Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №579/1025/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1025/26

3/579/481/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Кибець І.А. за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Глуха М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 квітня 2026 року серії ЕПР1 №644167, 18 квітня 2026 року близько 18 год. 35 хв. в м.Кролевець по проспекту Миру, 14, ОСОБА_1 керував електровелосипедом CROSSER CR-3, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився з застосуванням приладу Алкотест Драгер на місці зупинки транспортного засобу, результат – 0,57 ‰.

Захисник Глух М.В. у судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки:

- підпункт «а» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху поширюється лише на водіїв механічних транспортних засобів, яким електровелосипед CROSSER CR-3 не є згідно своїх характеристик;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, тому його зупинка працівниками поліції є безпідставною;

- після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не був згоден з його результатами, тому бажав проїхати до медичного закладу, однак працівники поліції фактично відмовили його їхати до лікарні, чим порушили вимоги ст.266 КУпАП;

- працівниками поліції було застосовано прилад Драгер Алкотест 6820 з порушенням 6 місячного строку з дати його останнього калібрування, тому дані щодо результату огляду на стан сп`яніння можуть бути невірними.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Глуха М.В., дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються серед іншого протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Факт вчинення ОСОБА_1 указаного вище правопорушення підтверджується наступними матеріалами справи:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 18.04.2026 року серії ЕПР1 №644167 (а.с.2);

-квитанцією приладу Alkotest 6820 Drager, результат якого складає 0,57 проміле відносно ОСОБА_1 (а.с.7);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5);

- відео-файлами, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування (а.с.8).

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що велосипед - це транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і мопед, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

Згідно п.2.13 ПДР України, транспортними засобами є мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

У статті 130 КУпАП вжито поняття «транспортний засіб», а не «механічний транспортний засіб».

Норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричним колісним транспортним засобом є дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Крім того, положеннями вказаного закону визначено, що низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв транспортних засобів.

Отже, суб`єктами правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, є особи, які керують транспортними засобами. Електровелосипед у відповідності до пункту 1.10 Правил дорожнього руху відноситься саме до транспортних засобів, а не до велосипедів та, як наслідок особа, яка керує електровелосипедом, є водієм, а не велосипедистом.

Суд не погоджується з твердженнями захисника Глуха М.В. щодо безпідставності зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції та порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки із переглянутого відеозапису, що міститься на DVD-R диску лазерних систем зчитування, долученого до матеріалів справи (а.с.8), вбачається, що ОСОБА_1 18 квітня 2026 року близько 18 год. 35 хв. в м.Кролевець по проспекту Миру, 14, керуючи електровелосипедом CROSSER CR-3, був зупинений працівниками поліції, в зв`язку з тим, що він «виляв по дорозі». Поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки, повідомлено про наявність ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в лікарняному закладі, на що останній погодився та пройшов такий огляд на місці зупинки транспортного засобу.

Судом встановлено, що працівниками поліції дотримано вимоги ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Стосовно твердження захисника ОСОБА_2 щодо застосування працівниками поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння приладу “Драгер” Alkotest 6820 з порушенням 6 місячного строку з дати його останнього калібрування суд зазначає наступне.

Згідно п.п.10, 17, 18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вбачається, що калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стаття 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки, відповідно до якої калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання. Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

З даних квитанції приладу Drager Alkotest 6820 від 18.04.2026 року вбачається, що останнє калібрування проведено 12.08.2025 року.

Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено 18.04.2026 року, тобто протягом року з моменту останнього проведення калібрування пристрою, відтак технічний прилад Drager Alkotest 6820 є сертифікованим.

Згідно ст.ст. 251, 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, це офіційний документ відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення можливо приймати до уваги як належний доказ - зміст якого відтворює фактичну обставину, оскільки в судовому засіданні встановлено, що протокол складений уповноваженою особою у встановленому законом порядку, і ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_1 містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення від 18.04.2026 року серії ЕПР1 № 644167 (а.с. 2), результат тестування на алкоголь приладом Драгер та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5,7), а також відео-файли, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування (а.с.8) іншими доказами, які маються в матеріалах справи, та які заслуговують на увагу суду, не спростовано.

Таким чином, з досліджених у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до повідомлення відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області вбачається, що згідно облікових даних автоматизованої системи НПУ на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія не видавалося (а.с.6).

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст.121, ч. 4 ст.122, ст.122-2, ч. 3 ст.123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь небезпеки для суспільства даного виду правопорушення, беручи до уваги, що ОСОБА_1 посвідчення водія не має, з метою запобігання вчиненню ним нових правопорушень, є підстави застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП для іншої особи.

Відповідно до ст. 40-1, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 283 - 285, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання цієї постанови в частині стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя І. А. Кибець