Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №760/7114/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/758/26

В справі 760/7114/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

14 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - Позивач) звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1109932 від 19 лютого 2020 року у розмірі 29.200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 19 лютого 2020 року Відповідач в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (miloan.ua) подав анкету-заяву на отримання кредиту №1109932, за результатами розгляду якої між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит (кредитний договір) № 1109932. Договір укладено в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписано Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надіслано електронним повідомленням (SMS) на вказаний Позичальником номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

За умовами договору сума кредиту становить 10.000,00 грн; кредит надано строком на 30 днів з 19 лютого 2020 року; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20 березня 2020 року. Комісія за надання кредиту становить 1.200,00 грн і нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору); проценти за користування кредитом становлять 6.000,00 грн і нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору). Сукупна вартість кредиту складає 7.200,00 грн у грошовому виразі та 876,00 відсотків річних у процентному значенні; ефективна річна процентна ставка за користування кредитом - 73.283,00 відсотки річних. Згідно з Графіком розрахунків (Додаток № 1 до кредитного договору) 20 березня 2020 року до сплати підлягало 17.200,00 грн, з яких кредит - 10.000,00 грн, комісія за надання кредиту - 1.200,00 грн, проценти - 6.000,00 грн.

Як зазначає Позивач, факт надання кредиту підтверджується платіжним дорученням № 15479632 від 19 лютого 2020 року, згідно з яким ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 10.000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1109932».

Позивач вказує, що Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, кредит у визначений договором термін не повернув, комісію та проценти не сплатив.

01 квітня 2020 року на підставі Договору факторингу № 01/04 ТОВ «Мілоан» відступило право грошової вимоги за Кредитним договором № 1109932 від 19 лютого 2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»).

13 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/6, за умовами якого та згідно з Додатком № 1 до нього Позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1109932 від 19 лютого 2020 року. На підтвердження цих обставин Позивач надав витяги з Додатків до договорів факторингу, що містять дані лише щодо Відповідача.

Позивач зазначає, що на адресу Відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги, а також досудову вимогу про сплату заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1109932 від 19 лютого 2020 року, які залишені без виконання.

За твердженням Позивача, заборгованість Відповідача становить 29.200,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10.000,00 грн, заборгованість за процентами - 18.000,00 грн, заборгованість за комісією - 1.200,00 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 2.422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6.000,00 грн.

18 березня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

19 березня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

01 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява Позивача про зміну назви позивача, в якій Позивач повідомив, що з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», та просив урахувати цей факт і долучити надані докази до матеріалів справи.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо найменування Позивача

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» № 70-к від 01 липня 2025 року, виданим на виконання Рішення єдиного учасника товариства № 1778 від 01 липня 2025 року, з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

Зміна найменування юридичної особи не є її припиненням, реорганізацією чи заміною сторони у зобов`язанні і не має наслідком ані вибуття сторони зі спірних правовідносин, ані заміни сторони у процесі в порядку статті 55 ЦПК України, оскільки ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (43657029) залишився незмінним, тобто Позивачем у справі є та сама юридична особа. За таких обставин суд ураховує зміну найменування Позивача та зазначає його в цьому рішенні під чинним найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит (кредитний договір) № 1109932 в електронній формі. Складовими частинами договору є анкета-заява на кредит № 1109932, індивідуальна частина договору, Графік розрахунків (Додаток № 1) та Правила надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, розміщені на веб-сайті miloan.ua.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер (або тільки цифр чи тільки літер), яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

Порядок укладення договору врегульовано розділом 6 кредитного договору, за яким договір укладається в Особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті miloan.ua, а акцепт надається шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що надсилається електронним повідомленням (SMS) на мобільний номер Позичальника. Анкета-заява на кредит № 1109932 містить відомості про хронологію опрацювання заяви 19 лютого 2020 року, у тому числі про етап підписання договору, а також про надані Позичальником згоди та погоджені умови кредитування (сума 10.000,00 грн, строк 30 днів, комісія за надання 12,00 відсотків одноразово, ставка процентів 2,00 відсотки за кожен день користування).

Факт реального перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 15479632 від 19 лютого 2020 року про перерахування ТОВ «Мілоан» суми 10.000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , отримувачем яких зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , із призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1109932». Це узгоджується з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1109932, у якій операція «Надання кредиту» на суму 10.000,00 грн відображена 19 лютого 2020 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір про споживчий кредит № 1109932 від 19 лютого 2020 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10.000,00 грн - доведеним.

Щодо переходу права вимоги до Позивача

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору сторони прямо погодили право Позикодавця відступати, передавати та в будь-який інший спосіб відчужувати свої права за договором на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії договору без згоди Позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги за Кредитним договором № 1109932 від 19 лютого 2020 року послідовно перейшло від ТОВ «Мілоан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на підставі Договору факторингу № 01/04 від 01 квітня 2020 року, а в подальшому - до Позивача на підставі Договору факторингу № 1/6 від 13 грудня 2021 року, що підтверджується відповідними договорами, витягами з додатків до них щодо Відповідача та повідомленням про повний розрахунок за Договором факторингу № 1/6.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Водночас, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору; неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Доказів виконання зобов`язання на користь первісного кредитора Відповідач суду не надав. За таких обставин суд визнає Позивача належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Термін повернення кредиту, визначений пунктом 1.4 договору, сплив 20 березня 2020 року. Доказів повернення кредитних коштів повністю або частково Відповідач суду не надав, матеріали справи таких доказів не містять. З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1109932 вбачається, що жодного платежу на погашення заборгованості Позичальником не здійснено.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1.200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення комісію в сумі 1.200,00 грн нараховано 19 лютого 2020 року, тобто в день надання кредиту.

Зазначена комісія є одноразовою, її розмір та порядок нарахування прямо визначені в договорі, вона врахована у складі сукупної вартості кредиту (7.200,00 грн) та відображена у Графіку розрахунків, що є невід`ємною частиною договору, а також зазначена в анкеті-заяві на кредит № 1109932 у складі погоджених умов кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати (комісії) нікчемною; така умова є недійсною як оспорювана. Відповідач вимог про визнання умови договору про комісію недійсною не заявляв, зустрічного позову не подавав, а тому суд виходить із чинності цієї умови договору.

З огляду на викладене вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1.200,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом становлять 6.000,00 грн і нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.2.3 договору сторони передбачили, що проценти за стандартною (базовою) ставкою нараховуються і після спливу терміну повернення кредиту, визначеного пунктом 1.4 договору, якщо Позичальник продовжує користуватись кредитом.

Позивач заявив до стягнення проценти в розмірі 18.000,00 грн. З деталізованого розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1109932) вбачається, що проценти нараховувалися щоденно по 200,00 грн, а саме: за період з 20 лютого 2020 року по 20 березня 2020 року включно (30 днів) - згідно з пунктом 1.5.2 договору, що становить 6.000,00 грн; за період з 21 березня 2020 року по 19 травня 2020 року включно (60 днів) - згідно з пунктом 1.6 договору, що становить 12.000,00 грн.

Отже, проценти в сумі 6.000,00 грн нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів з 19 лютого 2020 року по 20 березня 2020 року), а проценти в сумі 12.000,00 грн - за межами цього строку.

Оцінюючи обґрунтованість нарахування процентів за межами строку кредитування, суд виходить із такого.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила зміст поняття «користування кредитом», вказавши, що це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредиторові борг протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальникові не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими в межах цього строку. Наведений висновок сформульовано, зокрема, і щодо тих договорів, умовами яких сторони погодили нарахування процентів за користування кредитом не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Наведене означає, що умова пункту 2.2.3 кредитного договору про продовження нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою після спливу терміну повернення кредиту не створює для кредитодавця права стягнути з Позичальника проценти за користування кредитом за період після 20 березня 2020 року, оскільки з цієї дати правовідносини сторін перейшли з регулятивних в охоронні і плата за правомірне користування чужими коштами нараховуватися не може.

Суд ураховує й те, що пунктом 2.2.3 договору сторони погодили можливість нарахування процентів за базовою ставкою в період прострочення за вибором Позикодавця в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. Проте вимог на підставі статті 625 ЦК України Позивач у цій справі не заявляв, розрахунку таких процентів не наводив, а заявлену суму 18.000,00 грн визначив саме як заборгованість за процентами за користування кредитом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, а тому позбавлений можливості самостійно змінювати правову природу заявленої до стягнення суми.

Крім того, суд ураховує, що згідно з пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі, але не виключно, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором; такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем. За пунктом 2 цього ж розділу дія пункту 6 поширюється на всі договори про споживчий кредит, а за прямою вказівкою самого пункту 6 - також на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Кредитний договір № 1109932 укладено 19 лютого 2020 року, тобто задовго до граничної дати, визначеної пунктом 6 зазначеного розділу; прострочення Позичальника виникло 21 березня 2020 року і триває донині, а нараховані згідно з пунктом 1.6 договору 12.000,00 грн є платежем, передбаченим договором саме за період прострочення виконання зобов`язання. Відтак, незалежно від того, як кваліфікувати цей платіж - як проценти за користування кредитом чи як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України (що допускає пункт 2.2.3 договору), - Відповідач як споживач звільнений від обов`язку його сплати, а нарахована сума підлягала списанню кредитодавцем.

Водночас проценти за користування кредитом у розмірі 6.000,00 грн, нараховані в межах строку кредитування, є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає. Умови про розмір процентної ставки та сукупну вартість кредиту були доведені до відома Позичальника до укладення договору - вони визначені в анкеті-заяві на кредит № 1109932, в індивідуальній частині договору та в Графіку розрахунків; вимог про визнання відповідних умов договору недійсними Відповідач не заявляв.

З огляду на викладене вимога про стягнення процентів за користування кредитом є обґрунтованою в частині 6.000,00 грн та підлягає задоволенню в цій частині; у стягненні процентів у розмірі 12.000,00 грн, нарахованих за межами строку кредитування, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково - на 58,90 відсотка від заявленої ціни позову (17.200,00 грн із 29.200,00 грн).

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, доданою до позовної заяви. Відтак з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1.426,89 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною третьою цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат Позивач надав Договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5618/10 від 17 березня 2016 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»; Додаткову угоду до цього договору від 03 березня 2025 року, якою предмет договору розширено представництвом та захистом інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; Детальний опис робіт (наданих послуг) від 03 березня 2025 року та Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 03 березня 2025 року на суму 6.000,00 грн.

Згідно з Детальним описом робіт та Актом адвокатом надано такі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 1,5 години за ставкою 1.500,00 грн за годину, що становить 2.250,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, - 3 години за ставкою 1.000,00 грн за годину, що становить 3.000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 година за ставкою 750,00 грн за годину, що становить 750,00 грн. Загальна вартість наданої правничої допомоги - 6.000,00 грн.

Суд зауважує, що в преамбулі Акта від 03 березня 2025 року клієнтом помилково зазначено іншу юридичну особу. Водночас зі змісту цього Акта вбачається, що його складено відповідно до Договору № 43657029 від 01 листопада 2024 року та Додаткових угод до нього на підставі Детального опису робіт, виконаних адвокатом Білецьким Б.М. для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» про стягнення кредитної заборгованості, а сам Акт у графі «КЛІЄНТ» підписано директором ТОВ «ФК «Пінг-Понг» Лановим Є.М. із зазначенням реквізитів цього товариства та скріплено його печаткою. За таких обставин суд визнає зазначення в преамбулі Акта іншої юридичної особи очевидною технічною опискою, яка не спростовує факту надання адвокатом правничої допомоги саме Позивачу в цій справі.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини; водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. При цьому у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та обґрунтованості їх вартості такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України Відповідач не заявляв, доказів їх неспівмірності не подавав. Склад та обсяг наданих адвокатом послуг відповідають фактично вчиненим у справі процесуальним діям, підтверджені належними доказами і не виходять за межі, обумовлені предметом спору.

З огляду на часткове задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3.534,25 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082, пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1109932 від 19 лютого 2020 року у розмірі 17.200 (сімнадцять тисяч двісті) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 10.000,00 грн;

- проценти за користування кредитом - 6.000,00 грн;

- комісія за надання кредиту - 1.200,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 12.000,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 1.426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн 89 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3.534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 25 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»), місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: