Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №755/9247/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №755/9247/23 1-кп/760/1777/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12023100040000228 від 21.01.2023 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 08.10.2024 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч. 4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 22 год. 30 хв. 20.01.2023 по 05 год. 55 хв. 21.01.2023, прийшов у двір біля багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2, де знаходились його співмешканка ОСОБА_6 та раніше невідомі йому потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які разом на вулиці вживали спиртні напої.

Через деякий час у ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме майна, належного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, у період дії воєнного часу, введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Скориставшись тим, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння та вже не в змозі були раціонально оцінювати навколишню обстановку, а також, що за діями обвинуваченого ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, вдаючи свої дії за надання допомоги потерпілим підвестися після падіння, ОСОБА_5 таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_7 , зокрема: шкіряну сумку коричневого кольору, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якій перебували: мобільний телефон марки «Iphone 7», чорного кольору, вартістю 3500 гривень, в якому знаходилася сім-картка оператора мобільного зв`язку «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, грошові кошти в сумі 44 000 гривень, водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_7 , ID-картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , а також майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме із зовнішньої кишені куртки дістав гаманець, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якому перебували грошові кошти в сумі 500 гривень, пластикова банківська картка № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк», якою користується потерпілий та емітована на ім`я ОСОБА_8 , та з лавиці, де потерпілі вживали спиртні напої, таємно викрав належний ОСОБА_8 мобільний телефон марки Samsung Galaxy A04, моделі «SM-A045FZKGSEK» (SM-A045F/DS), чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_4 IMEI-2: НОМЕР_5 , вартістю 4059 гривень 30 копійок, в якому знаходилися сім-картки операторів мобільного зв`язку «Київстар» та «Водафон», які матеріальної цінності для потерпілого не становлять.

Після чого, ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 47 500 гривень та потерпілому ОСОБА_8 на суму 4 559 гривень 30 копійок.

Таким чином, суд кваліфікує вищевказані дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 21.01.2023, близько 05 год. 55 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м.Київ, вул. Марини Раскової, 1-А, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи мобільний телефон марки Samsung Galaxy A04, моделі «SM-A045FZKGSEK» (SM-A045F/DS), чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , який належить потерпілому ОСОБА_8 , здійснив телефонний дзвінок до служби підтримки клієнтів АТ КБ «Приватбанк» за коротким номером телефону «3700», де виконуючи інструкції автовідповідача, замовив послугу заміни пін-коду для отримання доступу до раніше викраденої ним банківської картки № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 та в подальшому, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 19 000 гривень шляхом зняття готівки через банкомат АТ КБ «Приватбанк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Марини Раскової, 1-А.

Продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, того ж дня, близько 10 год. 35 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні ТЦ «Квадрат», що за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 20, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 , здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 15 000 гривень шляхом зняття готівки через банкомат АТ КБ «Приватбанк», який знаходиться в приміщенні ТЦ «Квадрат», що за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 20.

Продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, того ж дня, близько 10 год. 45 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 , здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 27 528 гривень 00 копійок шляхом придбання в магазині «Смартшоп» двох мобільних телефонів, з використанням сервісу банку АТ КБ «Приватбанк» «Оплата частинами» (сервіс передбачає розстрочку для власників карт банку АТ КБ «Приватбанк», яка дозволяє оплачувати покупку рівними частинами від 2 до 12 платежів), здійснивши оплату першої частини від суми придбаного майна.

Продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, того ж дня, близько 13 год. 46 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 47-а, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 , здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 7 999 гривень 00 копійок, шляхом придбання в магазині «Алло» мобільного телефону, з використанням сервісу банку АТ КБ «Приватбанк» «Оплата частинами» (сервіс передбачає розстрочку для власників карт банку АТ КБ «Приватбанк»», яка дозволяє оплачувати покупку рівними частинами від 2 до 12 платежів), здійснивши оплату першої частини від суми придбаного майна.

Продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, того ж дня, близько 14 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 47-а, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 , здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 7999 гривень 00 копійок шляхом придбання в магазині «Смартшоп» мобільного телефону, з використанням сервісу банку АТ КБ «Приватбанк» «Оплата частинами» (сервіс передбачає розстрочку для власників карт банку АТ КБ «Приватбанк»», яка дозволяє оплачувати покупку рівними частинами від 2 до 12 платежів), здійснивши оплату першої частини від суми придбаного майна.

Продовжуючи вчинення кримінального правопорушення, того ж дня, близько 14 год. 05 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Конфіскат», що за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, повторно, таємно, в умовах воєнного стану в Україні, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_3 АТ КБ «Приватбанк» потерпілого ОСОБА_8 , здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 15 000 гривень шляхом зняття готівки через банкомат АТ КБ «Приватбанк», який знаходиться в приміщенні магазину «Конфіскат», що за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 47.

В подальшому, ОСОБА_5 , викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 92 526 гривень 00 копійок.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Також встановлено, що потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомлялися про дати, час і місце судових засідань у даному кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, в судові засідання до Солом`янського районного суду не з`являлися, стосовно покарання обвинуваченого своєї позиції не висловили, представником ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до положень ст.325 КПК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілих з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілих.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.

При цьому, судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив вищенаведені обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, а також вказав, що вчинив їх через скрутний матеріальний стан.

Також ОСОБА_5 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.

Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до чч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України (тяжкий злочин), особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи з п.п.1, 5 ч.1, ч.2 ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , вчинення ним кримінальних правопорушень внаслідок скрутного матеріального становища.

Обставин, що відповідно до вимог ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У зв`язку з цим суд також враховує, що завдану потерпілим шкоду обвинуваченим не відшкодовано, раніше був засуджений, останній раз 08.10.2024 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст.70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років, а тому суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_5 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За вищевказаних обставин суд також вважає, що щире каяття обвинуваченого, вчинення ним кримінальних правопорушень внаслідок скрутного матеріального становища істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, а тому підстав для застосування стст.69, 75 КК України судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Крім того, суд виходить з наступних приписів ст.70 КК України:

- при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч.1);

- за правилами, передбаченими в частинах перій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу (ч.4).

На підставі вищезазначеного та ч.4 ст.70 КК України суд доходить висновку призначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року, у виді позбавлення волі строком 7 років, зарахувавши в строк покарання повністю відбуте покарання з 24.02.2024 за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року із розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі на підставі ст.72 КК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 24.02.2024, виходячи з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року.

На підставі ст.ст.61, 128 КПК України представником ОСОБА_9 , в інтересах цивільного позивача ОСОБА_8 , було подано цивільний позов до цивільного відповідача ОСОБА_5 про відшкодування моральної (10 000 грн.) та матеріальної шкоди (в розмірі 77 837, 30 грн.), завданих кримінальним правопорушенням.

Прокурор просив задовольнити цивільний позов частково, стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 77 837, 30 грн., в решті позовних вимог відмовити через їх необґрунтованість.

В судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково, лише в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Суд виходить з наступних приписів КПК України:

- особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.1 ст.128);

- форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст.128);

- ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129).

Крім того, суд виходить з наступних приписів ЦК України:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22);

- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23);

- моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23);;

- якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб . Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23);

- моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23);

- моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5 ст.23).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_5 судом визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, то суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо спричинення цивільному позивачу ОСОБА_8 матеріальної шкоди та стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_5 на користь цивільного позивача ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 77 837, 30 грн.

Водночас цивільним позивачем ОСОБА_8 пред`явлені вимоги щодо відшкодування йому моральної шкоди, які обґрунтовуються тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень в родині ОСОБА_8 розпочалися сварки щодо грошей, він та його сім`я фактично не мали коштів на проживання, у зв`язку з чим ОСОБА_8 перебував у стресі, був змушений звертатися до психолога, проте ці твердження ОСОБА_8 жодним чином не доведені, а тому суд доходить висновку про безпідставність вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та відмову в задоволенні в цій частині цивільного позову.

Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.2, 63, 65-67, 185 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 128, 129, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, ст.ст.22, 23 ЦК України, ст.81 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року, у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років, зарахувавши в строк остаточного покарання повністю відбуте покарання з 24.02.2024 за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року із розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 24.02.2024 року.

Цивільний позов, поданий представником ОСОБА_9 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_8 , до цивільного відповідача ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_6 ), на користь цивільного позивача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_7 ), матеріальну шкоду в розмірі 77 837, 30 грн., в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Речові докази:

- 2 DVD-R диски із записами з камер відеоспостереження, розміщених у приміщені магазину «Смартшоп» за адресою: м.Київ, вул. Гната Юри, 9, від 21.01.2023 року, DVD-R диск із записами з камери відеоспостереження, розміщеної в приміщені магазину «АЛЛО» за адресою: м.Київ, пр-т Перемоги, 47, від 21.01.2023 року, копії паспортів споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПриватБанк» у кількості 4 шт., - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1