Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №760/32738/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/7047/26

В справі 760/32738/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

I. Вступна частина

11 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про стягнення безпідставно набутих коштів.

II. Описова частина

21.11.2025 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Якобчука О.М. - звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - ТОВ «ФК «Дінеро»), в якому просив стягнути з Відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 7.915,98 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.400,00 грн.

Свої вимоги Позивач мотивував наступним.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2024 у справі № 760/20662/23 виконавчий напис № 15587 від 05.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2024, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, з нього на користь ТОВ «ФК «Дінеро» було стягнуто 7.915,98 грн заборгованості за виконавчим документом, а також 791,60 грн винагороди приватного виконавця.

На думку Позивача, оскільки виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню, відпала правова підстава, на якій Відповідач набув кошти Позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням цього виконавчого напису, а тому відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) такі кошти в розмірі 7.915,98 грн підлягають стягненню з Відповідача на його користь.

В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, про те, що судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала.

Щодо сплати судового збору Позивач вказує, що він є учасником бойових дій і продовжує проходити службу, а тому на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Позивач зазначає, що між ним та Адвокатським бюро «Олега Якобчука «Правовий Діалог» укладено договір про надання правничої допомоги № 4 від 29.10.2025, відповідно до п.3.1 якого розмір гонорару визначається за погодинною оплатою - одна година роботи адвоката оцінюється в 45 % у робочий час та 70 % у неробочий час від встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Станом на день звернення до суду Позивачу надано правничу допомогу обсягом 1,5 години на суму 5.400,00 грн, остаточний розрахунок за якою має бути здійснений після набрання рішенням суду законної сили. Посилаючись на висновки Верховного Суду, Позивач вважає, що такі витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Разом з позовною заявою представником Позивача подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з якою орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 9.000,00 грн.

25.11.2025 автоматизованим розподілом судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.11.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи чи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Відповідно до ч.8 ст.178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами (ч.5 ст.279 ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

III. Мотивувальна частина

Вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

05.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 15587, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дінеро» заборгованості за кредитним договором № AG7286833 від 26.02.2020 за період з 28.03.2020 по 11.03.2021 в розмірі 9.899,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5.200,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4.699,00 грн, а також 650,00 грн плати за вчинення виконавчого напису, а всього 10.549,00 грн.

22.09.2021 приватним виконавцем Канцедалом О.О. за заявою представника ТОВ «ФК «Дінеро» відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, яке надалі перебувало у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шаркова О.О.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2024 у справі № 760/20662/23, ухваленим за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дінеро», виконавчий напис № 15587 від 05.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення набрало законної сили.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шаркова О.О. від 13.08.2024 виконавче провадження № НОМЕР_3 закінчено на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У цій постанові зазначено, що з боржника стягнуто 7.915,98 грн заборгованості за виконавчим документом та 791,60 грн винагороди приватного виконавця.

Аналогічні відомості містяться в інформації про виконавче провадження № НОМЕР_3, отриманій з автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 21.11.2025, відповідно до якої виконавче провадження має статус «Завершено», а стягувачем у ньому є ТОВ «ФК «Дінеро».

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.2 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони згодом відпали.

Набуття чи збереження майна є безпідставним не лише тоді, коли правова підстава була відсутня з самого початку, а й тоді, коли первісно така підстава існувала, проте у подальшому відпала.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, на підставі якого у стягувача виникає право на отримання в примусовому порядку стягнутих з боржника коштів. Відтак до моменту визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, кошти, стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження та отримані стягувачем, мали правову підставу.

Водночас Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) дійшов висновку про те, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст.1212 ЦК України у такому разі набувач майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18 та від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18. Позиція про те, що визнання виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було стягнуто кошти з боржника, таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення цих коштів відповідно до ст.1212 ЦК України, узгоджується також із постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Учасниками справи № 760/20662/23 були ті самі особи, що й у цій справі, - ОСОБА_1 як позивач та ТОВ «ФК «Дінеро» як відповідач, який у тій справі подавав відзив на позовну заяву. Отже, факт визнання виконавчого напису № 15587 від 05.07.2021 таким, що не підлягає виконанню, не потребує доказування.

З огляду на викладене, з моменту набрання законної сили рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2024 у справі № 760/20662/23 правова підстава, на якій ТОВ «ФК «Дінеро» набуло стягнуті з Позивача в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 грошові кошти, відпала, що зумовлює обов`язок Відповідача повернути ці кошти Позивачу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт стягнення з Позивача в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 заборгованості за виконавчим документом у розмірі 7.915,98 грн підтверджується постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2024 та інформацією з автоматизованої системи виконавчого провадження. Відповідач як стягувач у зазначеному виконавчому провадженні цих обставин не спростував, доказів неотримання вказаних коштів або їх повернення Позивачу суду не надав.

При цьому наявність чи відсутність у Позивача заборгованості перед Відповідачем за кредитним договором № AG7286833 від 26.02.2020 може бути предметом окремого судового розгляду і не впливає на обов`язок Відповідача повернути кошти, стягнуті на підставі виконавчого напису, який визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зазначення у мотивувальній частині позовної заяви про утримання з Позивача коштів у розмірі 9.942,82 грн, перерахованих ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд розцінює як технічну описку, оскільки ціна позову, фактичні обставини, викладені у позовній заяві, додані до неї докази та прохальна частина позовної заяви стосуються стягнення з ТОВ «ФК «Дінеро» коштів у розмірі 7.915,98 грн.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФК «Дінеро» безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7.915,98 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, посилаючись на наявність у нього статусу учасника бойових дій (посвідчення № НОМЕР_1 від 09.04.2024) та на п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Згідно з п.1 ч.2 ст.4 цього Закону за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлено в розмірі 3.028,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву з ціною позову 7.915,98 грн подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», розмір судового збору, що підлягав сплаті, становить 968,96 грн (3.028,00 грн ? 0,4 ? 0,8). З огляду на повне задоволення позову вказана сума судового збору підлягає стягненню з Відповідача в дохід держави.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч.4 ст.137 ЦПК України). У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 4 від 29.10.2025, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Олега Якобчука «Правовий Діалог», детальний опис наданих послуг (робіт), виконаних адвокатом, від 21.11.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг від 21.11.2025.

Відповідно до п.3.1 договору розмір гонорару визначається за погодинною оплатою: одна година роботи адвоката визначається в розмірі 45 % у робочий час та 70 % у неробочий час від встановленої чинним законодавством мінімальної заробітної плати, при цьому вартість вираховується на день виконання роботи (надання послуги). Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2025 у місячному розмірі встановлено на рівні 8.000,00 грн, отже вартість однієї години роботи адвоката у робочий час становить 3.600,00 грн.

Згідно з детальним описом та актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом надано Позивачу такі послуги: 20.11.2025 - вивчення документів, наданих замовником, та надання правової консультації (0,5 години вартістю 1.800,00 грн); 21.11.2025 - складання позовної заяви, направлення її копії з додатками іншій стороні та подання позовної заяви через систему «Електронний суд» (1 година вартістю 3.600,00 грн). Загальний обсяг наданих послуг становить 1,5 години, а їх вартість - 5.400,00 грн.

Суд вважає, що зазначені послуги безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, їх обсяг та витрачений адвокатом час є обґрунтованими з урахуванням характеру спору, а визначена вартість відповідає умовам укладеного договору. Витрати, які підлягають сплаті Позивачем за умовами договору, підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено.

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не висловив та клопотання про їх зменшення з доведенням неспівмірності не подав.

За таких обставин з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.400,00 грн.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 7.915,98 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.400,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3А; код ЄДРПОУ: 41350844.

Суддя: