Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №760/22056/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №760/22056/25

Суддя: Коробенко С. В.

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/5969/26

В справі 760/22056/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

14 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

11 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Позивач) звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.12.2024-100002681 від 09 грудня 2024 року у розмірі 8.882,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 09 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії)) № 09.12.2024-100002681. Договір укладено в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписано Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е777, отриманим ним у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону 0931228416. Ідентифікацію та верифікацію Позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України, абонентом якої Позивач є з 26 жовтня 2020 року.

За умовами заявки, яка є невід`ємною частиною договору, Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 5.500,00 грн строком на 140 днів з дати його надання; дата надання/видачі кредиту - 10 грудня 2024 року, дата повернення (виплати) кредиту - 28 квітня 2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один (1) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один (1) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; денна процентна ставка - 0,99 %. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 5 % від суми кредиту, що дорівнює 275,00 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 275,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка - 82,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 4.645,86 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 7.645,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 13.145,00 грн. Пунктом 14 заявки погоджено графік платежів, що складається з десяти чергових платежів.

Як зазначає Позивач, факт надання кредиту підтверджується квитанцією від 10 грудня 2024 року (ID операції 2559642175), згідно з якою на платіжний інструмент № НОМЕР_4 перераховано 5.500,00 грн з призначенням платіжної операції «Видача за договором кредиту №09.12.2024-100002681».

Позивач вказує, що Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 8.882,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5.500,00 грн, процентів у розмірі 2.695,00 грн та неустойки в розмірі 687,50 грн. Згідно з довідкою-розрахунком проценти за кредитом нараховані за період з 10 грудня 2024 року по 28 квітня 2025 року.

Позивач також зазначає, що Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведено часткову сплату за вказаним кредитним договором: 1.210,00 грн - 25 грудня 2024 року, 1.457,50 грн - 11 січня 2025 року, 3.575,00 грн - 07 лютого 2025 року та 770,00 грн - 07 лютого 2025 року, при цьому, як стверджує Позивач, під час формування довідки про стан заборгованості та суми позовної вимоги факт оплати було враховано та змінено суму заборгованості.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення неустойки, Позивач посилається на те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено нараховувати неустойку та інші платежі за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

11 серпня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

12 серпня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

21 серпня 2025 року до суду надійшла довідка відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання Відповідача.

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву на позов Відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

З матеріалів справи вбачається, що 09 грудня 2024 року о 23 годині 31 хвилині між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №09.12.2024-100002681 в електронній формі. Складовими частинами договору є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) та додаток - інформаційне повідомлення позичальника.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер (або тільки цифр чи тільки літер), яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

Усі складові частини кредитного договору № 09.12.2024-100002681 підписані одноразовим ідентифікатором Е777, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача НОМЕР_1 . Ідентифікацію Позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України, за даними якої особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , встановлено однозначно.

Факт реального перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією від 10 грудня 2024 року (ID операції НОМЕР_3 , ідентифікатор еквайра - АТ КБ «ПриватБанк») про виплату 5.500,00 грн на платіжний інструмент № НОМЕР_4, реквізити якого (НОМЕР_4) зазначені у пункті 4.1 оферти та в заявці до кредитного договору як реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу, із призначенням платіжної операції «Видача за договором кредиту №09.12.2024-100002681».

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір № 09.12.2024-100002681 від 09 грудня 2024 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5.500,00 грн - доведеним.

Щодо платежів, здійснених Відповідачем, та порядку їх зарахування

У позовній заяві Позивач визнав, що Відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором сплачено 1.210,00 грн - 25 грудня 2024 року, 1.457,50 грн - 11 січня 2025 року, 3.575,00 грн - 07 лютого 2025 року та 770,00 грн - 07 лютого 2025 року, а всього 7.012,50 грн. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Таких сумнівів у суду немає, а тому факт сплати Відповідачем 7.012,50 грн вважається встановленим.

Водночас довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором не містить відомостей про те, в рахунок погашення яких саме зобов`язань і в якій черговості зараховано зазначені кошти, а заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту вказана у повному розмірі наданого кредиту - 5.500,00 грн, тобто жодної гривні з отриманих Позивачем 7.012,50 грн на повернення суми кредиту не спрямовано. Ані позовна заява, ані довідка-розрахунок не містять арифметичного розрахунку, який дозволяв би перевірити правильність такого зарахування. За таких обставин суд здійснює перевірку розміру заборгованості самостійно, виходячи з умов договору та визнаних Позивачем платежів.

Згідно з графіком платежів (пункт 14 заявки) загальний розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 6.545,00 грн (по 770,00 грн у кожному з перших семи чергових періодів та по 385,00 грн у кожному з трьох наступних чергових періодів), а загальний розмір комісій - 1.100,00 грн (комісія за надання кредиту 275,00 грн та комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 275,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим).

Заявлений до стягнення розмір процентів (2.695,00 грн) дорівнює різниці між загальним розміром процентів за графіком (6.545,00 грн) та процентами, що входять до складу перших п`яти чергових платежів (770,00 грн х 5 = 3.850,00 грн). Отже, Позивач фактично зарахував сплачені Відповідачем кошти в рахунок комісій у розмірі 1.100,00 грн та процентів у розмірі 3.850,00 грн, а всього 4.950,00 грн, що відповідає сукупному розміру перших п`яти чергових платежів за графіком (1.045,00 грн х 4 + 770,00 грн). Призначення решти сплачених Відповідачем коштів у розмірі 2.062,50 грн (7.012,50 грн - 4.950,00 грн) Позивачем не розкрито.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.

Крім того, пунктом 4.4 оферти сторони прямо погодили, що при сплаті у рівному та/або більшому та/або меншому розмірі чергового платежу раніше дати платежу, зазначеної у графіку платежів (дострокова сплата), Позичальник звільняється від обов`язку сплатити відповідний черговий платіж (або його сплачену частину) у дату, зазначену в графіку платежів; при цьому достроково сплачений платіж з суми кредиту зараховується у день його фактичної сплати, а достроково сплачені проценти та комісії у складі раніше сплаченого чергового платежу зараховуються в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та комісій у дату платежу, вказану у графіку платежів, а за наявності залишку коштів - в дострокове повернення кредиту.

Таким чином, і за загальним правилом статті 534 ЦК України, і за прямою умовою пункту 4.4 договору кошти, які залишилися після погашення нарахованих комісій та процентів, підлягали зарахуванню в рахунок повернення суми кредиту. Оскільки останній платіж здійснено Відповідачем 07 лютого 2025 року, сума 2.062,50 грн підлягала зарахуванню в дострокове повернення кредиту саме з цієї дати.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Строк повернення кредиту сплив 28 квітня 2025 року. Доказів повернення кредитних коштів у розмірі, більшому, ніж визнано Позивачем, Відповідач суду не надав, матеріали справи таких доказів не містять.

З урахуванням зарахування 2.062,50 грн у дострокове повернення кредиту залишок заборгованості за тілом кредиту становить 3.437,50 грн (5.500,00 грн - 2.062,50 грн).

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає частковому задоволенню - у розмірі 3.437,50 грн, а у стягненні 2.062,50 грн за цією вимогою слід відмовити.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктами 6, 7 заявки до кредитного договору встановлено фіксовану незмінну процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів, та фіксовану незмінну процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Згідно з пунктом 13 заявки проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом (залишком кредиту) та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Отже, базою нарахування процентів за умовами самого договору є залишок суми кредиту. Оскільки з 07 лютого 2025 року сума кредиту зменшилася до 3.437,50 грн, проценти за наступні чергові періоди підлягали нарахуванню саме на цю суму, а не на 5.500,00 грн, як це зроблено Позивачем.

Позивач нарахував проценти, що входять до складу чергових платежів з шостого по десятий, тобто за період з 18 лютого 2025 року по 28 квітня 2025 року. Шостий та сьомий чергові періоди (з 18 лютого 2025 року по 17 березня 2025 року, 28 днів) охоплюються процентною ставкою «Стандарт» (1 % за один день), а восьмий, дев`ятий та десятий чергові періоди (з 18 березня 2025 року по 28 квітня 2025 року, 42 дні) - процентною ставкою «Економ» (0,5 % за один день).

Відтак розмір процентів за користування кредитом за заявлений Позивачем період становить 962,50 грн (3.437,50 грн х 1 % х 28 днів) за періоди застосування ставки «Стандарт» та 721,88 грн (3.437,50 грн х 0,5 % х 42 дні) за періоди застосування ставки «Економ», а всього - 1.684,38 грн.

Суд звертає увагу, що проценти нараховані виключно в межах строку, на який надавався кредит, тобто по 28 квітня 2025 року включно. Таке обмеження нарахування процентів строком кредитування відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Умови договору про розмір процентних ставок, денну процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальні витрати за споживчим кредитом та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача викладені безпосередньо в оферті та заявці, які Відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тобто були доведені до його відома до укладення договору. Вимог про визнання відповідних умов договору недійсними Відповідач не заявляв, зустрічного позову не подавав.

При цьому проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає.

З огляду на викладене вимога про стягнення процентів за користування кредитом підлягає частковому задоволенню - у розмірі 1.684,38 грн, а у стягненні 1.010,62 грн процентів слід відмовити.

Щодо неустойки

Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 687,50 грн, посилаючись на пункт 17 заявки до кредитного договору, яким передбачено неустойку в розмірі 82,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оцінюючи цю вимогу, суд виходить із такого.

По-перше, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено, і на час ухвалення цього рішення воєнний стан в Україні є чинним.

Прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 09.12.2024-100002681 могло виникнути не раніше 24 грудня 2024 року (наступного дня після дати першого чергового платежу за графіком), тобто увесь період, за який Позивач нарахував неустойку, повністю охоплюється дією зазначеного мораторію. Відтак Відповідач як позичальник за кредитним договором звільнений від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення в силу прямої вказівки закону, а нарахована неустойка підлягала списанню Позивачем як кредитодавцем.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Доводи Позивача про те, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено нараховувати неустойку, суд відхиляє. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася, не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору (договору позики), ані щодо статусу позичальника, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас суд наголошує, що дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється виключно на заходи відповідальності (неустойку та відповідальність за статтею 625 ЦК України) і не звільняє позичальника ані від обов`язку повернути кредит, ані від сплати процентів за користування кредитом та комісій, які є платою за користування коштами і за надання кредиту, а не мірою цивільно-правової відповідальності.

По-друге, розмір неустойки Позивачем не доведений. Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором містить лише підсумкову суму неустойки - 687,50 грн - без зазначення періоду її нарахування, кількості днів прострочення, конкретних зобов`язань, за невиконання яких вона нарахована, та без наведення самого арифметичного розрахунку. Позовна заява також не містить розрахунку неустойки. Більше того, заявлена сума 687,50 грн не є кратною встановленому пунктом 17 заявки розміру неустойки 82,50 грн за один день (687,50 грн : 82,50 грн = 8,33), що унеможливлює встановлення навіть кількості днів, за які її нараховано. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявленої суми, тоді як згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а відповідно до частини шостої цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По-третє, неустойка, визначена у твердій грошовій сумі, яка нараховується за кожен день невиконання зобов`язання, за своєю правовою природою є пенею, оскільки саме поденне нарахування є конститутивною ознакою, що вирізняє пеню серед інших видів неустойки. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Неустойка в розмірі 82,50 грн за кожен день прострочення, обчислена від розміру чергового платежу за графіком (770,00 грн), становить понад 10 % на день, тобто понад 3.900 % річних, що багаторазово перевищує як подвійну облікову ставку Національного банку України, так і 15 відсотків суми простроченого платежу. Крім того, встановлений договором порядок нарахування неустойки «незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання» унеможливлює дотримання наведеного законодавчого обмеження, оскільки взагалі не пов`язує розмір санкції із сумою простроченого платежу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Умова кредитного договору, яка встановлює розмір пені понад визначені частиною другою статті 21 цього Закону межі, погіршує становище споживача порівняно з правами, гарантованими Законом, а тому в частині такого перевищення не може бути покладена в основу задоволення позову.

З огляду на сукупність наведеного суд дійшов висновку, що вимога про стягнення неустойки в розмірі 687,50 грн є необґрунтованою та недоведеною і задоволенню не підлягає.

Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 щодо дій, які свідчать про визнання боргу, на висновки суду не впливає, оскільки про застосування позовної давності Відповідач не заявляв, а сам факт часткової сплати Відповідачем коштів врахований судом при перевірці розрахунку заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню - на суму 5.121,88 грн, з яких тіло кредиту - 3.437,50 грн, проценти за користування кредитом - 1.684,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково - на 57,66 % від заявленої ціни позову (5.121,88 грн із 8.882,50 грн), з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1.396,82 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що Позивач у позовній заяві заявив орієнтовний розмір таких витрат у сумі 6.000,00 грн та повідомив, що докази їх понесення будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. До ухвалення цього рішення відповідних доказів до суду не надходило, а тому питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК України, після надання відповідних доказів.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 534, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 12, 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.12.2024-100002681 від 09 грудня 2024 року у розмірі 5.121 (п`ять тисяч сто двадцять одна) грн 88 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 3.437,50 грн;

- проценти за користування кредитом - 1.684,38 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2.062,50 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 1.010,62 грн та неустойки в розмірі 687,50 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1.396 (одна тисяча триста дев`яносто шість) грн 82 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua