Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №760/6952/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/13706/26

В справі 760/6952/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

11 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ІІ. Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «НЕССО» (попереднє найменування - ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація»), в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №1697, а також провести розподіл судових витрат.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що 05.07.2019 він через веб-сторінку «Monetka» ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» подав заявку на отримання позики строком на 30 днів, внаслідок чого між ним та вказаним товариством було укладено договір №190705-7961-1 від 05.07.2019. Позивач зазначає, що вказаний договір нотаріально не посвідчувався, а зобов`язань щодо сплати процентів за межами строку дії договору, пролонгації договору, комісії та штрафних санкцій він на себе не приймав.

Як вказує Позивач, з наданої супровідним листом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. від 17.12.2025 вих. №23522 інформації та з документів, завантажених ним 17.12.2025 з автоматизованої системи виконавчого провадження, йому стало відомо, що 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №1697 про звернення стягнення з нього як боржника за договором №190705-7961-1 від 05.07.2019 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (код 41146462) заборгованості за період з 05.07.2019 по 23.01.2020, а всього в загальному розмірі 18.330,00 грн.

Позивач стверджує, що жодних претензій від Відповідача на його адресу не надходило, про наявність заборгованості йому стало відомо лише 17.12.2025, судові рішення про підтвердження або стягнення заборгованості на користь Відповідача відсутні, а в матеріалах виконавчого провадження, окрім самого виконавчого напису та заяви стягувача, відсутні документи на підтвердження безспірності заборгованості.

Позивач зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» змінило найменування на ТОВ «НЕССО», що підтверджується витягом щодо юридичної особи з кодом 41146462, а також встановлено постановою Кропивницького апеляційного суду від 18.06.2024 у справі №404/4283/23. Посилаючись на п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118, Позивач вказує, що ідентифікаційний код юридичної особи є унікальним і його присвоєння новоствореній юридичній особі, яка не є правонаступником, не допускається.

На думку Позивача, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, за неналежними документами, поданими Відповідачем, а також з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості, розрахунок розміру якої не відповідає умовам договору.

Позивач зазначає, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, застосував п. 2 Переліку, яким його було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662, проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 відповідні зміни визнано незаконними та нечинними, а тому Перелік діє в редакції, яка не передбачає можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, що не посвідчений нотаріально.

Крім того, Позивач звертає увагу, що виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги за період з 05.07.2019 по 23.01.2020, тобто за межами строку дії договору, що суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки відповідно до умов договору строк кредиту становив 30 днів (тобто до 04.08.2019), проценти за користування кредитом - 1.530,00 грн, загальна вартість кредиту - 4.530,00 грн, в той час як у виконавчому написі нараховано 14.130,00 грн процентів. Позивач також вказує, що нотаріус вирішував питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, а він був позбавлений можливості подати нотаріусу заперечення щодо наявності спору про розмір заборгованості.

Позивач вважає, що спірні правовідносини виникли між ним як споживачем фінансових послуг та Відповідачем при виконанні договору №190705-7961-1 від 05.07.2019, у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з посиланням, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 та постанову Верховного Суду від 01.09.2025 у справі №643/1114/17.

24.02.2026 позовна заява надійшла до Солом`янського районного суду м. Києва, 12.03.2026 автоматизованим розподілом судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляв. Третя особа письмових пояснень щодо позову суду не подала.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Товариство) та Позивачем (Позичальник) укладено договір №190705-7961-1, за умовами якого Товариство надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 3.000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним не пізніше строку, визначеного п. 1.3 договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом - 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку, визначеного п. 1.3 договору. Пунктом 1.3 договору визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів. Згідно з п. 3.3 договору у випадку порушення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 договору.

Згідно з Графіком розрахунків (Додаток №1 до договору №190705-7961-1 від 05.07.2019) датою повернення кредиту визначено 04.08.2019, сума кредиту становить 3.000,00 грн, нарахована сума процентів - 1.530,00 грн, всього до сплати - 4.530,00 грн.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису Позичальника (пп. 4.3, 5.1, 5.2.3 договору). Позичальником у договорі зазначено « ОСОБА_1 » з номером картки платника податків НОМЕР_1 та паспортом серії НОМЕР_2 , які збігаються з відповідними даними Позивача. Відомостей про нотаріальне посвідчення договору його текст не містить.

29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1697, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як боржника за договором №190705-7961-1 від 05.07.2019, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (ідентифікаційний код юридичної особи 41146462) заборгованості за період з 05.07.2019 по 23.01.2020 у сумі 17.130,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3.000,00 грн та простроченої заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом - 14.130,00 грн, а також 1.200,00 грн плати за вчинення виконавчого напису, а всього 18.330,00 грн.

Як вбачається з тексту виконавчого напису, його вчинено на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

17.02.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. із заявою вих. №272515 про примусове виконання вказаного виконавчого напису, до якої додало оригінал виконавчого напису та довідку про рахунок.

06.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенком К.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого напису №1697 від 29.01.2020.

Щодо належності Відповідача у справі суд зазначає наступне.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц).

Відповідачем у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19.06.2023 у справі №187/1718/20).

Стягувачем за оскаржуваним виконавчим написом зазначено ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» з ідентифікаційним кодом 41146462, тоді як позов пред`явлено до ТОВ «НЕССО», яке має той самий ідентифікаційний код 41146462.

Згідно з п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Зміна найменування стягувача без процедури реорганізації підтверджується відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до яких 06.12.2024 приватний виконавець Фесик М.О. на підставі п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень змінила у виконавчому провадженні НОМЕР_4 назву стягувача на ТОВ «НЕССО», а також наданим Позивачем витягом щодо юридичної особи з кодом 41146462, згідно з яким попереднім найменуванням ТОВ «НЕССО» було ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація». Відповідач зазначених обставин не спростував.

Таким чином, ТОВ «НЕССО» є тією самою юридичною особою, на користь якої вчинено оскаржуваний виконавчий напис, а отже - належним Відповідачем у цій справі.

Незалучення до участі у справі приватного нотаріуса, який вчинив оскаржуваний виконавчий напис, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки нотаріус не є стороною спірних матеріальних правовідносин, а свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2 анульовано.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення виконавчих написів визначено главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, згідно з підпунктами 3.1, 3.2 пункту 3 якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», пунктом 2 якого передбачалася можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, на підставі оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21) зазначено, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, втратила чинність (у відповідній частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14. Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, а також підтверджено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 у справі №713/199/25 (провадження №61-15764св25), в якій зазначено, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а вчинення виконавчого напису на такому договорі є самостійною і достатньою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуваний виконавчий напис №1697 вчинено 29.01.2020, тобто майже через три роки після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14. При цьому, як прямо зазначено в самому виконавчому написі, нотаріус керувався п. 2 Переліку, який на момент вчинення нотаріальної дії вже був нечинним.

Договір №190705-7961-1 від 05.07.2019, на підставі якого вчинено виконавчий напис, укладено в електронній формі, нотаріально він не посвідчувався. Доказів протилежного Відповідач, на якого покладено обов`язок доведення обставин, на які він міг би посилатися як на підставу своїх заперечень (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України), суду не надав.

Отже, наданий нотаріусу договір не належав до документів, за якими стягнення заборгованості могло провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим оскаржуваний виконавчий напис вчинено з недотриманням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що є самостійною і достатньою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд враховує, що для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (провадження №12-278гс18), від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19)).

Відповідно до умов договору №190705-7961-1 від 05.07.2019 кредит у розмірі 3.000,00 грн надано строком на 30 днів з датою повернення 04.08.2019, а загальна сума процентів за користування кредитом у межах цього строку згідно з Графіком розрахунків становила 1.530,00 грн. Натомість виконавчим написом стягнуто з Позивача проценти за період з 05.07.2019 по 23.01.2020 у сумі 14.130,00 грн, тобто у розмірі, що більш ніж у дев`ять разів перевищує передбачену Графіком розрахунків суму процентів і майже у п`ять разів - суму самого кредиту, нараховані переважно за межами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а після спливу строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються нормами ст. 625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин заборгованість Позивача у визначеному виконавчим написом розмірі не може вважатися безспірною, а подання стягувачем нотаріусу документів лише однієї сторони саме по собі не свідчить про відсутність спору щодо розміру заборгованості. Будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність нарахування процентів у сумі 14.130,00 грн та безспірність заборгованості у розмірі, визначеному виконавчим написом, Відповідач суду не надав.

Суд зауважує, що зазначення у позовній заяві суми заборгованості як 17.330,00 грн, номера виконавчого провадження як НОМЕР_5, а також посилання в одному з абзаців позовної заяви на виконавчий напис від 15.04.2020 №7463 приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу є очевидними описками, оскільки з доданих до позову документів, у тому числі копії самого виконавчого напису та матеріалів виконавчого провадження, достовірно вбачається, що предметом оскарження є виконавчий напис №1697 від 29.01.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на загальну суму 18.330,00 грн (17.130,00 грн заборгованості та 1.200,00 грн плати за вчинення виконавчого напису), який виконується у межах виконавчого провадження НОМЕР_4. Такі описки не впливають на визначення предмета позову, який чітко ідентифікований реквізитами виконавчого напису, його датою, реєстровим номером, особою нотаріуса, сторонами та договором, на підставі якого його вчинено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання виконавчого напису №1697, вчиненого 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд зазначає, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не позбавляє Відповідача права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №190705-7961-1 від 05.07.2019 у загальному порядку, якщо він вважає, що така заборгованість існує.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18) дійшла висновку, що відсутність споживачів у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не означає, що вони такої пільги не мають, оскільки вона встановлена спеціальним законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 (провадження №61-7362св22) дійшов висновку, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, і у випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3.328,00 грн.

Позов, який містить одну вимогу немайнового характеру, подано Позивачем 24.02.2026 в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому розмір судового збору, від сплати якого Позивач звільнений, становить 1.064,96 грн (3.328,00 грн ? 0,4 ? 0,8). У зв`язку з повним задоволенням позову судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 5.000,00 грн, однак доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу чи інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подано, а тому підстави для їх розподілу відсутні.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 13, 76-82, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, про захист прав споживача шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 29.01.2020, зареєстрований в реєстрі за №1697, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», код ЄДРПОУ: 41146462) заборгованості за договором №190705-7961-1 від 05.07.2019 у сумі 17.130,00 грн та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 1.200,00 грн, а всього у загальному розмірі 18.330,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1.064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корп. 6; код ЄДРПОУ: 41146462.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна, адреса: 01054, м. Київ, вул. Олександра Кониського, буд. 20, оф. 5; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: