Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №489/7551/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7551/26

Провадження № 3/489/1287/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

15 вересня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП,

встановив:

Протоколом про адміністративне правопорушення № 9 від 14.08.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що він за період з 01.07.2025 по 14.08.2026 не сплатив аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , внаслідок чого згідно з розрахунками заборгованості від 03.07.2025 та 14.08.2026 станом на 14.08.2026 утворилась заборгованість в сумі 166382,97 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судовою повісткою, по телефону, смс-повідомленням, повідомленням у додатку «Вайбер» та оголошенням на сайті судової влади. Таким чином, судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду. Неявка особи не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; світлокопію виконавчого листа від 09.09.2010; світлокопію постанови про відкриття виконавчого провадження №22003717 від 19.10.2010; світлокопії розрахунків заборгованості; світлокопію вимоги виконавця №133343 від 27.07.2026; світлокопій списків згрупованих відправлень; світлокопії акту державного виконавця від 13.08.2026; світлокопії заяви та довідки), суддя дійшов таких висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 183-1 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 183-1 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт, дозволяє дійти висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.

При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи поза розумним сумнівом, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.

Згідно з вимогами ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Комплексний аналіз положень статей 254, 256 КУпАП свідчить про те, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення в її присутності з метою забезпечення прав такої особи на ознайомлення із змістом протоколу (суттю пред`явленого їй обвинувачення), а також забезпечення можливості надання нею пояснень з приводу інкримінованого порушення та скористатися іншими, гарантованими статтею 268 КУпАП, правами.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що протокол оформлений з порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП, оскільки складений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, внаслідок чого їй не були роз`яснені права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, і така особа була позбавлена права бути обізнаною про порушення відносно неї справи про притягнення до адміністративної відповідальності, щоб мати змогу захищатися від висунутого їй обвинувачення, користуючись наданими їй законом правами, зокрема заперечувати обставини інкримінованого діяння, надавати свої докази, які б свідчили на її користь.

При цьому, не може бути доказом дотримання прав особи на її присутність при складенні протоколу про адміністративне правопорушення наявна в матеріалах справи вимога виконавця № 139949 від 27.07.2026 про необхідність з`явлення такої особи до відділу ДВС для надання пояснень щодо несплати аліментів та складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки, по-перше, до матеріалів справи не додано будь-яких належних та допустимих доказів фактичного направлення державним виконавцем Чухлібу А.М. вищевказаної вимоги про виклик, оскільки з наявного в матеріалах справи списку рекомендованих листів № 41 від 28.07.20926 вбачається, що 28.07.2026 на адресу ОСОБА_1 були направлені два поштові відправлення за № 133547 та № 133349, а не вимога державного виконавця № 139949 від 27.07.2026 про його виклик на 12.08.2026.

По-друге, зі змісту вищевказаної вимоги державного виконавця № 139949 від 27.07.2026 слідує, що ОСОБА_1 викликався до відділу ДВС саме на 12.08.2026 для встановлення обставин несплати ним аліментів та складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 183-1 КУпАП. Однак фактично протокол відносно ОСОБА_1 був складений в іншу дату 14.08.2026 та за відсутності боржника.

При цьому, до матеріалів справи взагалі не додано будь-яких документів, які б підтверджували, що державний виконавець здійснював у встановленому законом порядку виклик особи саме на 14.08.2026, тобто на дату фактичного складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї, однак остання, будучи належним чином та своєчасно повідомлена про необхідність явки до відділу ДВС для складення протоколу, проігнорувала вказаний факт та не з`явилася.

Вказане, у свою чергу, свідчить про необізнаність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, про дату та час складення протоколу відносно неї з метою забезпечення можливості скористатися наданими їй КУпАП правами ознайомитися із змістом протоколу, дати особисті пояснення, заперечення, докази своєї невинуватості та скористатися іншими правами, гарантованими ст. 268 КУпАП, щоб бути обізнаною про пред`явлене обвинувачення та мати змогу захищатися від нього.

За такого, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статей 254, 256 КУпАП, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, внаслідок чого такий протокол не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за інкриміноване їй діяння.

Крім того, системний аналіз положень диспозиції ст. 183-1 КУпАП вказує на те, що відповідальність для особи за даною статтею настає виключно у випадку, коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, обізнана про те, що відносно неї існує рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, яке було направлене для примусового виконання до відповідного уповноваженого органу, яким відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання такого судового рішення, при цьому особа, будучи обізнаною про наявність судового рішення та відкритого виконавчого провадження, свідомо ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі, що передбачає настання адміністративної відповідальності.

Поряд з тим, ні протокол, ні додані до нього матеріали як окремо, так і в своїй сукупності не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що передбачає настання адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що доказами, на підставі яких державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , є заборгованість останнього зі сплати аліментів на утримання дитини, яка станом на 23.06.2026 становить 166382,97 грн.

При цьому, ні кожен наявний в матеріалах справи доказ окремо, ні сукупність таких доказів не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 свідомо та умисно не здійснює сплату аліментів, внаслідок чого виникла вищевказана сума заборгованості, розмір якої відомий боржнику.

Зокрема, як встановлено вище, до матеріалів справи не додано будь-яких документів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_1 вимоги державного виконавця № 139949 від 27.07.2026 про наявність заборгованості, яка дає підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане, у свою чергу, свідчить про необізнаність ОСОБА_1 про існування у нього такого розміру заборгованості за несплату аліментів на дитину, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, що є підставою для настання адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП.

Зазначені обставини необізнаності особи про наявність у неї заборгованості за несплату аліментів, яка має наслідком настання адміністративної відповідальності, підтверджуються також актом державного виконавця від 19.08.2026, яким встановлено, що боржник ОСОБА_1 за викликом від 27.07.2026 до відділу виконавчої служби не з`явився, тобто особі при особистому відвідування ВДВС також не повідомлялося про наявність заборгованості зі сплати аліментів в сумі 166382,97 грн, що має наслідком настання адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП.

Також обґрунтованими сумнівами щодо обізнаності ОСОБА_1 про існування розміру заборгованості за несплату аліментів на дитину, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, є дані з виконаного державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 14.08.2026, відповідно до якого протягом 2025-2026 років з ОСОБА_1 фактично стягувалися аліменти на утримання дитини з квітня до вересня 2025 на загальну суму 34000 грн, а також у березні, червні та серпні 2026 року на загальну суму 20553,40 грн, що свідчить про те, що боржником вживалися заходи до погашення заборгованості зі сплати аліментів з метою унеможливлення її збільшення до такого розміру, який передбачає настання адміністративної відповідальності за ст 183-1 КУпАП.

Таким чином, досліджені суддею докази викликають обґрунтовані сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій".

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Натомість суддя не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.

За такого, до зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП, з урахуванням зазначених вище обставин, суддя відноситься критично, оскільки вони не підтверджують того факту, що особа, відносно якої складений протокол, вчинила інкриміноване їй адміністративне правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого в ст. 62 Конституції України, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

При цьому, суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним достатнім доказом винуватості особи в інкримінованому порушенні, оскільки викладені у ньому обставини вчинення особою діяння мають підтверджуватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, які в даній справі взагалі відсутні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом, а викладені в протоколі обставини інкримінованого діяння не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначене є підставою для закриття провадження у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення, оскільки до матеріалів справи не додано доказів вчинення інкримінованого особі діяння, та протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Керуючись статтями 36,247,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко