Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №456/3774/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3774/26

Провадження № 2/456/2266/2026

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представниця позивача покликається на те, що 17.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимальні Кредити» було укладено договір кредитної лінії № LM563916943 на суму 9000,00 грн.

Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання СМС-повідомленні та/або повідомлення в месенджер, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

23.07.2025 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/45. Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

27.10.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27/1025-01. Згідно п.2.1 договору факторингу встановлено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 27426,50 грн, яка складається з: 8997,09 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13930,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 4498,55 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з вищенаведеним представниця позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № LM563916943 від 17.12.2024 в розмірі 22927, 95 грн., з яких: 8997,09 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 13930,86 грн. - загальна заборгованість по відсоткам, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

27.07.2026 від представника відповідача - адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву у якому він зазначив, що відповідач позов не визнає повністю, оскільки подані копії не дають змоги перевірити цілісність електронного правочину, належність одноразового ідентифікатора саме відповідачу, повноту ланцюга переходу права вимоги, первинний характер доказу перерахування коштів, правильність зарахування здійснених платежів та обґрунтованість щоденного нарахування процентів. Альтернативна позиція полягає в тому, що навіть у разі встановлення факту отримання коштів і чинності переходу права вимоги розмір стягнення не може визначатися за односторонніми розрахунками без дослідження оригіналів та первинних облікових документів. Звернув увагу, що позивач повинен довести в сукупності факт і спосіб укладення конкретної редакції електронного договору, факт надання кредиту відповідачу, розмір і період нарахування процентів, усі платежі позичальника, настання строку виконання, а також безперервний і належно оформлений перехід саме спірної вимоги. У матеріалах містяться переважно візуалізовані копії договору, паспорта споживчого кредиту, правил та внутрішнього «алгоритму дій». Водночас самі по собі роздруківки не розкривають метаданих, часу відправлення одноразового ідентифікатора, номера засобу зв`язку, журналів авторизації, IP адреси, первинного файлу договору, контрольної суми та історії незмінності документа. Внутрішній алгоритм кредитодавця описує типовий процес, але не підтверджує проходження кожного етапу саме відповідачем у конкретну дату. Звернув увагу, що платіжна інструкція не дає суду змоги перевірити первинне походження з облікової системи надавача платіжних послуг, статус виконання, ідентифікатор операції в платіжній системі, належність реквізитів отримувача та незмінність документа. Напис «проведено банком» і електронний підпис працівника кредитодавця не є тотожними підтвердженню банком фактичного зарахування коштів отримувачу. Також повідомив, що наданий витяг містить один рядок щодо відповідача, тоді як повний реєстр приховано. Такий витяг повинен бути співвіднесений з оригіналом реєстру, підписами сторін, датою набрання чинності передачею, актом приймання передачі та конкретним фінансуванням за відповідним реєстром. Загальний акт звірки між компаніями не підтверджує безумовно оплату саме спірної вимоги, якщо неможливо ідентифікувати її в загальному масиві. Особливої перевірки потребує сума вимоги на дату першого відступлення. Витяг указує 8997,09 грн. тіла, 5466,54 грн. процентів, 4498,55 грн. штрафних санкцій і загальну суму 18962,18 грн. Розрахунок первісного кредитора одночасно показує нарахування 17026,29 грн. процентів і їх «сплату» на таку саму суму, хоча загальні фактичні платежі відповідача становлять 12012,66 грн. і включають погашення комісії та частини тіла. Без первинного регістру розподілу кожного платежу перевірити формування залишку 5466,54 грн. неможливо. Розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» відображає щоденне нарахування 88,17 грн. процентів з 24 липня до 27 жовтня 2025 року і збільшення процентної заборгованості з 5466,54 грн. до 13930,86 грн. Проте фактор не є стороною первісного договору і може нараховувати лише те, що передбачено доведеними умовами кредитного договору. Для цього слід установити, яка ставка діяла після кожного платежу, чи настала пролонгація, чи було активовано її в особистому кабінеті, яким був актуальний залишок тіла та чи не припинилося право договірного нарахування після вимоги про дострокове повернення. Подана «досудова вимога» датована вже періодом після другого відступлення. Її направлення і вручення не підтверджують ретроспективно правильність розрахунку станом на 27 жовтня 2025 року, але можуть мати значення для визначення моменту зміни строку виконання. Докази фактичного надсилання повного тексту вимоги відповідачу також повинні оцінюватися окремо. Односторонній розрахунок кредитора є лише письмовим викладом позиції сторони. Він не замінює кредитний договір, первинні платіжні документи, облікові регістри та докази переходу права вимоги. Якщо вихідні дані розрахунку не підтверджені первинними документами, арифметична послідовність такого розрахунку не доводить юридичну обґрунтованість боргу.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 22927,95 грн відмовити повністю.

28.07.2026 від представниці позивача надійшло заперечення на клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив у якому вона зазначила, що відзив не містить жодного твердження про те, що відповідач не укладав договір кредитної лінії № LM563916943 від 17.12.2024, не отримував за ним 9000,00 грн, що номер телефону НОМЕР_1 чи платіжна картка НОМЕР_8 йому не належать. Відповідач не заявляє про підроблення поданих документів і не оспорює ані кредитний договір, ані договори факторингу. Натомість у відзиві прямо зазначено, що «загальні фактичні платежі відповідача становлять 12012,66 грн і включають погашення комісії та частини тіла». Відповідач, отже, визнає, що особисто здійснював платежі на виконання кредитного договору. Такі дії відповідача є конклюдентними у розумінні статей 205 та 642 ЦК України від 16 січня 2003 року № 435-IV і підтверджують як укладення договору, так і його часткове виконання. Кредитний договір і паспорт споживчого кредиту містять кваліфікований електронний підпис директора ТОВ «Оптимальні Кредити» Дубового В.М., сертифікат 382367105294af9704000000be04e000b346c901. Кваліфікованим електронним підписом того самого підписувача засвідчено розрахунок заборгованості первісного кредитора та довідку про перерахування коштів. Розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» містить кваліфікований електронний підпис директора Патіюка В.В., сертифікат 382367105294AF970400000075745C00F5283F04. Пунктом 4.10.9 кредитного договору передбачено накладення на фінальний файл договору кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця з кваліфікованою міткою часу. Перевірка цих підписів доступна як суду, так і відповідачу за допомогою загальнодоступних сервісів перевірки, і саме вона є передбаченим законом способом підтвердження цілісності та незмінності документів. Пункт 4.7 кредитного договору фіксує спосіб верифікації позичальника - Система BankID НБУ, дата отримання інформації 11.11.2024, ідентифікатор сесії передачі інформації 2ba78aaa-2db3-4d70-a961-35d63a4bff77. Розділ підписів кредитного договору фіксує одноразовий ідентифікатор FKMN, надісланий 17.12.2024 о 17:59:01 на номер НОМЕР_1 та введений 17.12.2024 о 17:59:50; паспорт споживчого кредиту підписано окремим одноразовим ідентифікатором 4975 із тими самими відмітками часу. Пунктом 4.10.9 договору передбачено надсилання файлу договору та файлу з даними кваліфікованого електронного підпису на електронну пошту позичальника з одночасним розміщенням в особистому кабінеті. В довідці первісного кредитора, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «Оптимальні Кердити» наявна інформація щодо надавача платіжних послуг платника - АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166); надавача платіжних послуг отримувача - АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570); рахунок платника НОМЕР_2 ; транзитний рахунок НОМЕР_3 ; рахунок отримувача - платіжна картка НОМЕР_8 з терміном дії 10.2027; отримувача - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; суму операції 9000,00 грн; ідентифікатор платіжної операції 43445-11957-17604; дату ініціювання платіжної інструкції 17.12.2024 17:59:53 та дату завершення платіжної операції надавачем платіжних послуг 17.12.2024 17:59:55. Реквізити картки збігаються з тими, що зазначені відповідачем у заявці та закріплені в пункті 5.1 кредитного договору. Послідовність подій утворює безперервний ланцюг: одноразовий ідентифікатор надіслано о 17:59:01, введено о 17:59:50, платіжну інструкцію ініційовано о 17:59:53, платіжну операцію завершено о 17:59:55. Остаточно ж питання отримання коштів вирішується поведінкою самого відповідача. Розрахунок первісного кредитора фіксує п`ять платежів: 15.01.2025 - 1808,00 грн; 13.02.2025 - 2517,00 грн; 15.03.2025 - 2176,00 грн; 14.04.2025 - 2160,00 грн; 22.05.2025 - 3351,66 грн, а всього 12012,66 грн. Саме цю суму відповідач визнає у відзиві як свої фактичні платежі. Розрахунок первісного кредитора- це щоденний обліковий регістр, у якому за кожний календарний день окремо наведено нараховані та сплачені суми за тілом кредиту, процентами, комісією та неустойкою, а також залишок до сплати. Розподіл кожного платежу видно безпосередньо з відповідного рядка: 15.01.2025 сплачено 0,80 грн тіла, 1357,20 грн процентів і 450,00 грн комісії, що разом становить 1808,00 грн; 13.02.2025 сплачено 0,88 грн тіла та 2516,12 грн процентів, що разом становить 2517,00 грн; аналогічно відображені й наступні платежі. Арифметика розрахунку замикається повністю. Фактично сплачені відповідачем 12012,66 грн складаються з 2,91 грн тіла кредиту, 11559,75 грн процентів та 450,00 грн комісії. Непогашений залишок станом на дату першого відступлення 23.07.2025 становить 8997,09 грн тіла, 5466,54 грн процентів і 4498,55 грн неустойки, а разом -18962,18 грн. Ця сума тотожна сумі, зазначеній у витягу з реєстру прав вимоги від 23.07.2025, що й забезпечує можливість перевірки без розкриття персональних даних інших боржників. Підсумкові рядки «всього» (тіло 9000,00 нараховано і 9000,00 сплачено; проценти 17026,29 нараховано і 17026,29 сплачено; комісія 450,00 і 450,00; неустойка 4498,55 і 4498,55) відображають балансове списання заборгованості при відступленні права вимоги, тобто бухгалтерську операцію зняття активу з балансу фінансової установи, а не платежі відповідача. Про це прямо зазначено в позовній заяві. Тлумачення, за яким проценти нібито сплачені відповідачем у сумі 17026,29 грн, спростовується рядком того самого розрахунку за 23.07.2025, у якому списані суми відображені окремо. Не відповідає матеріалам справи й твердження про «самостійний рядок 88,17 грн на день без формули». Денна плата за користування кредитом обчислюється безпосередньо за умовами договору: 46,80 грн на день у межах дисконтного періоду становить 0,52 % від 9000,00 грн (дисконтна процентна ставка, пункт 8.7.1 договору), а 88,17 грн на день після його спливу становить 0,98 % від залишку тіла 8997,09 грн (базова процентна ставка, пункт 8.3 договору). Пункт 8.6 договору наводить розрахунок денної процентної ставки за методикою, передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII: 161 503,20 грн загальних витрат / 9000,00 грн суми першого траншу / 1826 днів ? 100 % = 0,98 % на день. Отримане значення не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, встановленого зазначеною нормою. Суперечності між строком 1826 днів і строком 30 днів, яку вбачає відповідач, у документах немає, оскільки йдеться про різні поняття. Строк кредитування становить 1826 днів, а кінцевою датою повернення кредиту пункт 7.3 договору визначає 16.01.2030. Дисконтний період кредитування - це період, визначений пунктами 1.1.5 та 3.1 договору тривалістю 30 днів, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та користуватися дисконтною процентною ставкою, з можливістю продовження й поновлення за правилами пунктів 3.2 і 3.3. Паспорт споживчого кредиту фіксує це співвідношення прямо: «до 1826 днів (дисконтний

період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення)». Значення «строк: 30» у розрахунку первісного кредитора позначає саме початковий дисконтний період. Отже, нарахування процентів за період з 17.12.2024 по 27.10.2025 здійснювалося в межах строку дії договору. Подання позивачем витягів, а не повних реєстрів, зумовлене тим, що реєстри містять персональні дані значної кількості інших боржників, які до предмета спору стосунку не мають. Розкриття таких даних суперечило б Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI та вимогам щодо таємниці фінансової послуги. Обраний спосіб подання

доказу є пропорційним: він розкриває всі відомості, необхідні для ідентифікації спірної вимоги, і не розкриває нічого зайвого. Договори факторингу недійсними не визнані та відповідачем не оспорюються, а за статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

29.07.2026 від представниці позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представниця позивача жодних клопотань чи заяв не подала, звертаючись до суду з позовною заявою просила розглядати справу без її участі.

Відповідач та його представник клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не подавали.

Заяви, клопотання учасників справи.

Звертаючись до суду із позовною заявою представниця позивача подала клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача 27.07.2026 подав на адресу суду клопотання про витребування доказів у позивача.

Процесуальні дії у справі.

08.07.2026 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідача у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою від 13.07.2026 витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк».

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

З`ясувавши обставини, на які представниця позивача посилається як на підставу своїх вимог, враховуючи заперечення щодо позову представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить наступного висновку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

17.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Оптимальні Кредити» з заявкою на отримання грошових коштів у кредит.

17.12.2024 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM563916943, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Оптимальні Кредити». Загальний розмір кредиту за цим договором становить 9000 грн. Згідно п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.01.2025, а саме

протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. Відповідно до п. 7.2. договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцева дата повернення кредиту - 16.01.2030. Згідно п. 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; 7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Згідно п.7.5. договору комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення договору, а саме 16.01.2025. Відповідно до п. 8.3. договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту до договору № LM563916943 від 17.12.2024 ТОВ «Оптимальні Кредити», тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту - 9000,00 грн., строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення). Мета отримання кредиту - на споживчі потреби. Тип процентної ставки - фіксована, базова процентна ставка становить 357,70 %. Комісія за надання кредиту становить 450, 00 грн.

Згідно платіжного доручення №ddaad7b3-94e2-4acc-bb0e-ac5bd21bf740 від 17.12.2024, ТОВ «Оптимальні Кредити» перерахувало кошти у розмірі 9000, 00 грн. на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_9, згідно договору № LM563916943 від 17.12.2024.

23.07.2025 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/45, відповідно до якого в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається із реєстру прав вимоги, підписаного між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 згідно договору № LM563916943 від 17.12.2024 становить 18962,18 грн.

27.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №27/1025-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Як вбачається із реєстру прав вимоги, підписаного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс», загальна сума заборгованості ОСОБА_1 згідно договору № LM563916943 від 17.12.2024 становить 27426,50 грн.

27.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано акт прийому-передачі реєстру прав вимог № 1 від 27.10.2025 за договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025.

Відповідно до платіжної інструкції № 667 від 29.10.2025, ТОВ «Юніт Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Таліон Плюс» у розмір 724866,77 грн. за договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Оптимальні Кредити», сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № LM563916943 від 17.12.2024 становить 18874, 01 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № LM563916943 від 17.12.2024 становить 27338,33 грн.

05.02.2026 за вих. № 25771395743 ТОВ «Юніт Капітал» зверталось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості.

20.01.2026 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02.

21.01.2026 між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» укладено додаткову угоду № 25771395743 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026.

Згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» за вих. № 20.1.1.1.1/7-260721/59310-БТ від 22.07.2026, що надійшла на адресу суду 28.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_7 знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) 17.12.2024 було зарахування коштів на суму 9000,00 грн. Також надано виписку по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 17.12.2024 по 22.12.2024, відповідно до якої 17.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 9000,00 грн.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу, сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора. З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 17.12.2024 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № LM563916943, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Оптимальні Кредити». Загальний розмір кредиту за цим договором становить 9000 грн. Згідно п. 7.1. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 16.01.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. Відповідно до п. 7.2. договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцева дата повернення кредиту - 16.01.2030. Згідно п. 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; 7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Згідно п.7.5. договору комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення договору, а саме 16.01.2025. Відповідно до п. 8.3. договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Судом встановлено, що договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК Українита Закону України «Про електронну комерцію»прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд звертає увагу, що введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Суд звертає увагу, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, а також без отримання листа на адресу електронної пошти чи смс-повідомлення та здійснення позичальником входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, таке укладення кредитного договору є неможливим.

Щодо заперечення відповідача на позов суд звертає увагу на наступне.

Кредитний договір і паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, довідки про перерахування коштів містять кваліфікований електронний підпис директора ТОВ «Оптимальні Кредити» сертифікат 382367105294af9704000000be04e000b346c901. Розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» містить кваліфікований електронний підпис директора сертифікат 382367105294AF970400000075745C00F5283F04. Пунктом 4.10.9 кредитного договору передбачено накладення на фінальний файл договору кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця з кваліфікованою міткою часу. Пункт 4.7 кредитного договору фіксує спосіб верифікації позичальника - система BankID НБУ, дата отримання інформації 11.11.2024, ідентифікатор сесії передачі інформації 2ba78aaa-2db3-4d70-a961-35d63a4bff77. Розділ підписів кредитного договору фіксує одноразовий ідентифікатор FKMN, надісланий 17.12.2024 о 17:59:01 на номер НОМЕР_1 та введений 17.12.2024 о 17:59:50; паспорт споживчого кредиту підписано окремим одноразовим ідентифікатором 4975 із тими самими відмітками часу. Пунктом 4.10.9 договору передбачено надсилання файлу договору та файлу з даними кваліфікованого електронного підпису на електронну пошту позичальника з одночасним розміщенням в особистому кабінеті. Відповідач ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі та

залишив у ній свої контактні дані; отримав ідентифікатор саме за цими даними та ввів його; ці дії були пов`язані з наміром укласти кредитний договір, текст якого розміщувався поряд із полем введення.

Суд звертає увагу, що згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» за вих. № 20.1.1.1.1/7-260721/59310-БТ від 22.07.2026, що надійшла на адресу суду 28.07.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_7 знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) 17.12.2024 було зарахування коштів на суму 9000,00 грн. Також надано виписку по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) за період з 17.12.2024 по 22.12.2024, відповідно до якої 17.12.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 9000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно отриманої інформації АТ КБ «Приват Банк» реквізити картки збігаються з тими, що зазначені відповідачем у та закріплені в пункті 5.1 кредитного договору. Послідовність подій утворює безперервний ланцюг: одноразовий ідентифікатор надіслано о

17:59:01, введено о 17:59:50, платіжну інструкцію ініційовано о 17:59:53, платіжну операцію завершено о 17:59:55.

Суд приймає до уваги твердження представниці позивача, про те що ТОВ «Юніт Капітал» не є ані автором, ані створювачем кредитного договору. Договір укладено між ТОВ «Оптимальні Кредити» та відповідачем, і саме в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора зберігаються електронні примірники договору з накладеними електронними підписами.

Право вимоги позивач набув за договором факторингу № 27/1025-01 від 27.10.2025, відповідно до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу, разом із документами, що засвідчують ці права. Позивач одержав документи саме в тому обсязі та в тому вигляді, у якому їх було передано за вказаними договорами факторингу, і всі ці документи долучено до позовної заяви.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи достатнього доказів на підтвердження укладення кредитного договору.

Відповідно суд критично оцінює заперечення відповідача щодо позову, оскільки матеріалами справи, зокрема банківською випискою підтверджено факт отримання кредитних коштів на суму 9000,00 грн.

Щодо розрахунку заборгованості суд звертає увагу на наступне.

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Оптимальні Кредити», відповідно до якого сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № LM563916943 від 17.12.2024 становить 18874, 01 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № LM563916943 від 17.12.2024 становить 27338,33 грн.

В розрахунку заборгованості за кредитним договором № LM563916943 ТОВ «Оптимальні Кредити» в графі сплачено «тіло», «проценти», «комісія» зазначено 5 платежів: 15.01.2025 - 1808,00 грн; 13.02.2025 - 2517,00 грн; 15.03.2025 - 2176,00 грн; 14.04.2025 - 2160,00 грн; 22.05.2025 - 3351,66 грн, а всього 12012,66 грн. Розподіл кожного платежу видно безпосередньо з відповідного рядка: 15.01.2025 сплачено 0,80 грн тіла, 1357,20 грн процентів і 450,00 грн комісії, що разом становить 1808,00 грн; 13.02.2025 сплачено 0,88 грн тіла та 2516,12 грн процентів, що разом становить 2517,00 грн; аналогічно відображені й наступні платежі. Фактично сплачені відповідачем 12012,66 грн складаються з 2,91 грн тіла кредиту, 11559,75 грн процентів та 450,00 грн комісії. Непогашений залишок станом на дату першого відступлення 23.07.2025 становить 8997,09 грн тіла, 5466,54 грн процентів і 4498,55 грн неустойки, а разом - 18962,18 грн. Підсумкові рядки «всього» тіло 9000,00 нараховано і 9000,00 сплачено; проценти 17026,29 нараховано і 17026,29 сплачено; комісія 450,00 і 450,00; неустойка 4498,55 і 4498,55 відображають балансове списання заборгованості при відступленні права вимоги, тобто бухгалтерську операцію зняття активу з балансу фінансової установи, а не платежі відповідача. Денна плата за користування кредитом обчислюється безпосередньо за умовами договору: 46,80 грн на день у межах дисконтного періоду становить 0,52 % від 9000,00 грн (дисконтна процентна ставка, пункт 8.7.1 договору), а 88,17 грн на день після його спливу становить 0,98 % від залишку тіла 8997,09 грн (базова процентна ставка, пункт 8.3 договору). Пункт 8.6 договору наводить розрахунок денної процентної ставки за методикою, передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII: 161503,20 грн загальних витрат/9000,00 грн суми першого траншу/1826 днів?100%=0,98% на день. Отримане значення не перевищує граничного розміру денної процентної ставки, встановленого

зазначеною нормою. Строк кредитування становить 1826 днів, а кінцевою датою повернення кредиту пункт 7.3 договору визначає 16.01.2030. Дисконтний період кредитування - це період, визначений пунктами 1.1.5 та 3.1 договору тривалістю 30 днів, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші та користуватися дисконтною процентною ставкою, з можливістю продовження й поновлення за правилами пунктів 3.2 і 3.3. Паспорт споживчого кредиту фіксує це співвідношення прямо: «до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення)». Значення «строк: 30» у розрахунку первісного кредитора позначає саме початковий дисконтний період. Отже, нарахування процентів за період з 17.12.2024 по 27.10.2025 здійснювалося в межах строку дії договору.

Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, здійснення платежів на виконання умов договору свідчить про його визнання та прийняття стороною.

Позиція відповідача судом розцінюється як небажання виконувати умови кредитного договору з якими він погодився, підписавши договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та отримавши кошти від позивача.

Суд встановив, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився із всіма умовами такого договору, в тому числі і з тими, що визначають підстави сплати процентів, комісії та їх розмір. Більше того, відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, та на момент його підписання вимог щодо незаконності умов договору не заявляв.

Враховуючи, що в договорі кредитної лінії № LM563916943 від 17.12.2024 зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , паспортні дані, адреса проживання, електронна адреса та номер телефону, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором FKMN, в суду відсутні сумніви в тому, що саме ним було такий укладено з ТОВ «Оптимальні Кредити».

Суд приходить до висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору кредитної лінії № LM563916943 від 17.12.2024, такий правочин створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим кредитний договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ними мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач не виконав зобов`язань за цим договором, допущену заборгованість за ними у встановленому порядку та сумі не погашено.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Відповідач не спростував того, що він отримав кошти за кредитним договором, а лише посилається на недоведеність таких фактів позивачем.

Суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що він отримував кошти за кредитним договором. Більше того, з наданих до суду доказів на обгрунтування позову вбачається, що відповідач здійснив часткову сплату за кредитним договором. Відповідно, відповідач знаючи про зобов`язання згідно кредитного договору, прагне уникнути повного його виконання.

Суд звертає увагу, що докази про зарахування коштів в сумі 9000,00 грн на картку відповідача суд вважає належними та допустимими на підтвердження виконання позичальником своїх зобов`язань.

Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідачем грошові кошти за цим кредитним договором були отримані на виконання умов договору. Однак, в повній сумі відповідач кредитну заборгованість не сплатив.

Судом встановлено, що 23.07.2025 між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/45, відповідно до якого в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

27.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №27/1025-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження укладених договорів факторингу, позивачем також надано реєстр прав вимоги за договором факторингу № ОК-ТП/45 від 23.07.2025, реєстр прав вимоги за договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025, акт прийому-передачі реєстру прав вимог № 1 від 27.10.2025 за договором факторингу №27/1025-01 від 27.10.2025, платіжну інструкцію № 667 від 29.10.2025.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» втратили такі права.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії LM563916943 від 17.12.2024, підлягають задоволенню повністю. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 22927, 95 грн., яка складається з 8997,09 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 13930, 86 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які представниця позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2662,40 грн.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивачем направову допомогу адвокату.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № LM563916943 від 17.12.2024 у розмірі 22927,95 грн., яка складається з 8997,09 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 13930,86 грн. - заборгованості за відсотками, суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000, 00 грн., а всього - 28590,35 (двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто гривень тридцять п`ять копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В. М. Бораковський