Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №760/20953/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/4648/26

В справі 760/20953/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

11 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу.

ІІ. Описова частина

30 липня 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про відшкодування збитків в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) та ОСОБА_3 укладено договір страхування наземного транспорту № 19865846-02-10-01 від 12 грудня 2022 року, за яким застраховано транспортний засіб Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Застрахований ТЗ).

07 листопада 2023 року у м. Києві по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 Відповідач, керуючи автомобілем Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції до припаркованого попереду Застрахованого ТЗ, чим порушив вимоги пунктів 13.1 та 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого Застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі № 761/44786/23 Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу організовано його огляд, за результатами якого складено акт (протокол) огляду транспортного засобу - заяву на виплату (ID події 2328843) від 09 листопада 2023 року. Згідно з рахунком на оплату № 2941 від 09 листопада 2023 року загальна вартість ремонту Застрахованого ТЗ становить 8.193,64 грн.

Дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком, про що ПрАТ «СК «ВУСО» складено страховий акт № 2328843-1, та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого в сумі 8.193,64 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53764 від 10 листопада 2023 року.

Позивач вказував, що цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР № 212954688, яким передбачено франшизу в розмірі 1.600,00 грн, а тому саме на Відповідача покладається обов`язок компенсувати суму франшизи.

15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та Позивачем (Новий кредитор) укладено договір № 15/04/2024 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування збитків, завданих Первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього договору.

З метою досудового врегулювання спору 25 квітня 2024 року Відповідачу направлено повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу (акт) № 2006638 про відшкодування збитків, що підтверджується фіскальним чеком від 15 травня 2024 року, проте жодних платежів Відповідач не здійснив.

Посилаючись на статті 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 94, 108 Закону України «Про страхування», статті 11, 16, 22, 512, 514, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Позивач просив стягнути з Відповідача 1.600,00 грн збитків, а також покласти на Відповідача судові витрати - 1.211,20 грн судового збору та 16.352,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи.

04 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від 29 квітня 2026 року, в якому Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідач зазначив, що Позивач не довів складу цивільно-правової відповідальності, а саме факту шкоди, її розміру, причинного зв`язку, вини Відповідача та належності вимоги саме до нього, при цьому посилання на статтю 1166 ЦК України та презумпцію вини не звільняє Позивача від обов`язку доказування зазначених обставин.

Відповідач вважає недоведеним причинний зв`язок між його діями та заявленими пошкодженнями, оскільки у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3023313620734071 від 08 листопада 2023 року зазначено лише пошкодження «задня центральна частина», в акті (протоколі) огляду транспортного засобу від 09 листопада 2023 року зафіксовано лише один елемент - «бампер зад», на автомобілі Відповідача пошкоджень не зафіксовано, а автотоварознавча чи транспортно-трасологічна експертиза не проводилася.

На переконання Відповідача, постанова у справі № 761/44786/23 не доводить розміру цивільної шкоди, оскільки відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою лише щодо факту вчинення певних дій та особи, яка їх вчинила, і не встановлювала складу та обсягу пошкоджень, розміру збитків, причинного зв`язку та обґрунтованості регресної вимоги, а стосувалася виключно адміністративної відповідальності за статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач також указував, що саме по собі посилання на порушення пунктів 13.1 та 2.10 «а» Правил дорожнього руху України не є доказом того, що заявлені у позові пошкодження виникли внаслідок його дій, оскільки пункт 13.1 Правил регулює дистанцію, але не підтверджує ні механізму пошкодження, ні обсягу шкоди, а пункт 2.10 «а» Правил стосується поведінки після пригоди.

Відповідач стверджував про внутрішні суперечності та недостатність доказів щодо розміру шкоди, зокрема про розбіжність в описі пошкоджень між довідкою про дорожньо-транспортну пригоду («задня центральна частина») та актом огляду транспортного засобу («бампер зад»), а також про те, що рахунок станції технічного обслуговування № 2941 від 09 листопада 2023 року ТОВ «Автоберег» містить значно ширший перелік робіт, який прямо не випливає з первинних документів. Крім того, Відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні акт виконаних робіт, наряд-замовлення, документи оплати, дефектна відомість та експертний висновок, страховий акт № 2328843-1 є внутрішнім документом страховика, а порядок формування заявленої до стягнення суми франшизи 1.600,00 грн окремо не підтверджений.

Відповідач також зазначив, що Позивач не довів обсягу права вимоги після відступлення, оскільки договір відступлення права вимоги сам по собі не підтверджує безумовного права нового кредитора на стягнення саме цієї суми без доведення її підстав, перехід права вимоги за статтею 514 ЦК України не звільняє Позивача від доказування самої вимоги, її обсягу та підстав, а одночасне посилання на статті 1166, 1191 ЦК України та положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про змішання правових підстав заявленої вимоги. При цьому, за доводами Відповідача, відповідно до правової природи суброгації право вимоги переходить лише в межах фактично виплаченого страхового відшкодування, тоді як франшиза є частиною збитків, яка страховиком не відшкодовувалась, а тому право вимоги щодо неї підлягає окремому доведенню.

Крім того, Відповідач просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16.352,00 грн або істотно їх зменшити як явно неспівмірних ціні позову 1.600,00 грн.

У відзиві Відповідач зауважив, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви він фактично отримав лише 27 квітня 2026 року, у зв`язку з чим строк на подання відзиву підлягає обчисленню саме з дня фактичного отримання матеріалів справи, а в разі висновку суду про пропуск цього строку просив визнати причини такого пропуску поважними.

Відповідь на відзив від Позивача до суду не надходила.

ІІІ. Мотивувальна частина

Вирішуючи питання про прийняття відзиву до розгляду, суд виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 178 ЦПК України відповідач має право подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом. Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року такий строк визначено тривалістю 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. За твердженням Відповідача, копію зазначеної ухвали та матеріали позовної заяви він отримав 27 квітня 2026 року, а відзив складено 29 квітня 2026 року. З огляду на те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували наведену Відповідачем дату отримання ним судових документів, суд доходить висновку, що строк на подання відзиву Відповідачем не пропущено, а тому відзив приймається судом до розгляду та оцінюється разом з іншими доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

12 грудня 2022 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір страхування наземного транспорту № 19865846-02-10-01, за яким застраховано транспортний засіб Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07 листопада 2023 року у м. Києві по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням Відповідача та припаркованого попереду Застрахованого ТЗ, внаслідок якої Застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження задньої центральної частини. Обставини пригоди зафіксовані довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 3023313620734071 від 08 листопада 2023 року та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі № 761/44786/23 (провадження № 3/761/9336/2023), яка набрала законної сили 29 грудня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3.400,00 грн у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, з урахуванням частини 2 статті 36 цього Кодексу.

Зазначеною постановою встановлено, що 07 листопада 2023 року у м. Києві по вул. Бульварно-Кудрявській, 27 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», не дотримався безпечної дистанції до припаркованого попереду автомобіля «Хюндай», чим порушив вимоги пунктів 13.1 та 2.3 «б» Правил дорожнього руху України (стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також був учасником зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та порушив вимоги пункту 2.10 «а» Правил дорожнього руху України (стаття 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Суд зазначає, що вказану в позовній заяві дату постанови - 04 грудня 2023 року - зазначено помилково, оскільки цією датою до Шевченківського районного суду міста Києва надійшли протоколи про адміністративні правопорушення від 22 листопада 2023 року серій ААД № 726676 та ААД № 726677.

За результатами огляду Застрахованого ТЗ, проведеного оцінювачем ПрАТ «СК «ВУСО» ОСОБА_4 , складено акт (протокол) огляду транспортного засобу - заяву на виплату (ID події 2328843) від 09 листопада 2023 року, яким зафіксовано пошкодження заднього бампера Застрахованого ТЗ.

Згідно з рахунком на оплату № 2941 від 09 листопада 2023 року, виставленим ТОВ «Автоберег», вартість відновлювального ремонту Застрахованого ТЗ становить 8.193,64 грн.

Страховим актом № 2328843-1 ПрАТ «СК «ВУСО» визнало подію страховим випадком та визначило розмір страхового відшкодування у сумі 8.193,64 грн, яку виплачено на користь потерпілого, що підтверджується платіжною інструкцією № 53764 від 10 листопада 2023 року.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу Toyota RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР № 212954688, чинним на 07 листопада 2023 року, яким передбачено франшизу в розмірі 1.600,00 грн та ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160.000,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» як первісним кредитором та Позивачем як новим кредитором укладено договір № 15/04/2024 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги з додатком № 1 від 15 квітня 2024 року, за яким до Позивача перейшло право вимоги відшкодування збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведено в додатку № 1 до договору. За пунктом 67 додатку № 1 до Позивача перейшло, зокрема, право вимоги за договором страхування № 19865846-02-10-01, тобто право вимоги, що виникло у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 07 листопада 2023 року.

25 квітня 2024 року Позивач направив Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу (акт) № 2006638 про відшкодування збитків, що підтверджується фіскальним чеком від 15 травня 2024 року. Заборгованість Відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд зазначає, що Закон України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX, на статті 94 та 108 якого посилається Позивач, введено в дію з 01 січня 2024 року, тобто після настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР.

Передбачений статтею 993 ЦК України перехід до страховика права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні є суброгацією, а не регресом. При суброгації нового зобов`язання не виникає: деліктне зобов`язання не припиняється, а змінюється лише одна з його сторін - кредитор, і страховик, який унаслідок виплати страхового відшкодування виконав обов`язок винної особи перед потерпілим, набуває прав кредитора в межах фактично понесених витрат. Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710/16 (провадження № 61-9681св24).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач послався одночасно як на статтю 1191 ЦК України, що регулює відносини регресу, так і на статтю 993 ЦК України, яка регулює суброгацію, та визначив заявлену вимогу як регресну. Водночас незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору; самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та (або) обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З огляду на наведене суд кваліфікує спірні правовідносини як такі, що виникли внаслідок переходу до страховика в порядку суброгації права вимоги потерпілого до особи, відповідальної за завдану шкоду, з подальшим відступленням цього права вимоги Позивачу, а відповідні доводи Відповідача про змішання Позивачем правових підстав заявленої вимоги підставою для відмови в позові не є.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі договору № 15/04/2024 від 15 квітня 2024 року до Позивача перейшло саме те право вимоги, яке належало ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до статті 993 ЦК України, - право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактично понесених страховиком витрат, тобто в межах 8.193,64 грн.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якої відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Із наведених норм слідує, що в частині, яка дорівнює сумі франшизи, обов`язок страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо виплати страхового відшкодування не виникає в силу прямої вказівки закону, а відповідна частина шкоди підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, відповідальною за завдані збитки. Ліміт відповідальності страховика (у цій справі - 160.000,00 грн) є лише граничною межею такої відповідальності, а не мірою обов`язку страховика, і сам по собі не свідчить про можливість покриття франшизи за рахунок страховика.

Оскільки договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Відповідача ЕР № 212954688 передбачено франшизу в розмірі 1.600,00 грн, саме ця частина шкоди не могла бути і не була покрита за рахунок страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача та залишилася невідшкодованою, а тому підлягає компенсації Відповідачем як особою, відповідальною за завдані збитки.

Заявлена до стягнення сума 1.600,00 грн не перевищує обсягу права вимоги, яке перейшло до ПрАТ «СК «ВУСО» в порядку суброгації (8.193,64 грн), а відтак і обсягу права, відступленого Позивачу. Пред`явлення вимоги в меншому розмірі, ніж обсяг набутого права, є реалізацією принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) і прав Відповідача не порушує.

Щодо заперечень Відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року у справі № 761/44786/23 встановлено як факт дорожньо-транспортної пригоди 07 листопада 2023 року за участю Відповідача, так і недотримання ним безпечної дистанції до припаркованого попереду транспортного засобу. Наведені обставини повторному доказуванню в цій справі не підлягають, а тому доводи відзиву про недоведеність факту пригоди, протиправної поведінки та вини Відповідача суд відхиляє. Водночас суд погоджується з Відповідачем у тому, що зазначена постанова не встановлює розміру заподіяної шкоди, - ця обставина підлягає доказуванню іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Оцінюючи доводи Відповідача щодо посилань на Правила дорожнього руху України, суд виходить з того, що протиправність поведінки Відповідача як елемент складу цивільного правопорушення полягає саме в порушенні пунктів 13.1 та 2.3 «б» цих Правил, тобто в недотриманні безпечної дистанції, що перебуває в прямому причинному зв`язку з пошкодженням Застрахованого ТЗ. Суд погоджується з Відповідачем у тому, що пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху України регулює поведінку водія після настання пригоди і сам по собі ні механізму пошкодження, ні обсягу шкоди не підтверджує, проте це не впливає на висновок суду, оскільки підставою деліктної відповідальності Відповідача у цій справі є не залишення ним місця пригоди, а порушення правил дотримання безпечної дистанції.

Доводи Відповідача про суперечливість опису пошкоджень також відхиляються. Довідка про дорожньо-транспортну пригоду містить узагальнене зазначення зони пошкодження - «задня центральна частина», тоді як акт (протокол) огляду транспортного засобу конкретизує пошкоджений елемент - задній бампер. Ці формулювання не суперечать, а узгоджуються між собою, оскільки задній бампер розташований саме в задній центральній частині транспортного засобу. Механізм пригоди, який полягав у наїзді транспортного засобу під керуванням Відповідача на припаркований попереду автомобіль, узгоджується з локалізацією зафіксованих пошкоджень. Відсутність зафіксованих пошкоджень на автомобілі Відповідача сама по собі не спростовує ні факту пригоди, ні факту пошкодження Застрахованого ТЗ, оскільки характер і обсяг пошкоджень транспортних засобів, що взаємодіяли, не є тотожними.

Посилання Відповідача на те, що схема дорожньо-транспортної пригоди та первинні матеріали поліції мають лише фіксаційний характер, не спростовує позовних вимог, оскільки обставини пригоди та вина Відповідача встановлені постановою суду, обов`язковою для суду в межах, визначених частиною 6 статті 82 ЦПК України, а розмір шкоди підтверджений сукупністю інших доказів.

Цивільне процесуальне законодавство не визначає висновок експерта єдиним допустимим засобом доказування розміру шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до статей 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням. Відповідач, заперечуючи проти розміру шкоди, не подав жодного доказу іншого її розміру та не заявив у порядку, передбаченому статтями 103, 106 ЦПК України, клопотання про призначення судової автотоварознавчої чи транспортно-трасологічної експертизи; викладене у відзиві формулювання про призначення експертизи «за необхідності» не є клопотанням у розумінні ЦПК України, оскільки не містить ні обґрунтування необхідності проведення експертизи, ні питань, які, на думку Відповідача, слід поставити експертові.

Обсяг пошкоджень та вартість відновлювального ремонту Застрахованого ТЗ підтверджені послідовною сукупністю доказів: довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, актом (протоколом) огляду транспортного засобу, рахунком на оплату № 2941 від 09 листопада 2023 року, страховим актом № 2328843-1 та платіжною інструкцією № 53764 від 10 листопада 2023 року, яка підтверджує фактичне понесення страховиком витрат у сумі 8.193,64 грн.

Доводи Відповідача про відсутність доказів фактичного проведення відновлювального ремонту та його оплати позовних вимог не спростовують. Шкода майну потерпілої особи виникла в момент пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а не в момент здійснення ремонту, і право на її відшкодування не поставлене законом у залежність від того, чи скористалася потерпіла особа отриманими коштами для ремонту. Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається за реальною вартістю робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тобто виходячи з обсягу необхідних, а не фактично здійснених витрат.

Посилання Відповідача на те, що страховий акт є внутрішнім документом страховика, не позбавляє його доказової сили. Страховий акт є документом, яким страховик оформлює визнання події страховим випадком і визначає розмір страхового відшкодування, та в сукупності з платіжною інструкцією підтверджує обсяг фактичних витрат страховика. Доказів того, що зазначені документи не відповідають дійсності, Відповідач не надав.

Доводи Відповідача про недоведеність порядку формування суми франшизи відхиляються, оскільки розмір франшизи встановлюється договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності при його укладенні, а не окремим розрахунком збитків. Розмір франшизи за полісом ЕР № 212954688 - 1.600,00 грн - підтверджений витягом з централізованої бази даних МТСБУ, чинність поліса на дату дорожньо-транспортної пригоди Відповідачем не заперечується, а доказів іншого розміру франшизи матеріали справи не містять.

Доводи Відповідача про недоведеність обсягу права вимоги після відступлення також відхиляються. Перехід права вимоги підтверджений договором № 15/04/2024 від 15 квітня 2024 року з додатком № 1 до нього, обсяг переданого права визначається статтею 514 ЦК України та не перевищується заявленою вимогою, а заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника. Про заміну кредитора Відповідача письмово повідомлено, що підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги та фіскальним чеком від 15 травня 2024 року. Договір відступлення права вимоги недійсним не визнавався та в установленому порядку не оспорений.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивач довів належними та допустимими доказами як факт заподіяння шкоди Застрахованому ТЗ з вини Відповідача, так і обсяг фактично понесених страховиком витрат та розмір передбаченої договором обов`язкового страхування франшизи, тоді як Відповідач наведених обставин не спростував.

За таких обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 1.600,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 2 та 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 25-05 від 25 травня 2024 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «АДВОКАТУС», додаткову угоду № 1501 та акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 19 липня 2025 року, ордер адвоката, а також докази сплати вартості наданої правничої допомоги, та просив стягнути з Відповідача 16.352,00 грн.

Відповідач заявив клопотання про відмову у стягненні цих витрат або про істотне їх зменшення, посилаючись на явну неспівмірність заявленої суми ціні позову.

Суд ураховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та не потребувала проведення судових засідань, за категорією та обсягом доказів не є складною, а позовна заява за змістом та структурою є типовою для цієї категорії спорів. Водночас ціна позову становить 1.600,00 грн, тоді як заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує її більш ніж у десять разів.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв співмірності, визначених частиною 3 статті 137 ЦПК України, а також принципів обґрунтованості та пропорційності розподілу судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача, до 3.000,00 грн, що є розумним та співмірним обсягу виконаної адвокатом роботи у цій справі.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 512, 514, 516, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 12, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1.600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) відшкодування шкоди в порядку суброгації.

2. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1.211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору та 3.000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Оскільки справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: відомості відсутні.

Суддя: