Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №741/852/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/852/26

Провадження № 2/741/1016/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 27 серпня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Киреєва О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі – позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

29 травня 2026 року позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 08 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем в електронній формі був укладений договір позики № 2612917017-8824, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1500 грн. строком на 14 діб зі сплатою відсотків за користування позикою. 03 червня 2021 року було укладено договір № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року. 18 лютого 2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року.

04 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено кредитний договір № 80626, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом, перший транш 13750 грн., відсоткова ставка за першим траншом – 250% річних, строк кредитування першого траншу - 184 дні. 28 січня 2025 року було укладено договір № 28012025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитним договором № 80626 від 04 серпня 2021 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року в сумі 17090 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 80626 від 04 серпня 2021 року в сумі 17483,30 грн.;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.;

- витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Ухвалою від 10 червня 2026 року у справі було відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторонам було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, інформація про розгляд справи також була розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу Судова влада України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відповідач відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2021 року у справі 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

08 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем в електронній формі був укладений договір позики № 2612917017-8824, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1500 грн. строком на 14 діб зі сплатою відсотків за користування позикою.

04 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем на підставі заяви на видачу кредиту № 100298660 було укладено кредитний договір № 80626, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом. Загальна сума кредитної лінії становить 69306, загальний строк кредитування – 1114 днів, перший транш 13750 грн., відсоткова ставка за першим траншом – 250% річних, строк кредитування першого траншу - 184 дні.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за вищевказаними договорами, унаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків, наданих позивачем, становить:

- за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року – 17090 грн., з якої 1500 грн. – тіло позики, 15590 грн. – нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги;

- за кредитним договором № 80626 від 04 серпня 2021 року – 17483,30 грн., з якої 10755,59 грн. – тіло кредиту, 6126,61 грн. – нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги, 601,10 грн. – комісії.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних розрахунків заборгованості, не доведено належного повернення позики/кредиту у розмірі та на умовах, визначених договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

03 червня 2021 року було укладено договір № 03-06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року. 18 лютого 2025 року було укладено договір № 18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року.

28 січня 2025 року було укладено договір № 28012025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитним договором № 80626 від 04 серпня 2021 року.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, умов договорів не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цими договорами у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування позикою.

Проте, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування позикою відповідно до договору № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року, виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Визначаючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до умов зазначеного договору позики сума позики становить 1500 грн., строк позики 14 діб, відсоткова ставка – 1,95% (денна).

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов цього договору становить 409,50 грн., виходячи з розрахунку: 1500 грн. (тіло позики) х 1,95% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк позики).

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами в загальному розмірі 19392,80 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу при зверненні до суду з позовною заявою позивачу надавало адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат на надання правничої допомоги в розмірі 13000 грн.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обґрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Справа, яка розглядається судом, відноситься до категорії малозначних. Позовна заява є типовою, її текст майже повністю дублюється у інших позовних заявах позивача, які перебувають на розгляді в суді, її підготовка, а також вивчення документів та надання консультацій у такій справі не передбачає значних витрат зусиль та часу.

Визначаючи розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, суд враховує характер правовідносин, ціну позову, обсяг та реальність наданих послуг, необхідність вчинення процесуальних дій, принципи обґрунтованості, співмірності судових витрат і розумності їхнього розміру, та приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру до 4000 грн.

Ураховуючи те, що позовні вимоги задоволено на 56,09 %, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1493,34 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2243,60 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1050, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521:

- заборгованість за договором позики № 2612917017-8824 від 08 вересня 2020 року в сумі 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 50 коп.;

- заборгованість за кредитним договором № 80626 від 04 серпня 2021 року в сумі 17483 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 30 коп.;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн. 34 коп.;

- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв