Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №592/15277/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/15277/26

Провадження № 1-кп/592/1861/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження №12026205520000650 від 27.08.2026 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Суми, українки, неодруженої, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, раніше не судимої,

яка, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

встановив:

24.08.2026 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_5 , здійснивши зняття грошових коштів з належної їй банківської карти AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 в банкоматі AT КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги, буд. 111, направилась за власними справами, залишивши в банкоматі, з власної необачності, зазначену картку.

Після цього, в зазначений день та час ОСОБА_4 підійшла до банкомата AT КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги, буд. 111, де виявила частково вставлену до карткоприймача банкомата банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , та розуміючи, що на цій банківській картці можуть зберігатися грошові кошти, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті подальше її використання для заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_4 забрала зазначену банківську картку, таким чином привласнивши її.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 7, 13, 56, 63 ст. 1, ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», примітки до ст. 358 КК України, платіжна картка є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми, є електронним платіжним засобом, який містить реквізити, що дають змогу ідентифікувати його емітента, та використовується для ініціювання платіжних операцій з рахунку, відкритого на власника.

У подальшому, 24.08.2026 у період часу з 16 год 37 хв по 16 год 42 хв, використовуючи привласнену банківську картку, ОСОБА_4 здійснила розрахунки за придбані товари у магазині «Солодощі», що за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги, буд. 111/1, на загальну суму 215 грн. 01 коп.

За таких обставин, ОСОБА_4 обвинувачується у привласненні офіційного документу, а саме банківської картки AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , вчиненому з корисливих мотивів, тобто, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про примирення підозрюваної з потерпілою, укладена 10.09.2026 між потерпілою у кримінальному провадженні №12026205520000650 від 27.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_4 беззастережно визнала свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 510 грн.

В угоді також зазначені передбачені ст. 473 КПК України наслідки укладення та затвердження угоди і передбачені ст. 476 КПК України наслідки невиконання угоди.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнала в повному обсязі, щиро розкаювалась, просила вибачення. Зазначила, щоцілком розуміє свої права і обов`язки, зміст угоди, обов`язки, які вона має виконати за умовами угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, і погодилась на призначення їй узгодженого покарання. Підтвердила, що угоду укладає добровільно.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, пояснила, що обвинувачена відшкодувала їй завдану матеріальну шкоду, та вона не має до обвинуваченої претензій матеріального та морального характеру. Також зазначила, що їй зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України. Підтвердила, що угоду укладає добровільно.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення, зазначила, що в цьому кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілою та обвинуваченою, угода про примирення відповідає положенням КПК України, покарання узгоджене в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України. Просила вирішити питання речових доказів. Наслідки затвердження угоди прокурор розуміє.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

За приписами ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, є кримінальним проступком.

Суд встановив, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про примирення, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, суд під час судового засідання з`ясував у потерпілої ОСОБА_5 , що вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Також суд установив, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови цієї угоди про примирення відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Узгоджена сторонами міра покарання ОСОБА_4 відповідає загальним засадам призначення покарання, вимогам ст. 65 КК України.

Ураховуючи обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з огляду на дані про винну особу, яка є особою працездатного віку, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти (30) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст.474 КПК України, суд не встановив.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 374, 474, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 10.09.2026 між потерпілою у кримінальному провадженні №12026205520000650 від 27.08.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити їй узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: копію чеку про оплату за 24.08.2026 на загальну суму 215 грн 01 коп.; оптичний диск формату DVD-R на 4,7 GB Verbatim з відеозаписами, який поміщений до конверту №1– залишити в матеріалах кримінального провадження;

-банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», запаковану до спец пакету PSP 1292327 – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення

Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_6