 грн 28 коп. З огляду на викладене, суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача в межах заявлених вимог.

Доводи апелянта щодо не врахування сум погашень відповідачкою на часткове зменшення основного боргу та покладення обов`язку повного погашення заборгованості не заслуговують на увагу.

Так, статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що позивачем враховано суми погашень відповідачки у розмірі 14942,72 грн., які зараховано кредитодавцем як на погашення процентів, так і на тіло кредиту, що відповідає положенням чинного законодавства. Вказані кошти були сплачені відповідачкою до 25 березня 2024 року, тобто коли відповідно до Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» діяла можливість нараховувати денну процентну ставку протягом перших 120 днів розміром 2,5 %.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником – адвокатом Мунтяну Ігорем Івановичем - залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.О. Тищук

О.О. Ямкова

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.