Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №473/4713/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4713/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"15" вересня 2026 р. місто Вознесенськ

Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., секретар судових засідань Ракуленко Є.Ф., особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , медичний брат Братської лікарні, обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №749338 від 19.08.2026 року поліцейським, який його склав, зазначено, що: «19.08.2026 року о 00:29 год. в м.Вознесенськ по вул.Київська біля буд.155 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, а також в найближчому медичному закладі Вознесенської КП КНП ВБЛ ВМР відмовився».

Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР та за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 пояснив, що вони працювали з ОСОБА_2 , якому стало зле. В того болів живіт, він не знає чи підшлункова, чи апендицит. Швидку не викликав, вирішив відвезти ОСОБА_2 до лікарні сам, оскільки чоловіку було дуже погано, той скаржився на різкі болі і більше нікому не було його відвезти. Зазначив, що алкоголь не вживав, проте відмовився пройти освідування, так як злякався поліцейських.

Судом встановлено, що крім протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №749338 від 19.08.2026 року до матеріалів справи долучено направлення на медичний огляд водія від 19.08.2026 року, де зазначено, що через відмову огляд не проводився, та копію постанови серія ЕНА №7742643 від 19.08.2026р. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.1 ст.122 КУпАП.

В судовому засіданні також було оглянуто відеозаписи, зроблені співробітниками поліції. Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.

На диску що надано поліцейськими до протоколу, міститься відеофайл, на якому зафіксовано, що о 00.29 год. було зупинено авто під керуванням ОСОБА_1 . В авто перебуває пасажир, який скаржиться на погане самопочуття та просить викликати швидку. Поліцейські викликають швидку, яке приїздить через деякий час та дійсно госпіталізує пасажира із скаргами на біль. ОСОБА_1 вказує, що хірургічне відділення в Братському не працює. Поліцейські повідомляють, що відчувають у ОСОБА_1 запах алкоголю, проте той огляд відмовляється проходити. Його відстороняють від права керування авто.

На думку суду в даній ситуації підлягають застосуванню положення ст.17 та ст.18 КУпАП, на які послався захисник.

Так ст.17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно із ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій (постанова від 21.12.2018 у справі №686/5225/17).

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Обставини справи, зокрема, місце події, пізній час та дійсні скарги пасажира на стан здоров`я, виклик поліцією швидкої для пасажира авто, яким керував ОСОБА_1 , свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров`я чоловіка – пасажира авто не могла бути усунута іншими дієвими засобами ніж тими, які вчинив ОСОБА_1 . Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена.

Отже, враховуючи встановлення факту того, що ОСОБА_1 діяв з метою доставки пасажира авто до лікарні в стані крайньої необхідності, що підтверджує оглянутий відеозапис, так як пасажира дійсно забрала швидка із скаргами на погане самопочуття, - це виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАПза обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Керуючись ст.17, 18, 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н.Б.Зубар