Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №333/6201/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6201/26

Провадження №2/333/4875/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Шкапенко О.В. від імені Акціонерного товариства «Акцент Банк» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором за №б/н від 02.07.2024 року у розмірі 31237,17 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 гривень, посилаючись на те, що станом на 06.06.2026 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала 31237,17 грн., яка складається з: 21204,67 грн. - заборгованості за кредитом; 9482,50 грн. - заборгованості за процентами, 550,00 грн. – пені.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2026 справу прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом установлено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК України.

Судові повістки направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованою кореспонденцією, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою направлення судової кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання поштового відправлення перебуває поза межами контролю відправника (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та інші).

У випадках, коли поштове повідомлення повертається з відповідною відміткою або вручення є неможливим з причин, що не залежать від суду, особа вважається повідомленою у день проставлення такої відмітки (пункти 3, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України; правові позиції Великої Палати Верховного Суду).

Відповідач, будучи обізнаним про наявність судового провадження, не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, не повідомив суд про причини неявки та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи.

Також дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія».

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення відповідно до статей 223,247, 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». В заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.

Позичальник ОСОБА_1 повністю та беззаперечно погодився з умовами викладеними в Паспорті споживчого кредиту «Кредитна карта «Вигода» та тарифами по картці «Зелена».

Відповідно до наданої довідки вбачається, що ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року; НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року, НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Згідно довідки за лімітами вбачається, що за період з 02.07.2024 по 06.06.2026 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 22000.00 грн., який в подальшому було збільшено до 22000,00 грн. і зменшено до 22000,00 грн.

Позивачем надано довідку за лімітами, відповідно до якої змінювався кредитний ліміт саме за кредитним договором №б/н від 02.07.2024 року.

Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 06.06.2026 року складала суму в розмірі 31237,17 грн., яка складається з: 21204,67 грн. - заборгованості за кредитом; 9482,50 грн. - заборгованості за процентами, 550,00 грн. – пені.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості та у виписці по картковому рахунку відповідача.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2024 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта «Вигода» з процентною ставкою за кредитом - 49,34% річних), що підтверджується його підписом в Паспорті.

Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які викладені на сайті https://a-bank.com.ua/terms.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним договором та його припинення відповідач в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України суду не надав, чим не спростував доказів, наданих позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором, належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотками у розмірі 30687,17 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 550,00 грн., суд враховує таке.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих у період дії воєнного стану за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору №1409949 від 28.01.2024, то у даному випадку підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 550,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2615,52 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений за подання позову до суду 2662,40 грн. х суму задоволених позовних вимог 30687,17 грн /суму заявлених позовних вимог 31237,17 грн.).

Суд зазначає, що під час розгляду справи права відповідача порушені не були, а провадження здійснювалося з дотриманням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, передбачених статтями 12, 13 ЦПК України.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження, дату, час і місце судових засідань у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Судом вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення його участі у справі та реалізації права на захист.

Водночас відповідач не подав відзиву на позов, не надав доказів на спростування вимог, не повідомив суд про причини неявки та не заявив клопотань. Така процесуальна поведінка є реалізацією її права, але не свідчить про порушення з боку суду.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих доказів. Позивач довів обставини, на які посилався, тоді як відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався. Отже, заочне рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та без порушення прав відповідача.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) , на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» ЄДРПОУ-14360080, адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.07.2024 року у розмірі 30687 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 17 копійок станом на 06.06.2026 року.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) , на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» ЄДРПОУ-14360080, адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) судовий збір у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять ) гривень 52 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 14 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська