Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №686/2425/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/2425/25

Провадження № 22-ц/820/1997/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю: прокурора Манзелевського Ю.В., представника позивача МОУ Балтака Д.О., представників відповідача – адвокатів Кузиної М.-О.С., Керницької О.В., представника третьої особи КЕВ м. Хмельницький Мельника О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу та зобов`язання повернути земельну ділянку у користування держави, за апеляційною скаргою заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.).

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу та зобов`язання повернути земельну ділянку у користування держави.

В обґрунтування позову зазначав, що пред`явлення позову прокурором зумовлено винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, оскільки відповідно д овказаних положень Конституції України та ст. ст. 23,24 Запкону України «Про прокуратуру», однією з функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.

Вказував, що рішенням Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих №277-В, Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району, правонаступником якої згідно з Положенням про КЕВ м. Хмельницький, затвердженого 02.01.2013 начальником Західного Територіального КЕУ, є КЕВ м. Хмельницький, видано акт на право користування землею, згідно з яким в постійне користування відведено 2487,6 га земель.

До числа вказаних земель, зокрема, входять землі оборони, що належать до військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, які призначались для використання військовою частиною НОМЕР_2 , яка станом на теперішній час перейменована у військову частину НОМЕР_3 , для потреб оборони за призначенням та для забезпечення повсякденної (постійної) діяльності, утримання та охорони.

Вказані землі перебувають на бухгалтерському обліку (балансі) КЕВ м. Хмельницький.

Водночас, незважаючи на вищевказані вимоги законодавства, зокрема, щодо наявності права на припинення права користування землями оборони виключно Кабінетом Міністрів України, 18.01.2007 за ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2006 №1350/06-р зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, для ведення особистого селянського господарства.

Зазначене підтверджується відомостями про земельну ділянку із Державного земельного кадастру, а також Поземельною книгою створеною за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Зауважував, що Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017240310000039 від 30.03.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 425, ч. 2 ст. 425, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 410 КК України, до якого об`єднано матеріали кримінального провадження № 42017240310000127 від 30.07.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, щодо можливого неналежного виконання військовими службовими особами КЕВ м. Хмельницький своїх службових обов`язків впродовж 2006-2009 років, внаслідок чого з постійного користування КЕВ м. Хмельницький вибула земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 , загальною площею понад 286 га, яка входила до земельної ділянки, площею 2487,6 га, що належить до земель оборони, до якої також входить спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037. В межах вказаного кримінального провадження призначено судову земельно-технічну експертизу, яка проводилась Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до висновку експерта від 04.03.2021 № 2037/2038/3081-3247-20-26 земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, площею 2 га., 01.03 для ведення особистого селянського господарства накладається (нашаровується) на земельну ділянку, площею 2487,6 га, згідно з актом на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО від 1975 року, площа накладання становить 2 га.

Зауважував, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Вважав, що наявність у Державному земельному кадастрі щодо перебування земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, у приватній власності порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка.

При цьому вказував, що скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки і надає можливість державі сформувати земельну ділянку з визначенням її цільового призначення «землі оборони».

Вказував, що належним способом захисту порушеного права у цих спірних відносинах є усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним закриттям розділу та повернення земельної ділянки, яка входить до складу земель оборони, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, із приватної власності у державну власність.

Враховуючи вищевказане, Хмельницькою районною державною адміністрацією незаконно передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, площею 2 га, оскільки остання належить на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький та входить до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, а рішення щодо припинення права користування нею Кабінетом Міністрів України не приймалось.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, на думку позивача, наявні підстави для відновлення законних та порушених інтересів держави на використання незаконно відчужених земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, площею 2 га, шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

При зверненні до суду з цим позовом прокурором обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037.

Ураховуючи викладене, наявність державної реєстрації права приватної власності в Державному земельному кадастрі на ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, яка належить до земель оборони, не позбавляє права володіння ними дійсного власника, але створює йому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Зазначав, що до державного земельного кадастру внесено відомості щодо приватної форми власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, указані відомості чинні, тобто порушення триває. Водночас, спірна земельна ділянка є обмежено оборотоздатною.

Наявність факту володіння фізичною особою земельною ділянкою, яка розташована на землях оборони унеможливлює використання військовими частинами, установами та організаціями земель оборони безпосередньо за їх цільовим призначенням, а саме для постійного розміщення і діяльності Збройних Сил України.

Вказував, що повернення спірної земельної ділянки у цій справі слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника в особі Міністерства оборони України про усунення перешкод на підставі ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, які створені відповідачем, у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, просив суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації та землекористувачу Міністерству оборони України у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, яка належить ОСОБА_1 , шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу; зобов`язання ОСОБА_1 повернути у користування власника – держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, розташовану в межах Хмельницької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції посилався на постанови Верховного Суду у справах № 924/1025/14 та № 686/1593/18, як на підтвердження «законності володіння відповідачем спірною земельною ділянкою», однак предмет, підстави спору та склад учасників у зазначених справах є різними і н еможуть бути покладені в основу рішення суду як преюдиційні. Крім того, обставини у вказаних справах не є тотожними обставинам виділення та використання конкретної, спірної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , а висновок експерта від 04.03.2021 № 2037/2038/3081-3247-20-26 чітко підтверджує факт накладання (нашарування) саме ділянки відповідача на діючі землі оборони військового містечка № НОМЕР_1 .

Наголошує на тому, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів убачається, що наявність чинної реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку не може свідчити (враховуючи відсутність доказів передачі такої земельної ділянки уповноваженим органом - Міністерством оборони України, Кабінетом Міністрів України у власність чи користування, добровільної відмови від земельної ділянки) про підставність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку. Вилученню земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 , що належать до земель оборони, куди входить і спірна земельна ділянка, мали передувати отримання відповідної згоди Міністра оборони України або за його дорученням начальника розквартирування військ та капітального будівництва - начальника Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Натомість, докази того, що в порядку визначеному згаданим Положенням, саме Міністром оборони України надавалась згода на передачу земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 , у тому числі і спірної земельної ділянки відсутні.

Зазначає, що вилучення з користування Міністерства оборони України відбулося в порушення вимог законодавства, що діяло на час прийняття рішення, без дозволу на те уповноважених державою органів, оскільки Міністерство оборони України, не надавали згоду на вилучення з користування земельної ділянки, зайнятої під військовим містечком № НОМЕР_1 . А тому, держава продовжувала володіти спірною земельною ділянкою, що підтверджується чинним державним актом на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО від 1975 року.

Землі оборони є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть перебувати у власності інших суб`єктів, окрім держави. Вказане унеможливлює виникнення в них нового володільця.

Звертає увагу суду на те, що у даному випадку необхідно врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, яка зазначила, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов. Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц зроблено висновок, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У зв`язку з цим, у даному випадку, позов прокурора слід розглядати як негаторний позов, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в складі земель оборони, яка може перебувати лише в державній власності, а тому необхідність в оскарженні рішення про відведення такої земельної ділянки, укладеного правочину чи правовстановлюючого документа на земельну ділянку не відповідатиме критерію ефективності способу захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного, на думку скаржника, не допускається відмова в задоволенні позову з тих мотивів, що розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12.05.2006 не визнане судом недійсним, або, що таке розпорядження не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 справі № 924/1025/14 нібито підтверджено законність володіння земельними ділянками, є хибним, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права та суперечить сталій практиці Великої Палати Верховного Суду.

Зазначає, що відмова у задоволенні позову про скасування розпорядження органу влади не є тотожною підтвердженню законності набуття прав на землю. Таке рішення суду зумовлене виключно обранням позивачем неефективного способу захисту, оскільки оскаржуваний акт вичерпав свою дію фактом його виконання.

Вважає, що той факт, що суди не скасували розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р та державні акти (оскільки вони вичерпали свою дію та їх скасування не є належним способом захисту речового права), жодним чином не легалізує факт вибуття землі з відання Міністерства оборони України та не підтверджує законність володіння нею нинішніми користувачами. Оцінка законності вибуття майна з державної власності має надаватися судом виключно під час розгляду віндикаційного або негаторного позову по суті.

Зазначає, що втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Межі військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону, до незаконного вилучення з їх складу спірної та інших земельних ділянок, дозволяли безпечне виконання навчальних стрільб із наступних видів зброї: 9 мм пістолет ПМ; АКС-74; АКМС; кулемет ПКМ; гвинтівка СВД, 30 мм гранатомет АГС-17; 40 мм гранатомет ГП- 25; 60 мм міномет М57 за умови виставлення постів очеплення з метою не допущення виїзду транспортних засобів, виходу людей і домашніх тварин під час проведення стрільби на ділянці. На даний час, зокрема, після вилучення спірної земельної ділянки, існуючі межі полігону забезпечують безпечне виконання стрільб тільки з 9 мм пістолета ММ, 30 мм гранатомета АГС-17, 40 мм гранатомета ГП- 25.

А тому, на думку скаржника, факт незаконного відчуження земель оборони не тільки порушив права держави, МОУ та КЕВ м. Хмельницький на володіння та користуванням майном, а також негативно вплинув на обороноздатність держави та можливість підготовки військовослужбовців.

Зазначає, що спірна земельна є стратегічно важливим елементом інфраструктури Хмельницького гарнізону, призначеним для бойової підготовки військовослужбовців. Її незаконне відчуження на підставі розпорядження РДА призвело до критичного звуження меж військового полігону, що сьогодні прямо обмежує можливість проведення навчальних стрільб із більшості видів штатного озброєння. В умовах триваючого воєнного стану та збройної агресії проти України, відновлення контролю над цією землею є не просто питанням дотримання земельного законодавства, а базовою вимогою національної безпеки та збереження життів особового складу Збройних Сил України. Зважаючи на це, обраний прокурором спосіб захисту шляхом усунення перешкод у користуванні (ст. 391 ЦК України) є єдиним ефективним інструментом, який дозволяє ліквідувати триваюче порушення прав держави, відновити цілісність стратегічного військового об`єкта та забезпечити належний рівень обороноздатності країни.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Керницька О.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що з урахуванням підстав, якими прокурор обґрунтовує позов, прокурором обрано неналежний спосіб захисту шляхом пред`явлення негаторного позову, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 902/122/24, єдиним і належним способом захисту права власності держави щодо земель оборони є віндикаційний позов. Зазначає, що законність розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р та доповнення до нього від 12 грудня 2006 року № 1300/06 про переведення із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради, підтверджено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 29 листопада 2018 року у справі №924/1025/14. В позові про скасування розпорядження відмовлено. Враховуючи вищевикладене, спірні земельні ділянки є земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а отже належним способом захисту ніби-то порушеного права звернення до суду з віндикаційним позовом.

Оскільки ОСОБА_1 , який діяв у правовідносинах із набуття права власності на земельну ділянку добросовісно і не вчиняв у цьому контексті протиправних дій, не може за відсутності будь-якої його вини зазнавати негативних наслідків, нести майнову відповідальність у вигляді позбавлення права власності на земельну ділянку, про що, власне, пред`явлений позов прокурор, за дії, вчинені органом державної влади (неналежне урядування), оскільки такі дії органу, який, отримавши офіційні погодження і документи, прийняв рішення про надання земельної ділянки, на правомірність якого відповідач ОСОБА_1 обґрунтовано покладався, знаходяться поза волею і контролем відповідача.

На думку відповідача, позбавлення права власності ОСОБА_1 , як добросовісного набувача спірної земельної ділянки, є непропорційним, порушить справедливий баланс, покладе надмірний індивідуальний тягар на відповідача і буде становити порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Вважає, що твердження прокурора про те, що про вибуття спірної земельної ділянки із державної власності стало відомо тільки після отримання вищевказаного висновку експерта не відповідає дійсності та спростовуються матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене та принцип правової визначеності, на думку відповідача, прокурором було пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні прокурор Манзелевський Ю.В. підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача Міністерства оборони України – Балтак Д.О. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники відповідача – адвокати Кузина М.-О.С. та Кернецька О.В. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи КЕВ м. Хмельницький – Мельник О.Л. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Хмельницької райдержадміністрації від 12.05.2006 №471/06-р про припинення права користування земельною ділянкою Міністерством оборони України, площею 286,79 га зі складу земельної ділянки, площею 2487,6 га на території Хмельницього району у зв`язку з добровільною відмовою користувача оскаржувалось в судовому порядку у справі №924/1025/14, у якій у позові КЕВ м. Хмельницький про скасування вказаного розпорядження відмовлено. Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначеним рішенням підтверджено законність володіння та користування земельними ділянками, які утворились в результаті припинення права користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 286,79 га. Крім того, вважав, що законність володіння та користування земельними ділянками, які утворилися в результаті припинення права користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 286,79 га підтверджено постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №686/1593/18.

Також суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , який набув право власності на спірну земельну ділянку, не були відомі обставини щодо порушення процедури виділу земельних ділянок у власність та відсутності волі держави на такий виділ. Вказавши, шо він мав законні сподівання, що передаючи у 2007 році йому у власність земельну ділянку, Хмельницька РДА діяла в межах своїх повноважень. Позивачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства щодо оформлення права на земельну ділянку, підстави для скасування державної реєстрації права власності щодо даної земельної ділянки, припинення права власності щодо неї. ОСОБА_1 , який діяв у даному випадку добросовісно і не вчиняв протиправних дій, не може за відсутності будь-якої вини зазнавати негативних наслідків, нести майнову відповідальність у вигляді позбавлення права власності на земельну ділянку. Такі дії органу, який отримавши офіційні погодження і документи, прийняв рішення про надання земельної ділянки, на правомірність якого відповідач ОСОБА_1 обґрунтовано поклався, знаходиться поза волею і контролем відповідача.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне.

Встановлено, що 23 грудня 1975 року Виконавчим комітетом Хмельницької районної ради депутатів трудящих було видано Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району акт на право користування землею, за яким у постійне користування було відведено 2487,6 га землі. Із вказаної загальної площі, землі оборони площею 619,1968 га входять до військового містечка № НОМЕР_1 Хмельницького гарнізону (військовий полігон).

20 жовтня 2005 року Хмельницька районна державна адміністрація звернулась до начальника Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини Хмельницького району (листом № 36/02-1577/05) з проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинській сільській раді, а саме, частину земель полігону військової частини НОМЕР_4 . У листі зазначено, що дана частина полігону не використовувалася за призначенням понад 15 років, основну її частину складають яри. Передача земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки в/ч НОМЕР_4 , використання земельної ділянки планується для потреб народного господарства.

28 жовтня 2005 року Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району звернулась до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з проханням порушити клопотання перед командувачем військами ІНФОРМАЦІЯ_1 про вилучення із складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Хмельницького гарнізону у Хмельницькому районі загальною площею 286,7884 га. У листі зазначено, що використання ділянки під багатоповерхову забудову або під індивідуальне будівництво житла для військовослужбовців не передбачається у зв`язку з будівництвом житла в інших військових містечках; земельні ділянки планується використати в народному господарстві для вирощування сільськогосподарської продукції.

17 березня 2006 року Міністр оборони України затвердив пропозиції, викладені у протоколі № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України, стосовно передачі до земель запасу земельних ділянок у військових містечках, в тому числі 65 м. Хмельницькийземельної ділянки площею 286,79 га, за умови виділення 50 % земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону. Резолюція Міністра оборони України за № 2688/з від 17 березня 2006 року має зміст: Пропозиції затверджую. Опрацювати відповідно до вимог чинного законодавства. Скерована відповідній посадовій особі.

У пункті 8 вищевказаного протоколу зазначено: «Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України разом з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України погодити пропозиції Департаменту надлишкових фондів та земель Міністерства оборони України для опрацювання та подати на розгляд комісії висновки по зазначеним у пунктах 15-144 військових містечках з істотними умовами договорів та пропозиціями для доповіді Міністру оборони України з метою прийняття остаточного рішення».

22.03.2006 та 27.03.2006 Головне управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зверталось до Західного територіального КЕУ із пропозицією провести вилучення земель встановленим порядком після отримання рішень сесії місцевих органів самоврядування про виділення 50% земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України, площею 286,79 га, зі складу земельної ділянки, площею 2 487,6 га, на території Хмельницького району у зв`язку з добровільною відмовою.

Згідно з актом приймання-передачі від 16 травня 2006 року, зі складу земельної ділянки, площею 2487,6 га, здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко НОМЕР_1 ), загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р доповнено розпорядження від 12 травня 2006 року № 471/06-р пунктом 2 наступного змісту: «2.Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із складу земель оборони військового містечка НОМЕР_1 (військовий полігон) Хмельницького гарнізону, площею 286,79 га, в т.ч. 75,72 га, (землі обмеженого режиму використання), перевівши із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради».

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 15 грудня 2006 року № 1350/06-р фізичним особам передано у власність земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель земельної ділянки. площею 286,79 га, право на користування якою Міністерством оборони України було припинено розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р у зв`язку з добровільною відмовою користувача.

На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №576360 від 18.01.2007 на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, площею 2,0000 га.

Розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року №471/06-р про припинення права користування земельною ділянкою Міністерством Оборони України площею 286,79 га зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га на території Хмельницького району у зв`язку із добровільною відмовою користувача було оскаржено у судовому порядку Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницький (справа №924/1025/14).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 позов КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року задоволено. Скасовано розпорядження Хмельницької райдержадміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради». У позові КЕВ м. Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2017 року у справі № 924/1025/14 в частині задоволення позову КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» скасовано та прийнято нове, яким у позові КЕВ м. Хмельницький до Хмельницької райдержадміністрації с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 471/06-р від 12 травня 2006 року відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року у справі № 924/1025/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

При цьому, в даних судових рішеннях у справі № 924/1025/14 встановлено, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особамє прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ, в даній справі за відсутності такого рішення КМУ дійшли висновку про незаконність оскаржуваного розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 року "Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради" та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-техніцчної експертизи у кримінальному провадженні №42017240310000039 №2037/2038/3081-3247-20-26 від 04.03.2021, земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:06:019:0037, площею 2 га, 01.03 – для ведення особистого селянського господарства, накладається (нашаровується) на земельну ділянку, площею 286,18 га, площа накладення становить 2 га (т. 1 а.с. 38-165)

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 19 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 77 ЗК України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Згідно із частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами статті 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частиною першою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

У випадку порушення права власності, власник, відповідно до статті 387 ЦК України, має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов, як спосіб захисту права власност, застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації.

Умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Для витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка є державною власністю та належить до земель оборони, які перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України; Хмельницька райдержадміністрація, передавши цю земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 без згоди Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України на її вилучення із земель оборони, діяла поза межами своїх повноважень, що є підставою для усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на неї та зобов`язання ОСОБА_1 повернути її державі.

Таким чином, такі вимоги прокурора по своїй суті відповідають вимогам негаторного позову.

Однак, ці вимоги не є належним способом захисту порушених прав держави на спірне майно. Належним способом захисту у цій справі є вимога про витребування спірної земельної ділянки.

Прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, не заявив вимог про витребування спірної земельної ділянки на користь держави.

Таким чином, позов не може бути задоволений у зв`язку з обранням прокурором неналежного способу захисту прав держави.

Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 509/6282/23, від 05 серпня 2026 року у справі №509/3590/16-ц.

Суд першої інстанцій на вказане уваги не звернув та неправильно застосував норми матеріального права.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції ццієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай