Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №742/6067/23 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/742/50/26

Єдиний унікальний № 742/6067/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого – судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши заяву представника відповідача – адвоката Чередніченка Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів та поділ майна подружжя,

У С Т А Н О В И В

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року у цивільному провадженні №2/742/9/26 (єдиний унікальний №742/6067/23) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів та поділ майна подружжя, відмовлено.

28 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Чередніченко О.М. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, та поновлення ОСОБА_2 строку на подання доказів на понесення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання доказів про понесення витрат на правничу допомогу, прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів та поділ майна подружжя, призначено судове засідання на 14 вересня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте від його представника адвоката Ткаченко Н.М. надійшло заперечення на клопотання від відповідача щодо ухвалення додаткового рішення, згідно якого вони категорично не погоджуються та вважають, що в задоволенні такої повинно бути відмовлено в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до долученого до матеріалів справи договору про правничу допомогу адвоката Чередніченко О.М від 15.11.2023 року, акту здачі-прийняття наданої правничої допомоги від 28.08.2026 року, а також тексту самої заяви про ухвалення додаткового рішення зазначено «узгоджена сторонами винагорода сплачується Клієнтом протягом 5-ти банківських днів з моменту набрання рішення законної сили.» З аналізу вищевказаного формулювання не зрозуміло чи цей договір укладено на суд першої інстанції чи до завершення розгляду справи в апеляції/касації, оскільки сплата відбувається після набрання рішенням законної сили. На сьогоднішній день до Чернігівського апеляційного суду у встановлені законом строки позивачем, ОСОБА_4 , подано апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськарйонного суду Чернігівської області від 21.08.2026 року у справі №742/6067/23. З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а отже і винагорода сплачуватиметься клієнтом можливо після розгляду справи в Чернігівському апеляційному суді. Вважають, що з огляду на зазначене стягнення судових витрат відповідно до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 року є завчасним. В разі відхилення вищевказаних доводів про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та розгляду такої по суті зазначають, що на думку сторони позивача витрати на правничу допомогу адвоката Чередніченко О.М., є значно завищеними, оскільки під час розгляду справи не було проведено жодного судового засідання за участю представника, а сама вартість в розмірі 25 000 грн. за написання відзиву та додаткових пояснень у справі є завищеною та не співрозмірною з рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської обл.), тому просить повністю відмовити у стягненні 25 000,00 грн., через їхню необґрунтованість/перевищення суми, або суттєво зменшити їх розмір до розумного і справедливого рівня, орієнтовно до 8 000,00 грн.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, проте від їхнього представника адвоката Чередніченка О.М. надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника, а також подав додаткові пояснення у справі, згідно яких вважає аргументи представника позивача щодо відмови у розподілі витрат відповідача на правничу допомогу, а також і щодо їх зменшення, необґрунтованими і просить задовольнити його заяву у повному обсязі з наступних підстав.

Щодо позиції позивача. Наразі позиція позивача незрозуміла, оскільки представник з заявою про ухвалення додаткового рішення категорично не погоджується, вважає, що в її задоволенні повинно бути відмовлено в повному обсязі, та одночасно вважає, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу має бути суттєво зменшений до 8 000,00грн. Такі аргументи є взаємовиключними.

Щодо відмови у стягненні правничої допомоги. Відповідачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, а саме: договір про надання правничої допомоги, акт здачі-прийняття наданої правничої допомоги, детальний опис наданої правничої допомоги. Наведені докази в своїй сукупності є достатніми для встановлення обставин понесення відповідачем витрат на правничу допомогу та їх розподілу. Представник позивача зазначає, що їй не зрозуміло чи договір про надання правничої допомоги укладено на суд першої інстанції чи до завершення розгляду справи в апеляції/касації, оскільки сплата відбувається після набрання рішенням законної сили. Тому на думку представника позивача сам факт подачі апеляційної скарги унеможливлює вирішення розподілу понесених відповідачем витрат на правничу допомогу. Представник позивача не знайомилась з договором, в якому сторонами погоджено, що правнича допомога надається в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області (п.2.1 договору). А у п.2.4. договору сторонами погоджено, що у випадку необхідності надання правничої допомоги Клієнту при перегляді рішення (-нь) суду на стадіях апеляційного чи касаційного проваджень, сторони укладають додаткову угоду до даного договору, в якій визначають обсяг правничої допомоги та повноважень Адвоката і узгоджують вартість правничої допомоги. Тобто сторони погодили вартість правничої допомоги саме в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області. У п.4.1 договору сторони погодили, що винагорода сплачується Клієнтом протягом 5-ти банківських днів з моменту набрання рішення законної сили. Згідно умов договору сплата правничої допомоги не залежить від ухвалення рішення на користь чи не на користь клієнта. Достатньою підставою для сплати коштів у погодженій сумі є сам факт набрання рішення законної сили, що може настати чи після закінчення 30 днів на подання апеляційної скарги і її неподання позивачем, чи після перегляду рішення судом апеляційної інстанції за наслідком подання апеляційної скарги позивачем. У разі подання позивачем апеляційної скарги, сторони укладають додаткову угоду до договору де погоджують як розмір правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, так і порядок розрахунків. Тому сам факт подачі апеляційної скарги не свідчить проте, що розподіл витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не може бути вирішений до перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Також відповідач звертав увагу суду в заяві про ухвалення додаткового рішення на правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.06.2021 у справі №159/5837/19, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Тому аргументи представника позивача, що розподіл судових витрат відповідно до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 року є завчасним, є хибною позицією.

Щодо аргументів позивача відносно суттєвого зменшення витрат на правничу допомогу до 8 000,00грн. Також представник позивача просить суд в разі відхилення її доводів про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та розгляді такої, зменшити витати відповідача на правничу допомогу до 8 000,00грн, оскільки такі є значно завищеними, у справі не було проведено жодного судового засідання за участі представника, а сама вартість в розмірі 25 000,00 грн. за написання відзиву та додаткових пояснень у справі є завищеною та неспіврозмірною з рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Водночас представник позивача не звернула увагу, що до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано детальний розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката, в якому відображено обсяг наданої правничої допомоги відповідачу. Правнича допомога заключалась не виключно в підготовці відзиву і додаткових пояснень, а також включала: ознайомлення з документами та надання консультації; направлення іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень з розрахунками; підготовку та подання до суду клопотань про витребування доказів; проведення письмового обрахунку доходів подружжя; проведення письмового обрахунку набуття та реалізації відповідачем належних йому транспортних засобів та нерухомого майна; неодноразового ознайомлення з матеріалами справи, висновками експертів за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оцінок.

Крім цього відповідач звертає увагу суду, що справа розглядалась в суді першої інстанції значний час. І витрати адвоката включають не лише підготовку процесуальних документів і участь в справі, але й підготовку до кожного судового засідання. Представник позивача приймав участь та з`являвся в підготовчі судові засідання, а також готувався до кожного підготовчого засідання та розгляду справи по суті, не залежно від неодноразового відкладення розгляду справи в більшості за клопотанням представника позивача. Фактичні витрати відповідача на правничу допомогу є навіть значно заменшеними, оскільки не було відомо на момент укладення договору, що розгляд справи займе такий тривалий час, а обсяг правничої допомоги буде набагато більшим. Посилання представника позивача на не співрозмірність правничої допомоги з рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, є голослівними і нічим не підтвердженими, а відповідно необґрунтованими. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Більш того, якщо застосувати такі рекомендації, то фактична правнича допомога буде в рази перевищувати заявлену до розподілу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом установлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів та поділ майна подружжя - відмовлено.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування відповідачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 03.12.2023; копію детального опису наданої адвокатом правничої допомоги від 28.07.2026; копію акта здачі-прийняття від 28.08.2026 наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 15.11.2023.

Згідно яких адвокатом Чередніченко О.М. надано правничу допомогу ОСОБА_2 , згідно договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 по цивільній справі №742/6067/23, а саме: 1) ознайомлення з документами та надання консультації: 2) підготовлено, подано до суду та направлено іншим учасникам справи відзив на позовну заяву; 3) підготовлено та подано до суду клопотання про витребування доказів; 4) підготовлено, подано до суду та направлено іншим учасникам справи додаткові письмові пояснення з розрахунками доходів подружжя, набуття та реалізації відповідачем належних йому транспортних засобів та нерухомого майна; 5) ознайомлення з матеріалами справи, висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи; 6) підготовка до розгляду справи в судових засіданнях; 7) надання правничої допомоги під час розгляду справи в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області. За надання правничої допомоги винагорода адвоката складає 25 000 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Суд враховує заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат, в яких наведено доводи про їх неспівмірність складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та принципам розумності.

Разом з тим суд зазначає, що сам по собі факт визначення сторонами договору фіксованого розміру гонорару адвоката не означає безумовного покладення всієї погодженої сторонами суми на іншу сторону у порядку розподілу судових витрат. При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити їх необхідність, фактичність, обґрунтованість та співмірність із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, а також значенням справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, представником відповідача адвокатом Чередніченко О.М. здійснювалася підготовка процесуальних документів, зокрема відзиву на позовну заяву, клопотань про витребування доказів, додаткових письмових пояснень із відповідними розрахунками, а також здійснювалося ознайомлення з матеріалами справи та висновком експерта, підготовка до судових засідань.

Водночас суд бере до уваги, що представник відповідачів безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, а значна частина заявлених до відшкодування витрат припадає на підготовку письмових процесуальних документів та опрацювання матеріалів справи.

При цьому відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б давали можливість суду встановити фактичний час, витрачений адвокатом на виконання кожного із зазначених у детальному описі видів робіт, а також обґрунтувати саме такий розмір винагороди з урахуванням складності кожної конкретної процесуальної дії.

Посилання представника відповідача на значну тривалість розгляду справи саме по собі не може бути безумовною підставою для стягнення заявленої суми у повному обсязі, оскільки тривалість судового розгляду не є тотожною обсягу фактично наданих адвокатом послуг та часу, витраченого ним на виконання відповідної роботи.

Суд також враховує характер спору, обсяг матеріалів справи, кількість підготовлених представником відповідача процесуальних документів, їх зміст, складність правових питань, які підлягали вирішенню, а також відсутність участі представника відповідачів у судових засіданнях.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. є неспівмірним із обсягом фактично підтверджених матеріалами справи робіт та послуг, а тому підлягає зменшенню.

Визначаючи розмір витрат, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, суд виходить із принципів розумності, справедливості та співмірності судових витрат, враховує складність справи, обсяг та характер наданих адвокатом послуг, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, відсутність безпосередньої участі представника відповідача у судових засіданнях, а також заперечення позивача щодо розміру заявлених витрат.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності і співмірності, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, наявність доказів надання відповідачу професійної правничої допомоги та її вартості, а також з огляду на встановлену судом співмірність витрат у сумі 8 000 грн., заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

При цьому обставина, що на момент розгляду заяви позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не є перешкодою для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, оскільки такі витрати стосуються розгляду справи саме судом першої інстанції, їх розмір та обсяг наданих послуг підтверджені належними доказами, а порядок та строк їх оплати, погоджений сторонами договору, не змінює правової природи таких витрат.

Водночас питання щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом рішення суду апеляційною чи касаційною інстанцією, підлягає вирішенню відповідним судом за результатами розгляду справи на відповідній стадії судового провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Керуючись ст. 12, 15, 81, 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача – адвоката Чередніченка Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів та поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА