Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №473/3998/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3998/26

РІШЕННЯ

іменем України

"15" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М.С.,

за участю: секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну за позовною заявою ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування усиновлення,

встановив:

21 липня 2026 року позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , подала до суду позовну заяву, в якій просила постановити рішення суду, яким скасувати усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 (до усиновлення - ОСОБА_4 ), встановлене рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2018 року. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини, та виключити з актового запису відомості про прізвище, по батькові та місце народження та передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області.

В обґрунтування позову вказано, що на підставі судового рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.06.2018 року, яке набрало законної сили, позивачкою усиновлено дітей, у тому числі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 02.08.2018 року ОСОБА_3 проживала разом з позивачкою та іншими членами родини.

Після усиновлення позивачка докладала всіх можливих зусиль для виховання, соціалізації та створення належних умов для дитини. Однак з 2024 року, після того як ОСОБА_3 дізналася про факт усиновлення, між ними виникли стійкі конфліктні відносини. Дитина почала систематично тікати з дому, проявляти агресію та неповагу до позивачки і членів сім`ї, зокрема до своїх сестер, одна з яких є особою з інвалідністю.

З метою налагодження відносин сім`я перебувала під соціальним супроводом, проводилися консультації психолога, профілактичні бесіди та медіація. Проте позитивного результату це не дало. 29.06.2026 року працівниками соціальної служби зафіксовано випадок психологічного насильства ОСОБА_3 щодо сестер, про що повідомлено поліцію.

На даний час ОСОБА_3 вилучена з родини та перебуває у КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації» Південноукраїнської міської ради. Подальше спільне проживання є неможливим, оскільки між позивачкою та дитиною відсутні довірливі відносини, а конфліктна та агресивна поведінка Інни негативно впливає на психологічний стан усіх членів сім`ї.

Таким чином, між позивачкою та усиновленою дитиною склалися обставини, які незалежно від волі позивачки унеможливлюють спільне проживання та належне виконання батьківських обов`язків. У зв`язку з цим, з метою захисту інтересів дитини та інших членів родини, позивачка змушена звернутися до суду з позовом про скасування усиновлення на підставі ст. 238 Сімейного кодексу України.

03.08.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, визначено дату та час підготовчого судового засідання.

14.08.2026 року на адресу суду надійшла заява від Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розгляд без їх участі, не заперечують в задоволенні позовних вимог.

10 вересня 2026 року на адресу суду надійшов Висновок щодо доцільності скасування усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.

У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 , не з`явилися, проте надали заяву про підтримання позовних вимог.

У підготовче засідання представник відповідача, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи без їх участі та підтримав позовні вимоги.

У підготовче засідання представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей Вознесенської міської ради та Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не з`явилися, надали заяву про розгляд без їх участі.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.06.2018 року позивачка усиновила дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12-15).

У зв`язку з усиновленням дітей, у останніх було змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 », по батькові з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 », місце народження дітей вказано м. Вознесенськ Миколаївська область. Ім`я та дата народження у дітей залишилися без змін.

Також встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_13 , яка є особою з інвалідністю.

Відповідно до характеристики, виданої Вуличним комітетом ОСОБА_1 , позивачка за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом із неповнолітніми доньками та старшою донькою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивачка належним чином виконує свої батьківські обов`язки, постійно піклується про дітей, забезпечує їх необхідними умовами для проживання, харчування, навчання та розвитку, приділяє належну увагу їх вихованню, здоров`ю та безпеці. Водночас неповнолітня ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно. Зокрема, регулярно проявляє грубість та неповагу до старших, схильна до обману, без дозволу залишає місце проживання, допускає хуліганські дії та провокує конфліктні ситуації з членами сім`ї. Як зазначає Вуличний комітет, позивачка неодноразово вживала заходів для виправлення поведінки доньки, проводила з нею виховні бесіди, намагалася встановити довірливі відносини, приділяла їй достатньо уваги та докладала максимальних зусиль для створення належних умов виховання і проживання. Проте вжиті заходи не дали позитивного результату, а поведінка ОСОБА_3 істотно не змінилася (а. с. 23).

Відповідно до характеристики, виданої Вуличним комітетом щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , остання за місцем проживання зарекомендувала себе з негативного боку. У характеристиці зазначено, що поведінка неповнолітньої є важкоконтрольованою, зафіксовані випадки бродяжництва та самовільного залишення місця проживання. Також зазначається про її антисоціальну поведінку, спілкування із сумнівним оточенням та конфліктні взаємини з матір`ю. Крім того, у характеристиці вказано, що ОСОБА_3 чинить психологічний тиск на позивачку, зокрема забирає у неї грошові кошти та особисті цінні речі. Зазначені обставини свідчать про стійкий характер проблем у поведінці неповнолітньої та підтверджують наявність тривалого конфлікту між нею та позивачкою. При цьому позивачка, незважаючи на складнощі у поведінці доньки, продовжувала вживати заходів для її виховання, контролю та налагодження внутрішньосімейних відносин, однак позитивного результату досягнуто не було (а. с. 24).

Відповідно до характеристики, наданої Вознесенською гімназією № 7, ОСОБА_3 під час навчання характеризується нестабільною поведінкою та має труднощі в освітньому процесі. На уроках часто неуважна, не завжди виконує домашні завдання, виявляє недостатню зацікавленість у навчанні та зазнає значних труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Потребує постійного контролю та додаткової уваги з боку дорослих. У колективі однолітків не займає лідерської позиції, має труднощі у побудові та підтриманні конструктивних взаємовідносин. При цьому позивачка постійно цікавиться навчанням доньки, підтримує зв`язок із педагогами, контролює виконання нею навчальних обов`язків, намагається створити належні умови для навчання та всебічного розвитку дитини. Мати докладає максимальних зусиль для покращення успішності та поведінки доньки, підтримує її морально та намагається мотивувати до навчання і позитивних змін. Незважаючи на це, суттєвої позитивної динаміки у навчанні та поведінці ОСОБА_3 досягти не вдалося (а. с. 25).

На відміну від ОСОБА_3 , відповідно до наданих характеристик, її сестри ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , за місцем навчання та проживання характеризуються позитивно. Діти сумлінно ставляться до навчання, виконують навчальні завдання, дотримуються правил поведінки, підтримують доброзичливі стосунки з однолітками та дорослими. Вони виявляють зацікавленість у навчанні, охоче беруть участь у шкільному та сімейному житті, належно реагують на зауваження та намагаються виправляти власні помилки. Зазначені обставини також свідчать про те, що позивачка створила для всіх дітей належні умови для проживання, виховання, навчання та розвитку, приділяє їм необхідну увагу та здійснює належний батьківський контроль. Відмінності у поведінці дітей не пов`язані з неналежним виконанням позивачкою своїх батьківських обов`язків, оскільки щодо інших усиновлених дітей їй вдалося створити стабільні та доброзичливі сімейні відносини (а. с. 27-28).

Згідно з психологічним висновком від 18 травня 2026 року, у ОСОБА_3 виявлено поведінкові прояви та соціальні установки, що свідчать про ризик формування девіантної поведінки, труднощі у встановленні та дотриманні особистісних меж, а також потребу в додатковій увазі, прийнятті та контролі з боку значущих дорослих (а. с. 30-31).

Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Частинами 3-5 ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), яка ратифікована Законом України №3017-VI від 15 лютого 2011 року регламентовано, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, стосунки між усиновлювачем і усиновленою дитиною, як правило, мають такий самий характер, як і стосунки в сім`ї, охоронювані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі стосунки, що виникають із законного і щирого усиновлення, можна вважати достатньою умовою для застосування до них таких самих гарантій захисту, які стаття 8 Конвенції передбачає стосовно сімейного життя (рішення у справі «Піні та інші проти Румунії» (Pini and Others v. Romania), заяви №78028/01 і № 78030/01, пункти 140 і 148, ECHR 2004-V(витяги).

При цьому ст. 238 СК України встановлює виключні підстави для скасування усиновлення.

Так, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини» ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною четвертою і п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо скасування усиновлення обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З висновку органу опіки та піклування вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 тривалий час перебуває у складних життєвих обставинах, систематично залишає місце проживання, має проблеми з поведінкою та навчанням, конфліктує з матір`ю і сестрами, а вжиті заходи соціального, психологічного та профілактичного впливу не дали позитивного результату.Також встановлено, що дитина не бажає проживати в родині усиновлювача, відкрито висловлює стійке бажання скасувати усиновлення, а подальше перебування в сім`ї, за оцінкою органу опіки та піклування, не відповідає її найкращим інтересам.

З урахуванням зазначених обставин, тривалості конфлікту, відсутності позитивної динаміки після проведення соціальної та психологічної роботи, а також висловленої дитиною позиції, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.

Відповідно до ч.2 ст.239 СК України, у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по-батькові, які вона мала до усиновлення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у справі «Zaiet vs Romania» зазначив, що поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні грунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» наголошується, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

Таким чином, встановлено, що тривалий час між усиновлювачем та неповнолітньою дитиною, склалися, незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання нею своїх батьківських обов`язків, що позбавляє її можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог частини 2 статті 207 Сімейного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Задовольняючи позов в частині скасування усиновлення, суд зазначає, що скасування усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (до усиновлення - ОСОБА_4 ), на підставі пункту 3 частини 1 статті 238 Сімейного кодексу України не суперечить закону та відповідає законним інтересам та правам неповнолітньої дитини, враховуючи найкращі інтереси дитини, оскільки обставини, що склались між усиновлювачем та усиновленим із незалежних від волі усиновлювача причин не дають змоги забезпечити стабільні та гармонійні умови проживання і виховання неповнолітньої ОСОБА_3 (до усиновлення - ОСОБА_4 ) в сім`ї усиновлювача.

В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги в частині скасування усиновлення та внесення відповідних змін до актового запису про народження підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про передання дитини після скасування усиновлення Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - передається на опікування органу опіки та піклування. Вимога підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне передати неповнолітньою ОСОБА_3 (до усиновлення- ОСОБА_4 ) на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77 -81, 89, 200, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 238, 239, 241 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування усиновлення, задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлене рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2018 року у справі №487/2859/18.

Виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відомості про мати та батька дитини та повернути дитині прізвище, ім`я, по-батькові та місце народження, які вона мала до усиновлення, а саме: прізвище « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_4 » та місце народження «місто Миколаїв».

Передати неповнолітню дитину ОСОБА_3 (до усиновлення та після внесення змін до актового запису - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Дата складення повного судового рішення 15 вересня 2026 року.

Суддя М. С. Булкат